Духовна прелесть
Духо́вна пре́лесть (від церковносл. прѣльсть, прелесть — обман, омана: від грец. πλάνη) — згідно із православним віровченням, «хибна святість»[1], що супроводжується надзвичайно високою та дуже витонченою формою лестощів самому собі, самообманом, мрійливістю, гординею, переконаністю у власній гідності та досконалості[2].
Святитель Ігнатій (Брянчанінов) (1807—1867) визначає прелесть як «пошкодження людської природи брехнею»[3] або як «засвоєння людиною брехні, котра прийнята ним за істину» (там само). Згідно зі вченням Брянчанінова, всі люди в тій чи іншій мірі перебувають в прелесті, а усвідомлення цього, за його словами, «є найбільшим запобіганням прелесті». Він також запевнює: «Найбільша прелесть — визнавати себе вільним від прелесті».
Стан духовної прелесті характерний тим, що людині здається, ніби вона досягнула певних духовних успіхів аж до особистої святості. Цей стан може супроводжуватись переконаністю людини в тому, що вона спілкується з янголами чи святими, має видіння або навіть здатна творити чудеса. В стані прелесті людина дуже легко приймає обман, котрий є, згідно із святоотцівським вченням[4][5] , наслідком диявольського навіювання, за істину.
Вчення про прелесть формується у візантійському богослів'ї. Зокрема, цей термін розкриває Григорій Синаїт[6] (XIII століття), Калліст I Константинопольский, Діадох Фотікійський та інші.[7]
Важливість вчення про духовну прелесть полягає в тому, що в православній аскетиці воно нерозривно пов'язане із вченням про молитву (особливо про Ісусову молитву). Духовна прелесть є основною небезпекою, що підстерігає християнина (особливо ченця), котрий приступив до молитовного подвигу.
Господь Ісус Христос говорить про спокусу (сам термін «прелесть» Він не застосовує):
|
Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив [прельстил, πλανήσῃ] вас, бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять [прельстят, πλανήσουσι] |
|
|
|
і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять |
|
В церковнослов'янському перекладі Біблії є згадка про прелесть і в Старому Заповіті «змій прельсти мя» (Буття 3:13), однак в російському синодальному перекладі[ru] застосовано слово «обольстил» (грец. ἠπάτησέν, себто інше, аніж в Євангеліях).
В своїй бесіді про прелесть[8] ігумен Авраам (Рейдман) наводить приклади людей в цьому стані з Євангелія: законника, котрий питав, хто його ближній (Луки 10:25-37), фарисея з притчі про фарисея та митаря (Луки 18:10-14).
Апостол Іоан про прелесть
[ред. | ред. код]Також, слід пам'ятати що найперші застереження віруючі вже отримали від апостола Іоана ще у Першому його посланні:
|
|
Улюблені, не кожному духові [πνεῦμα [9]] вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з'явилося в світі. Духа Божого цим пізнавайте: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов був у тілі, той від Бога. |
|
Виділяють наступні види духовної прелесті:
- Гординя — хибні уявлення про свою праведність в основі яких є виконання потрібних дій, виражене марнославством та хизуванням. Симптоми: перебуваючий в духовній прелесті присвоює собі особливі переваги, нібито дані йому Богом, та/або вигадує для себе неіснуючі заслуги. (Наприклад, згідно із православним вченням людина не може мати перед Богом надзвичайних заслуг[10]).
- Мрійливість (уява) — бачення людиною всередині чи ззовні себе того, чого насправді не існує. «Хибні душевні переживання», себто, під час молитви людина дає волю своїй фантазії на тему небесного, і оманливу насолоду від цього заняття вона вважає відвіданням благодаті та Божої любові як нагороду за свою старанність. В такому стані в людини можуть бути зорові, слухові (наприклад, «голоси») та/або нюхові галюцинації. Також людина може впадати в ейфорію, надзвичайно подібну до наркотичної. В формулюванні богослова Кураєва: «Людина, штучно викликавши в собі деякі психічні переживання, відносить їх до благодатно-благородного походження і вважає себе Боговидцем»[11].
- «Уявна відсутність гріховних страстей»
Зустрічаються й інші класифікації прелесті:
- «прелесть демонська» (Акафіст Пророку Іллі, Ікос 5)[12]
- «прелесть світу» (Акафіст Іоанну Воїну, Ікос 6)[13]
- «ідольська прелесть» (Акафіст Гурію, Самону та Авіву, Ікос 2)[14]
Феофан, архієпископ Полтавський розрізняє «загальну прелесть» и «власне прелесть»: «Якщо коротко, відмінність „загальної прелесті“ від прелесті у власному розумінні, зважаючи на сказане, може бути вираженою так. Прелесть загальна є забуття і невідчування своєї гріховності. Прелесть у власному розумінні є приписування собі праведності, котрої не існує в дійсності. А якщо здається людині, що має вона праведність, то ця праведність не божествена, а бісівська, вона не має нічого спільного із благодаттю Божою та смиренням» (Игнатий еп., Отечник, пар. 75).[15]
За словами святителя Ігнатія Брянчанінова, духовна прелесть може супроводжуватись психічними розладами. Це ж саме свідчать преп. Симеон Новий Богослов[16], преп. Григорій Синаїт[17], преп. Амвросій Оптинський[18], Валаамський старець Іоанн (Алєксєєв)[ru][19] та інші подвижники. Такий стан офіційна медицина часто розцінює як психічний розлад з галюцинаціями, однак, на думку деяких представників Церкви, нерідко психіатри плутають причину із наслідком.
Згідно із християнським вченням, деколи демони можуть «допомагати» людині. Ця «допомога»[20] може полягати в повідомленні людині інформації про якісь важливі речі, в тому числі богословські й дуже складні, а також може включати отримання людиною надприродних лже-дарів, таких як: оманливий дар зцілення,[21] оманливий дар читання думок,[22] оманливий дар прозорливості,[23][24] оманлива безперервна молитва,[25][26] оманлива відсутність гріховних страстей,[27] оманливий дар вигнання демонів. Термін «оманливий» тут означає, що цей дар походить не від Бога.
Духовно недосвічена людина, котра не має достатнього уявлення про істині Духовні дари (Дари Святого Духа), про те, кому і при яких умовах вони можуть бути подані,[28] може легко прийняти такий лже-дар за дар від Бога. Отримання цих оманливих дарів людиною може супроводжуватись якоюсь видимою зовнішньою подією, наприклад, відкритим явленням лже-«Христа», даруючого такий дар,[29] а може відбутись поступово й непомітно. Також людина може через власну гордість і передчасно (себто, до очищення від гріховних страстей)[30][31] явно просити який-небудь дар у Бога, наприклад, дар зцілення, однак отримати його від демонів, а може нічого подібного явно і не просити, але внутрішньо вважати себе гідною отримання, тобто вже знаходитись в стані прелесті типу «гординя»[32][33].
Митрополит Антоній Сурозький згадує, що під час його молодості в нього була здатність читати чужі думки. І він попрохав Бога: «Якщо це не від Тебе, розсій». І ця здібність миттєво зникла. Для гордої людини буває складно відкинути такий дар, вважаючи себе недостойним його отримання і попрохати в Бога забрати дар. Окрім підсиления гордості собою, застосування подібного лже-дару «зцілення» може привести до появи нав'язливої ідеї самогубства вже не тільки в одного «цілителя», але і в його пацієнтів.[34]
Не дивлячись на те, що Біблія допускає існування віщих снів (див. сновидіння пророка Даниїла — Дан. 7:2), деякі православні богослови вважали, що сон може бути початком прелесті.
Лев Оптинський повідомляє: «Чи потрібно вірити снам, котрі живо вимальовують майбутнє? — Не потрібно. Хоча вони в своєму роді і були б дійсними, бо через дійсність снів багато людей впало в прелесть. Мудрий старець Феостирикт, автор Параклису Пресвятій Богородиці, довірившись снам, врешті так обманувся, що загинув»[35] Ідея недовіри снам прослідковується і в Іоанна Ліствичника: «Біси марнославства — пророки в снах; будучи пронизливими, вони визначають майбутнє із обставин і повідомляють його нам, щоби ми, після здійснення цих видінь, здивувались і, немов вже наближені до дарування прозріння, піднеслись розумом»[36]
- Приємні запахи (нюхові галюцинації)
- Відчуття різних голосів[37]
- Бачення червоних вогників «в димуватому середовищі»
- «Мокротна насолода» (еротичний, екстатичний стан під час видіння)
- Гордість (надмінність)
- Левітація (легкість, невагомість, політ)
- Самогубство[16]
У збірнику "Добротолюбство" преподобний Григорій Синаїт пише, что є три причини прелесті: «гордість, заздрість бісів та попущення Боже як своєрідна кара (чи то настанова — прим. перекладача). Причинами цих є: гордість — суєтне легкодумство (або марнославство), заздрість — успіх (в духовному житті — прим. перекладача), попущення Боже за гріховне життя. — Прелесть від заздрості та гордині швидш за все отримує зцілення, особливо якщо хто змириться. Однак прелесть, як кара (чи настанова — прим. перекладача), — віддання сатані за гріх, — часто допускає Бог Своїм оставленням навіть до смерті. Буває, що і невинні задля спасіння віддаються на муки (бісів).»[38]
Також старець Йосиф Ісихаст вказує, що частою причиною прелесті буває приховування гріхів чи думок від духовного отця на сповіді: «Чи бачив ти ченця, із котрим сталося падіння, котрий став дезертиром? Це з ним сталось від того, що він приховував свої думки. <…> Чи бачив людину в прелесті? Це з ним трапилось через думки (из-за помыслов — прим. перекладача)».[39].
Аналогічно преп. Силуан Афонський[ru] каже про недовіру духовному отцю: «Тримай в думці, що в духовному отцеві живе Святий Дух, і він тобі скаже, що потрібно. Але якщо ти подумаєш, що духовний отець живе недбало, і як може в ньому жити Святий Дух, то за таку думку ти сильно постраждаєш, і Господь змирить тебе, і ти неодмінно впадеш в прелесть.»[40]
В православній аскетиці вважається, що необхідними умовами для того, хто бажає позбутися прелесті, мають бути:[джерело?]
- життя за Євангельськими заповідями;
- участь в Церковних Таїнствах;
- відкриття думок духовному отцю і послух
- Ісусова молитва (без сторонніх думок — як гріховних, так і нейтральних, а також тих, що здаються духовними, особливо без уяви Господа Ісуса Христа, святих, картин Раю, тощо);
- смирення, «вбогість духу»
- любов до всіх ближніх (і далеких);
- благодійність;
- молитва за потерпілого від прелесті інших людей праведного життя.
- ↑ О прелести Митрополит Иларион (Алфеев). Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ А. И. Осипов Основы духовной жизни в Православии [Архівовано 10 березня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Еп. Игнатий (Брянчанинов) О прелести [Архівовано 31 січня 2018 у Wayback Machine.]. Из творений Святителя Игнатия Брянчанинова
- ↑ Святитель Игнатий Брянчанинов. Аскетические опыты, том 1, стр. 228—256
- ↑ Паисий Святогорец [Архівовано 1 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. Слова. Том 3. Доверие помыслу — начало прелести
- ↑ Преподобный Григорий Синаит. «Наставления безмолвствующим». 7. О прелести и о других предметах. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Зенько Ю. М. «Прелесть: состояние духовной прелести». Электронный словарь по христианской антропологии и психологии [Архівовано 23 січня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Игумен Авраам (Рейдман). Благая часть. Беседы с монашествующими Беседа 44. О прелести. Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ https://www.bible.in.ua/underl/S/D/706E.htm#pne%u0438ma
πνεῦμα, ατος τό
1) веяние, дуновение, порыв (ἀνέμων Aesch.; перен. συμφορᾶς Eur.): ὥσπερ πνεῦμα ἢ καπνός Plat. словно дуновение или дым; λύσσης πνεῦμα Aesch. вспышка бешенства;
2) ветер (πνεύματα θαλάσσια Eur.; τὸ πνεῦμα ὅπου θέλει πνεῖ NT);
3) дыхание: πνεῦμα βίου Aesch. дыхание жизни, жизнь; πνεῦμα ἀθροίζειν Eur. переводить дыхание; πνεύματος διαρροαί Eur. дыхательные пути, перен. горло;
4) дух, жизнь: πνεῦμα ἀνιέναι (ἀφιέναι, μεθιέναι) Aesch. испускать дух, умирать; τὸ πνεῦμα ἔχειν διά τινα Polyb. быть обязанным кому-л. жизнью;
5) расположенность, благосклонность (ἐν ἀνδράσι φίλοις Soph.): αἰδοῖον πνεῦμα χώρας Aesch. гостеприимство (досл. почтительная благосклонность) страны;
6) испарение, тж. запах, аромат (θεῖον ὀδμῆς πνεῦμα Eur.; πνεῦμα βαρύ Plut.); 7) звук(и), звучание, глас (Φρυγίων αὐλῶν πνεῦμα Eur.);
8) филос., миф. духовное начало, дух (θεῖον πνεῦμα Plat.; δαιμόνιον πνεῦμα Plut.; πνεῦμα ἀκάθαρτον NT);
9) (о животных) чутье: κατὰ πνεῦμα τινος στῆναι Arst. находиться в пределах чьего-л. чутья;
10) pl. ветры (τὰ πνεύματα ἀποκρίνεσθαι Diog. L.);
11) рит. нарастание, градация;
12) грам. придыхание Plut.;
13) грам. знак придыхания: πνεῦμα δασύ (spiritus asper) густое придыхание; πνεῦμα ψιλόν (spiritus lenis) тонкое придыхание. - ↑ Новосёлов М. А. Догмат и мистика в Православии, Католичестве и Протестантизме. — М.: Лепта, 2004. — 384 с. ISBN 5-94000-050-9
- ↑ Диакон Андрей Кураев, Традиция. Догмат. Обряд. Архів оригіналу за 17 грудня 2011. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Акафист пророку Божию Илие. Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Акафист святому мученику Иоанну Воину. Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Акафист святым мученикам Гурию Самону и Авиву. Архів оригіналу за 29 січня 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Архиепископ Феофан Полтавский, Письма. Архів оригіналу за 25 січня 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ а б Преподобный Симеон Новый Богослов, Слово 68. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Преподобный Григорий Синаит, Главы о заповедях и догматах, угрозах и обетованиях, ещё же — о помыслах, страстях и добродетелях, и ещё — о безмолвии и молитве, гл. 131. Архів оригіналу за 25 вересня 2014. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ Письма преподобного Амвросия Оптинского, Письмо 431. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Схиигумен Иоанн (Алексеев), Письма о духовной жизни, О молитве[недоступне посилання]
- ↑ Преподобные Варсануфий и Иоанн, Руководство к духовной жизни. Ответы на вопросы учеников. Вопрос 418. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Вопрос архиепископу Викентию в эфире телеканала Союз. Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Беседы с владыкой Антонием Сурожским, О прелести. Телеканал Спас
- ↑ Схиигумен Иоанн (Алексеев), Письма о духовной жизни, О прелести бесовской и прозорливости святых[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Симфония к письмам преподобного оптинского старца Макария. Прелесть. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Архимандрит Рафаил (Карелин), Тайна спасения, Из воспоминаний. Схиархимандрит Серафим. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Письма преподобного Амвросия Оптинского, Письмо 294. Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Митрополит Ирофей Влахос, Православная психотерапия. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Добротолюбие, Том 5, Святые Каллист и Игнатий Ксанфопулы, Наставления безмолвствующим, в сотне глав, гл. 40
- ↑ Старец Паисий Святогорец, Слова, Том 3, Духовная борьба. Архів оригіналу за 5 жовтня 2012. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Преподобный Исаак Сирин, Слова подвижнические, Слово 55[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Преподобный Неофит, затворник Кипрский, Слово о некоем монахе в [Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.] Палестине, который в 6693 году, индикта 3-го, в месяце сентябре, был обольщен бесами и бедственным образом пал
- ↑ Добротолюбие, Том 5, Преподобный Григорий Синаит, Главы о заповедях и догматах, угрозах и обетованиях, ещё же — о помыслах, страстях и добродетелях, и ещё — о безмолвии и молитве, гл. 132. Архів оригіналу за 25 вересня 2014. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ Старец Ефрем Филофейский, Моя жизнь со старцем Иосифом, 2012, стр. 476—477
- ↑ Архимандрит Иоанн (Крестьянкин), Из неизданных писем. Архів оригіналу за 3 лютого 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Преподобный Лев Оптинский, Вопросы ученика и ответы старца, Вопрос 22. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Преподобный Иоанн Синайский, Лествица, Слово 3. Архів оригіналу за 15 лютого 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ О прелести в широком и узком смыслах слова. Архів оригіналу за 25 січня 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ Добротолюбие, Том 5, Преподобный Григорий Синаит, Главы о заповедях и догматах, угрозах и обетованиях, ещё же — о помыслах, страстях и добродетелях, и ещё — о безмолвии и молитве, гл. 132. Архів оригіналу за 25 вересня 2014. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ Старец Ефрем Филофейский, Моя жизнь со старцем Иосифом, 2012, стр. 124
- ↑ Архимандрит Софроний (Сахаров), Старец Силуан Афонский. Архів оригіналу за 29 січня 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- Епископ Игнатий (Брянчанинов) О прелести [Архівовано 15 січня 2018 у Wayback Machine.].
- Григорий Синаит. О прелести [Архівовано 7 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Осипов А. И. Путь разума в поисках истины [Архівовано 6 вересня 2011 у Wayback Machine.]. — М.: Издание Сретенского монастыря, 2002 (учебное пособие по апологетике)
- Новосёлов М. А. Догмат и мистика в Православии, Католичестве и Протестантизме. — М.: «Лепта-Пресс», 2004. — 384 с. [Архівовано 3 червня 2007 у Wayback Machine.].
- Н. Е. Пестов. Современная практика православного благочестия. Прелесть [Архівовано 25 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Андрей Кураев, Традиция. [Архівовано 17 грудня 2011 у Wayback Machine.] Догмат. Обряд Пример расхождения: Православие и Католичество «Прелесть» [Архівовано 17 грудня 2011 у Wayback Machine.]
