Зілім (парк)
 Річка Зілім, від якої походить назва парку. | |
| 54°00′00″ пн. ш. 57°00′00″ сх. д. / 54.00000° пн. ш. 57.00000° сх. д. | |
| Країна |  Росія Башкортостан |
|---|---|
| Розташування | Росія, Республіка Башкортостан, Гафурійський район |
| Найближче місто | Стерлітамак |
| Водні об'єкти | річка Зілім |
| Площа | 38 100 га[1] |
| Засновано | 16 квітня 2005[2][3] |
| Оператор | Гафурійський лісгосп |
  Зілім (парк) (Росія) | |
«Зілі́м», повна офіційна назва ландша́фтний приро́дний парк «Зілі́м» (башк. «Еҙем» ландшафтлы тәбиғи паркы; рос. Ландшафтный природный парк «Зилим») — ландшафтний природний парк в Башкортостані (Росія). Заснований 16 квітня 2005 року[2][3]. Загальна площа охоронюваної території становить 38 100 га[1]. Парк створений задля охорони унікальних природних комплексів, рідкісних видів рослин і тварин, а також з метою організації туризму навколо цікавих ландшафтних об'єктів. Парк названий на честь річки Зілім — головної водної артерії на його теренах.
В межах природоохоронної установи знаходяться 68 печер, включно з такими визначними пам'ятками природи як Кіндерлінська і Жовтнева печери. Флора природного парку «Зілім» налічує близько 500 видів судинних рослин, серед яких 20 видів є реліктами, 13 — ендеміками, 22 занесені до Червоної книги Башкортостану[4], 3 — до Червоної книги Росії[3]. За неповними даними, у фауні парку присутні щонайменше 15 видів ссавців[5], питоме місце посідають птахи, яких тут налічують 81 вид, включно з 14 видами, занесеними до Червоної книги Росії, і 4 видами, включеними до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи[3]. Річки «Зіліма» багаті на цінні види риб.
Парк входить в зону традиційного бортництва — зникаючої галузі бджільництва, притаманній башкирській культурі. Терени природного парку мало змінені людською діяльністю, вирізняються мальовничістю, тому становлять велику наукову, природоохоронну, естетичну і рекреаційну цінність.
Природний парк «Зілім» знаходиться в континентальній кліматичній зоні помірного поясу. Клімат на його території загалом не відрізняється від клімату Південного Уралу. Цьому регіону притаманна холодна, тривала і багатосніжна зима, пізня весна, доволі спекотне літо і дощова осінь. В найхолоднішому місяці року, січні, екстремальні температури можуть опускатися нижче –40 °C, в найтеплішому місяці, липні, незначно перевищують позначку +30 °C. Основна частина атмосферних опадів надходить у вигляді снігу, істотну частку також грають дощі. Танення снігу впливає на водний режим місцевих річок, які бувають найбільш повноводними навесні.
Ландшафтний природний парк «Зілім» розташований в центрі Республіки Башкортостан і лежить цілком в межах Гафурійського району. Його територія має обриси зворотньо оберненої літери «г»: північна частина парку витягнута у напрямку із заходу на схід, а центральна і південна мають мерідіональний напрямок, тобто зорієнтовані з півночі на південь. Північно-західний кордон охоронюваної території проходить через східну околицю присілка Таш-Асти за 28 км від районного центру — села Красноусольський[3]. Східний кордон парку збігається з ділянкою адміністративного кордону, що відділяє Гафурійський район від Бєлорєцького. Південний і західний кордони природоохоронної установи пролягають через малонаселені місцевості. Крім присілка Таш-Асти біля кордонів парку знаходяться такі села як Зірікли, Імендяшево, Новотаїшево, Суїр-Аїсово, Толпарово (в останньому розташоване управління парку[5]). Адміністративно терени парку підпорядковані керівництву Гафурійського лісгоспу, оскільки охоплюють його Зілімське і Ташлимське лісництва[6]. Найближче до кордонів «Зіліма» місто — Стерлітамак.
З точки зору фізичної географії терени парку лежать в західній частині Південного Уралу і витягнуті уздовж річища Зіліма — головної водної артерії в його межах та однієї з найбільших приток Білої. Вони направлені згідно вигинів, які робить течія цієї річки. Загальна протяжність території ландшафтного природного парку сягає 132 км[3][5]. Вона охоплює рівномірно лівобережну і правобережну частини річкової долини Зіліма. На момент заснування парку його площа дорівнювала 38 080,3 га[3], після уточнення кордонів її заокруглили до сучасних 38 100 га[1]. Таким чином, за розмірами природний парк «Зілім» є найбільшою природоохоронною установою Гафурійського району[3].
Гідрографічна мережа в районі парку густа, однак її формують переважно малі річки і численні гірські струмки. Практично всі вони впадають у Зілім або його притоки, отже вся територія парку належить до басейну Зіліма. З приток цієї річки цілком в межах парку знаходяться Кіндерля, Кузгеняк, Малий Толпар тощо. Водотоки парку типово гірські: мають відносно незначну глибину, швидку течію, утворюють перекати і пороги. Їхні води холодні, прозорі та багаті на кисень, що створює сприятливе середовище для цінних видів риб. Річкові долини в кордонах парку глибокі, вузькі, стиснуті високими скелястими берегами. В багатьох місцях вони утворюють мальовничі ущелини. Скелі на берегах нерідко зливаються в осяжні гірські масиви, з яких найбільш відомий масив Бастіон заввишки 100 м, розташований на схилі гори Мембет на правому березі Зіліма, та мальовничі скелі гори Кузгенак, яка височіє за 12 км від Толпарово[3][5].
Гірські масиви природного парку «Зілім» сформувались переважно у верхньому девоні. В наступні геологічні епохи вони зазнали ерозії, внаслідок чого вершини гір стерлись, стали плоскими, а рельєф загалом набув вигляду низькогір'я. Гори парку складені здебільшого товстошаруватими вапняками, приналежними до фаменського ярусу. Оскільки карбонатні породи нестійкі до розмивання, то в цій місцевості виникли ідеальні умови для розвитку карсту. Як і в інших місцинах Південного Уралу карстові процеси пришвидшили повільну геологічну ерозію, що вилилось у появі, перш за все, численних підземних порожнин, понорів, карстових озер тощо[5].
На теренах парку відомо 68 печер, багато з яких мають значну глибину, протяжність і складну конфігурацію. Найвідоміша спелеосистема ландшафтного природного парку — Кіндерлінські печери, що розташовані на правобережжі річки Кіндерлі. Ця спелеосистема включає три окремі печери, з'єднані між собою підземними ходами: Кіндерлінську, Жовтневу і печеру Ледньова. Кіндерлінська печера, загальна довжина розвіданих ходів якої наразі сягає 9113 м, за протяжністю є третьою печерою Башкортостану[7]. Жовтнева печера визнана однією з найглибших у республіці (98 м)[3]. Всі печери Кіндерлінської системи багаті на мінеральні натічні утворення: сталактити, сталагміти, печерні перли тощо.
Крім печер у парку виявлено ще 25 геологічних об'єктів, цікавих в науковому відношенні. Серед них, наприклад, еталонні стратотипові розрізи верхнього докембрійського періоду (за застарілою класифікацією датовані рифеєм)[3].
Флора природного парку «Зілім» налічує близько 500 видів судинних рослин, серед яких 20 видів є реліктами, 13 — ендеміками, 22 занесені до Червоної книги Башкортостану[4], 3 — до Червоної книги Росії[3].
Лісистість теренів парку складає 90 %[4], однак попри таку ландшафтну однорідність його рослинність різноманітна. Серед лісів «Зіліма» переважають широколистяні та мішані масиви, невеликі площі зайняті темнохвойними деревостанами з домінуванням ялини і ялиці (зрідка трапляється сосна). На місцях колишніх вирубок утворились вторинні дрібнолистяні ліси. У долинах річок розвинута прибережна рослинність, представлена такими типами фітоценозів як вільшано-черемхова та в'язово-черемхова урема, прибережні трав'яні зарості, галечникові рослинні угруповання. Невеликі ділянки на вершинах схилів зайняті остепненими луками, а оголені скелі утворили специфічне середовище для каменелюбних рослин. Деревні масиви парку, в яких основною листяною породою виступає липа дрібнолиста з домішкою дуба і клена, важливі як оселище для тварин і медоносна база для диких бджіл, що збирають так званий башкирський мед. Втім, у лісах відносно мало рідкісних видів, наприклад, з червонокнижних рослин до них приурочені тільки зозулині черевички справжні та великоцвіті[3][4][5][6].
Натомість, менші за площею рослинні угруповання багаті на флористичні цікавинки. Наприклад, на галявинах і узліссях зростають рідкісні Lathyrus litvinovii і тоя гайова; на остепнених луках поширені реліктові дзвоники кропиволисті, костриця найвища, ялівець козацький і червонокнижні ковила пірчаста, Koeleria sclerophylla. Однак найбільш різноманітні раритети на кам'янистих ділянках, де знайдені популяції Astragalus clerceanus, Dianthus acicularis, часника скісного, шиверекії північної. До тінистих западин між камінням і околиць печер тяжіє рідкісна папороть селезінник зелений. Особливої уваги заслуговують два ендемічних види: пижмо Tanacetum uralense, приурочене до лук, і сонянка Helianthemum baschkirorum, яка уподобала скелі[4][6].
Охоронювані рослини природного парку «Зілім»
 |
 |
.jpg) |
 |
 |
Фауна природного парку «Зілім» всебічно не досліджена, на його території вивчали тільки окремі групи тварин, як от ссавців, птахів і риб. Втім, навіть за результатами фрагментарних спостережень можна сказати, що його тваринний світ різноманітний. За неповними даними, у фауні парку присутні щонайменше 15 видів ссавців[5], лише гніздових пернатих тут описано 81 вид. Загалом у парку знайдено 15 червонокнижних видів тварин[4], з них 14 представників орнітофауни занесені до Червоної книги Росії, а 4 види включені ще й до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи. З ссавців парку в цьому списку фігурує лише жолудниця європейська[3], крім того, в межах охоронної зони відмічали рідкісного кажана — нічницю ставкову[1][6].
.jpg)
Звичайними видами гризунів у природному парку «Зілім» можна вважати вивірку і зайця сірого, хоча останній і нечисельний через малу площу підхожих для нього біотопів. Також на річках охоронної зони селяться бобри. З хижих тварин у лісах парку існують сталі популяції куниці лісової, тхора лісового, лисиці, рисі. Нерідко на полювання сюди заходять вовки. Густа річкова мережа приваблює до парку видр і візонів. Якщо видра є автохтонним мешканцем Башкортостану, то річковий візон був акліматизований і негативно вплинув на місцеву фауну, зокрема, витіснив аборигенну європейську норку. З копитних тварин у ландшафтному парку «Зілім» поширені лосі, дикі свині, сарни[5].
З рідкісних птахів у лісах гніздуються лелека чорний і підорлик великий. Обидва види шукають поживу на відкритих місцинах. Натомість лісовий мешканець пугач ніколи не покидає уподобаної ним хащі. Вільні простори до вподоби змієїду, орлу-могильнику, сапсану, скопі. Перший два види полюють над степовими схилами, сапсан гніздується на урвистих прибережних скелях, скопа також приурочена до водойм, де ловить рибу. Рідше трапляється найбільший з пернатих хижаків — беркут. Біля річок помічені два види рідкісних куликів: кульон великий і кулик-сорока. Перший вид ховається у заростях прибережних трав, другий шукає поживу на галечникових мілинах. У трав'яних прибережних заростях мешкають також взяті під охорону бугай, деркач і журавель сірий. Найдрібніший з охоронюваних птахів, сорокопуд сірий, є типовим мешканцем чагарників і відкритих місцин[1][3][4][5][6].
Річки «Зіліма» багаті на цінних риб. Іхтіофауні парку притаманні, перш за все, стенотопні види, чий ареал обмежений холодними гірськими річками з водами, багатими на кисень. З таких найбільше потребують охорони уразливі в Башкортостані бабець європейський, бистрянка російська, харіус європейський[4], таймень[1][6].
Рідкісні птахи природного парку «Зілім»
 |
.jpg) |
 |
 |
.jpg) |
Терени ландшафтного природного парку «Зілім» розташовані у регіоні з невисокою густиною населення. З одного боку, це сприяло всебічній збереженності його екосистем, з іншого, незаймана природа привалювала неорганізованих туристів. Найбільше негативний вплив їхньої присутності відчувався у печерах, які на відміну від біологічних систем не здатні відновлюватись. Зокрема, на кінець XX століття у Кіндерлінській печері вандалами було зрізано мінеральні оздоби у залах біля входу, вона та інші печери зілімських урвищ потерпали від забруднення[7][8]. Щоб запобігти деградації унікальних геологічних об'єктів, 2005 року створили ландшафтний природний парк.
Охоронний режим на теренах «Зіліма» м'який і не передбачає суттєвих обмежень на відвідування, але він дозволяє контролювати туристів. Станом на 2020 рік в парку все ж переважають саморганізовані туристи. «Зілім» відвідують як піші групи, так і водні, серед останніх популярний сплав на байдарках, оскільки з води відкриваються найбільш видовищні гірські краєвиди. На горі Мембет для гостей парку облаштований оглядовий майданчик. Крім того, в околицях присілків Толпарово і Зірікли знаходяться Толпаровські ялинники — ботанічна пам'ятка природи, де охороняють реліктові масиви темнохвойних лісів[5][9].
- ↑ а б в г д е Зилим [Зілім]. oopt.aari.ru ((рос.)) . Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 9 травня 2020.
- ↑ а б Постанова Гафурійської Районної Ради «Про створення ландшафтного природного парку місцевого значення „Зілім“ і розвиток екологічного туризму на території Гафурійського району» від 16.04.05.(рос.)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Э. П. Позднякова, Е. А. Богдан Зилим [Архівовано 2 травня 2019 у Wayback Machine.] // Реестр особо охраняемых природных территорий Республики Башкортостан / отв. ред. А. А. Мулдашев. — Уфа: Издательский центр «МедиаПринт», 2010. — С. 150—151.(рос.)
- ↑ а б в г д е ж и Позднякова Е. П. «Зилим»[недоступне посилання] // Башкирская энциклопедия: в 7 т. — Уфа: ГАУН РБ «Башкирская энциклопедия».(рос.)
- ↑ а б в г д е ж и к л Н. Рундквист, О. Задорина «Зилим» [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Урал. Иллюстрированная краеведческая энциклопедия. — Издательство «Квист», 2013.(рос.)
- ↑ а б в г д е Потапова Н. А., Назырова Р. И., Забелина Н. М., Исаева-Петрова Л. С., Коротков В. Н., Очагов Д. М. Сводный список особо охраняемых природных территорий Российской Федерации (справочник) [Архівовано 26 липня 2020 у Wayback Machine.] / отв. ред. Д. М. Очагов. — Ч. II. — М.: ВНИИприроды, 2006. — С. 6. (рос.)
- ↑ а б Н. Рундквист, О. Задорина Киндерлинская [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.] / Урал. Иллюстрированная краеведческая энциклопедия. — Издательство «Квист», 2013.(рос.)
- ↑ Киндерлинская пещера [Кіндерлінська печера]. nashural.ru ((рос.)) . 04.07.2012. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 4 травня 2020.
- ↑ А. А. Мулдашев Толпаровские ельники [Архівовано 2 травня 2019 у Wayback Machine.] // Реестр особо охраняемых природных территорий Республики Башкортостан / отв. ред. А. А. Мулдашев. — Уфа: Издательский центр «МедиаПринт», 2010. — С. 156.(рос.)