Martin B-26 Marauder

Martin B-26 Marauder
Призначення:	середній бомбардувальник
Перший політ:	25 листопада 1940
Прийнятий на озброєння:	25 лютого 1941
Знятий з озброєння:	березень 1945
Період використання:	1941-1945
На озброєнні у:	ВПС армії США ВПС Вільної Франції Авіація Королівських ВМС ВПС Південної Африки
Розробник:	Glenn L. Martin Company
Виробник:	Glenn L. Martin Company
Всього збудовано:	5 288
Вартість одиниці:	$ 102 659,33 /B-26A
Модифікації:	XB-33 Super Marauder
Конструктор:	Martin (Пейтон М. Магрудер)
Екіпаж:	7 осіб
Крейсерська швидкість:	358 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	455 км/год
МШ біля землі:	167 км/год
Бойовий радіус:	1 850 км
Дальність польоту:	4 590 км
Практична стеля:	12 000 м
Бойова стеля:	6 400 м
Довжина:	17,8 м
Висота:	6,55 м
Розмах крила:	21,65 м
Площа крила:	61,1 м²
Двигуни:	2 × Pratt & Whitney R-2800-43
Тяга (потужність):	2000
Внутрішнє бомбове навантаження:	1 800 кг
Підвісне озброєння:	авіабомби
Кулеметне озброєння:	11×12,7 мм кулеметів Browning M2
Martin B-26 Marauder у Вікісховищі

Мартин B-26 «Мародер» (англ. Martin B-26 Marauder) — американський двомоторний середній бомбардувальник виробництва американської авіакомпанії Glenn L. Martin за часів Другої світової війни.

Історія створення

В 1939 році армійське командування видало специфікацію 39-640 на побудову нового середнього бомбардувальника. Від літака вимагались наступні характеристики: бомбове навантаження 3000 фунтів (1361 кг.), дальність польоту 2000 миль (3218 км.), швидкість 300 миль/год (482 км/год) і бойову стелю в 20 000 футів (6100 м.). Додатково вказувалось захисне озброєння з чотирьох 7,62-мм кулеметів. В конкурсі взяли участь чотири компанії — North American (майбутній B-25 Mitchell), Douglas, Steerman і Martin.

Проєкт компанії Martin під позначенням «модель 179» розроблявся під керівництвом Пейтона Макгрудера. Новий літак мав бути високопланом з порівняно короткими крилами, однокілевим хвостовим оперенням і висувним шасі з носовою стійкою. Аеродинамічний фюзеляж виконувався як одна деталь методом гарячого штампування. Окрім цього на літаку було введено доволі багато інновацій, зокрема широко використовувались пластмаси. «Модель 179» мала оснащуватись двигунами Pratt & Whitney R-2800-5 потужністю 1850 к.с. і чотирма кулеметами — два в верхній башті і по одному в носовій і хвостовій установках.

В липні 1939 року проєкт Martin був визнаний кращим і 5 серпня 1939 року компанія отримала контракт на виготовлення 201 літака, при цьому без прототипа. Перший серійний B-26 піднявся в повітря 25 листопада 1940 року, а до лютого наступного року перші 4 літаки були передані ВПС США. Загалом до квітня 1945 року було виготовлено 5288 B-26.

Основні модифікації

• B-26 — перша модифікація з двигунами Pratt & Whitney R-2800-5 потужністю 1850 к.с. (201 екз.)
• B-26A — оснащувався двигунами R-2800-5 (перші 30 літаків) або R-2800-39 такої самої потужності. З'явилась можливість встановлювати додатковий паливний бак в бомбовому відсіку. Посилено бронювання і захист баків. Додано зовнішні підвіси для торпеди. В Великій Британії позначались Marauder Mk.I. (139 екз.)
• B-26B — оснащувався двигунами R-2800-5 (перші 207 літаків), R-2800-41 потужністю 2000 к.с. (95 літаків) або R-2800-43. Змінено хвостову частину для встановлення більшої турелі. Захисне і курсове озброєння збільшувалось протягом виробництва. Також з десятої серії (B-26B-10) збільшено розмах крил. Виготовлявся на заводі Martin в Міддл-Рівер. В Великій Британії позначались Marauder Mk.IA. (1883 екз.)
  • AT-23A — буксир повітряних мішеней. (208 B-26B було переобладнано)
  • JM-1 — аналог AT-23A для ВМС
• B-26C — аналог останніх варіантів B-26B, який виготовлявся на заводі в Омасі. В Великій Британії позначались Marauder Mk.II (1210 екз.)
  • AT-23B — буксир повітряних мішеней. (350 B-26C було переобладнано)
• B-26F — оснащувався двигунами R-2800-43, змінено кут встановлення крила і мотогондоли. В Великій Британії позначались Marauder Mk.III (300 екз.)
• B-26G — покращено бортове обладнання. В Великій Британії позначались Marauder Mk.IIIA (893 екз.)
  • TB-26G — неозброєний навчальний варіант
  • JM-2 — аналог TB-26G для ВМС

Історія використання

Перші B-26 з'явились в бойових частинах вже навесні 1941 року, а до грудня ними було оснащено три бомбардувальні групи 22-а, 38-а і 42-а. Через велику кількість новинок і великого навантаження на крило освоєння літака йшло повільно і супроводжувалось багатьма аваріями. Літом 1942 року навіть виносилась пропозиція про припинення серійного виробництва, але з досвідченим екіпажем B-26 був дуже ефективним в боях і від ідеї відмовились.

Тихоокеанський театр воєнних дій

Вже в лютому 1942 року 22-а бомбардувальна група була перекинута на Гаваї, де здійснювала патрульні місії. Пізніше її було перекинуто в Австралію, звідки було здійснено перший бойовий виліт — 5 квітня 1942 року 6 «Мародерів» завдали удару по Рабаулу. В наступні місяці бомбардувальні нальоти на Нову Гвінею продовжувались, зокрема 22-а група брала участь в битві в затоці Мілн в серпні 1942 і в битві при Буна-Гона в січні 1943.

B-26 взяли участь і в битві за Мідвей: вранці 4 червня 1942 року 4 B-26 з Мідвею (по два з 18-ї і 69-ї ескадрилей) спробували торпедувати авіаносець Акагі. Хоча атака провалилась і два B-26 були збиті, ця атака показала що база на Мідвеї ще становить небезпеку і адмірал Нагумо ухвалив рішення завдати другого удару. У результаті японські літаки були спорядженні бомбами, а не торпедами, що зіграло свою роль у наступній битві авіаносців. На початку червня B-26 з'явились і над Алеутськими островами, куди було перекинуто три ескадрильї.

Літом 1942 року на Нові Гебриди і Фіджі було перекинуто 38-у групу, але до листопада 1943 року вона залучалась тільки до патрулювання. З листопада група почала діяти над Гуадалканалом і до лютого було виконано 63 бомбардувальні вильоти проти берегових і морських цілей. Проте вже з 1943 року B-26 почали заміняти на B-25, який показав себе легшим в обслуговуванні, що було важливо при поганій інфраструктурі на Тихому океані.

Середземноморський театр воєнних дій

Пошкоджений B-26B 17-ї бомбардувальної групи над Тунісом.

В Північній Африці B-26 діяли в складі 319-ї, 17-ї (прибули в грудні 1942 року) і 320-ї (в квітні 1943) бомбардувальних груп. Вже на початку грудня 319-а група в повному складі тиждень бомбили позиції італо-німецьких військ біля Суса. 3-5 січня дві групи (майже 100 літаків) завдали ударів по аеродромах в Тунісі, а 14 лютого 70 B-26 завдали удару по аеродрому біля Дечимоманну на Сардинії. Масовані бомбардування цілей в Тунісі продовжувались до повного захоплення Північної Африки, після цього вони переключились на Сицилію, Сардинію і південь Італії. Можна відзначити масований наліт літаків всіх трьох груп на склади в Палермо 9 травня 1943 року і масовані бомбардування Сицилії 21 червня.

19 липня 1943 року B-26 взяли участь в нальоті на Рим, а з часом їх цілі зміщувались далі на північ. На початку 1944 року всі три групи B-26 були перебазовані на Сардинію, звідки діяли проти німецьких позицій в Італії. В серпні 17-а і 320-а групи вони підтримували висадку союзників на півдні Франції, пізніше їх передали під керівництво 7-ї армії в складі якої вони воювали до закінчення війни.

Західноєвропейський театр воєнних дій

Підбитий над Німеччиною B-26. 26 лютого 1945 року.

В Британії американські частини з B-26 з'явились весною 1943 року, коли прибула 322-а бомбардувальна група спеціалізована на денних нальотах на малих висотах. Перший такий наліт відбувся 14 травня проти електростанції в Нідерландах, але операція була провальною — ціль не була вражена, а втрати склали два B-26. Наступний наліт, теж проти цієї ж електростанції, взагалі завершився катастрофою — було збито всі 11 B-26. Після цього було вирішено застосовувати їх для бомбардування з середніх висот, куди не діставали малокаліберні гармати ППО.

Через втрати вильоти було тимчасово припинено, але коли на початку літа в Британію прибуло ще три групи (323-я, 386-а і 387-а), вильоти відновились. 16 липня 1943 року 14 B-26 323-ї групи без втрат розбомбили електростанцію біля Аббевіля. До осені 1943 продовжувались нальоти проти зазлізничних вузлів, аеродромів і об'єктів інфраструктури на території Франції. В листопаді в Британії вже було 7 груп B-26, а до травня 1944 — 10.

Перед висадкою союзників в Нормандії B-26 переключились на знищення мостів, залізничних вузлів, аеродромів і берегових укріплень в районі проведення операції. Але результативність нальотів була низькою — B-26 не знищили жодного моста чи віадука. Ранком 6 червня близько 400 B-26 завдали ударів по пляжах де мав проводитись десант, при цьому удари здійснювались з висоти до кілометра. Після початку висадки B-26 продовжували діяти над полем бою знищуючи укріплені точки німецької армії. Загалом за один день B-26 здійснили 650 бойових вильотів.

Захоплення плацдарму в Франції дозволило перекинути 5 груп B-26 на материк, де вони в основному діяли проти залишків німецьких військ на атлантичному узбережжі, зокрема Бресті. В грудні 1944 року B-26 взяли участь в зупинці німецького наступу в Арденах, під час якого через погану погоду було втрачено 60 B-26, проте ці втрати були швидко відновлені і 26-27 грудня на завдання вилітало 900 B-26 щодня.

В 1945 році почалась поступова заміна B-26 на A-26, останньою операцією B-26 в Європі став бомбардувальний виліт 3 травня, в якому 8 B-26 скинули мітки для 150 A-26. Загалом на Західноєвропейському і Середземноморському ТВД B-26 здійснили близько 130 тисяч вильотів і скинули 76 тонн бомб, втративши 911 літаків.

Після війни три групи B-26 залишились в Європі, як частина окупаційних сил в Німеччині, інші були швидко розформовані. А в 1947 році B-26 було знято з озброєння.

Інші країни

Британські «Мародери» в повітрі над Єгиптом.

В Королівських ВПС Великої Британії «Мародери» використовувались обмежено, ними було оснащено тільки 14-у і 39-у ескадрильї. Перша з 1942 року базувалась в Єгипті звідки діяла проти італійського флоту, в 1943 була переведена в Алжир де продовжила морське патрулювання, а в жовтні 1944 року її було переоснащено «Веллінгтонами». 39-а ескадрилья, базована в Італії, отримала «Мародери» тільки в грудні 1944 року, але встигла використати їх в місіях над Балканами, де підтримувала югославських партизан. Більшість отриманих Британією «Мародери» було передано Південно-африканському союзу, який оснастив ними п'ять ескадрилей, які взяли участь в італійській кампанії.

Порівняно велика кількість B-26 надійшла на озброєння ВПС Вільної Франції. Загалом було оснащено 6 груп, які діяли в Італії і південній Франції. З 1944 року французькі B-26 здійснили майже 5 тисяч вильотів, і простояли на озброєнні до 1947 року.

Тактико-технічні характеристики

Схема B-26

Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы

Технічні характеристики

		B-26	B-26A	B-26B-10	B-26G
Довжина		17,07 м	17,76 м		17,70 м
Висота		6,04 м		6,55 м	6,20 м
Розмах крил		19,81 м		21,64 м
Площа крил		55,93 м²		61,13 м²
Маса	пустого	9696 кг	9862 кг	10 866 кг	10 795 кг
	спорядженого	12 338 кг	12 876 кг	15 422 кг
	максимальна злітна		14 878 кг	17 327 кг	17 327 кг
Двигуни		2 × R-2800-5		2 × R-2800-41	2 × R-2800-43
Потужність		2 × 1850 к. с.		2 × 2000 к. с.	2 × 2000 к. с.
Максимальна швидкість		507 км/год	504 км/год	454 км/год	455 км/год
Дальність польоту	з 1360 кг бомб	1610 км	1610 км	1850 км	1770 км
	максимальна	3540 км	4185 км	3220 км
Бойова стеля		7620 м	7165 м	6615 м	6035 м
Час підйому на 4572 м.		12,3 хв	12 хв	12,3 хв

Озброєння

B-26C в польоті. Видно турельний кулемет в центрі, курсовий кулемет дещо нижче і два кулемети в обтічниках ззовні фюзеляжу.

	B-26	B-26A	B-26B (1-9 серії)	B-26B (10+ серії) B-26C	B-26F/G
Курсове	-	-	1 × 12,7-мм кулемет	1 × 12,7-мм кулемет 4 × 12,7-мм кулемети в обтічниках	4 × 12,7-мм кулемети в обтічниках
Верхня установка	2 × 12,7-мм кулемети	2 × 12,7-мм кулемети	2 × 12,7-мм кулемети	2 × 12,7-мм кулемети	2 × 12,7-мм кулемети
Хвостова установка	1 × 7,62-кулемет	1 × 12,7-мм кулемет	2 × 12,7-мм кулемети	2 × 12,7-мм кулемети	2 × 12,7-мм кулемети
Носова установка	1 × 7,62-кулемет	1 × 12,7-мм кулемет	1 × 12,7-мм кулемет	1 × 12,7-мм кулемет	1 × 12,7-мм кулемет
Бокові вікна	-	-	2 × 12,7-мм кулемети	2 × 12,7-мм кулемети	2 × 12,7-мм кулемети
Бомбове навантаження	нормальне — 1360 кг максимальне — 2175 кг	максимальне — 2360 кг	максимальне — 2360 кг	максимальне — 2360 кг	нормальне — 1815 кг
Підвісне озброєння	-	1 × 907 кг торпеда	1 × 907 кг торпеда	1 × 907 кг торпеда	-

Джерела

• Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

Література

• Birdsall, Steve. B-26 Marauder in Action (Aircraft number 50). Carrollton, Texas: Squadron/Signal Publications, Inc., 1981. ISBN 0-89747-119-9.
• Bridgman, Leonard. «The Martin Model 179 Marauder». Jane's Fighting Aircraft of World War II. London: Studio, 1946. ISBN 1-85170-493-0.
• Brown, Kenneth. Marauder Man: World War II in the Crucial but Little Known B-26 Marauder Medium Bomber. Pacifica, California: Pacifica Press, 2001. ISBN 0-935553-53-3.
• Donald, David, ed. American Warplanes of World War II. London: Aerospace Publishing, 1995. ISBN 1-874023-72-7.
• Ehrhardt, Patrick. Les Marauders Français. Ostwald, France: Editions du Polygone, 2006. ISBN 2-913832-05-9.(фр.)
• Freeman, Roger A. B-26 Marauder at War. London: Ian Allan Ltd., 1977. ISBN 0-7110-0823-X.
• Hall, Tom. «Breaking in the B-26.» American Aviation Historical Society Journal, Spring 1992.
• Havener, Jack K. The Martin B-26 Marauder. Murfreesboro, Tennessee: Southern Heritage Press, 1997. ISBN 0-941072-27-4.
• Johnsen, Frederick A. Martin B-26 Marauder. North Branch, Minnesota: Specialty Press, 2000. ISBN 1-58007-029-9.
• Listemann, Phil H. Allied Wings No. 2: Martin Marauder Mk.I. France: www.raf-in-combat.com, 2008. ISBN 2-9526381-6-0.
• Mendenhall, Charles. Deadly Duo: The B-25 and B-26 in WWII. North Branch, Minnesota: Specialty Press, 1981. ISBN 0-933424-22-1.
• Moench, John O. Marauder Men: An Account of the B-26 Marauder. Longwood, Florida: Malia Enterprises, 1989. ISBN 1-877597-00-7.
• Moore, Carl H. WWII: Flying the B-26 Marauder over Europe. Blue Ridge Summit, Pennsylvania: McGraw-Hill/TAB Books, 1980. ISBN 0-8306-2311-6.
• Nowicki, Jacek and Andre R. Zbiegniewski. Martin B-26, Vol. 1 (Militaria 137). Warsaw, Poland: Wydawnictwo Militaria, 2001. ISBN 83-7219-112-3.(пол.)
• Rehr, Louis S. and Carleton R. Rehr. Marauder: Memoir of a B-26 Pilot in Europe in World War II. Jefferson, North Carolina: McFarland & Company, Inc, 2003. ISBN 0-7864-1664-5.
• Scutts, Jerry. B-26 Marauder Units of the Eighth and Ninth Air Forces. Botley, UK: Osprey Publishing Ltd., 1997. ISBN 1-85532-637-X.
• Tannehill, Victor C. The Martin Marauder B-26. Arvada, Colorado: Boomerang Publishers, 1997. ISBN 0-9605900-6-4.
• Trent, Jack. « 'Fat-Bottomed Girls': The Martin B-26 Marauder.» Scale Aircraft Modeller, Volume 14, No. 7, July 2008.
• Wagner, Ray. The Martin B-26B & C Marauder (Aircraft in Profile No. 112). Windsor, Berkshire, UK: Profile Publications Ltd., 1965. Reprinted 1971.

Посилання

• B-26 Martin Marauder Historical Society [Архівовано 8 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Havener, Jack. Historical Marauder Firsts. [Архівовано 6 серпня 2013 у Wayback Machine.]
• Manual: (1945) AN 01-35EB-1 Pilot's Flight Operating Instructions for Army Models B-26B-1 and −26C British Model Marauder II Airplanes
• Warbird Alley [Архівовано 28 червня 2013 у Wayback Machine.]
• Martin B-26 Marauder [Архівовано 10 травня 2013 у Wayback Machine.]
• The Midway Marauders
• World War II: Martin B-26 Marauder [Архівовано 14 травня 2013 у Wayback Machine.]
• The Charge of the B-26 Midway Marauders [Архівовано 7 травня 2013 у Wayback Machine.]
• The Army Asked For A Miracle — The Answer Was The B-26, early 1943 article, excellent photos of early B-26s [Архівовано 1 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• B-26 Marauder(рос.)

Відео

• Martin B-26 Marauder Formation (C.1945) [Архівовано 28 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Battle Stations — B26 Marauder