Seversky 2PA
| Seversky 2PA | |
|---|---|
.jpg) | |
| Призначення: | Конвойний винищувач |
| Перший політ: | 1935 |
| Прийнятий на озброєння: | 1937 |
| Знятий з озброєння: | 1952 (Швеція) |
| На озброєнні у: |
 Військово-повітряні сили армії США  Імперський флот Японії |
| Розробник: | Republic Aviation Corporationd |
| Виробник: | Seversky Aircraft Company (Republic Aviation) |
| Всього збудовано: | 75 |
| Конструктор: | Republic Aviation Corporationd |
| Екіпаж: | 2 особи |
| Крейсерська швидкість: | 389 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 508 км/год |
| Дальність польоту: | 3138 км |
| Практична стеля: | 9 144 м |
| Довжина: | 8,20 м |
| Висота: | 2,99 м |
| Розмах крила: | 10,97 м |
| Площа крила: | 20,44 м² |
| Споряджений: | 3 474 кг |
| Двигуни: | 1 х Wright R-1820 Cyclone (1000 к.с.) |
| Підвісне озброєння: | 227 |
| Кулеметне озброєння: |
2 х 12,7 (або 7,62-мм) кулемети в носовій частині 7,62-мм кулемет в задній частині |
|
| |
Seversky 2PA у Вікісховищі | |
Seversky 2PA— серійний американський двомісний винищувач.
Історія створення[ред. | ред. код]
На базі винищувача Seversky P-35 фірмою Seversky Aircraft Company був розроблений двомісний конвойний винищувач 2PA. Це був суцільнометалевий низькоплан з шасі, яке складалось. Майже весь об'єм крила займали паливні баки, що забезпечувало велику дальність польоту. Для зменшення аеродинамічного опору конструктори відмовились від турелі стрільця баштового типу. Турель була засклена, при необхідності стрілець ховав її обтічник у фюзеляж та розпочинав стрільбу.
В конструкцію літака були закладені великі можливості для модернізації. Можна було встановлювати двигуни різної потужності, за рахунок зміни закінцівок крила можна було змінити площу несучої поверхні. Літак, крім ролі винищувача супроводу, швидко міг бути модифікований в легкий бомбардувальник, дальній розвідник, навчальний літак.
Літак був збудований у 1938 році та отримав позначення 2PA.
Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
- Екіпаж: 2 чоловіки
- Довжина: 8,20 м
- Висота: 2,99 м
- Розмах крил: 10,97 м
- Площа крил: 20,44 м²
- Маса порожнього: 2 078 кг
- Маса спорядженого: 3 474 кг
- Двигун: Wright R-1820 Cyclone
- Потужність: 1 000 к. с.
Льотні характеристики[ред. | ред. код]
- Максимальна швидкість: 508 км/г
- Крейсерська швидкість: 389 км/г
- Практична дальність: 3 137 км
- Практична стеля: 9 144 м
Озброєння[ред. | ред. код]
- Кулеметне: 2 х 12,7 (або 7,62-мм) кулемети в носовій частині
7,62-мм кулемет в задній частині - Бомбове: 227 кг
Історія використання[ред. | ред. код]
СРСР[ред. | ред. код]
Армійське керівництво США відмовилось від закупок 2PA, оскільки з появою швидкісних бомбардувальників переважала думка (як згодом виявилось, помилкова), що їм не потрібні винищувачі супроводу. Маючи потребу в коштах, О.М. Прокоф'єв-Сєверський зробив ставку на експорт своїх літаків.
У 1938 році радянське торговельне представництво «Амторг» звернулось до Сєверського з пропозицією придбати два літаки 2PA (один із звичайним шасі, інший у вигляді гідролітака), а також ліцензію на виробництво літаків в СРСР за 780 тис. доларів. Сєверський хотів відмовитись від цього контракту, але під тиском уряду США, який був зацікавлений у розвитку торгівлі з СРСР, таки підписав контракт. Проте уряд США заборонив поставляти літаки з найновішим двигуном Pratt & Whitney R-2800 потужністю 1 000 к.с. Замість нього був встановлений двигун Wright R-1820 потужністю 750 к.с. Були поставлені 2 літаки: 2PA-L зі звичайним шасі та 2PA-A з колісно-поплавковим.
В СРСР випробування літака 2PA здійснював льотчик-випробувач Степан Супрун. Крім випробувань для вивчення льотних характеристик літака, проводились навчальні бої з радянськими винищувачами І-16 та Р-10, які показали повну перевагу американського літака. Але через недоліки озброєння, двигуна та вразливість паливних баків літак не був рекомендований для виробництва.[1].
Швеція[ред. | ред. код]
.jpg)
З метою налагодження експорту літака Прокоф'єв-Сєверський здійснив ряд демонстраційних показів та польотів у Великій Британії, Франції, Польщі та Норвегії. Ці польоти успіху не принесли, але літаком зацікавилась Швеція, яка вже закупляла інший літак фірми - Seversky P-35.
Було замовлено 52 літаки варіанту 2PA-204, який в Швеції отримав позначення B 6. Але фактично були поставлені тільки 2 літаки, оскільки в червні 1940 року США ввели ембарго на поставку авіаційної техніки зарубіжним країнам, крім Великої Британії.[2]
Японія[ред. | ред. код]
Японія, яка в той час вела війну в Китаї, зазнавала серйозних втрат бомбардувальників, оскільки винищувачі Mitsubishi A5M не мали необхідної дальності польоту. Допоки тривала робота над літаком Nakajima J1N, як тимчасовий захід було вирішено закупити винищувачі за кордоном.[3]
Фірма «Seversky Aircraft Company», уклавши фіктивний договір із Сіамом, поставили в Японію 20 літаків. Це згодом стало причиною відсторонення Прокоф'єва-Сєверського від керівництва фірмою, оскільки Японія розглядалась як потенційний противник.
В Японії літак отримав позначення «Двомісний винищувач Тип S» (або A8V1). Американці присвоїли йому кодову назву «Дік» (англ. Dick). Він використовувався в Китаї як винищувач до 1940 року, пізніше - як розвідник, потім як навчальний літак. У 1942 році він був знятий з озброєння.[3][4]
США[ред. | ред. код]
50 літаків, призначені для експорту в Швецію, були прийняті на озброєння США як навчально-тренувальні літаки. На той час Прокоф'єв-Сєверський був відсторонений від керівництва фірмою, яка отримала нову назву «Republic Aviation Corporation», тому літак отримав позначення Republic AT-12 «Guardsman». Він використовувався для тренування пілотів та стрільців вести вогонь, а також завдавати бомбові удари.
Вцілілі екземпляри[ред. | ред. код]
На теперішній час зберігся один літак AT-12 «Guardsman», який перебуває у льотному стані в музеї «Planes of Fame Air Museum» (Чино (Каліфорнія)).
Джерела[ред. | ред. код]
- * Харук А.И. Истребители Второй Мировой. Самая полная энциклопедия - М:Яуза: ЭКСМО: 2012 ISBN 978-5-699-58917-3
- Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны.- Мн.: ООО «Попурри», 2003.- 736 с.:ил. ISBN 985-438-823-9.
- Американские военные самолеты Второй мировой войны (1939-1945)/ Под редакцией Дэвида Дональда.-Москва, Астрель, 2002 ISBN 5-271-04723-7
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Крылья Родины» № 2 за 1997 год. Стр. 22-23. Дмитрий Соболев «„Северский“ против И-16».
- ↑ Planes of Fame Air Museum [Архівовано 3 травня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ а б William Green «Warplanes of the Second World War, Fighters, Volume Four», 1964. ISBN 978-0385032599
- ↑ Seversky 2PA на сайте Virtual Aircraft Museum [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
.svg){kind=small}
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
