Гельмут Ліпферт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гельмут Ліпферт
Helmut Lipfert
Народження6 серпня 1916(1916-08-06)
Німецька імперія Ліппельсдорф, Саксен-Мейнінген
Смерть10 серпня 1990(1990-08-10) (74 роки)
Німеччина Айнбек, Нортгайм, Нижня Саксонія
КраїнаТретій Рейх Третій Рейх
ПриналежністьВермахт Вермахт
Вид збройних силСухопутні війська Німеччини Сухопутні війська (1937–41)
Люфтваффе Люфтваффе (1941–45)
Рід військтанкові війська
винищувальна авіація
Роки служби19371945
Звання гауптман
Формування1-ша танкова дивізія
JG 52, JG 53
Командування4./JG 52, 6./JG 52, I./JG 53
Війни / битвиДруга світова війна:
Польська кампанія
Французька кампанія
Східний фронт
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Золота медаль «За хоробрість» для офіцерів (Угорщина)
Золота медаль «За хоробрість» для офіцерів (Угорщина)
Авіаційна планка винищувача в золоті
Нагрудний знак пілота
Нагрудний знак пілота
Почесний Кубок Люфтваффе
Почесний Кубок Люфтваффе

Гельмут Ліпферт (нім. Helmut Lipfert; нар. 6 серпня 1916, Ліппельсдорф — пом. 10 серпня 1990, Айнбек) — німецький військовий льотчик-ас часів Третього Рейху, гауптман (1944) Люфтваффе. Один з найкращих за результативністю німецьких асів Другої світової війни, здійснив 687 бойових вильотів, в яких здобув 203 перемоги у повітряних боях. Усі літаки противника він збив на Східному фронті, у тому числі P-51 «Мустанг», 41 Як-1, 41 Як-9, 39 штурмовиків Іл-2 та два чотиримоторні бомбардувальники. 15 разів був збитий противником, не отримавши жодного поранення. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям (1944).

Біографія

[ред. | ред. код]

Гельмут Ліпферт народився 6 серпня 1916 року у містечку Ліппельсдорф, сучасний район міста Грефенталь, у герцогстві Саксен-Мейнінген. 3 листопада 1937 року після обов'язкової примусової служби в Імперській службі праці (нім. Reichsarbeitsdienst) Ліпферт поступив на військову службу до Сухопутних військ вермахту. Службу розпочинав солдатом у 37-му батальйоні зв'язку 1-ї танкової дивізії.

На початок Другої світової війни в Європі унтерофіцер Гельмут Ліпферт брав участь у складі 1-ї танкової дивізії у Польській та Французькій кампаніях. На початку 1941 року перевівся за власним бажанням до Люфтваффе, де проходив повний курс навчання льотчика-винищувача. 16 червня 1942 року йому присвоєне звання фанен-юнкер-фельдфебель, а 1 серпня 1942 року — лейтенант. 16 грудня 1942 року розпочав службу у 52-ій винищувальній ескадрі, що діяла на південному фланзі німецько-радянського фронту поблизу Сталінграда.

30 квітня 1943 року лейтенант Гельмут Ліпферт здобув свою першу повітряну перемогу над винищувачем Ла-5 поблизу Мала Балабінка (Південна Росія). 20 березня 1943 року Ліпферт був призначений виконувачем обов'язків командира 4-ї ескадрильї JG 52, замістивши лейтенанта Вольфа-Дітера фон Коестера на цій посаді, який загинув у той день. 24 травня після смерті оберлейтенанта Карла Рітценбергера Ліпферт був переведений командиром 6-ї ескадрильї. На посаді командира 4-ї ескадрильї його змінив лейтенант Генріх Штурм.

8 жовтня він збив п'ять радянських літаків (від 30 до 34 перемогу у повітряних боях). 5 грудня він збив ще чотири, а його показник підвищився до 72. До кінця 1943 року на його рахунку було 80 радянських літаків. 5 квітня 1944 року за здобуття 90-ї повітряної перемоги офіцера відзначили Лицарським хрестом Залізного хреста. 15 квітня 1944 року перемога над Іл-2 поблизу Севастополя принесла йому 100-ту повітряну перемогу. Таким чином, лейтенант Гельмут Ліпферт став 69-м пілотом Люфтваффе, який досяг рубежу в 100 збитих літаків противника.

У травні 1944 року останні німецькі війська евакуювалися з Криму, німецька авіація, що забезпечувала їхнє прикриття, переправилася до Херсона.

11 червня 1944 року Гельмут Ліпферт знищив свій перший американський чотиримоторний бомбардувальник — В-17 «Летучу фортецю» в небі над Татерої (перемога № 127). Через два тижні, 24 червня, він збив B-24 «Ліберейтор» над Штефенешть в історичному румунському регіоні Молдові. 24 жовтня 1944 року німецький ас подолав рубіж у 150 перемог, збивши того дня над Фехерто в Угорщині радянський Як-7.

15 лютого 1945 року Ліпферт був призначений командиром I./JG 53 (базувалася в Угорщині).

8 квітня 1945 року обер-лейтенант Ліпферт заявив про свою 200-ту повітряну перемогу в околицях міста Гайнбург-ан-дер-Донау, на захід від Братислави. 16 квітня він вилетів у свій останній бойовий політ, 687-й за ліком, збивши винищувач Як-9 і досягши своєї останньої повітряної перемоги — 203-ї. Наступного дня він був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста з дубовим листям за № 837.

Після розпуску І./JG 53 Ліпферт був переведений до 7./JG 52, де бився до кінця в останні дні війни в Європі. За твердженнями Гельмута Ліпферта він мав ще 27 непідтверджених перемог. Після закінчення війни, на відміну від Еріха Хартмана, його не передали радянським військам.

У післявоєнний час Ліпферт залишився в Західній Німеччині, став шкільним учителем, і його рідко бачили його військові товариші. 10 серпня 1990 року він помер в Айнбеку.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
Джерела

Мемуари

[ред. | ред. код]
  • Гельмут Липферт. Дневник гауптмана люфтваффе. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2006. — 238 с. — (За линией фронта. Мемуары). — ISBN 5-9524-2188-1.(рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Bergström, Christer (2008). Bagration to Berlin—The Final Air Battles in the East: 1944—1945. Burgess Hill: Classic Publications. ISBN 978-1-903223-91-8.
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
  • Matthews, Andrew Johannes; Foreman, John (2015). Luftwaffe Aces — Biographies and Victory Claims — Volume 2 G–L. Walton on Thames: Red Kite. ISBN 978-1-906592-19-6.(англ.)
  • Toliver, Raymond F.; Constable, Trevor J. (1996). Fighter Aces of the Luftwaffe. Atglen, PA: Schiffer Publishing. ISBN 978-0-88740-909-7.(англ.)
  • Weal, John (2002). German Aces of the Russian Front. Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-84176-620-1.(англ.)
  • Зефиров М. В. Кто есть кто. Скорость. — М.: АСТ — 2010 г.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Lipfert, Helmut. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 1 липня 2020. (нім.)
  • Lipfert, Helmut [Архівовано 2 липня 2020 у Wayback Machine.] — нагороди гауптмана Ліпферта(англ.)
  • Липферт Гельмут (Helmut Lipfert). на warbirds.ru. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 1 липня 2020.(рос.)
  • Helmut Lipfert (1916—1990) [Архівовано 2 липня 2020 у Wayback Machine.](порт.)
  • Helmut Lipfert Hauptmann [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.]