Станіслав Любомирський (воєвода київський)
Станіслав Любомирський | |
---|---|
пол. Stanisław Lubomirski | |
![]() | |
Народився | 1704 |
Помер |
19 липня 1793 Варшава |
Поховання | Повонзківський цвинтар |
Країна |
![]() ![]() |
Національність | поляк |
Діяльність | державний діяч, магнат, меценат |
Відомий завдяки | Палац Любомирських у Львові |
Посада | воєвода брацлавський (1764), київський (1772) |
Конфесія | католик |
Рід | Любомирські |
Батько | Єжи Александр Любомирський |
Мати | Іоанна Кароліна фон Штарцгаузен |
Брати, сестри | Ганна Кароліна Любомирськаd і Йосип Любомирськийd |
У шлюбі з | Людвика Потій |
Діти | Ксаверій, Юзеф, Олександр, Михайло |
Нагороди | |
| |
Станіслав Любомирський (пол. Stanisław Lubomirski; 1704 — 19 липня 1793, Варшава) — князь, державний діяч часів Речі Посполитої та її розділів, магнат, меценат.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/7e/Stanislaw_Lubomirski_1.jpg/200px-Stanislaw_Lubomirski_1.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/29/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86_%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85._%D0%A0%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%282%29.jpg/200px-%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86_%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85._%D0%A0%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%282%29.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/f6/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86_%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%2C_%D0%A0%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA%2C_%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2.png/200px-%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86_%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%2C_%D0%A0%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA%2C_%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2.png)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/f9/%D0%9D%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BE%D0%BD_%D0%9E%D1%80%D0%B4%D0%B0._%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B5_%28%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%8F%29.jpg/200px-%D0%9D%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BE%D0%BD_%D0%9E%D1%80%D0%B4%D0%B0._%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B5_%28%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%8F%29.jpg)
Син воєводи сандомирського Єжи Александра Любомирського та його дружини Анни Кароліни Санґушко.
1738 року розділив спадок з братом Юзефом. В 1744 році став кавалером Ордену Білого Орла. 15 грудня 1764 року був призначений брацлавським воєводою завдяки лояльності до короля Станіслава Августа Понятовського. У 1785 році відмовився від посади київського воєводи, жив у Варшаві. 2-е скликання Галицького станового сейму «вилегітимізувало» його з шляхетства, княжого титулу у 1786 році.
Портрет (як підстолія коронного, разом з дружиною) перебував у захристі костелу в Рівному.
В 1740 році одружився з донькою великого литовського стражника Антона Потія Людвікою з Потіїв[1] (пол. Ludwiką Pociejówną), що народила йому:
Дружина: привнесла віно — Іванків над Тетеревом, в 1781 році купила Гряду з околицями в австрійського уряду (в руках сім'ї Гряда була недовго: на початку XIX ст. Любомирські продали маєток).
Одідичив «Домбровський ключ» з Болеславом, Отфіновом (Сандомирське воєводство), маєтки «Смілянщина» (маєтки Млієва, Радивонова, Городиські, Вільшанські; отримані від батька в спадщину 1735 року), «ключі» Паволоцький, Котельницький (Житомирський повіт), Туріянський, Гуляйпіль, Язловець. Після смерті бездітного брата Юзефа (1755 року) — литовського підстолія — отримав Лабунь (Волинь), Шаргород, простір між Дністром та Богом (бл. 200 км від Вінниці до кордонів, тобто волості: Краснянська, Рашківська, «ключі» Савранський, Ягорлицький, Юзефгродський, Конєцпольський, містечка на тракті дністровському, бузькому). На підставі «Кольбушовської трансакції» отримав 1753-го: Дубне, Птичу та 70 сіл, після брата в цій ординації — Степань, Деражне, 88 сіл. Його маєтності («фортуна») — найбільші за всі часи існування Польщі. На момент поділу, після значного зменшення, в 1770-му його власність складала 31 місто, 738 сіл, приносила 2 919 641 злотих річного доходу.[2]
Син белзького старости Юзефа Потоцького Франциск Салезій 1744 року продав тучинський та губківський «ключі» Станіславові Любомирському.[3]
1760 року став власником кам'яниці у Львові на площі Ринок, 10 (тепер Палац Любомирських), сприяв її перебудові на палац для власного житла.[4]
Отримав у 1765 році від попередника — Авґуста Фридерика Мошинського — Ситихівське староство.[5] Мав маєтки:
- у Рівному — 1738 р. надав кошти на відбудову мурованого замку-палацу, для піднесення торгівлі, ремесел, сприяв переїзду сюди євреїв, яким 1749 року видав привілей[2]
- у Городищі — разом з старшим братом Юзефом (підстолієм литовським[6]) були фундаторами костелу Пресвятої Діви Марії та кляштора кармелітів.
- у Гуляйполі — заснував дерев'яну Успенську церкву, на місці якої у 1809 році була збудована православна цегляна Миколаївська церква.
- у Шаргороді — перейшли від батька.
Син Александер сприяв початку розбудови (відродження) Юзефґрода — лівобережної частини сучасної Балти на початку 1770-х років.
- ↑ Pociejowie (01) [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ а б Szczygielski W. Lubomirski Stanisław h. Szreniawa (1704—1793)… — S. 50.
- ↑ Hubków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 200. (пол.) — S. 200. (пол.)
- ↑ Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 42. — ISBN 5-7745-0316-X.
- ↑ Wierzbicka-Michalska K. Moszyński August Fryderyk h. Nałęcz (1731—1786) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXII/1, zeszyt 92. — S. 108. (пол.)
- ↑ Lubomirscy (01) [Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
- Szczygielski W. Lubomirski Stanisław h. Szreniawa (1704—1793) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. XVIII/1, zeszyt 76. — S. 50—53. (пол.)
Попередник Ян Каєтан Яблоновський |
![]() |
Воєвода брацлавський 1764-1772 |
![]() |
Наступник Мацей Лянцкоронський |
Попередник Франц Салезій Потоцький |
![]() |
Воєвода Київський 1772-1785 |
![]() |
Наступник Юзеф Габріель Стемпковський |
- Народились 1704
- Померли 19 липня
- Померли 1793
- Поховані на Повонзківському цвинтарі
- Кавалери ордена Святого Станіслава
- Кавалери ордена Білого Орла
- Любомирські
- Підстолії великі коронні
- Воєводи брацлавські
- Ситихівські старости
- Персоналії:Дубно
- Персоналії:Шаргород
- Персоналії:Шепетівський район
- Персоналії:Язловець
- Померли у Варшаві
- Персоналії:Новомиргород
- Воєводи київські
- Депутати Сейму Речі Посполитої
- Сандецькі старости
- Радомисльські старости
- Посли на Сейм I Речі Посполитої (Київське воєводство)