Model 39 Eihandgranate

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
M39 (Model 39 Eihandgranate)
Ручна граната M39
Ручна граната М39
Типручна граната
Походження Німеччина
Історія використання
На озброєнніз 1939 по 1945
Характеристики
Вага220 гр
Довжина98
Діаметр60

Наповненняаматол
Вага наповнення110 гр.
Механізм
детонації
Запал терчатий
час горіння сповільнювача запалу 4-4,5 с

Ручна осколкова граната М39 - відносилась до типу наступальних гранат, призначена для ураження живої сили противника. Використовувалась переважно у часи Другої Світової війни.

Історія створення

[ред. | ред. код]

До початку Другої Світової війни перед німецькими конструкторами стала задача створити легку ручну гранату для використання піхотою у наступальному бою, придатну для вкидання на великі відстані та котра б не дуже збільшувала вагу амуніції солдата, оскільки Stielhandgranate 24 зразка 1924 року, що вже була на озброєнні Вермахту, була заважка.

Компактна, та майже у три рази легша ручна граната Eihandgranate M39, у народі також прозвана «Яйцем», була прийнята на озброєння Вермахту в 1939 році. До кінця Другої Світової війни було вироблено близько 80 мільйонів гранат цього типу. За зовнішністю граната являла собою майже точну копію французької гранати OF15 зразка 1915 року, але з запалом терчатого типу німецького зразка.

Конструкція

[ред. | ред. код]

Eihandgranate M39 складалась з яйцеподібного металевого корпусу, запального пристрою та детонатора. Корпус гранати був виготовлений з двох півсфер тонкого заліза, в одну з яких була розміщена з'єднувальна трубка з гільзою для детонатора. У каналі з'єднувальної трубки є різьба для сполучення остова запального пристрою з корпусом гранати. Також у гранат пізнішого виробництва зустрічались кільце для зручності носіння. Зазвичай гранати підвішувалися кільцем за ремені стандартних патронних підсумків до карабіну Маузера.

Корпус заповнявся вибуховою речовиною - аматолом. Запальний пристрій у свою чергу складається з остова, у якому знаходяться сповільнювач, детонатор, тертка з витяжною ниткою та планкою-запобіжником з затискною гайкою. Граната комплектувалась стандартним терчатим запалом B.Z.E., що складався з корпусу, терчатого пристрою, втулки з сповільнювачем та капсуля-детонатора номер вісім - Sprengkapsel Nr.8.

На металевому корпусі нагвинчена гайка, за допомогою якої запал вкручувався у корпус гранати. Іноді гайки забезпечувались лапками для зручності вкручування. Під час зберігання гранати на втулку нагвинчувався запобіжний наперсток. Та перед тим як видати гранати солдатам, наперсток знімався, а на втулку вже нагвинчувався капсуль-детонатор.

Характеристики та маркування

[ред. | ред. код]

Радіус суцільного ураження осколками гранати становить 5 метрів, радіус розльоту осколків - до 15 метрів. Гранати зберігались та транспортувались у дерев'яних ящиках по 30 штук (запали окремо, капсулі-детонатори окремо).

Eihandgranate M39 також фарбувались у різні кольори - зелений, сірий, охра. З середини Другої Світової війни гранати фарбувались лише оліфою, та з осені 1944 року не фарбували зовсім. Також гранати мали градацію сповільнювача горіння запалу, що визначався кольором ковпачка:

  • Червоний 1 с.
  • Синій 4-4,5 с.
  • Жовтий 7-7,5 с.

Зазвичай використовувались гранати з затримкою у 4-4,5 с. Часто на ковпачку запала та на корпусі можна було зустріти WaA (ВаффенАмт) і штамп виробника.

Історія використання

[ред. | ред. код]

Одним з головних недоліків Eihandgranate M39 був малий радіус ураження, то ж що б якось підвищити цю характеристику наказом O.K.H. (Ch H Rüst u. BdE) Nr. 8142/44 AHA/ln 2V від 19 вересня 1944 року наказувалось використовувати гранати Eihandgranate M39 у оборонному чохлі - Splittermantel für Eihandgranate (Spl M f Eihgr). Оборонний чохол збільшував розльоту осколків до 100 метрів, то ж відповідно радіус ураження також суттєво зростав. Оборонний чохол для гранат цього типу являв собою дві сталеві половинки з круглими отворами зверху, що кріпились один до одного спеціальним замком. На їх поверхні були нанесені насічки для більш ефективного розльоту осколків.

Гранату з оборонним чохлом наказувалось використовувати лише з надійного укриття зважаючи на великий радіус ураження осколками. У цьому ж наказі зазначалось, що частка гранат з чохлом повинна бути 30% від усіх гранат Eihandgranate M39, що йдуть у війська.

Для навчання користування гранатами було створено навчальну граната Eihandgranate 39 Übung, що складалась з корпуса, запального пристрою, такого самого, як у бойової гранати, і малого димового заряду Übungsladung 30. Корпус був пофарбований у червоний колір та мав круглі отвори. Отвори на корпусі були призначені для виходу диму, а також що б не сплутати навчальну гранату з бойовою у темряві. Вага Eihandgranate 39 Übung досягала 225 грам.