Дерусифікація
Дерусифікація, знеросійщення — процес чи державна політика у різних державах чи певних їхніх частинах, спрямовані на відновлення автохтонними народами (переважно титульною нацією) ознак національної ідентичності: мови, культури, історичної пам'яті, втрачених унаслідок русифікації.
Зміст
Після розпаду Російської імперії[ред. • ред. код]
Уперше дерусифікація проявилася в нових незалежних державах, що утворилися після розпаду Російської імперії в 1917 році, таких як Польща, Фінляндія, Грузія, Естонія, Латвія, Литва. У цьому випадку вона часто представляла собою дискримінацію російської мови як реакцію підкорених у минулому народів на період інтенсивної (часом, насильницької) русифікації.
В СРСР[ред. • ред. код]
У перші роки радянської влади в багатьох національно-автономних утвореннях СРСР був запущений механізм коренізації, який був покликаний захищати особливі інтереси титульних націй. Тому, незважаючи на просування російської мови як засобу міжнаціонального спілкування, почався демографічний занепад російського населення в більшості національних автономій при паралельному зростанні різних національних діаспор на території самої Росії.
Так, в умовах демографічного вибуху в азіатських національних республіках СРСР, почалося активне витіснення росіян з усіх сфер освіти і прикладання праці (за винятком більш складних технічних професій) навіть у тих регіонах, де вони становили абсолютну більшість населення, наприклад, у містах Бішкек і Алма-Ата. Зростання внутрішньореспубліканської міграції приводило також до посилення конкуренції за землю і житло. У цих умовах з кінця 1960-х російське населення в основному почало поступовий процес репатріації на територію РРФСР.
Після розпаду СРСР[ред. • ред. код]
У більшості середньоазійських і закавказьких республік колишнього СРСР частка і чисельність російського населення впали особливо швидко через масову еміграцію, природній убуток, а також триваючий демографічний вибух серед автохтонних народів, які почали активно збільшувати свою присутність в Росії як трудові мігранти.
Так, в Таджикистані за перші десять років незалежності чисельність росіян скоротилася з 400 до 60 тис.[1] У 2010 російська мова в республіці була позбавлена статусу мови міжнаціонального спілкування. Триває стрімка дерусифікація багатьох інших міст і регіонів Казахстану та країн Середньої Азії.
Приміром, частка російського населення в Астані в період між 1989-2009 впала з 54,5% до 24,9%; в Алма-Аті з 59,1% до 33,2%; в Бішкеку з 55,8% до 26,1%.
В Україні[ред. • ред. код]
За повну дерусифікацію в Україні виступали
- професор, доктор-фізико-математичних наук Олександр Боргардт[2]
- журналіст та письменник Отар Довженко.[3]
