За свою кар'єру виграв 20 турнірів Великого слема в одиночному розряді. Найкращий тенісист світу за рейтингом ATP в 2004, 2005, 2006, 2007 і 2009 роках. Протягом професійної кар'єри тенісиста виграв 103 турніри в одиночному і 8 — у парному розрядах.
Володар Кубка Девіса (2014) в складі національної збірної Швейцарії[de].
2008 року здійснилася одна з мрій Федерера — в Пекіні він став олімпійським чемпіоном, хоч і в парному розряді. На Олімпіаді в Лондоні він виборов срібну медаль в одиночному розряді.
Федерер — єдиний тенісист, який тричі вигравав одразу 3 турніри Великого шлема протягом сезону: це йому вдавалося у 2004, 2006 і 2007 роках. Завдяки перемогам на турнірах Роджер чотири рази поспіль визнавався людиною року у світі спорту[en] в 2005, 2006, 2007, 2008.
З вересня 2003 до листопада 2007 не програвав 2 матчі поспіль.
Дуже багато спортивних експертів схиляються до визнання Роджера найкращим тенісистом усіх часів і народів.[1][2][3][4][5]
Вімблдон 2012
Роджер Федерер заснував щорічний турнір — Кубок Лейвера[en]. Турнір названий в честь тенісної легенди — австралійського тенісиста Рода Лейвера. В Кубку Лейвера команда збірної Європи[en] грає з командою інших частин світу[en]. Вперше цей Кубок було розіграно в вересні 2017 році в місті Прага. Роджер Федерер взяв участь в першому турнірі і виграв Кубок Лейвера в складі команди збірної Європи.
В лютому 2018 року Роджер Федерер в п'ятий раз отримав нагороду Laureus World Sports Awards, як найкращий спортсмен попереднього (2017) року. В квітні 2018 року Федерер став першим гравцем АТР туру, який провів 700 тижнів в топ-4.
Досягнення
Після перемоги в 1/8 фіналу на турнірі серії МастерсMutua Madrilena Masters Madrid, в Мадриді над французьким тенісистом Джо-Вілфрідом Тсонга, Роджер очолив список тенісистів за призовими, заробленими протягом професійної кар'єри. Він обійшов у цьому списку американця Піта Сампраса.
Разом з тим Роджер є єдиним у світі тенісистом, який виходив у півфінал турнірів Великого шлема 23 рази поспіль. Всього зіграв 43 півфінали.
Також він є рекордсменом за кількістю зіграних фіналів тих таки «Великих» турнірів: на його рахунку 31 фінал (20 з них виявилися переможними), 10 разів грав в них поспіль (що також є рекордом).
Зіграв у 12 фіналах на Вімблдоні.
28 перемог на турнірах серії Мастерс.
22 перемоги на турнірах серії ATP 500.
Шість разів вигравав Підсумковий турнір (п'ятий, вслід за турнірами Великого шлема, за значимістю особистий турнір у чоловічому тенісі).
Перебував у статусі першої ракетки світу знову таки рекордні 237 тижнів поспіль: з 2 лютого 2004 року по 18 серпня 2008-го.
Після втрати титулу першої ракетки світу в червні 2010-го, зупинився на позначці у 285 тижнів на чолі світового рейтингу, що лише одним пунктом поступався показнику Піта Сампраса, котрий очолював рейтинг 286 тижнів. Але повернувши це звання в липні 2012, Федерер підкорив черговий рекорд чоловічого тенісу: найбільша кількість тижнів на чолі рейтингу — 302. Загалом Роджер Федерер перебував на вершині рейтингу АТР 310 тижнів (станом на квітень 2020 року).
19 лютого 2018 року Роджер Федерер знову став першою ракеткою світу після виграшу турніру ATP 500 в Роттердамі.
18 червня 2018 року став найстаршим за віком лідером рейтингу ATP в історії (36 років 10 місяців и 10 днів).
Вшанування
Федерера шість разів називали спортсменом року Швейцарії, крім того пара Федерер/Вавринка була визнана швейцарською командою року.
В 2003-му році заснував фонд Роджера Федерера (англ.Roger Federer Foundation) для підтримки зубожілих дітей і полегшення їм доступу до освіти і спорту.[6][7][8]
Примітка:Федерер пройшов у наступне коло без гри в четвертому колі на US Open (2004 та 2012) й на Вімблдоні (2007), і в другому колі Australian Open (2012); це не враховано як перемоги
Фінали турнірів Великого шлему: 31 (20 титулів, 11 фіналів)