Douglas A-26 Invader

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Douglas A-26 Invader
Douglas A-26 Invader.JPGDouglas A-26 Invader
Douglas A-26 Invader
Призначення: легкий бомбардувальник-штурмовик 
Перший політ: 10 липня 1941 
Прийнятий на озброєння: лютий 1942 
Знятий з озброєння: 1980[1] 
Період використання: 19421972 
На озброєнні у: Див. Країни-експлуатанти 
Виробник: США Douglas Aircraft Company 
Всього збудовано: 2 452 
Вартість одиниці: $ 242 595 
Конструктор: Едвард Гайнеманн[en]/Теодор Раймонд Сміт[en] 
Екіпаж: 3 особи
Максимальна швидкість (МШ): 570 км/год
Бойовий радіус: 1 610 км
Дальність польоту: 2 300 км
Бойова стеля: 6 700 м
Швидкопідйомність: 6,4 м/с
Довжина: 15,24 м
Висота: 5,64 м
Розмах крила: 21,34 м
Площа крила: 50 м²
Порожній: 10 365 кг
Споряджений: 12 519 кг
Максимальна злітна: 15 900 кг
Двигуни: 2 × радіальних 18-циліндрових поршневих авіаційних двигунів повітряного охолодження R-2800 Double Wasp-27 
Тяга (потужність): 2 000 к.с. (1 500 кВт) 
Кількість точок підвіски:
Внутрішнє бомбове навантаження: 1 800 кг
Підвісне озброєння до 910 кг бомб 
Кулеметне озброєння 6-8 12,7-мм авіаційних кулеметів M2 Browning 
Не керовані ракети до 10 5-дюймових НАР HVAR 
Схематичне зображення легкого бомбардувальника «Дуглас A-26 Інвейдер»

Дуглас A-26 Інвейдер (англ. Douglas A-26 Invader) — американський двомоторний легкий бомбардувальник-штурмовик виробництва американської авіакомпанії Douglas Aircraft Company, розроблений на початку 1940-х років. Перебував на озброєнні військово-морських сил США та багатьох інших країн за часів Другої світової, Корейської та В'єтнамської війн, а також низки локальних конфліктів другої половини XX століття.

Історія[ред.ред. код]

Наприкінці 1940 року на фоні перебігу подій у Західній Європі, керівництво військово-повітряних сил армії США видало замовлення на розробку лінійки багатоцільових ударних літаків, які мусили поєднувати в собі функції легкого бомбардувальника ближнього радіусу дії та штурмовика. В результаті компанія «Дуглас» представила на конкурс три варіанти літаків: штурмовик Douglas XA-26, нічний винищувач XA-26A та важкий штурмовик XA-26B, озброєний 75-мм гарматою. Концептуально проект багатоцільового літака базувався на попередній моделі A-20 «Хевок», який мав могутніші двигуни, більший радіус дії та потужніше озброєння. Важливою особливістю штурмовика було те, що ним керував один пілот, що буле незвичайно для літаків такого типу.

31 жовтня 1941 року прототип XA-26A піднявся в небо, а 10 липня 1942 року з майбутнього міжнародного аеропорту Лос-Анджелеса в Ель-Сегундо злетів у повітря XA-26.

Після виготовлення і випробувань усіх трьох дослідних зразків армія вирішила передати у виробництво тільки XA-26 і XA-26B. Виробництво Invader почалося на заводі в Лонг-Біч.

Попри тому, що в цілому літак продемонстрував високі льотно-технічні характеристики, проблеми з силовою установкою відстрочили термін прийняття його на озброєння. Після довгих іспитів, ретельного вивчення досвіду застосування штурмовиків у Європі та на Тихому океані, A-26B врешті-решт був замовлений урядом для військово-повітряних сил армії США. У серпні 1944 року поступило перше замовлення на 1 355 одиниць штурмовиків.

У вересні 1944 року 553-я бомбардувальна ескадрилья, озброєна «Інвейдерами» вступила в бій на території Франції. Згодом літаки з'явилися на передовій в Італії, де завдавали удари з повітря по німцях, ще до усунення виробничих дефектів, котрі продовжували переслідувати A-26B.

Пілоти були захоплені маневреністю і легкістю управління, але штурмовик А-26 володів надмірно складною і виснажливою приладовою дошкою, а також — слабкою передньою стійкою шасі, яка легко руйнувалася при посадці. Ліхтар кабіни екіпажу було важко відкрити у разі аварійного залишення машини. З часом ці проблеми були вирішені, й пілоти літака А-26 пишалися опануванням вимогливої, але ефективної бойової машини.

За нетривалий час з моменту появи на фронті до повної капітуляції Німеччини на Європейському ТВД «Інвейдери» здійснили 11 567 вильотів і скинули 18 054 тонн бомб. А-26 був настільки спритним, щоб міг постояти за себе при зустрічі з винищувачами супротивника. 19 лютого 1945 майор Майрон Л. Дарки з 386-ої бомбардувальної групи у Франції записав на свій рахунок «ймовірну перемогу» над гордістю німецької авіації — реактивним винищувачем «Мессершмітт» Me-262.

У Європі з різних причин було втрачено близько 67 «Інвейдеров», але за А-26 лічиться сім підтверджених перемог у повітряних боях. На Тихому океані «Інвейдер» також прогресував від невдалого початку до досягнення високої ефективності.

Маючи потужні двигуни R-2800-27 «Дабл Уосп» фірми «Пратт-Уїтні» потужністю по 2 000 к.с. і швидкість на рівні моря не менш 600 км/год, «Інвейдер» був потужною зброєю для штурмових атак наземних і морських цілей.

Літаки А-26 були на озброєнні у 3-ій, 41-ій і 319-ій бомбардувальних групах авіації США в операціях проти Формози, Окінави і території самої Японії. «Інвейдери» активно діяли близько Нагасакі перед тим, як це місто зазнало атомного удару.

Після перемоги над Японією літак, який, можливо, з'явився на війні занадто рано, базувався на багатьох далекосхідних авіабазах, зокрема Кореї. Багато машин були модифіковані для вирішення інших завдань: транспортний літак СВ-26В, тренувальний ТВ-26В/С, літак управління VB-26B, машина для випробувань керованих ракет ЕВ-26С і літак-розвідник RB-26B/C. Після переробки одного А-26В в буксирувальник мішеней XJD-1, ВМС отримали 140 JD-1 (перероблених з А-26С). Деякі з них були згодом пристосовані для запуску та управління безпілотними літальними апаратами.

«Інвейдер» брав участь у боях в багатьох післявоєнних конфліктах, включаючи Корею та В'єтнам і Алжир.

Сильно броньований і здатний нести до 1 814 кг бомб — 26В з максимальною швидкістю 571 км/год на висоті 4570 м був найшвидшим бомбардувальником союзників Другої світової війни. Всього було побудовано приблизно 1 355 штурмовиків А-26В і 1 091 бомбардувальників А-26С.

Країни-експлуатанти[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Francillon, René. «The Douglas Invader Story». Air Enthusiast, Number Seven, July–September 1978, pp. 215—234. Bromley, Kent, UK: Pilot Press Ltd., 1978.
  • Gallemi, Francis. A-26B/C Invader (Warbird Profile 1). Vaudreuil, Quebec, Canada: Aries Publications, 1994. ISBN 1-84176-080-3.
  • Johnsen, Frederick A. Douglas A-26 Invader. North Branch, Minnesota: Specialty Press, 1999. ISBN 1-58007-016-7.
  • Roeder, Jim. A-26 Invader Units of World War 2: Osprey Combat Aircraft 82. Botley, UK: Osprey Publishing, 2010. ISBN 978-1-84603-431-2
  • Thompson, Scott. Douglas A-26 and B-26 Invader. Ramsbury, Marlborough, Wiltshire, UK: Crowood Press Ltd., 2002. ISBN 1-86126-503-4.
  • Winchester, Jim. «Douglas A-26 Invader.» Aircraft of World War II. London: Grange Books, 2004. ISBN 1-84013-639-1.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]