Залізня: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
мНемає опису редагування |
TeoBot (обговорення | внесок) м checkwiki за допомогою AWB |
||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
| назва = Залізня |
| назва = Залізня |
||
| область = [[Житомирська область]] |
| область = [[Житомирська область]] |
||
| район = [[ |
| район = [[Житомирський район]] |
||
| рада = Головенківська сільська рада |
| рада = Головенківська сільська рада |
||
| код КОАТУУ = 1822082103 |
| код КОАТУУ = 1822082103 |
||
| Рядок 39: | Рядок 39: | ||
В історичній літературі згадується назва населеного пункту Мократіца, яке у 1545 році належало землевласникам Вороничам. З великою долею вірогідності можна вважати, що воно існувало на околиці сучасної Залізні. Адже до теперішнього часу одна з околиць Залізні носить у народі назву, а до часів радянскої колективізації існував хутір з назвою "Мократичі". |
В історичній літературі згадується назва населеного пункту Мократіца, яке у 1545 році належало землевласникам Вороничам. З великою долею вірогідності можна вважати, що воно існувало на околиці сучасної Залізні. Адже до теперішнього часу одна з околиць Залізні носить у народі назву, а до часів радянскої колективізації існував хутір з назвою "Мократичі". |
||
У 18 та 19 століттях відоме, як слобода Железняки, значну частину населення якого становили старообрядці. У 1875 році общиною старообрядців, що сформувалась у селі, було побудовано дерев"яну Свято-Покровську церкву, яка зберіглась до теперішнього часу (в ній нині розташований сільський клуб). Навкруги села розташовувались непоодинокі хутори-садиби селян-хліборобів, які мали по 3-6 десятин малопродуктивної піщаної землі у власності та обробляли її. При проведенні колективізації хутори були знищені, а їх мешканців примусили розібрати та перевезти свої оселі до Залізняка. |
У 18 та 19 століттях відоме, як слобода Железняки, значну частину населення якого становили старообрядці. У 1875 році общиною старообрядців, що сформувалась у селі, було побудовано дерев"яну Свято-Покровську церкву, яка зберіглась до теперішнього часу (в ній нині розташований сільський клуб). Навкруги села розташовувались непоодинокі хутори-садиби селян-хліборобів, які мали по 3-6 десятин малопродуктивної піщаної землі у власності та обробляли її. При проведенні колективізації хутори були знищені, а їх мешканців примусили розібрати та перевезти свої оселі до Залізняка. |
||
До цього часу у пам"яті старих жителів села зберіглись назви окремих з тих хуторів - Лихотворищина, Мократичі, Лівончиків хутір, Шкрудєва гора, Голопузівка. |
До цього часу у пам"яті старих жителів села зберіглись назви окремих з тих хуторів - Лихотворищина, Мократичі, Лівончиків хутір, Шкрудєва гора, Голопузівка. |
||
До Другої світової війни на радянський манер село називали Желєзнякі. Щодо назви села немає однозначного підходу та тлумачення: його називають Железняк, Желєзняк, Залізняк. Українське населення села та оточуючих населених пунктів називає його - Желєзняк, хоча після Другої світової війни чиновники тодішнього СРСР переіменували його на Залізня ( дата переіменування невідома). На одному з старих цвинтарів села зберігся релігійний пам"ятник, встановлений у 1911 році, на якому викарбувано напис :" Крестьянам общества деревни Железняка июня 1911 года Христос Воскресе + Упокой Господи души их " . |
До Другої світової війни на радянський манер село називали Желєзнякі. Щодо назви села немає однозначного підходу та тлумачення: його називають Железняк, Желєзняк, Залізняк. Українське населення села та оточуючих населених пунктів називає його - Желєзняк, хоча після Другої світової війни чиновники тодішнього СРСР переіменували його на Залізня ( дата переіменування невідома). На одному з старих цвинтарів села зберігся релігійний пам"ятник, встановлений у 1911 році, на якому викарбувано напис :" Крестьянам общества деревни Железняка июня 1911 года Христос Воскресе + Упокой Господи души их " . |
||
Село розташовано у дуже мальовничій місцині на обох берегах річки Гнилоп'яті (притока Тетеріва) на кордоні з територією військового полігону. |
Село розташовано у дуже мальовничій місцині на обох берегах річки Гнилоп'яті (притока Тетеріва) на кордоні з територією військового полігону. |
||
З 1923 р. по 12.05.1958 р. село було центром Залізнянської сільської ради Троянівського, Коростишівського, а потім Житомирського районів. Після неодноразових адміністративно-територіальних реформ до 1996р. село входило до складу Троянівської сільської ради Житомирського району. Зі створенням Головенківської сільської ради (17.04.1996 р.) перейшло до її складу. |
З 1923 р. по 12.05.1958 р. село було центром Залізнянської сільської ради Троянівського, Коростишівського, а потім Житомирського районів. Після неодноразових адміністративно-територіальних реформ до 1996р. село входило до складу Троянівської сільської ради Житомирського району. Зі створенням Головенківської сільської ради (17.04.1996 р.) перейшло до її складу. |
||
| Рядок 55: | Рядок 55: | ||
22 листопада 1921 р. через Железняки, вертаючись з [[Другий зимовий похід|Листопадового рейду]], проходила Подільська група (командувач [[Чорний Сергій Іванович|Сергій Чорний]]) [[Армія Української Народної Республіки|Армії Української Народної Республіки]]. |
22 листопада 1921 р. через Железняки, вертаючись з [[Другий зимовий похід|Листопадового рейду]], проходила Подільська група (командувач [[Чорний Сергій Іванович|Сергій Чорний]]) [[Армія Української Народної Республіки|Армії Української Народної Республіки]]. |
||
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933. |
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933. |
||
На цвинтарі, розташованому на околиці села, знаходиться братська могила воїнів радянської армії, які загибли при його визволенні у 1943 році. |
На цвинтарі, розташованому на околиці села, знаходиться братська могила воїнів радянської армії, які загибли при його визволенні у 1943 році. |
||
| Рядок 65: | Рядок 65: | ||
* [http://www.zhytomyr-rda.gov.ua/Rozdil_3/Golodomor_1932_1933_rokiv/Golodomor_u_regioni/Masshtabi_Golodomoru_u_regioni__CHorni_doshki__Postrazhdali_sela_ Масштаби Голодомору в Житомирському районі. Сайт Житомирської РДА] |
* [http://www.zhytomyr-rda.gov.ua/Rozdil_3/Golodomor_1932_1933_rokiv/Golodomor_u_regioni/Masshtabi_Golodomoru_u_regioni__CHorni_doshki__Postrazhdali_sela_ Масштаби Голодомору в Житомирському районі. Сайт Житомирської РДА] |
||
| ⚫ | |||
{{Житомирський район}} |
{{Житомирський район}} |
||
[[Категорія:Села Житомирської області]] |
[[Категорія:Села Житомирської області]] |
||
[[Категорія:Населені пункти, які постраждали від Голодомору]] |
[[Категорія:Населені пункти, які постраждали від Голодомору]] |
||
| ⚫ | |||
Версія за 21:09, 7 жовтня 2015
| село Залізня | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Рада | Головенківська сільська рада |
| Основні дані | |
| Населення | 177 |
| Площа | 0,85 км² |
| Густота населення | 208,24 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12464 |
| Телефонний код | +380 412 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°09′00″ пн. ш. 28°31′20″ сх. д. / 50.15000° пн. ш. 28.52222° сх. д.Координати: 50°09′00″ пн. ш. 28°31′20″ сх. д. / 50.15000° пн. ш. 28.52222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
219 м |
| Водойми | Гнилоп"ять |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 12464, Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Головенка, вул.Шкільна,1 , тел. 40-22-45 |
| Карта | |
  Залізня | |
 Залізня | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Залі́зня — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 177 осіб. Національний склад населення - українці, поляки, росіяни. В селі мешкає значна частина нащадків старообрядців попівської гілки.
В історичній літературі згадується назва населеного пункту Мократіца, яке у 1545 році належало землевласникам Вороничам. З великою долею вірогідності можна вважати, що воно існувало на околиці сучасної Залізні. Адже до теперішнього часу одна з околиць Залізні носить у народі назву, а до часів радянскої колективізації існував хутір з назвою "Мократичі".
У 18 та 19 століттях відоме, як слобода Железняки, значну частину населення якого становили старообрядці. У 1875 році общиною старообрядців, що сформувалась у селі, було побудовано дерев"яну Свято-Покровську церкву, яка зберіглась до теперішнього часу (в ній нині розташований сільський клуб). Навкруги села розташовувались непоодинокі хутори-садиби селян-хліборобів, які мали по 3-6 десятин малопродуктивної піщаної землі у власності та обробляли її. При проведенні колективізації хутори були знищені, а їх мешканців примусили розібрати та перевезти свої оселі до Залізняка.
До цього часу у пам"яті старих жителів села зберіглись назви окремих з тих хуторів - Лихотворищина, Мократичі, Лівончиків хутір, Шкрудєва гора, Голопузівка.
До Другої світової війни на радянський манер село називали Желєзнякі. Щодо назви села немає однозначного підходу та тлумачення: його називають Железняк, Желєзняк, Залізняк. Українське населення села та оточуючих населених пунктів називає його - Желєзняк, хоча після Другої світової війни чиновники тодішнього СРСР переіменували його на Залізня ( дата переіменування невідома). На одному з старих цвинтарів села зберігся релігійний пам"ятник, встановлений у 1911 році, на якому викарбувано напис :" Крестьянам общества деревни Железняка июня 1911 года Христос Воскресе + Упокой Господи души их " .
Село розташовано у дуже мальовничій місцині на обох берегах річки Гнилоп'яті (притока Тетеріва) на кордоні з територією військового полігону.
З 1923 р. по 12.05.1958 р. село було центром Залізнянської сільської ради Троянівського, Коростишівського, а потім Житомирського районів. Після неодноразових адміністративно-територіальних реформ до 1996р. село входило до складу Троянівської сільської ради Житомирського району. Зі створенням Головенківської сільської ради (17.04.1996 р.) перейшло до її складу.
В селі розташована дерев'яна будівля колишньої старообюрядницької церкви, в якій натепер знаходиться сільський клуб.
До розпаду СРСР на території населеного пункту розташовувалась бригада колгоспу " Світанок " (правління у с. Троянів ), яка займалась скотарством. Діяла кузня, працювала школа-восьмирічка. Будь-якого значного промислового чи сільськогосподарського виробництва, окрім особистих селянських господарств, за часів незалежності України в селі не існує. В приміщеннях колишніх ферм, які вціліли, зараз розташовані приватні пилорама та цех з обробки каменю. Село електрифіковано та газифіковано, має фельдшерсько-акушерський пункт.
22 листопада 1921 р. через Железняки, вертаючись з Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933.
На цвинтарі, розташованому на околиці села, знаходиться братська могила воїнів радянської армії, які загибли при його визволенні у 1943 році.
Посилання
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- Погода в селі Залізня
- Масштаби Голодомору в Житомирському районі. Сайт Житомирської РДА
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |