Ромас Каланта
| Ромас Каланта | |
|---|---|
| лит. Romas Kalanta | |
 | |
| Народився |
22 лютого 1953[1] Алітус, Каунаська областьd, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[1] |
| Помер |
15 травня 1972 (19 років) Каунас, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[1] ·самоспалення |
| Поховання | Каунас |
| Країна |
.svg){kind=small} Литва |
| Діяльність | дисидент |
| Галузь | участь горожанd[2], активізм[2] і самоспалення[2] |
| Знання мов | литовська[2] |
| Нагороди |
 |
Ромас Каланта (лит. Romas Kalanta; 22 лютого 1953, Алітус — 14 травня 1972, Каунас) — 19-річний литовський націоналіст, відомий після політичного акту самоспалення[3]. Символ литовського руху опору 1970-тих років, національний герой. Католик.
Біографія[ред. | ред. код]
Каланта — релігійний юнак-католик. На момент політичного акту самоспалення — студент вечірньої школи.
Ромас вдався до самогубства на знак протесту проти політики зросійщення та радянської окупації Литви. Вигукував «Свободу Литві!» біля Музичного театру на центральній вулиці Каунаса — біля фонтану, де збиралася молодь. У його записній книжці залишився запис: «У моїй смерті винен лише суспільний лад».
Агенти КДБ СРСР провели похорон 18 травня на 2 години раніше, ніж передбачалося, щоби запобігти масовому прощанню з героєм. Тоді молодь, що зібралася біля будинку загиблого Ромаса, рушила на центральну вулицю міста — алею Свободи (Лайсвес алея, Laisvės alėja). У демонстраціях 18 та 19 травня взяло участь понад 3 000 осіб, переважно молодь. У придушенні акцій протесту брали участь агенти КҐБ, міліціонери, солдати з окупаційних частин; протестуючих били, затримували та заарештовували, стригли наголо, деяких вивозили за кілька десятків кілометрів від міста та відпускали. Всього заарештували 402 особи, з них 33 притягнули до адміністративної відповідальності, шістьох засудили як хуліганів та антигромадські елементи.
Експертиза, організована окупаційним режимом, назвала Каланту психічно хворим. Батькам протягом 8-ми років не дозволяли поставити надгробний пам'ятник на кладовищі Ромайняй (споруджений лише 1982 року).
Пам'ять[ред. | ред. код]
Про Каланту написано книги, знято документальний фільм «Діти фонтану» (режисери Раймундас Баніоніс, Андрюс Шюша; 1990).
5 липня 2000 року Ромас Каланта посмертно нагороджений орденом Хреста Вітіс першого ступеня[4].
14 травня 2002 року за участю президента Литовської Республіки Валдаса Адамкуса на місці самоспалення відкрито пам'ятник «Поле жертви» («Aukos laukas»; скульптор Робертас Антініс молодший, архітектор Саулюс Юшкіс)[5].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Великий хрест ордена Хреста Вітіс (1 липня 2000 року, посмертно)[6]
Див. також[ред. | ред. код]
- Ян Палах
- Ришард Сівець
- Валенти Бадиляк
- Олекса Гірник
- Василь Макух
- Муса Мамут
- Піотр Щенсни
- Альберт Разін
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #103275415X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Jeanne Dorr «The Young Man with the Mesmerizing Eyes». Архів оригіналу за 4 березня 2012. Процитовано 17 вересня 2012.
- ↑ LR Prezidento dekretas Dėl Romo Kalantos (po mirties) apdovanojimo Vyčio Kryžiaus 1-ojo laipsnio ordinu Valstybės žinios, 2000-07-05, Nr. 54-1572
- ↑ Rokas Subačius. Dramatiškos biografijos: kovotojai, kūrėjai, karjeristai, kolaborantai… — V. : Mintis, 2005. — 443 p.: iliustr. ISBN 5-417-00887-7. (лит.)
- ↑ Декрет Президента Литви від 1 липня 2000 року № 928 Інформація на офіційному сайті Президента Литви [Архівовано 2009-09-16 у Wayback Machine.](лит.)
|
Це незавершена стаття з історії Литви. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
| ||||||||||||||||||||
