Browning Hi-Power

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Browning High-Power
Browning High-Power 9mm IMG 1526.jpg
Browning High-Power бельгійської армії
Тип самозарядний пістолет
Походження Бельгія
Історія використання
На озброєнні 1935—до тепер
Оператори «див. Оператори»
Війни Друга світова війна
Історія виробництва
Розробник Джон Браунінг, Д'єдонне Сев
Розроблено 1921—1935
Виробник Fabrique Nationale d'Herstal
Виготовлення 1935—до тепер
Виготовлена
кількість
1 млн.
Варіанти Mark 1, Mark 1 Lightweight, Mark 2, Mark 3, HP-SFS, Rosario FM90, Rosario FM95, Rosario M02 AR, Rosario M03 AR.
Характеристики
Вага 0,885
Довжина 200 мм
Довжина ствола ствола — 118 мм

Набій 7,65×21 мм Парабеллум
9x19 мм Парабелум
.40 S&W (сучасні комерційні зразки)
Дія віддача ствола при його короткому ході; ударно-спусковий механізм одинарної дії
Система живлення магазин на 13 патронів (10 патронів для калібру .40)

Commons-logo.svg Browning Hi-Power у Вікісховищі

Browning High-Power (HP) — самозарядний пістолет конструкції Дж. Браунінга і Дідьє Сева з УСМ одинарної дії.

Конструкція пістолета базується на розробленій Джоном Мозесом Браунінгом схемі замикання зі зчепленим затвором і коротким ходом ствола. Після смерті Браунінга в 1926 конструкція була завершена Дідьє Севом, головним конструктором бельгійської компанії Fabrique Nationale.

Пістолет створювався під технічне завдання французької армії, але на озброєння у Франції прийнятий не був. Різні варіанти використовувалися багатьма країнами під час Другої світової війни і пізніше.

Назва пістолета дещо вводить в оману, оскільки насправді відображує високу ємність магазина на 13 набоїв: у 1935 році, вона більш, ніж у півтора рази перевищувала ємність найближчих конкурентів — Люгер P08 (8 патронів) і Маузер 1910 (9 патронів).

Найчастіше, пістолет називають просто «Hi Power», навіть в Бельгії. Так само нерідко можна зустріти назви HP (від «Hi-Power» або «High-Power») або GP (від французького «Grande Puissance»). Також використовуються позначення під якими пістолет був представлений в 1935 році P-35 і HP-35. Іноді зустрічаються й інші назви, такі як BAP (Browning Automatic Pistol), в ірландській армії, або BHP (Browning High-Power).

Оригінальна модель High-Power P35 до сих пір виробляється компанією FN Herstal у Бельгії і Португалії, а також за ліцензією у Аргентині[1] компанією DGFM (ісп. Dirección General de Fabricaciones Militares, FM).

Конструкція[ред. | ред. код]

Автоматика працює за схемою використання віддачі при короткому ході ствола. Замикання каналу ствола за схемою Браунінга з казенною частиною ствола, яка знижується за допомогою фігурного паза, розташованого в припливі під патронником. При відході ствола назад під впливом віддачі паз в припливі взаємодіє з віссю затримки затвора ствола, в результаті чого казенна частина ствола знижується. При цьому бойові виступи ствола виходять із зачеплення з пазами затвора-кожуха, ствол зупиняється, а затвор-кожух продовжує відкат, витягуючи і викидаючи стріляну гільзу. Поворотна пружина розміщується під стволом.

Ударно-спусковий механізм курковий, одинарної дії. Після витрачання всіх патронів в магазині подавач натискає на затворну затримку, яка піднімаючись входить до відповідного паз затвора-кожуха. В результаті затвор-кожух фіксується в крайньому задньому положенні і вказує тим самим власнику зброї на необхідність перезарядження. Після приєднання спорядженого магазину стрільцю треба натиснути на важіль затримки затвора вниз, і звільнивши затвор-кожух, таким чином дослати патрон у патронник.

Прапорцевий, керований вручну запобіжник, важіль якого розташований на лівій стороні рамки перед потиличником руків'я, замикає шепотіло і затвор-кожух. Зброю оснащено розмикачем, що не допускає здійснення пострілу при неповністю закритому затворі. Автоматичний магазинний запобіжник блокує спусковий механізм при вийнятому магазині. Ранній варіант мав викидач, розташований у внутрішньому отворі затвора-кожуха. Починаючи з 1965 року пістолет отримує відкрито розташований викидач, що спрощує виробництво і знижує його вартість, а курок отримав спицю, замість масивної голівки.

Магазин з дворядним розташуванням набоїв має однорядний вихід, завдяки чому патрон надходить в патронник по прямій лінії, що збільшує надійність подачі. Магазин кріпиться клямкою, яка розміщена в основі спускової скоби. Руків'я пістолета має відмінну ергономіку, забезпечуючи глибокий і щільний обхват, що стабілізує зброю в процесі прицілювання і підвищує стійкість при стрільбі

Заявлена прицільна дальність для модифікацій з регульованим прицільним пристосуванням при використанні приставного приклада-кобури становить 500 м, для базової моделі 50 м.

Оператори[ред. | ред. код]

  • Данія Данія: деяку кількість було закуплено в період до 1940 року [2]
  • Литва Литва: деяку кількість було закуплено до початку Другої світової війни[2]
  • Нідерланди Нідерланди: деяку кількість було закуплено в період до 1940 року[2]
  • Королівство Румунія Королівство Румунія: деяку кількість було закуплено до початку Другої світової війни
  • Третій Рейх Третій Рейх: після окупації Бельгії, виробництво пістолетів було продовжено, вони надходили на озброєння під найменуванням Pistole 640(b)[2][3]
  • Велика Британія Велика Британія: використовувався в ході Другої світової війни[2], пізніше варіант Pistol No.2 Mk.1 був прийнятий на озброєння британської армії і спецпідрозділів, залишався на озброєнні в роки холодної війни (зокрема, модель L9A1 залишалася на озброєнні SAS щонайменше до початку 1990-х років[4]).
  • Канада Канада]: на озброєнні китайської армії і королівської канадської кінної поліції[2]
  • Flag of the United States.svg США: на озброєнні антитерористичного підрозділу FBI HRT ФБР[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Иван Коновалов, Геннадий Шубин. Современная Африка: войны и оружие / Мезенцев С. В. — М. : Социально-политическая МЫСЛЬ, 2012. — С. 139. — ISBN 978–5–91579–078–9.
  2. а б в г д е ж М. Р. Попенкер, М. Милчев. Вторая мировая: война оружейников М., «Яуза» — ЭКСМО, 2009. стр.228-230
  3. А. И. Благовестов. То, из чего стреляют в СНГ / ред. А. Е. Тарас. Минск, «Харвест», М., ООО «Издательство АСТ», 2000. стр.108-111
  4. Лерой Томпсон. Антитеррор. Руководство по освобождению заложников. М.: ФАИР-ПРЕСС, 2005. стр.114

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]