Дерусифікація

Дерусифікація, знеросійщення — процес чи державна політика у різних державах чи певних їхніх частинах, спрямовані на відновлення автохтонними народами (переважно титульною нацією) ознак національної ідентичності: мови, культури, історичної пам'яті, втрачених унаслідок русифікації.

Після розпаду Російської імперії

Уперше дерусифікація проявилася в нових незалежних державах, що утворилися після розпаду Російської імперії в 1917 році, таких як Польща, Фінляндія, Грузія, Естонія, Латвія, Литва. У цьому випадку вона часто являла собою дискримінацію російської мови як реакцію підкорених у минулому народів на період інтенсивної (часом, насильницької) русифікації.

В СРСР

У перші роки радянської влади в багатьох національно-автономних утвореннях СРСР був запущений механізм коренізації, який був покликаний захищати особливі інтереси титульних націй. Тому, незважаючи на просування російської мови як засобу міжнаціонального спілкування, почався демографічний занепад російського населення в більшості національних автономій при паралельному зростанні різних національних діаспор на території самої Росії.

Так, в умовах демографічного вибуху в азійських національних республіках СРСР, почалося активне витіснення росіян з усіх сфер освіти і прикладання праці (за винятком більш складних технічних професій) навіть у тих регіонах, де вони становили абсолютну більшість населення, наприклад, у містах Бішкек і Алма-Ата. Зростання внутрішньо республіканської міграції приводило також до посилення конкуренції за землю і житло. У цих умовах з кінця 1960-х російське населення в основному почало поступовий процес репатріації на територію РРФСР.

Після розпаду СРСР

У більшості середньоазійських і закавказьких республік колишнього СРСР частка і чисельність російського населення впали особливо швидко через масову еміграцію, природні збитки, а також тривалий демографічний вибух серед автохтонних народів, які почали активно збільшувати свою присутність в Росії як трудові мігранти.

Так, в Таджикистані за перші десять років незалежності чисельність росіян скоротилася з 400 до 60 тис. У 2010 російська мова в республіці була позбавлена статусу мови міжнаціонального спілкування. Триває стрімка дерусифікація багатьох інших міст і регіонів Казахстану та країн Середньої Азії.

Приміром, частка російського населення в Астані в період між 1989—2009 впала з 54,5 % до 24,9 %; в Алмати з 59,1 % до 33,2 %; в Бішкеку з 55,8 % до 26,1 %.

Після розпаду СРСР від кирилиці також відмовились Молдова, Азербайджан, Узбекистан, Туркменістан та Казахстан.

В Казахстані

Казахстан використовував латинські букви з 1929 по 1940 роки, після чого під час реформи країна перейшла на кирилицю. До того там використовували арабське письмо.

28 вересня 2017 року в парламенті Казахстану пройшло слухання, на яких був представлений проект нового алфавіту на основі латиниці. Алфавіт буде складатися з 25 символів. Проект алфавіту представив директор координаційно-методичного центру розвитку мов Ербол Тлешев. За його словами, алфавіт складено з урахуванням мовної системи казахської мови і думок експертів. Директор Інституту мовознавства Ерден Кажибек сказав, що кожна буква алфавіту означатиме один звук і не буде включати додаткових графічних знаків.

27 жовтня 2017 року Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв підписав указ про переведення алфавіту казахської мови з кирилиці на латиницю. Опублікованим 27 жовтня документом передбачається поетапний перехід на латинську графіку до 2025 року. Указом затверджено і новий алфавіт.

26 лютого 2018 року президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв під час зустрічі з міністром інформації та комунікацій країни Дауреном Абаєвим розпорядився перевести діяльність органів влади держави виключно на казахську мову. Цей перехід відбудеться поетапно.

В Україні

За повну дерусифікацію в Україні виступали

• професор, доктор-фізико-математичних наук Олександр Боргардт
• журналіст та письменник Отар Довженко.

Декомунізація

Фактично процес розпочався одночасно з розпадом СРСР, проте оскільки значно більшою проблемою було питання декомунізації, йому приділяли відносно мало уваги в окремому вимірі. Ці процеси виявилися тісно пов'язаними й початково відбувалися, здебільшого, стихійно та безсистемно. Оскільки процес декомунізації в Україні вже досяг досить значних зрушень станом на кінець 2017 року, почалися певні зрушення й у питанні дерусифікації.

Події

• 26 жовтня 2017 року, в сесійній залі Переяслав-Хмельницької міської ради відбулось перше пленарне засідання 44 чергової сесії 7 скликання. Депутати міської ради результативно проголосували за повернення історичної назви місту Переяслав.
• 31 жовтня 2017 — Руська Лозова, в селі було знищено пам'ятний знак на честь возз'єднання з Росією.
• 30 жовтня 2019 року Верховна Рада України перейменувала Переяслав-Хмельницький на Переяслав.

В Молдові

4 червня 2018 року Конституційний суд Молдови визнав застарілим закон «Про функціонування мов на території Молдавської РСР». Цей закон надавав особливий статус російській мові в країні. Закон від 1989 року, який наділяв російську мову статусом мови міжнаціонального значення, а також гарантував використання української, російської, болгарської, іврит, ідиш, циганської мов, мов інших етнічних груп, що проживають на території республіки, для задоволення національно-культурних потреб.

Згідно з переписом населення від 2014 року, частка етнічних росіян в країні складає всього близько 4 %, у зв'язку з чим особливий статус російської мови «веде до дискримінації інших етносів, що проживають на території Молдови».

Це викликало значне обурення у Росії.

Див. також

• Зросійщення
• Мовна інспекція (Естонія)
• Люстрація
• Дерусифікація в Україні
• Деколонізація

Посилання

• Казахстан ускоряет дерусификацию. https://www.pravda.ru/. Правда.ру. 2011-01-28. Процитовано 13 грудня 2017. 
• Російська мова втрачає популярність серед жителів пострадянських країн. http://language-policy.info/. Портал мовної політики. 2017-11-14. Процитовано 13 грудня 2017.