Мішель Хазанавічус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мішель Хазанавічус
Michel Hazanavicius
Зображення
Мішель Азанавічус у 2017 році
Мішель Азанавічус у 2017 році
Дата народження29 березня 1967(1967-03-29)[1][2][…] (57 років)
Місце народженняXI округ Парижа, Париж, Франція[1][4]
ГромадянствоФранція Франція
Alma materÉcole nationale supérieure d'arts de Paris-Cergyd
Професіякінорежисер, кіносценарист, актор, монтажер
Кар'єра1988 — наш час
Напрямкомедія, документальний, мелодрама
ЧленствоГільдія сценаристів Америки, західd
НагородиПремія «Оскар» за найкращу режисерську роботу, (2011)
Британська академія телебачення та кіномистецтва (Премія за найкращу режисуру, Премія за найкращий оригінальний сценарій), (2012)
«Сан-Себастьян» (Приз глядацьких симпатій за найкращий фільм, 2011)
IMDbID 0371890
CMNS: Мішель Хазанавічус у Вікісховищі

Мішель Хазанавічус (фр. Michel Hazanavicius, нар. 29 березня 1967, Париж, Франція) — французький кінорежисер, кіносценарист, актор та монтажер. Став широко відомим своєю останньою роботою у фільмі «Артист» (2011), який отримав Премію «Оскар» за найкращий фільм на 84-тій церемонії вручення премії «Оскар» 2012 року, також ця робота дозволила йому отримати Премію «Оскар» за найкращу режисерську роботу. Інші його фільми — Агент 117: Каїр — шпигунське гніздо (2006) та Агент 117: Місія в Ріо (2009).

Біографія

[ред. | ред. код]

Мішель Хазанавічус народився у Парижі, Франція у єврейській сім'ї, яка переїхала до Франції з Литви у 1920-их роках. Хазанавічус ходив до школи мистецтв. Має українське походження, оскільки його бабуся з Ковеля Волинської області[5].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Свою роботу на телебаченні почав у 1988 році, коли працював на французькому каналі Canal+. Спочатку він знімав рекламні ролики для таких компаній як Reebok, Bouygues тощо. 1993 року він випустив свій повнометражний фільм  — комедія «Американський клас».

2006 року Мішель почав роботу над екранізацією романів французького письменника Жана Брюса про Агента 117. Того ж року вийшов фільм Агент 117: Каїр — шпигунське гніздо, який був найуспішнішим комерційним проектом французького телебачення останніх десятиліть. 2009 року Азанавічус зняв продовження комедійної серії  — Агент 117: Місія в Ріо, який також був успішним і завоював багато нагород.

2011 року зняв фільм «Артист», який отримав премію «Оскар» за найкращий фільм, а сам режисер  — Премію «Оскар» за найкращу режисерську роботу.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Мішель Азанавічус одружений з актрисою Береніс Бежо, сім'я має двох дітей: старший син Люсьєн (*25 червня 2008 року) та молодша донька Глорія (*18 вересня 2011 року). У режисера є брат  — Серж Азанавічус (фр. Serge Hazanavicius), актор.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Я люблю німе кіно, а не вважаю його сакральним. Як і будь-який жанр фільмів, поряд з шедеврами є дуже нудні фільми. Ці фільми старі через епоху, з якої вони, а не через конкретний формат, у якому вони зроблені. Важливо було не думати про Артист, як про «старий фільм». Це сьогодні, це нове. Але ви отримуєте перевагу завдяки цьому знехтуваному формату, який дає вам деякі цікаві можливості, як оповідачу.[6].

— Мішель Азанавічус

Рік Фільм Виступав у ролі:
Режисера Продюсера Сценариста Актора
1992 Ca détourne (Ca détourne) Так Ні Так Ні
1992 Деррік проти супермена (Derrick contre Superman) Так Ні Ні Ні
1993 Американський клас (La classe américaine) Так Ні Так Так
1994 Місто страху (La cité de la peur) Ні Ні Ні Так
1996 Дельфін 1, Іван 0 (Delphine 1, Yvan 0) Ні Ні Так Так
1997 Дідьє (Didier) Так Ні Так Ні
1997 Відсутність капіталу (Echec au capital) Так Ні Ні Ні
1998 Клон (Le clone) Ні Ні Так Ні
1999 Мої друзі (Mes amis) Ні Ні Ні Так
2001 Моя дружина — актриса (Ma femme est une actrice) Ні Ні Ні Так
2004 Чудова четвірка (Les Dalton) Ні Ні Так Ні
2006 Агент 117: Каїр — шпигунське гніздо (OSS 117: Le Caire nid d'espions) Так Ні Так Ні
2009 Агент 117: Місія в Ріо (OSS 117: Rio ne répond plus) Так Ні Так Ні
2011 Артист (The Artist) Так Ні Так Ні
2012 Право на «Ліво» (Les infidèles) Так Ні Ні Ні
2014 Пошук (The Search) Так Ні Ні Ні
2017 Молодий Годар (Redoubtable) Так Так Так Ні
2022 Кінцевий монтаж (Coupez !) Так Так Так Ні

Нагороди

[ред. | ред. код]
Щасливий кінець  — це питання ввічливості. Я попросив людей, щоб подивилися це, так що я можу зробити щось інше, ніж щасливий кінець. Це спосіб сказати спасибі глядачам, тому що вони пішли на те, що не так легко дивитися[7].

— Мішель Азанавічус «Промова під час отримання номінації "Оскар" за фільм Артист, Лос-Анджелес, 2012 р.»

Вибраний перелік нагород

Нагорода Рік Категорія Фільм Результат
Оскар 2012 Найкращий режисер Артист Перемога
Найкращий оригінальний сценарій Артист Номінація
Найкращий монтаж Артист Номінація
BAFTA 2012 Найкращий режисер Артист Перемога
Найкращий оригінальний сценарій Артист Перемога
Найкращий монтаж Артист Перемога
Каннський кінофестиваль 2012 Золота пальмова гілка Артист Номінація
2017 Золота пальмова гілка Грізний Номінація
Сезар 2008 Найкращий сценарій Агент 117: Каїр — шпигунське гніздо Номінація
2012 Найкраща режисерська робота Артист Перемога
Найкращий сценарій Артист Номінація
Найкращий монтаж Артист Номінація
2018 Найкраща режисерська робота Молодий Годар Номінація
Найкращий адаптований сценарій Номінація
Золотий глобус 2012 Найкращий режисер Артист Номінація
Найкращий сценарій Артист Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Токіо 2006 Гран-прі Агент 117: Каїр — шпигунське гніздо Перемога
Премія «Люм'єр» 2018 Найкращий режисер Молодий Годар Номінація

Підтримка України

[ред. | ред. код]

У 2018 підтримав звернення Асоціації режисерів Франції на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[8].

У 2023 році став амбасадором глобальної ініціативи президента України з підтримки України, запущеної під час російсько-української війни United24[9].

У вересні 2023 року Мішель приїздив до України та відвідав місто Ковель, в якому жила його бабуся, Лея Верба[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1021198072 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Filmportal.de — 2005.
  3. ↑ Roglo — 1997. — 10000000 екз.
  4. ↑ http://www.lesgensducinema.com/affiche_acteur.php?mots=Hazanavicius&nom_acteur=HAZANAVICIUS%20Michel&ident=83312&debut=0&record=5&from=ok
  5. ↑ Федоров, Шевченко, Усик, Світоліна. Як насправді працює United24 | УП. Репортаж (укр.), процитовано 17 березня 2023
  6. ↑ Біографія Michel Hazanavicius на сайті IMDb (англ.)
  7. ↑ Там само
  8. ↑ Appel pour la libération d'Oleg Sentsov. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018.
  9. ↑ Президент обговорив з амбасадорами платформи United24 Еліною Світоліною та Мішелем Хазанавічусом напрям «Відбудова України». ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ВОЛОДИМИР ЗЕЛЕНСЬКИЙ Офіційне інтернет-представництво. Процитовано 09.02.2023.
  10. ↑ UNITED24. Telegram. Процитовано 11 вересня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мішель_Хазанавічус&oldid=43331126