M103 (танк)
| M103 | |||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 M103 Heavy Tank | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Тип | важкий танк Схема: класична | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Походження |  США | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Історія використання | |||||||||||||||||||||||||||||||
| На озброєнні | 1957-1974 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Оператори | США | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Історія виробництва | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Виробник | Chrysler | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Виготовлення | 1953-1954 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Виготовлена кількість | 300 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Варіанти | M103A1, M103A2 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Характеристики | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 56 700[1] | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Довжина | 6 993 (з гарматою — 11 394) | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Довжина ствола | 60 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Ширина | 3 632 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Висота | 3 559 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Обслуга | 5 чол. | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Калібр | 120 mm Gun M58 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Підвищення | −8…+15° | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Траверс | 360° | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Темп вогню | 5-6 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Дальність вогню | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Ефективна | 23,100 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Приціл | M14, M20A1, балістичний обчислювач M6 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Броня | сталева гомогенна броня, 127—254 мм Лоб: верх: 127/60°, низ: 114/50° Борт: верх: 51/40°, низ: 44/30° Корма: верх: 38/30°, низ: 25/60° Дах: 25 Днище: 32—38 Башта: лоб: 127/50°, маска гармати: 02…254/0…45°, борт: 70…137/20…40°, корма: 51/40°, дах: 38 Активний захист: немає Динамічний захист: немає | ||||||||||||||||||||||||||||||
Головне озброєння | 120-мм танкова гармата M58 боєкомплект: 33 | ||||||||||||||||||||||||||||||
Другорядне озброєння | 12,7-мм зенітний кулемет Browning M2 боєкомплект: 900 додатково: 2 × 7,62-мм кулемети М1919 боєкомплект: 2 × 7,62-мм кулемети М1919 зв'язок: AN/GRC-3, AN/GRC-7 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Двигун |
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Питома потужність | 14,3 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Трансмісія | General Motors CD-850-4A or -4B 2 — вперед, 1 — назад | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Підвіска | індивідуальна торсіонна тиск на ґрунт: 0,908 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Дорожній просвіт | 391 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Паливо | 710 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Швидкість | шосе: 34 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Прохідність | підйом: 35° стінка: 0,9 рів: 2,25 брід: 1,2 | ||||||||||||||||||||||||||||||
M103 (танк) у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||||||||
M103 (англ. M103 Heavy Tank) — американський важкий танк, який перебував на озброєнні танкових військ армії США з 1957 до 1974 року. M103 став останнім в історії Збройних сил США важким танком, до того як перейшли на термінологію основного бойового танку, якою користуються і досі.
Американський важкий танк M103 став єдиним з серії важких танків, що розроблялися у післявоєнний час, та досягли серійного виробництва. Танк становив полегшену версію прототипів важких танків Т29/T30/T34. За результатами Другої світової війни військові експерти з бронетехніки рекомендували розробляти типи танків за їхнім призначенням на полі бою: легкі, середні та важкі. Проте, кардинальне скорочення бюджету у післявоєнний час для потреб Збройних сил змусили більшість проєктів полишити, одиниці з раніш запланованих розробок продовжували повільно розвиватися. Так, серед проєктів, що збереглися, були важкі танки T29 та T30, а також менш складний у виробництві T32. У травні 1945 року американські конструктори розпочали роботи над танком T34, що вперше в історії американського танкобудування озброювався модернізованою 120-мм зенітною гарматою, шасі лишалося в нього від T29/T30. У процесі розробки бойова вага T34 досягла маси понад 65 тонн, ні командування армії, ні Корпусу морської піхоти не виявили інтересу до цього монстра.
Роботи, що проводилися по Т32 і серії Т29/T30/T34 наочно довели, що ці машини архаїчні і не відповідають новітнім вимогам. Зокрема, зазначалося, що вони надто масивні, мають недостатній бронезахист і проблеми з озброєнням.
Тим часом, короткий період тріумфу з приводу перемоги над країнами Осі та встановлення добросусідських відносин з Радянським Союзом зійшов нанівець. У 1948 році комуністи захопили владу в Чехословаччині, згодом почалися проблеми в окупованій СРСР Східній зоні Німеччині, що переросли на блокаду Західного Берліну. Розробка важкого танку на потребу армії США почала викликати відповідний інтерес. 1 грудня 1948 року Детройтський арсенал запропонував проєкт нового важкого танка Т43. Машина була відносно компактною, мала корпус і башту з раціональними кутами нахилу броні, й озброювалася потужною 120-мм гарматою. Вона відразу привернула до себе увагу військових.
У грудні 1950 року армії був продемонстровані перші креслення нового танку, і вже у січні 1951 року командування армії підписало контракт з Chrysler на 99 млн.$ на виробництво цього танку. Перший прототип був завершений у листопаді 1951 року на новому танковому заводі Клайслера в Ньюарку, Делавер.
Як і споріднений британський важкий танк «Конкерор» M103 за задумом його розробників мав протистояти наймогутнішим радянським танкам серії ІС та Т-10, у разі переходу холодної фази протистояння в гарячу. 1953—1954 роки перша серія з 300 танків, які отримали військову класифікацію T43E1 були побудовані на заводі в Ньюарку. У жовтні 1953 року, прагнучи приховати танк від можливості появи на публіці, міністр оборони Чарльз Е. Вілсон заборонив демонстрацію M103 на виставці для Американської асоціації вогнепальної зброї на Абердинському полігоні. Лише у травні 1954 року танк був офіційно продемонстрований на виставці при танковому заводу в Ньюарку.
Однак, у червні 1954 року серійне виробництво на заводі Крайслера було згорнуто, замовлення перенацілене на виробничі потужності General Motors, який до того ж став фаворитом у забезпеченні армії танками M48 Patton. Незабаром розпочалися військові випробування танків, що перебували на озброєнні сухопутних військ, де тестування M103 пройшло незадовільно. Танк не відповідав заявленим характеристикам і у серпні 1955 року всю партію важких танків поставили на зберігання. У квітні 1956 року, після складного етапу модернізації, коли розробникам та інженерам довелося проводити 98 удосконалень та модифікацій танку, він нарешті був прийнятий на озброєння. З 300 побудованих на той час танків T43E1, 80 були передані до складу армії США (74 з яких згодом було доведені до рівня M103), ще 220 прийняла на озброєння морська піхота США для забезпечення підрозділів підтримки піхоти; спочатку їх довели до рівня M103A1, пізніше до стандартів M103A2.
Декілька десятків армійських танків перекинули до складу американських збройних сил в Європі, танки морської піхоти ніколи не залишали території США. Жоден М103 не брав участі в бойових діях.
- M103 120mm gun combat tank (T43) [Архівовано 11 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- M103 (Tank, Combat, Full Tracked, 120-mm, M103) [Архівовано 7 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- 120mm Gun Tank M103 [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.]
- 120mm Gun Tank M103 [Архівовано 6 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- M103 (англ. 120 mm Gun Tank M103)
- R. P. Hunnicutt. Firepower: A History of the American Heavy Tank. — Presidio Press, 1988. ISBN 0-89141-304-9.
- Kenneth W Estes. M103 Heavy Tank 1950–74. 2013, р. 48, Osprey Publishing. NEW VANGUARD 197. ISBN 184-9089-81-7
