Овсянкін Михайло Федорович

Овсянкін Михайло Федорович
Народився	6 вересня 1922(1922-09-06) Кіров, Жиздринський повітd, Брянська губернія, РСФРР
Помер	30 травня 2009(2009-05-30) (86 років) Харків
Поховання	Харків
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Харківський художній інститут
Вчителі	Агібалов Василь Іванович, Кудрявцева Ольга Миколаївна і Мельгунова Ірина Михайлівна
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За оборону Сталінграда»
Премії
Звання	Заслужений діяч мистецтв УРСР

Михайло Федорович Овся́нкін (6 вересня 1922, Пєсочня — 30 травня 2009, Харків) — український радянський скульптор, член Національної спілки художників України з 1961 року.

Біографія

Народився 6 вересня 1922 року в селищі Пєсочні (тепер місто Кіров, Калузької області Росії). У жовтні 1940 року призваний до Червоної армії. Учасник Другої світової війни, яку зустрів на кордоні в Прибалтиці. Воював у «чорній піхоті», коли танкові війська залишилися без техніки, тільки танкісти в чорному обмундируванні. У званні гвардії сержанта служив командиром відділення, баштовим стрільцем, радистом у 22-й легкотанковій бригаді, 45-м танковому полку, 112-му окремому танковому батальйоні на Північно-Західному та Ленінградському фронтах, у 168-му танковому полку 5-го механізованого корпусу на Сталінградському, Західному і 1-му Українському фронтах. 15 жовтня 1941 року був контужений. У Корсунь-Шевченківської операції отримав важке поранення, був направлений до шпиталю на Кавказі. З жовтня 1944 року служив у військах Закавказького військового округу. У 1946 році був звільнений у запас.

Два роки працював учителем малювання у Кіровському педучилищі. 1948 року вступив до Харківського художнього інституту (навчався у Василя Агібалова, Ольги Кудрявцевої та Ірини Мельгунової). Член КПРС з 1952 року. У 1954 році здобув фах художника-скульптора і був направлений на творчу роботу в харківську організацію Спілки художників України. З 1960 року брав участь у багатьох мистецьких виставках.

Жив у Харкові, на вулиці Дерев'янка, 11, квартира 38. Помер у 2009 році. Похований в Харкові.

Творчість

• До 300-т річчя об'єднання України та Росії (1954, Харків);
• «Підкорювач космосу» (1960);
• «Отокар Ярош» (1961, граніт);
• «Генерал армії Людвік Свобода» (1964; Харківський художній музей);
• «Яків Свердлов» (1967, гіпс тонований);
• «Генерал-полковник Микола Труфанов» (1976, дерево);
• монумент Вічної Слави (1967, Дніпро, у співавторстві з Василем Агібаловим, архітектори Ерік Черкасов, Анатолій Максименко);
• монумент на честь проголошення радянської влади в Україні (1975, Харків);
• монумент «Вічно живим» (1977);
• меморіальний комплекс загиблим радянським воїнам і громадянам «Вічна слава» (1977, Харків);
• пам'ятники:
  • «Загиблим авіаторам» (1968);
  • Миколі Скрипнику (1968, Харків; бронза, граніт; архітектор Василь Гнєздилов);
  • жертвам фашизму (1973, Кременчук);
  • Володимиру Леніну (1977, Красноград);
  • «Захисникам Батьківщини» (1980, Гусарівка);
  • пожежникам (1985, Харків);
  • А. Макаренку (1988, Ковалівка);
  • К. Шульженко (1992, Харків);
  • «Козаку Барвінку — засновнику» у міста Барвінкове Харківської області (1992);
  • маршалу Г. К. Жукову (1995);
• меморіальна дошка Ю. Кондратюку (1992, Харків);
• композиція «Пожежник» («Жертвам Чорнобиля», 1987) тощо.

Галерея робіт
До 300-т річчя об'єднання України та Росії	Монумент на честь проголошення радянської влади в Україні	Пожежникам	Скрипнику Миколі	Меморіал Слави	Клавдії Шульженко	козаку Івану Барвінку

Створені скульптором роботи прикрашають міста Дніпро, Полтаву, Кременчук, Севастополь. Створив майже половину пам'ятників на братських могилах у Харківській області. Скульптурні твори знаходяться в музеях Києва, Донецька, Краматорська, Чугуєва, Полтави, Івано-Франківська, в селі Соколовому Харківської області.

Відзнаки

• Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (за 1977 рік; разом з Я. Риком, В. Агібаловим, С. Світлорусовим, І. Алфьоровим, Е. Черкасовим, А. Максименком за монумент у Харкові на честь проголошення радянської влади в Україні);
• Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1978 року;
• Нагороджений:
  • орденами Вітчизняної війни I ступеня (6 квітня 1985), «За мужність»;
  • медалями «За бойові заслуги», «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною» та іншими.

Вшанування пам'яті

25 жовтня 2019 року в Харкові, на будинку по вулиці Дерев'янка, 11, де з 1963 по 2009 рік жив скульптор, встановлено меморіальну дошку (скульптор Сергій Ястребов, архітектор Петро Прокопенко).

Література

• Овсянкін Михайло Федорович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.
• Овсянкін Михайло Федорович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Овсянкін Михайло Федорович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 429 . — ISBN 5-88500-042-5.