Дворіччя (Тернопільський район)
село Дворіччя | |
---|---|
Церква Божої Матері Неустанної Помочі | |
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Тернопільський район |
Тер. громада | Микулинецька селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA61040290070058118 |
Основні дані | |
Засноване | 1785 року |
Населення | 520 осіб |
Площа | 2,058 км² |
Густота населення | 272.11 осіб/км² |
Поштовий індекс | 48124 |
Телефонний код | +380 3551 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°23′12″ пн. ш. 25°31′35″ сх. д. / 49.38667° пн. ш. 25.52639° сх. д. |
Водойми | річки Кнур i Свинюха |
Місцева влада | |
Адреса ради | 48120, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт. Микулинці, вул. Степана Бандери, буд. 11 |
Карта | |
Мапа | |
|
Дворі́ччя — село Микулинецької селищної громади Тернопільського району Тернопільської області. До 1946 року називалося Людвиківка.
Було центром Дворічанської сільської ради, до якої входило також село Веселівка, виключене з облікових даних у зв'язку з переселенням жителів на хутір Коло Тхорика — приєднаний до села Йосипівка (Тернопільського району). Від вересня 2015 року ввійшло у склад Микулинецької селищної громади.
Назва походить від розташування села між двома річками — Свинюхи і Кнура.
Перша писемна згадка — 1785.
Місцеве населення евакуйовувалося двічі — під час 1-ї та 2-ї світових воєн.
Розпорядженням Ради міністрів з вилучених частин сільських гмін (самоврядних громад) Багатківці Підгаєцького повіту і Ладичин Тернопільського повіту Тернопільського воєводства 1 липня 1926 р. утворено самоврядну адміністративну гміну Веселівка та включено її до Тернопільського повіту[1].
1 квітня 1931 р. вилучено частину гміни Людвиківка та приєднано її до гміни Веселівка.[2]
1 серпня 1934 р. внаслідок адміністративної реформи Людвиківка і Веселівка включені до новоствореної у Тернопільському повіті об'єднаної сільської гміни Микулинці[3].
На 1 січня 1939-го в селі Людвиківка з 900 жителів було 590 українців-грекокатоликів, 300 українців-латинників і 10 поляків, а в селі Веселівка з 420 жителів було 80 українців-грекокатоликів і 340 польських колоністів міжвоєнного періоду[4].
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610829, розташована у приміщенні сільської ради.
- Результати
- зареєстровано 400 виборців, явка 63,75%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 38,10%, за «Силу і честь» — 11,11%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 10,71%.[5] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Ігор Сопель (Слуга народу) — 24,80%, за Миколу Люшняка (самовисування) — 21,14%, за Аллу Стечишин (самовисування) — 13,82%[6].
- церква Божої Матері Неустанної Помочі (1905; кам'яна, реставрована 1988, УГКЦ),
- «фігура».
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям[d], полеглим у німецько-радянській війні (1985), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1993).
Діють загальноосвітня школа І ступеня, Будинок культури, бібліотека, ФАП, приватно-орендне сільськогосподарське підприємство. Поштове відділення — Ладиченське.
У 2014 році в селі проживало 520 осіб.
- лікар, громадська діячка в США Е. Войнаровська,
- у Веселівці — доктор медичних наук, професор Михайло Андрейчин,
-
Церква Божої Матері Неустанної Помочі (1905)
-
Церква Божої Матері Неустанної Помочі
-
Школа початкових класів
-
Сільська вулиця
-
Символічна могила Борцям за волю України.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 26 maja 1926 r. o utworzeniu samoistnej gminy wiejskiej "Wesołówka" i włączeniu jej do powiatu tarnopolskiego. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 lutego 1931 r. o zmianie granic gmin wiejskich Wesołówka i Ludwikówka w powiecie i województwie tarnopolskiem. [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 lipca 1934 r. o podziale powiatu tarnopolskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. [Архівовано 7 червня 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 91.
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- Івахів Г., Уніят В., Шалапай Г. Дворіччя // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 252—253. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Уніят В. Дворіччя // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 469. — ISBN 966-528-197-6.
- Ludwikówka 5.), pow. tarnopolski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 474. (пол.)