Йоганнес Візе

Йоганнес Візе
Johannes Wiese
Прізвисько	Löwe des Kuban
Народження	7 березня 1915(1915-03-07) Бреслау, Провінція Сілезія
Смерть	16 серпня 1991(1991-08-16) (76 років) Кірхцартен, Баден-Вюртемберг
Країна	Третій Рейх  Німеччина
Приналежність	Вермахт Бундесвер
Вид збройних сил	Сухопутні війська (1934–36)  Люфтваффе (1936–45) Повітряні сили Німеччини (1956–70)
Рід військ	винищувальна авіація
Роки служби	1934–1945 1956–1970
Звання	майор оберстлейтенант
Формування	JG 52, JG 77
Командування	2./JG 52, I./JG 52, JG 77
Війни / битви	Друга світова війна: Східний фронт Операція «Барбаросса»
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Золотий німецький хрест Орден «Доблесний авіатор» Медаль «Хрестовий похід проти комунізму» Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Нагрудний знак «За поранення» в чорному Нагрудний знак пілота Почесний Кубок Люфтваффе Кримський щит

Йоганнес Візе (нім. Johannes Wiese; нар. 7 березня 1915, Бреслау — пом. 16 серпня 1991, Кірхцартен, Баден-Вюртемберг) — німецький військовий льотчик-ас за часів Третього Рейху. Один з найкращих за результативністю німецьких асів Другої світової війни, здійснив понад 480 бойових вильотів, в яких здобув 133 перемоги у повітряних боях. Майор (1944) Люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям (1944). Після створення Бундесвер проходив службу в повітряних силах Західної Німеччини.

Біографія

Йоганнес Візе народився 7 березня 1915 року у Бреслау, нинішній Вроцлав у західній Польщі, в прусській провінції Сілезія Німецької імперії, в родині священнослужителя. У 1934 році Візе пішов добровольцем на військову службу до 6-го піхотного полку Сухопутних військ Третього Рейху.

У 1936 році він перейшов до Люфтваффе як обер-фенрих. Там він проходив підготовку як повітряний спостерігач для підрозділів армійської розвідки. 1 квітня 1937 року Візе був підвищений до лейтенанта, а у вересні 1938 року переведений до 17-го авіаційного резервного загону (нім. Fliegerersatzabteilung 17) у Кведлінбурзі. Звідси він перевівся добровольцем до винищувальної авіації, де незабаром отримав звання оберлейтенанта і у жовтні 1938 року розпочав тренування на пілота винищувача.

У червні 1941 року Йоганнес Візе нарешті отримав призначення до бойової частини Люфтваффе, хоча і призначено ад'ютантом штабної ескадрильї 52-ї винищувальної ескадри. Молодий пілот з першого дня брав участь у бойових діях у повітрі, але першу перемогу в бою здобув тільки 23 вересня. 27 вересня 1941 року його відзначено Залізним хрестом II ступеня, а Залізний хрест I ступеня він отримав 1 травня 1942 року.

26 червня 1942 року Візе очолив 2-гу ескадрилью своєї ескадри. 29 вересня він здобув 25-ту повітряну перемогу. У бою 25 жовтня 1942 року він став «асом дня», збивши протягом доби 5 ворожих літаків.

16 грудня 1942 року він знову став «асом дня», збивши за добу 5 радянських штурмовиків Іл-2. 25 грудня Візе заявив про свою 50-ту повітряну перемогу.

5 січня 1943 року після 53-ї перемоги в повітрі він був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

11 травня 1943 року його тимчасово призначено командиром І. групи JG 52, а 13 листопада він був офіційно очолив цей авіаційний підрозділ. Найуспішнішим днем у його кар'єрі аса-винищувача було 5 липня 1943 року, перший день Курської битви, коли він збив дванадцять штурмовиків Іл-2 противника в один день. 17 липня 1943 року Візе здобув свою 100-ту повітряну перемогу, ставши 45-м пілотом Люфтваффе, який перетнув рубіж у 100 перемог у повітряних боях.

2 березня 1944 року після своєї 133-ї повітряної та останньої перемоги Візе був удостоєний Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

19 травня 1944 року Візе був важко поранений у бою. Після одужання його доправили до навчальної школи для керівників підрозділів. У жовтні 1944 року Візе був призначений до штабу JG 77, яке вело бойові дії по протиповітряному захисту Рейху на Західному фронті. 7 листопада 1944 року він був призначений командиром JG 77, замінивши оберстлейтенанта Йоганнеса Штайнгоффа, який очолив відповідно перше формування реактивної винищувальної авіації Jagdgeschwader 7 «Nowotny».

25 грудня 1944 року в бою з «Спітфайрами» над Ессеном його Bf-109G-14 був збитий, і німецький льотчик вистрибнув з парашутом. На висоті близько 80 метрів купол парашута лопнув, і Візе отримав важкі травми при ударі об землю.

В кінці війни він здався в полон до американців, але незабаром був звільнений. У вересні 1945 року його заарештували в радянській зоні окупації Німеччини і відправили в СРСР у табір для військовополонених. Його звільнили тільки в 1950 році, після чого він оселився у ФРН. З 1956 року Візе служив у Бундеслюфтваффе Західної Німеччини, літав на реактивних винищувачах F-84, F-86 у складі JG 71 «Ріхтхофен» під командуванням Еріха Гартманна. Пізніше він сам командував авіагрупою і 30 листопада 1970 року вийшов у відставку у званні оберстлейтенанта.

Всього за час війни німецький ас здійснив понад 480 бойових вильотів. 16 серпня 1991 року Йоганнес Візе помер у Кірхцартені, в Баден-Вюртемберзі.

Звання

• Нагрудний знак пілота (1938)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Залізний хрест
  • 2-го класу (27 вересня 1941)
  • 1-го класу (1 травня 1942)
• Авіаційна планка винищувача в золоті з підвіскою
  • срібло (11 жовтня 1941)
  • золото (13 липня 1942)
  • підвіска (1943)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Почесний Кубок Люфтваффе (16 листопада 1942)
• Німецький хрест в золоті (5 грудня 1943)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (5 січня 1943)
  • дубове листя (№ 418; 2 березня 1944)
• Кримський щит
• Орден «Доблесний авіатор», золотий хрест (Румунське королівство)
• Медаль «Хрестовий похід проти комунізму» (Румунське королівство)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному

Див. також

• Глінка Дмитро Борисович
• Клаус Митуш
• Ганс Генрік Вінд
• Рудольф Реш
• Список асів-винищувачів — кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста
• Список асів-пілотів Другої світової війни

Література

• Bergström, Christer (2007). Kursk—The Final Air Battle: July 1943. Hersham, Surrey: Classic Publications. ISBN 978-1-903223-88-8.(англ.)
• Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
• Matthews, Andrew Johannes; Foreman, John (2015). Luftwaffe Aces — Biographies and Victory Claims — Volume 4 S–Z. Walton on Thames: Red Kite. ISBN 978-1-906592-21-9.(англ.)
• Weal, John (2004). Jagdgeschwader 52: The Experten (Aviation Elite Units). London, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-84176-786-4.(англ.)

Посилання

• Wiese, Johannes. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 30 березня 2020. (нім.)
• Wiese, Johannes 'Hannes' — нагороди майора Візе(англ.)
• Визе Йоханнес (Johannes Wiese). на warbirds.ru. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 30 березня 2020. (рос.)
• Johannes Wiese (1915—1991) [Архівовано 28 грудня 2019 у Wayback Machine.](порт.)
• Johannes Wiese [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• JOHANNES WIESE «The Kubanski lion» [Архівовано 14 березня 2007 у Wayback Machine.]
• JOHANNES WIESE [Архівовано 6 вересня 2019 у Wayback Machine.](англ.)