Кратність (математика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кратність (термін) — це властивість, яка показує, скільки разів одне число можна поділити на інше без залишку. Наприклад, якщо ми беремо число 3, кожне число, яке можна отримати, помноживши 3 на інше натуральне число (наприклад, можна отримати 3, 6, 9, 12 і т. д.), буде кратним числу 3, оскільки вони діляться на нього без залишку.

Важливо відзначити, що будь-яке натуральне число має нескінченну кількість кратних. Найменшим кратним числа є саме це число, але найбільше кратне числа не можна визначити, оскільки кратні можуть бути нескінченно великими.

Кратність простого множника[ред. | ред. код]

При розкладені на прості множники, кратність простого множника — це його -адичний порядок[en]. Наприклад, простий множник цілого числа 60 є

60 = 2 × 2 × 3 × 5,

кратність простого множника 2 дорівнює 2, тоді як кратність кожного з простих множників 3 і 5 дорівнює 1. Таким чином, 60 має чотири прості множники з урахуванням кратності, але лише три різні прості множники.

Кратність кореня многочлена[ред. | ред. код]

Нехай  — поле, а  — поліном від однієї змінної із коефіцієнтами у . Елемент є коренем кратності для , якщо існує такий поліном , що і . Якщо , то називається простим коренем. Якщо , то називається кратним коренем порядку або коренем кратності .

Наприклад, поліном має корені 1 і −4, і його можна записати як . Це означає, що 1 є коренем кратності 2, а −4 є простим коренем (кратності 1). Кратність кореня — це кількість входжень цього кореня при розкладенні полінома на множники відповідно до основної теореми алгебри.

Якщо є коренем кратності якогось поліному, то він буде коренем кратності для похідної цього полінома, якщо тільки характеристика основного поля не є дільником k, у такому випадку є коренем з кратність принаймні для похідної цього полінома.

Дискримінант полінома дорівнює нулю тоді і тільки тоді, коли поліном має кратний корінь.

Поведінка поліноміальної функції поблизу кратного кореня[ред. | ред. код]

Графік функції y=x3 + 2x2 − 7x + 4 має простий корінь (кратність 1) у точці x=−4 та корінь кратності 2 у точці x=1. Графік перетинає вісь x у точці з простим коренем — x=−4. При цьому у точці з коренем кратності 2 графік є дотичним до вісі x, але не перетинає її, оскільки кратність цього кореня є парним числом.

Графік поліноміальної функції f перетинає або торкається осі x у тих точках, де є корені полінома. Якщо корінь полінома є кратним, графік є дотичним до осі x, якщо корінь є простим, то графік f не торкається осі у цій точці x. Графік перетинає вісь x в коренях з непарною кратністю і не перетинає її в коренях з парною кратністю.

Ненульова поліноміальна функція завжди невід'ємна тоді і тільки тоді, коли всі її корені мають парну кратність і існує такий, що .

Кратність розв'язку нелінійної системи рівнянь[ред. | ред. код]

Рівняння має розв'язок лише для одного значення змінної — кратності , якщо

і

Іншими словами, диференціальний функціонал , визначений як похідна функції у точці , обертається в нуль в для від 1 до . Ці диференціальні функціонали охоплюють векторний простір, який називається двоїстим простором Маколея в ,[1] а його розмірність дорівнює кратності як нуля .

Нехай  — система рівнянь із змінними з розв'язком , де є відображенням або . Існує також подвійний простір Маколея диференціальних функціоналів в , в якому кожен функціонал обертається у нуль . Розмірність цього дуального простору Маколея є кратністю розв'язку рівняння . Двоїстий простір Маколея формує структуру кратності розв'язку системи.[2][3]

Наприклад, буде розв'язком системи рівнянь , де

Цей корінь має кратність 3, оскільки двоїстий простір Маколея

має розмірність 3, де позначає диференціальний функціонал , застосований до функції в точці .

Кратність завжди скінченна, якщо розв'язок є ізольованим, є інваріантною до зміни параметрів у тому сенсі, що -кратний розв'язок стає кластером розв'язків із сумарною кратністю під час зміни параметрів у комплексних просторах і тотожна кратності перетину для поліноміальних систем.

Кратність перетину[ред. | ред. код]

Докладніше: Індекс перетину[en]

В алгебраїчній геометрії перетин двох підмноговидів алгебраїчної множини є скінченним об'єднанням нерозкладних множників[en]. Кожній складовій такого перетину приписується «множина кратності». Це поняття є локальним[en] у тому розумінні, що його можна визначити, розглядаючи події в околі будь-якої загальної точки[en] цієї складової. З цього випливає, що без втрати загальності ми можемо розглядати, для визначення множинної кратності перетину, перетин двох афінних многовидів (підмноговидів афінного простору).

Таким чином, маючи два афінних многовиди V1 і V2, розглянемо нерозкладну складову W перетину з V1 і V2. Нехай d — розмірність W, а P — будь-яка загальна точка W. Перетин W з гіперплощиною d в загальному положенні, яка проходить через P, має нерозкладену складову, яка зводиться до однієї точки P . Отже, локальне кільце в цій компоненті координатного кільця перетину має лише один простий ідеал, і тому є кільцем Артіна. Це кільце є кінцево-вимірним векторним простором над базовим полем. Його розмірність — це множинна кратність перетину V1 і V2 у W.

Це визначення дозволяє нам точно сформулювати теорему Безу та її узагальнення.

Наведене визначення узагальнює кратність кореня полінома наступним чином. Корені полінома f — це точки на афінній прямій, які є компонентами алгебраїчної множини, заданої многочленом. Координатне кільце цієї афінної множини має вигляд де K — алгебраїчно замкнуте поле, що містить коефіцієнти f. Якщо  — розкладення полінома f, тоді локальне кільце R відносно простого ідеалу буде є Це векторний простір над K, розмірність якого відповідає кратності кореня.

Це визначення кратності перетину, яке, по суті, належить Жан-П'єр Серру, описане у його книзі «Локальна алгебра», працює лише для теоретико-множинних компонент (також їх називають «ізольованими компонентами») перетину, а не для вбудованих компонент. Були розроблені теорії для роботи з вбудованими компонентами (див. Теорія перетинів[en] для більш детальної інформації).

У комплексному аналізі[ред. | ред. код]

Нехай z0 є коренем голоморфної функції f, а n — найменше додатне ціле число таке, що n-та похідна f, обчислена як z0, відрізняється від нуля. Тоді ряд Лорана для функції f в околі точки z0 починається з n-го члена, і кажуть, що у функції f є корінь кратності (або «порядку») n.

Якщо n=1, то корінь називається простим.[4]

Ми також можемо визначити кратність нулів та полюсів мероморфної функції. Якщо у нас є мероморфна функція де g і h — це функції, візьмемо ряди Тейлора g і h в околі точки z0, і знайдемо перший ненульовий член у кожному з них (позначимо порядок цих членів як m і n відповідно). Якщо m=n, то точка має ненульове значення. Якщо точка є нулем кратності Якщо , то точка має полюс кратності .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. D.J. Бейтс, А.Дж. Sommese, J.D. Hauenstein і C.W. Wampler (2013). Чисельне розв’язування поліноміальних систем із Бертіні. SIAM. с. 186—187.
  2. B.H. Дейтон, Т.-Й. Li and Z. Zeng (2011). Кілька нулів нелінійних систем. Mathematics of Computation. 80 (276): 2143—2168. arXiv:2103.05738. doi:10.1090/s0025-5718-2011-02462- 2. S2CID 9867417. {{cite journal}}: Перевірте значення |doi= (довідка)
  3. Macaulay, F.S. (1916). Алгебраїчна теорія модульних систем. Cambridge Univ. Press 1994, перевидання оригіналу 1916.
  4. (Krantz 1999, стор. 70)

Джерела[ред. | ред. код]