Дерусифікація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дерусифікація
Протилежно зросійщення

Дерусифікація, або демосковізація[джерело?] (іноді деросіянізація) — процес чи державна політика у різних державах чи певних їхніх частинах, спрямовані на відновлення автохтонними народами (переважно титульною нацією) ознак національної ідентичності: мови, культури, історичної пам'яті, втрачених унаслідок русифікації.

Після розпаду Російської імперії[ред. | ред. код]

Уперше дерусифікація проявилася в нових незалежних державах, що утворилися після розпаду Російської імперії в 1917 році, таких як Польща, Фінляндія, Грузія, Естонія, Латвія, Литва. У цьому випадку вона часто являла собою дискримінацію російської мови як реакцію підкорених у минулому народів на період інтенсивної (часом, насильницької) русифікації.

У СРСР[ред. | ред. код]

У перші роки радянської влади в багатьох національно-автономних утвореннях СРСР був запущений механізм коренізації, який був покликаний захищати особливі інтереси титульних націй. Тому, незважаючи на просування російської мови як засобу міжнаціонального спілкування, почався демографічний занепад російського населення в більшості національних автономій при паралельному зростанні різних національних діаспор на території самої Росії.

Так, в умовах демографічного вибуху в азійських національних республіках СРСР, почалося активне витіснення росіян з усіх сфер освіти і прикладання праці (за винятком складніших технічних професій) навіть у тих регіонах, де вони становили абсолютну більшість населення, наприклад, у містах Бішкек і Алма-Ата. Зростання внутрішньо республіканської міграції приводило також до посилення конкуренції за землю і житло. У цих умовах з кінця 1960-х російське населення в основному почало поступовий процес репатріації на територію РРФСР.

Доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал наполягає, що існування Української РСР, політика "коренізації", а значить і українізації, з'явилися завдяки існуванню Української Народної Республіки, яку окупували більшовики.

"Українізація - вимушений крок, вони без цього могли програти. Більшовицька партія була малопопулярна на окраїнах імперії. В Україні вона масовою не була. Коли запровадили коренізацію в 1923 році, це був крок, щоб вижити режиму", - вважає Шаповал. Він пояснює, що за рахунок місцевих кадрів більшовики "вкорінювались" на окраїнах, а для цього треба було дати пряник.

"Але всіх адептів та речників українізації врешті знищили. Але ця кон'юнктурна політика принесла позитив - культурний сплеск, який потім назвуть українським розстріляним відродженням", - додає історик. А для селян, як нагадує Шаповал, все це врешті закінчилось Голодомором[1].

Після розпаду СРСР[ред. | ред. код]

У більшості середньоазійських і закавказьких республік колишнього СРСР частка і чисельність російського населення впали особливо швидко через масову еміграцію, природні збитки, а також тривалий демографічний вибух серед автохтонних народів, які почали активно збільшувати свою присутність в Росії як трудові мігранти.

Так, в Таджикистані за перші десять років незалежності чисельність росіян скоротилася з 400 до 60 тис.[2] У 2010 російська мова в республіці була позбавлена статусу мови міжнаціонального спілкування. Триває стрімка дерусифікація багатьох інших міст і регіонів Казахстану та країн Середньої Азії.

Приміром, частка російського населення в Астані в період між 1989—2009 впала з 54,5 % до 24,9 %; в Алмати з 59,1 % до 33,2 %; в Бішкеку з 55,8 % до 26,1 %.

Після розпаду СРСР від кирилиці також відмовились Молдова, Азербайджан, Узбекистан, Туркменістан та Казахстан.

У балтійських країнах[ред. | ред. код]

З 1 жовтня 2022 року всі іспити з водіння для підданих Латвії (громадян та негромадян) проходитимуть лише державною мовою або англійською.[3]

У Казахстані[ред. | ред. код]

Докладніше: Дерусифікація в Казахстані

Казахстан використовував латинські букви з 1929 по 1940 роки, після чого під час реформи країна перейшла на кирилицю. До того там використовували арабське письмо.

28 вересня 2017 року в парламенті Казахстану пройшло слухання, на яких був представлений проєкт нового алфавіту на основі латиниці. Алфавіт буде складатися з 25 символів. Проєкт алфавіту представив директор координаційно-методичного центру розвитку мов Ербол Тлешев. За його словами, алфавіт складено з урахуванням мовної системи казахської мови і думок експертів. Директор Інституту мовознавства Ерден Кажибек сказав, що кожна буква алфавіту означатиме один звук і не буде включати додаткових графічних знаків.[4]

27 жовтня 2017 року Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв підписав указ про переведення алфавіту казахської мови з кирилиці на латиницю. Опублікованим 27 жовтня документом передбачається поетапний перехід на латинську графіку до 2025 року. Указом затверджено і новий алфавіт.[5]

26 лютого 2018 року президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв під час зустрічі з міністром інформації та комунікацій країни Дауреном Абаєвим розпорядився перевести діяльність органів влади держави виключно на казахську мову. Цей перехід відбудеться поетапно.[6]

У Молдові[ред. | ред. код]

4 червня 2018 року Конституційний суд Молдови визнав застарілим закон «Про функціонування мов на території Молдавської РСР». Цей закон надавав особливий статус російській мові в країні. Закон від 1989 року, який наділяв російську мову статусом мови міжнаціонального значення, а також гарантував використання української, російської, болгарської, іврит, ідиш, циганської мов, мов інших етнічних груп, що проживають на території республіки, для задоволення національно-культурних потреб.

Згідно з переписом населення від 2014 року, частка етнічних росіян в країні складає всього близько 4 %, у зв'язку з чим особливий статус російської мови «веде до дискримінації інших етносів, що проживають на території Молдови».[7]

Це викликало значне обурення у Росії.[8][9]

В Україні[ред. | ред. код]

Докладніше: Дерусифікація в Україні та Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії»
Демонтаж монумента українському та російському робітникам під Аркою дружби народів, 26 квітня 2022

Оскільки процес декомунізації в Україні майже завершився до 2022 року, після початку російського вторгнення в Україну 2022 року почався певний прогрес у питанні дерусифікації.

На тлі російського вторгнення в Україну в 2022 році в Україні почалася дерусифікація. У селах і містах змінювали назви вулиць, зносили радянсько-російські пам’ятники.[10] Дерусифіковано не лише архітектурні споруди, а й назви вулиць, пов’язані з Росією. Зміни відбулися у Львові, Дніпрі,[11] Києві[12] та Харкові. Своєю чергою, Івано-Франківськ став першим містом в Україні, яке повністю звільнилося від російських топонімів.[13]

Станом на 8 квітня 2022 року, згідно з опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», 76% українців підтримують ініціативу перейменування вулиць та інших об’єктів, назви яких асоціюються з Росією.[14][15]

21 квітня 2022 року секретар РНБО України Олексій Данілов заявив, що тотальна дерусифікація бізнесу, політики та багатьох сфер українського життя неминуча «у нас тут не залишиться нічого російського».[16]

21 березня 2023 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», яка активно розпочалася в Україні з початку широкомасштабного вторгнення.[17] 21 квітня 2023 року Президент України Володимир Зеленський підписав закон про деколонізацію.[18]

Декомунізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Декомунізація в Україні

Фактично процес розпочався одночасно з розпадом СРСР, проте оскільки значно більшою проблемою було питання декомунізації, йому приділяли відносно мало уваги в окремому вимірі. Ці процеси виявилися тісно пов'язаними й початково відбувалися здебільшого стихійно та безсистемно.

У Киргизстані[ред. | ред. код]

В 2017 році депутат парламенту Киргизстану від опозиції Канібек Іманалієв запропонував перекласти киргизький алфавіт з кирилиці на латиницю за прикладом сусіднього Казахстану.[19] В 2022 році під час семінару Turkish World Common Alphabet Workshop, який проходив у Всесвітній культурній столиці Туреччини — Бурсі, голова комісії киргизької мови проф. доктор Канібек Осмоналієв підкреслив, що перехід Казахстану на латиницю є «містком» для інших сусідніх країн. Осмоналієв зазначив, що Киргизстан, як і Казахстан, перейде на латинський алфавіт.[20]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ "Ленін створив сучасну Росію, а не Україну". Історики про скандальну промову Путіна. BBC News Україна (укр.). Процитовано 4 березня 2022. 
  2. ↑ http://tsgi.rtsu-slavist.tj/index-11.html[недоступне посилання з квітня 2019]
  3. ↑ У Латвії заборонять складати іспит на водійські права російською мовою
  4. ↑ У Казахстані представили проект нового алфавіту на основі латиниці. anguage-policy.info/. Портал мовної політики. 28 вересня 2017. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 13 грудня 2017. 
  5. ↑ Дерусифікація Азії: чому Казахстан відмовився від кирилиці. https://www.umoloda.kyiv.ua. Україна молода. 31 жовтня 2017. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 13 грудня 2017. 
  6. ↑ Казахстан відмовляється від російської мови на користь державної. http://language-policy.info/. Портал мовної політики. 27 лютого 2018. Архів оригіналу за 28 лютого 2018. Процитовано 28 лютого 2018. 
  7. ↑ У Молдові скасували закон про статус російської як мови міжнаціонального значення. https://www.eurointegration.com.ua/. Європейська правда. 4 червня 2018. Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 6 червня 2018. 
  8. ↑ У РФ обурені рішенням Молдови щодо російської мови. https://www.eurointegration.com.ua/. Європейська правда. 6 червня 2018. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 6 червня 2018. 
  9. ↑ Росія обурена рішенням Молдови щодо російської мови. http://language-policy.info/. Портал мовної політики. 6 червня 2018. Архів оригіналу за 11 червня 2018. Процитовано 6 червня 2018. 
  10. ↑ Derusification of consciousness or Ukrainian narration of urban space. Історична правда. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022. 
  11. ↑ In the Dnipro, about 30 streets were renamed, the names of which were associated with Russia. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022. 
  12. ↑ "The derussification of the Kyiv metro is part of the resistance": an interview with a historian about the new names of stations (укр.). Архів оригіналу за 26 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022. 
  13. ↑ Without Marshal Zhukov and Moscow streets. A new wave of decommunization and derussification has begun in Ukraine.. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022. 
  14. ↑ 76% of Ukrainians support renaming streets and other objects related to Russia. Nikopol.City (укр.). Архів оригіналу за 26 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022. 
  15. ↑ EIGHTH NATIONAL POLL: UKRAINE IN WAR CONDITIONS (APRIL 6, 2022) (укр.). Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022. 
  16. ↑ About the strike on the Crimean bridge and the end of everything Russian in Ukraine. NV interview with Oleksii Danilov, which caused panic in the Kremlin. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022. 
  17. ↑ Що таке деколонізація, чому вона важлива і як буде здійснюватися згідно з законом?. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 29 березня 2023. 
  18. ↑ Президент України підписав закон про деколонізацію топонімів – DW – 22.04.2023. dw.com (укр.). Процитовано 8 червня 2023. 
  19. ↑ Киргизький алфавіт запропонували перекласти на латиницю за прикладом Казахстану
  20. ↑ Русскій мір розвалюється: Киргизстан перейде на латиницю

Посилання[ред. | ред. код]

За країнами
Організатори
Діячі спротиву
Пов'язане
Види
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дерусифікація&oldid=39958701