Соломенцев Михайло Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соломенцев Михайло Сергійович
Народився25 жовтня (7 листопада) 1913
село Єриловка Єлецького повіту Орловської губернії, тепер Єлецького району Липецької області
Помер15 лютого 2008(2008-02-15) (94 роки)
місто Москва
ПохованняНоводівочий цвинтар
Країна СРСР
 Російська імперія
 Росія
Національністьросіянин
Діяльністьполітик, інженер
Alma materЛенінградський хіміко-технологічний інститут, Санкт-Петербурзький військово-морський інститут і Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Знання мовросійська
ЧленствоЦК КПРС і Політичне бюро ЦК КПРС
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
ДітиQ4428259?
НагородиГерой Соціалістичної ПраціГерой Соціалістичної ПраціОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Червоної Зірки
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»

Михайло Сергійович Соломенцев (25 жовтня (7 листопада) 1913 року, село Єриловка Єлецького повіту Орловської губернії, тепер Єлецького району Липецької області, Російська Федерація — 15 лютого 2008 року, місто Москва) — радянський державний і партійний діяч, секретар ЦК КПРС, голова Ради міністрів Російської РФСР. Депутат Верховної Ради Російської РФСР 7—11-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 5—11-го скликань. Член ЦК КПРС у 1961—1989. Член Політбюро ЦК КПРС (27 грудня 1983 року — 30 вересня 1988 року), кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС (23 листопада 1971 року — 27 грудня 1983 року). Двічі Герой Соціалістичної Праці (5.11.1973 і 5.11.1983 рр.).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. У дитинстві кілька років жив з батьками в місті Дмитріївськ (Донецька губернія), де пішов до школи. Потім навчався у школі в місті Єлець. Трудову діяльність розпочав у 1930 році колгоспником.

У 1933 році за комсомольським набором зарахований в Ленінградське військово-морське училище імені Фрунзе, на штурманське відділення підводного плавання. Провчившись два роки, у кінці другого курсу захворів, після чого був відрахований за станом здоров'я.

У 1935 році перейшов у Ленінградський індустріальний (політехнічний) інститут на механічний факультет, який закінчив з відзнакою в 1940 році, інженер-механік. Після третього курсу одружився з однокурсницею. За розподілом потрапив з дружиною в систему оборонної промисловості, у місто Липецьк, де будувався завод № 61 (потім — тракторний).

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1940—1941 роках — змінний майстер у цеху випуску снарядів, заступник начальника та начальник цеху Липецького заводу № 61. З початком німецько-радянської війни евакуювався з заводом на Урал.

У 1941—1944 роках — начальник цеху заводу № 613 у місті Каслі Челябінської області. У 1944—1946 роках — партійний організатор ЦК ВКП(б) заводу № 613. У 1946—1948 роках — головний інженер заводу № 613 у місті Каслі Челябінської області.

У 1948—1949 роках — головний інженер заводу № 259 у місті Златоуст Челябінської області.

У 1949—1954 роках — директор верстатобудівного заводу імені Серго Орджонікідзе у місті Челябінську Челябінської області.

У 1954—1955 роках — секретар Челябінського обласного комітету КПРС.

У 1955—1957 роках — 2-й секретар Челябінського обласного комітету КПРС.

29 травня 1957 — жовтень 1957 року — голова Ради народного господарства Челябінського економічного адміністративного району.

22 жовтня 1959 — грудень 1962 року — 1-й секретар Карагандинського обласного комітету КП Казахстану.

26 грудня 1962 — 7 грудня 1964 року — 2-й секретар ЦК КП Казахстану.

У листопаді — 25 грудня 1964 року — 1-й секретар Ростовського сільського обласного комітету КПРС. 25 грудня 1964 — 16 листопада 1966 року — 1-й секретар Ростовського обласного комітету КПРС.

У листопаді 1966 — липні 1971 року — завідувач відділу важкої промисловості ЦК КПРС.

Одночасно, 13 грудня 1966 — 23 листопада 1971 року — секретар ЦК КПРС.

28 липня 1971 — 24 червня 1983 року — голова Ради Міністрів РРФСР.

У 1983 — 30 вересня 1988 року — голова Комітету партійного контролю при ЦК КПРС.

З жовтня 1988 року — персональний пенсіонер союзного значення.

Помер 15 лютого 2008 року, похований у Москві на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]