SuperCalc

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
SuperCalc
Тип комп'ютерна програма і табличний процесор
Розробник Sorcimd[1]
Операційна система Windows і CP/M[1]
Ліцензія пропрієтарна ліцензія[d]

SuperCalc — електронна таблиця, яку випустила Sorcim[en] 1981 року і спочатку постачала разом із WordStar[en] у складі набору програм CP/M для портативного комп'ютера Osborne 1. 1984 року компанію Sorcim купила Computer Associates[2], тому останні версії SuperCalc мали назву CA-SuperCalc.

На відміну від VisiCalc, SuperCalc є однією з перших електронних таблиць, здатних ітеративно розв'язувати кільцеві посилання[en] (комірки, значення яких залежать одне від одного)[3].

Вийшли версії SuperCalc для комп'ютерів Apple II, IBM PC з операційною системою DOS, а також для Microsoft Windows, мейнфреймів IBM (S/360) і VAX/VMS.

Версії[ред. | ред. код]

SuperCalc 1[ред. | ред. код]

Основний екран SuperCalc 1

Наприкінці 1980 року Адам Осборн[ru] шукав постачальника електронних таблиць для свого комп'ютера Osborne 1. Оскільки йому не вдалося придбати права на VisiCalc, він звернувся до Sorcim з проханням розробити електронну таблицю, яка могла б змагатися з VisiCalc і вийшла б до квітня 1981 року, щоб її можна було показати на West Coast Computer Faire[en]. Основним розробником програми став Гарі Балейсен (Gary Balleisen)[4]. Врешті, презентацію зустріли з досить великим ентузіазмом. SuperCalc був написаний мовою асемблера, розробка коштувала $20 000[5]. Поряд із WordStar, SuperCalc увійшов до комплекту поставки комп'ютера Osborne 1. Також його продавали окремо за ціною $295[6].

Програмі була потрібна операційна система CP/M версії 2.2, 48 кБ оперативної пам'яті і один дисковод. Оскільки більшість машин із CP/M використовували виведення на послідовний термінал, більшість інших електронних таблиць для цієї операційної системи не виводили таблицю в реальному часі; SuperCalc натомість мав налаштування для різних типів терміналів, що дозволяло йому досить швидко перемальовувати екран у реальному часі[6]. Найбільший розмір таблиці становив 254 рядки і 63 стовпці. Найбільша довжина тексту в комірці становила 117 символів. Підтримувалося змінення ширини стовпців, а також вертикальне і горизонтальне розділення екрану. Був можливим захист комірок від змінення[6].

Для математичних обчислень використовувався двійково-десятковий код, що дозволяло підвищити точність обчислень[3]. Як цілі числа, так і числа з рухомою комою опрацьовувалися в діапазоні експонент від 10−16 до 1016. Серед підтримуваних математичних функцій були обчислення абсолютної величини, тригонометричних функцій, експоненти і логарифма. Були також логічні функції і функції пошуку мінімуму і максимуму.

До програми додавався 108-сторінковий посібник користувача. Також була вбудована в програму довідка[6].

Оглядач журналу InfoWorld[en] оцінив SuperCalc досить високо: він припустив, що програма має потенціал для того, щоб стати «класикою в своєму жанрі»[6].

SuperCalc2[ред. | ред. код]

SuperCalc2, випущений у квітні 1983 року для DOS 1.1 і старших, а також CP/M-80 і 86, продавався за ціною $295. Під керуванням DOS йому було потрібно 64 кБ пам'яті, CP/M — 48 кБ. Найбільший розмір таблиці становив 254 рядки і 63 стовпці[7]. На кінець 1983 року користувацька база програми становила приблизно 250 000 встановлень[8].

Додано функції арифметики дат і роботи з календарем. Було можливим злиття даних із декількох таблиць. Дані можна було сортувати за рядками або стовпцями, можливо було також приховувати певний діапазон даних. Була підтримка записуваних у дисковий файл макрокоманд. Додалася можливість повертати з формули рядок тексту (наприклад, функція обчислення істинності значення могла видавати текст «Добре» для істинного значення і «Погано» для помилкового). До математичних функцій додалися округлення і ділення з остачею[7].

З програмою постачався модуль Super DataIntercharge, що дозволяв здійснювати експорт та імпорт файлів формату CSV (тільки дані) і SDF (SuperData Format, також формули). Підтримувалася повна пряма сумісність з першою версією, зворотна сумісність була обмежена файлами, які не використовують нових функцій[7].

Швидкість роботи зросла приблизно в 2 рази. Додано розширені функції налаштування друку (довжина і ширина сторінки, інтервал, можливість задання спеціальних команд для конкретної моделі принтера)[7].

У комплект входив посібник користувача. Порівняно з першою версією, додався короткий буклет «10 хвилин на SuperCalc2» (англ. «10 Minutes to SuperCalc2»). Була також довідкова картка з основними командами[7].

SuperCalc 3[ред. | ред. код]

Графіки, побудовані в SuperCalc 3

SuperCalc 3, випущений у кінці 1983 року для IBM-сумісних комп'ютерів, продавався за ціною $395. Для роботи він потребував операційну систему DOS версії 1.0 і вище, 96 кБ оперативної пам'яті і один дисковод. Найбільший розмір таблиці становив 254 рядки і 63 стовпці[8]. SuperCalc 3 був написаний мовою програмування Pascal[9]. Використовувалася технологія розрідженого зберігання даних: у пам'яті зберігається лише інформація в комірках, що містять дані, а також відомості про те, які комірки є порожніми[10].

У програму вбудовано більше 50 функцій. Додано фінансові функції, які включали обчислення внутрішньої норми прибутку, чистої приведеної вартості і виплат за кредитами[8]. З математичних функцій були округлення, обчислення суми і середнього, генератор випадкових чисел[11]. Для підвищення продуктивності замість двійково-десяткового коду використовувалося двійкове подання чисел[3]. Підтримувалася робота з числами з рухомою комою від 1 х 10−63 до 1×1062[12]

Додано функції керування базами даних, сортування за двома ключами, графічні можливості. Було 7 типів графіків (лінійний, круговий, гістограма, гістограма з накопиченням, з областями, точковий, біржовий), була можлива зміна шрифту заголовків і міток (до 8 шрифтів), а також друк до 4 графіків на одній сторінці. Можливо було показати графіки на екрані, зокрема в кольорі. Графіки були двовимірними[8].

Програма постачалася на двох дисках, що включали, крім самої програми, приклади таблиць, додаткові програми Sideways (друк таблиць альбомної орієнтації) і Superdata Intercharge (перетворення файлів Lotus 1-2-3 і Visicalc). У комплект також входили посібник користувача для основної програми та Superdata Intercharge, короткий буклет «10 Minutes to SuperCalc 3» та дві картки, що містять коротку інформацію про команди та графічні можливості[8][11].

Захист від копіювання був відсутній[8]. Компанія Sorcim надавала програму корпоративного ліцензування SuperCalc, що знижувала ціну до $237 за копію за покупки ліцензії на 25 користувачів, до $118 за покупки ліцензії на 400 користувачів, а також ліцензію з необмеженим числом користувачів за $65 000[13].

Реліз 2[ред. | ред. код]

SuperCalc 3 Release 2 випущено 1984 року і продавався він за ціною $395. Для роботи потребував операційної системи DOS версії 2.0 і вище, 96 кБ оперативної пам'яті і один дисковод. Підтримував 33 моделі принтерів і 18 моделей плотерів[11].

За швидкістю обчислень Release 2 перевершував Lotus 1-2-3, причому використання математичного співпроцесора збільшувало швидкодію до 10 разів. Найбільший розмір таблиці становив 9999 рядків і 127 стовпців (за наявності менш ніж 192 кБ пам'яті — 254 рядки і 63 стовпці). Була унікальна для електронних таблиць того періоду можливість ітеративного обчислення з кільцевими посиланнями без перерахунку решти таблиці.

Серед поліпшень у порівнянні з першою версією SuperCalc 3 називали поліпшену прокрутку, поділ екрану по горизонталі і вертикалі[11].

Програма постачалася на двох дисках, що включали, крім самої програми, приклади таблиць, додаткові програми Sideways (друк таблиць в альбомній орієнтації) і Superdata Intercharge (перетворення файлів Lotus 1-2-3 і Visicalc). У комплекті також були посібники користувача для основної програми і Superdata Intercharge, короткий буклет «10 Minutes to SuperCalc 3» і дві картки, що містять коротку інформацію про команди і графічні можливості[11].

SuperCalc 3a[ред. | ред. код]

SuperCalc 3a, випущений 1985 року, призначався для комп'ютерів Apple IIc і Enhanced Apple IIe. Через обмежені можливості цих комп'ютерів не підтримувалося ітеративне обчислення кільцевих посилань. Підтримувалися таблиці розміром до 63 стовпців і 254 рядків (до 116 символів у комірці). Для виведення графіків на екран можна було використовувати до 16 кольорів, а для друку — до 90 кольорів[14].

Реліз 2.1[ред. | ред. код]

SuperCalc 3 Release 2.1 вийшов 1985 року. До програми додано підтримку розширеної пам'яті стандарту EMS (до 8 мегабайт), а також графічного адаптера EGA. Сама програма займала в пам'яті 96 кілобайт і підтримувала до 127 стовпців і 9999 рядків таблиці. Додано підтримку 24 нових принтерів і 8 плотерів[12].

Поліпшено продуктивність (так, виведення графіків здійснювався вдвічі швидше, ніж у попередній версії). Додано можливість налаштування кольорів елементів графіка[12].

Була підтримка високоякісної графіки, зовнішніх макросів[12].

SuperCalc 4[ред. | ред. код]

Кругова діаграма, побудована в SuperCalc 4

Версія SuperCalc 4, випущена 1986 року, продавалася за ціною $495. SuperCalc 4 позиціювався як основний конкурент Lotus 1-2-3. Станом на 1987 рік дослідники ринку табличних процесорів ставили SuperCalc на друге місце після Lotus 1-2-3, причому значна частина встановлень припадала на великі корпорації, що пов'язано з політикою ліцензування, яка передбачала значні знижки за покупки багатьох копій (так, при покупці 25 ліцензій ціна знижувалася до $247), а також із відсутністю захисту від копіювання[15]. У числі корпорацій, які використовували SuperCalc, були Hughes Aircraft, Lockheed Missile and Space Inc., Лабораторія реактивного руху і Wells Fargo Bank[16].

Програма працювала під керуванням операційної системи DOS версії 2.0 і старших на IBM-сумісних комп'ютерах починаючи від IBM PC. Для запуску було потрібно 256 кБ оперативної пам'яті. Для роботи з великими таблицями була можливість використання розширеної пам'яті (підтримувалося до 8 МБ EMS-пам'яті). Підтримувалися відеоадаптери EGA і Hercules, а також математичні співпроцесори 8087 і 80287[17].

Серед нововведень цієї версії — підтримка макрокоманд, збережених разом з електронною таблицею. Багато команд збігаються з використовуваними в Lotus 1-2-3, однак через відмінності в структурі меню використовувати наявні макроси для Lotus 1-2-3 було неможливо без їх модифікації. Макроси могли виводити на екран повідомлення і видозмінювати вигляд робочого екрану (наприклад, можна було прибрати підписи рядків і стовпців). Крім того, з'явилася можливість автоматичного записування макросів. Це було суттєвою конкурентною перевагою[17].

Були також функції роботи з базами даних: друк звітів, заповнення даними тощо[17]. У SuperCalc 4 були відсутні функції для роботи з рядками і матрицями, а також для здійснення множинного регресійного аналізу, наявні в конкурентів, а також функції пошуку рішення (які обмежувалися створенням кільцевих посилань з керованим числом ітерацій)[18]. Разом з тим, були доступні багато додаткових фінансових функцій (наприклад, обчислення основної суми і відсотків за ануїтетом), відсутні в Lotus 1-2-3, а також розв'язування систем рівнянь з використанням необмеженого числа ітеративних наближень[17]. Можливим було злиття даних з декількох таблиць (додаванням), причому як з використанням окремих діапазонів даних, так і таблиць цілком[19]. Підтримувалося сортування за рядками і стовпцями з використанням до 2 ключів сортування[18].

У цій версії з'явилися поліпшені засоби імпорту та експорту файлів Lotus 1-2-3: під час цих операцій зберігалися функції і формули, проте не підтримувалося конвертування макросів. Крім того, підтримувалася пряма і зворотна сумісність із SuperCalc 3, обмежена лише неможливістю працювати в старій версії зі вбудованими в таблицю макросами. Була також можливість імпорту та експорту даних у формати DIF і CSV[17]. Також підтримувалася сумісність із Visicalc[20]. Можливості імпорту та експорту файлів формату DBF (dBase[en]) не було[18].

Були інтерфейсні поліпшення: в рядку меню з'явилися повні назви команд (а не однобуквені коди), також з Microsoft Multiplan[en] і Lotus 1-2-3 запозичено можливість створювати іменовані діапазони[17].

Графічні засоби SuperCalc, які й раніше перевершували відповідні в Lotus 1-2-3, також поліпшено в цій версії. Створення і друк графіків (а також налаштування принтера) здійснювалися без виходу з основної програми. На графіках могло бути подати до 10 змінних, надавалися широкі можливості розставлення міток на графіках і вибору кольорів. Підтримувалися 56 чорно-білих принтерів, 17 кольорових принтерів і 26 плотерів[17]. Друк таблиць в альбомній орієнтації був можливим з використанням окремої утиліти Sideways[17]. Використовуване апаратне забезпечення визначалося автоматично без використання окремої процедури встановлення. В сукупності з відсутністю захисту від копіювання це спрощувало встановлення програми на новий комп'ютер[17].

Була можлива робота з таблицями трьох розмірів: 254 рядки і 63 стовпці (для комп'ютерів з малим обсягом пам'яті); 2000 рядків і 127 стовпців; 9999 рядків і 255 стовпців (більше, ніж у Lotus 1-2-3, в якому найбільша довжина таблиці становила 8192 рядки)[17]. Збільшення функціональності вимагало збільшення займаного програмою обсягу оперативної пам'ять: разом із операційною системою вона займала до 190 кілобайт ОЗП. Для роботи з великими таблицями, створеними в SuperCalc 3, використовувався режим оверлею, в якому окремі частини програми довантажувалися в пам'ять у міру необхідності; в такому режимі програма займала 96 кілобайт ОЗП (як і SuperCalc 3), але працювала повільніше[17].

Продуктивність SuperCalc 4 була приблизно на одному рівні з Lotus 1-2-3: таблиці завантажувалися повільніше, але швидкість обчислень і чутливість інтерфейсу при прокручуванні були вищими[17]. При цьому не підтримувалися мінімальний перерахунок і фоновий перерахунок[18].

З програмою постачалися об'ємний посібник користувача, короткий вступ до основних функцій програми («10 Minute Guide»", дві картки з підказками і накладка на клавіатуру з підписами для функціональних клавіш[17]. На відміну від попередньої версії, при переході в командний режим клавішею / показувалася дворядкова підказка з доступними командами[20]. Оглядачі відзначали також високу доступність і докладність повідомлень про помилки, що вкупі з наявністю докладної документації полегшувало роботу з програмою[17].

Дана версія SuperCalc була переведена на російську мову і поширювалася в Росії.

SuperCalc 5[ред. | ред. код]

Лінійна діаграма, побудована в SuperCalc 5

Версію SuperCalc 5, випущена 1989 року, продавалася за ціною $495 ($100 для користувачів попередніх версій; до березня 1991 року ціну знижено до $149[22]). Вона працювала під керуванням операційної системи DOS версії 3.0 і старших на IBM-сумісних комп'ютерах починаючи від PC/XT. Для запуску потрібно 512 кБ оперативної пам'яті. Оглядачі відзначали порівняну невимогливість до обчислювальних ресурсів: фактично, SuperCalc 5 можна було користуватися на будь-якому комп'ютері[23]. Однак для роботи з великими таблицями була потрібна розширена пам'ять (підтримувалося до 32 МБ EMS-пам'яті), оскільки порожній аркуш таблиці займав у пам'яті 60 кБ, а з 640 кБ пам'яті після запуску вільними залишалося не більше 180 кБ. Використання пам'яті обмежувало також функції роботи з декількома таблицями і багатосторінковими таблицями; однак можна було встановлювати зв'язки з іншими таблицями, що містяться на диску[24].

У цій версії додалися можливості одночасної роботи з трьома таблицями, підтримка команд Lotus 1-2-3, можливість призупинення перерахунку таблиці і скасування операцій, тривимірні графіки і нові функції (переважно, орієнтовані на роботу з рядковими даними). Підтримувалася також інтеграція з базами даних (dBase), а доповнення Silverado додавало функції роботи з реляційними базами даних (при цьому вбудовані функції могли працювати тільки з базами, які цілком поміщалися в оперативну пам'ять)[24]. З'явилася підтримка матричних операцій і множинного регресійного аналізу (з підтримкою лінійних, квадратичних і кубічних моделей)[23]. Макроси дозволяли створювати застосунки, що мають власні меню, проте засобів їх налагодження практично не було[24]. Було можливим мережеве встановлення і мережевий друк, використовувалися засоби блокування файлів для запобігання їх псування при одночасній роботі декількох користувачів[24].

У комплекті постачалися утиліти Sideways (друк таблиць в альбомній орієнтації) і Privacy Plus (шифрування файлів)[23]. Побудовані в SuperCalc 5 графіки можна було відіслати через модем у фірму Computer Associates, і отримати наступного робочого дня роздруковані або прозорі слайди[24]. Документація включала докладний посібник з використання, буклет для швидкого початку роботи і буклет з коротким описом команд.

За швидкістю роботи SuperCalc 5 дещо поступався конкурентам. Разом з тим, у цілому цю версію оцінили досить високо, попри швидкість роботи і відсутність графічного інтерфейсу[23]. Недоліком була відсутність попереднього перегляду друку, що призводило до того, що для отримання бажаного друкованого результату (зокрема, розривів сторінок у потрібних місцях) доводилося вдаватися до методу проб і помилок[24]. Також зазначалося, що багато команд (наприклад, переміщення і копіювання діапазону) повноцінно не працювали з багатосторінковими таблицями[24].

На початку 1990 року було випущено оновлення Revision C, яке на 15-25 кілобайт зменшило обсяг займаної пам'яті, поліпшило продуктивність і сумісність з Lotus 1-2-3[25].

Дана версія SuperCalc була переведена на російську мову і поширювалася в Росії.

CA-SuperCalc 5.1[ред. | ред. код]

CA-SuperCalc 5.1, випущений 1991 року, продавався за ціною $149[26]. Нововведення включали можливість застосування команд з меню до багатосторінкових таблиць, збільшення швидкості роботи, додаткові колірні схеми і можливість роботи зі 132-колонковим дисплеєм[27][28].

CA-SuperCalc 5.5[ред. | ред. код]

CA-SuperCalc 5.5 вийшов 1992 року і продавався за ціною $149[26]. Найбільший розмір електронної таблиці становив 9999 рядків, 255 стовпців і 255 сторінок. Одночасно можна було відкрити до 255 таблиць[29].

Ця версія принесла підтримку миші, а також налаштовуваної панелі інструментів. Інші поліпшення були пов'язані з функціями друку та оформлення. Зокрема, додано попередній перегляд друку з можливістю збільшення фрагмента. У комплекті також постачалися шрифти виробництва компанії Bitstream[en][26].

CA-SuperCalc для Windows[ред. | ред. код]

CA-SuperCalc для Windows вийшов 1994 року. Серед основних нововведень цієї версії (крім використання графічного інтерфейсу користувача Windows) були запозичені з іншого продукту Computer Associates, CA-Compete, функції багатовимірного аналізу даних із використанням зведених таблиць[31].

CA-SuperCalc/MF[ред. | ред. код]

Після придбання цієї компанією Computer Associates компанії Mega Group, під торговою маркою CA-SuperCalc/MF стали продавати, розроблений Mega Group табличний процесор MegaCalc, що працював на мейнфреймах IBM. Перейменування відбулося 1987 року. Основною відмінністю від версій для мікрокомп'ютерів були функції прямого доступу до баз даних (зокрема, DB2). CA-SuperCalc/MF продавали за ціною від $9600 до $44 000 залежно від конфігурації[32].

CA-SuperCalc/VAX[ред. | ред. код]

CA-SuperCalc/VAX призначався для системи VAX/VMS 5.0 та вищих і був портом системи CA-SuperCalc для мейнфреймів IBM. Версія 5.2, випущена 1991 року, коштувала від $1500 для використання на комп'ютерах VAXstation до $50 000 на мейнфреймах серії VAX 9000[en]. Крім можливостей версії для IBM-сумісних комп'ютерів, ця версія мала засоби прямого доступу до баз даних VAX/VMS[33].

Клони[ред. | ред. код]

Як і в багатьох інших популярних програм, у SuperCalc існувала «адаптована» для радянських персональних комп'ютерів версія під назвою «Абак»; фактично ця програма являла собою перекладений російською мовою SuperCalc 2. Також дуже схожим на SuperCalc був пакунок «Спринт» для комп'ютерів «Корвет»[34].

Популярність і ринкова частка[ред. | ред. код]

На момент випуску SuperCalc на ринку електронних таблиць домінував VisiCalc, що працював на більшості мікрокомп'ютерів із процесорами 6502 і Z80. SuperCalc був розроблений для нової операційної системи CP/M, що працювала на продуктивніших комп'ютерах. VisiCalc портовано на цю операційну систему не відразу, що дозволило SuperCalc зайняти значну частку ринку електронних таблиць для CP/M. Крім того, на багатьох персональних комп'ютерах цього періоду SuperCalc встановлювався в рамках OEM-угод[35].

Новий виток конкуренції був пов'язаний із випуском 1983 року Lotus 1-2-3. Цей пакунок, що працював під управлінням операційної системи DOS на IBM PC-сумісних комп'ютерах, мав значні конкурентні переваги: можливість побудови діаграм, перерахунку таблиці з урахуванням залежностей між комірками, а не просто за рядками чи за стовпцями, використання розрідженого зберігання даних (що дозволяло використовувати таблиці більшого розміру), форматування та іменування комірок, а також рудиментарні функції роботи з базами даних[35].

Розробники SuperCalc зуміли до кінця 1983 року випустити версію своєї електронної таблиці, що копіювала більшість нових можливостей Lotus 1-2-3, однак до цього моменту більшу частину ринку електронних таблиць вже зайняла Lotus. SuperCalc, за оцінками експертів, до середини 1980-х займав другу позицію на ринку[15]. Це стало можливим завдяки політиці корпоративного ліцензування SuperCalc, яка передбачала можливість використання необмеженого числа копій за фіксовану ціну, завдяки чому SuperCalc став корпоративним стандартом у таких великих компаніях, як General Electric[36], Hughes Aircraft, Lockheed Missile and Space Inc., Лабораторія реактивного руху і Wells Fargo Bank[16].

Надалі гонка версій не змінила ситуацію істотно: хоча Supercalc 5 і перевершував за можливостями Lotus 1-2-3 версії 2.2, проте досить скоро Lotus випустила версію 3.0, що не поступалася конкуренту[35]. Експерти зазначали, що користувачі не мають причин змінювати постачальника електронних таблиць і переходити на нові версії; можливість такого переходу пов'язувалася з прийдешнім оновленням домінівної програмно-апаратної платформи: купівлею нового обладнання з переходом на Windows, OS/2, Unix або Macintosh[37].

Дійсно, на початку 1990-х років ситуація змінилася через зростання популярності операційного середовища Microsoft Windows. Першою електронною таблицею для цієї платформи став Microsoft Excel (1988). Lotus 1-2-3 для Windows вийшов лише 1991 року і, на відміну від Excel, який від початку був повноцінним графічним застосунком, що враховує всі особливості нового середовища, Lotus 1-2-3 був лише графічною оболонкою для колишньої версії системи. Технічна перевага Excel і випередження конкурентів при переході на графічний інтерфейс користувача призвели до того, що його ринкова частка До 1994 року перевищила 60 %[38]. В таких умовах SuperCalc швидко втрачав позицію на ринку, оскільки його версія для Windows вийшла лише 1994 року, а табличні процесори для DOS вже не відповідали вимогам часу. Після випуску першої версії для Windows розробку SuperCalc припинено.

Сумісність форматів[ред. | ред. код]

Нині жоден із поширених табличних процесорів не має засобів імпорту електронних таблиць SuperCalc. За наявності робочої копії SuperCalc можна зберегти таблицю у форматах WKS (Lotus 1-2-3) або CSV, які піддаються перетворенню[39].

Також переглядати файли, збережені в Supercalc версії 5 і вище, можна в програмі Quick View Plus[40].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Campbell-Kelly M. From airline reservations to Sonic the Hedgehog: a history of the software industry — The MIT Press, 2004. — P. 215. — ISBN 978-0-262-53262-4
  2. ↑ Needle D. Computer Associates Buys Sorcim // InfoWorld. — 1984. — Vol. 6, iss. 26 (26 April). — P. 11. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  3. ↑ а б в Feigenson W. (14 серпня 2008). How spreadsheets came to have iterative calculations (англ.). Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 19 серпня 2011.
  4. ↑ Allan R. A. [1] — Allan Publishing, 2001. — P. 13/15. Архівовано з джерела 17 березня 2022
  5. ↑ Osborne A., Dvorak J. Hypergrowth // InfoWorld. — 1984. — Vol. 6, iss. 28 (26 April). — P. 56. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  6. ↑ а б в г д Barry T. SuperCalc Spread-Sheet Simulator from Sorcim Corp // InfoWorld. — 1981. — Vol. 3, iss. 20 (26 April). — P. 30—32. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  7. ↑ а б в г д Jadrnicek R. SuperCalc2, spreadsheet package for IBM, CP/M // InfoWorld. — 1983. — Т. 5, вип. 37 (26 квітня). — С. 38—40. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  8. ↑ а б в г д е Jadrnicek R. Review: SuperCalc 3 // InfoWorld. — 1984. — Vol. 6, iss. 4 (26 April). — P. 60—62. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  9. ↑ Dvorak J. C. A Look at IBM's Secret PC // InfoWorld. — 1984. — Vol. 6, iss. 30 (26 April). — P. 72. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  10. ↑ Shen T. Sorcim soups up SuperCalc software // InfoWorld. — 1983. — Т. 5, вип. 42 (26 квітня). — С. 1, 6. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  11. ↑ а б в г д Wortman L. A. SuperCalc 3 // InfoWorld. — 1984. — Vol. 6, iss. 49 (26 April). — P. 70—74. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  12. ↑ а б в г Wortman L. A. SuperCalc 3: Now Supporting Expanded RAM, EGA Graphics // InfoWorld. — 1985. — Vol. 7, iss. 46 (26 April). — P. 50—52. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  13. ↑ Briefs // Infoworld. — 1985. — Vol. 7, iss. 27 (26 April). — P. 26. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  14. ↑ Wortman L. A. A Speedy IIc Alternative // InfoWorld. — 1985. — Vol. 7, iss. 20 (26 April). — P. 54. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  15. ↑ а б Walkenbach J. Product Comparison: Spreadsheets // InfoWorld. — 1987. — Vol. 9, iss. 45 (26 April). — P. 53—65. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  16. ↑ а б Parker R. Firms Use Site Licenses To Attract Corporations // InfoWorld. — 1987. — Vol. 9, iss. 27 (26 April). — P. 29. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  17. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Kallenbach R. SuperCalc 4 is serious competition for 1-2-3 // InfoWorld. — 1986. — Т. 8, № 32 (26 квітня). — С. 35—37. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  18. ↑ а б в г Walkenbach J. By the Numbers // Infoworld. — 1989. — Vol. 11, iss. 3 (26 April). — P. 47—59. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  19. ↑ Miller M. J. Consolidating Spreadsheets // InfoWorld. — 1989. — Vol. 11, iss. 11 (26 April). — P. 66—70. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  20. ↑ а б Miller M. J. SuperCalc 4 Challenging 1-2-3 With New Tactic // InfoWorld. — 1986. — Vol. 8, iss. 26 (26 April). — P. 30. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  21. ↑ Kallenbach R. Rating the Competition Among Spreadsheets // InfoWorld. — 1986. — Vol. 8, iss. 45 (26 April). — P. 52—60. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  22. ↑ CA Slashes SuperCalc Prices // Infoworld. — 1991. — Т. 13, вип. 10 (26 квітня). — С. 16. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  23. ↑ а б в г Walkenbach J. SuperCalc 5 Is a Noteworthy, Power-Packed Spreadsheet // InfoWorld. — 1989. — Т. 11 (26 квітня). — С. 72—76. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  24. ↑ а б в г д е ж Product Comparison // InfoWorld. — 1991. — Vol. 13, iss. 4 (26 April). — P. 51—69. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  25. ↑ Product Pipeline // InfoWorld. — 1990. — Vol. 12, iss. 6 (26 April). — P. 19. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  26. ↑ а б в Low L. CA-SuperCalc spreadsheet gets mouse support, toolbar // InfoWorld. — 1992. — Vol. 14, iss. 23 (26 April). — P. 25. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  27. ↑ Computer Associates updates CA-SuperCalc // InfoWorld. — 1991. — Vol. 13, iss. 34 (26 April). — P. 13. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  28. ↑ Mace S. CA-SuperCalc 5.1 boasts faster computation speed // InfoWorld. — 1991. — Vol. 13, iss. 33 (26 April). — P. 13. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  29. ↑ Gilliland S. CA-SuperCalc 5.5: a 3-D spreadsheet at the right price // Computer Shopper. — . Архівовано з джерела 16 листопада 2018.
  30. ↑ Walkenbach J., Capen T., Richey J. Product Comparison: High-End Spreadsheets : [англ.] // InfoWorld. — 1990. — Vol. 12, no. 4. — P. 57—73.
  31. ↑ Barney D. CA merges spreadsheet, data // Infoworld. — 1994. — Т. 16, вип. 6 (26 квітня). — С. 20. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  32. ↑ Warner E. CA-Megacalc adds IBM DB-2 Interface // InfoWorld. — Vol. 9, iss. 30. — P. 24. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  33. ↑ CA-SuperCalc/VAX - Computer Associates International Inc.'s spreadsheet software - Applications - Minicomputers - New Products - product announcement (англ.). Software Magazine. 1991-05. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 19 серпня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  34. ↑ Judy R. W., Clough R. W. Soviet Computing in the 1980s: A Survey of the Software and Its Applications // [2] — Academic Press, 1990. — Т. 30. — P. 273—274. — ISBN 0-12-012130-1. Архівовано з джерела 17 березня 2022
  35. ↑ а б в Licklider T. R. Ten Years of Rows and Columns // Byte. — 1989. — Iss. 13 (26 April). — P. 324—331. Архівовано з джерела 8 лютого 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  36. ↑ Barney D. Site license: Micro managers look beyond top vendors' restraints // Computerworld. — 1986. — Vol. 20, iss. 35 (26 April). — P. 1, 111. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  37. ↑ Alsop S. Spreadsheet Users Seem Satisfied With What They Already Have // InfoWorld. — 1989. — Vol. 11, iss. 36 (26 April). — P. 102. Архівовано з джерела 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  38. ↑ Knight D. The Rise of the Microsoft Monopoly (англ.). Mac Musings. Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 31 серпня 2011.
  39. ↑ Wyatt A. Converting from SuperCalc (англ.). ExcelTips. Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 21 серпня 2011.
  40. ↑ Quick View Plus 11 Standard Edition Specifications (англ.). Avantstar. Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 22 серпня 2011.

Література[ред. | ред. код]

  • Литвин О. Ф. Табличный процессор SuperCalc 4: технология работы и практика решения задач. — М. : Финансы и статистика, 1991. — 143 с. — ISBN 5-279-00716-1.
  • Циферблат Л. Ф. Введение в табличный процессор SuperCalc 5. — М. : Финансы и статистика, 1994. — 125 с. — ISBN 5-279-01266-1.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=SuperCalc&oldid=40429501