Леда Мілева

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леда Мілева
болг. Леда Гео Милева
Ім'я при народженніЛеда Гео Мілева
Народилася5 лютого 1920(1920-02-05)
Софія
Померла5 лютого 2013(2013-02-05) (93 роки)
Софія, Болгарія
·рак підшлункової залози
ГромадянствоБолгарія Болгарія
Національністьболгарка
Діяльністьписьменниця
перекладачка
громадська діячка
дипломат
Alma materСофійський університет Святого Климента Охридського
ЧленствоСпілка перекладачів Болгаріїd
БатькоҐео Мілев
Брати, сестриBistra Avramovad
У шлюбі зNikola Dimitrovd і Nikolay Popovd
ДітиBoân Nikolaevd
Автограф
Нагороди
CMNS: Леда Мілева у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Леда Мілева, повне ім'я Леда Гео Мілева (болг. Леда Гео Милева; 5 лютого 1920(19200205), Софія — 5 лютого 2013) — болгарська письменниця, перекладачка, вчителька, культурна та громадська діячка, дипломат. Її вірші та пісня для дітей перекладено на англійську, французьку та російську мови.

Біографія

[ред. | ред. код]

Леда Мілева народилася 5 лютого 1920 року в Софії, в сім'ї поета Гео Мілева.

Освіта

[ред. | ред. код]

Середню освіту Леда отримала в 1938 році в Американському коледжі в Софії.[2] Закінчила Софійський університет «Климент Охридський».

Професійна діяльність

[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни вона була керівником відділу дитячо-юнацьких програм на Радіо Софія (1944—1951), головним редактором журналів «Піонерська самодіяльність» та «Дружинка», редактором у видавництві «Народна молодь» та «Болгарський письменник». В 1966—1970 роках була генеральним директором Болгарського телебачення. З 1970 по 1972 роки була заступницею керівника відділу «Друковоної та культурної співпраці» при Міністерстві зовнішніх справ Болгарії. Після того до кінця 1978 року, була постійною представницею Болгарії в ЮНЕСКО в Парижі.

З 1979 по 1989 роки була головою Спілки перекладачів Болгарії, творець журналу іноземної літератури «Панорама», та його головний редактор з 1980 до 1991 року, багаторічний керівник болгарського центру Міжнародного ПЕН клубу. Депутат Восьмих, Дев'ятих Народних зборів та Восьмих Великих Народних зборів.[3] Леда Мілева є авторкою більше 30 збірок віршів для дітей, театральних та радіоп'єс, що перекладені на англійську, французьку, німецьку, польську, російську та інші мови. Автор багатьох статей з проблем літератури, перекладу та міжнародної культурної співпраці. Леда перекладала сучасну американську, англійську та африканську поезію.

Леда Мілева померла 5 лютого від панкреатичного раку.[4]

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • 2006 рік — нагороджена орденом «Стара Планина» I ступеня.[6]
  • 2008 рік — удостоєна національної нагороди «Константин Константинов» за великий внесок у розвиток дитячого книговидавництва. Занесена в почесний список Ганса Християна Андерсона на Міжнародному з'їзді дитячих письменників.[3]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Головними книгами для дітей Леди Мілевої є:

  • «Зайо на разходка» (1946)
  • «Няма време» (1949)
  • «Мустакатият Иванчо» (1959)
  • «Влакче през града» (1960)
  • «Пътечките на дъгата» (1964)
  • «Цветни приказки» (1969, IV перероблене видання 1999)
  • «Когато куклите не спят» (1973, п'єси)
  • «Черно фламинго» (1978)
  • «Златоперко» (1980, п'єси)
  • «Как идва денят» (1982)
  • «Къде е хоботът на слона» (1989)
  • «Приказка за трите лисички» (1998)
  • «Карнавал в гората» (2003, вибрані вірші)

Більшість її перекладів включено в чотири антології, які вона упорядкувала разом зі своїм чоловіком Ніколаєм Г. Поповим (1918—1990):

  • Американски поети (1970),
  • Американски негърски поети (1975),
  • Нощен дъжд. Съвременна английска поезия (1980),
  • Африкански гласове (1987).

Примітки

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Леда Мілева
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 8 квітня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ а б [1] [Архівовано 8 лютого 2013 у Wayback Machine.] Почина Леда Милева
  4. ↑ [2] [Архівовано 4 квітня 2015 у Wayback Machine.] Леда Милева починала тихо в съня си
  5. ↑ Почетни граждани. Библиотека Родина. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 11.05.2018. (болг.)
  6. ↑ Указ № 216 от 18 май 2006 г. Обн. ДВ. бр.44 от 30 май 2006 г.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Леда_Мілева