Старий Салтів
| селище Старий Салтів | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
.jpg) | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Харківська область | ||||
| Район | Чугуївський район | ||||
| Тер. громада | Старосалтівська селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA63140130000029212 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | 1705 | ||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Населення | ▼ 1100 (10.01.2023)[1] | ||||
| Густота | 949,42 осіб/км²; | ||||
| Поштовий індекс | 62560 | ||||
| Телефонний код | +380 5741 | ||||
| Географічні координати | 50°4′52″ пн. ш. 36°47′35″ сх. д. / 50.08111° пн. ш. 36.79306° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 163 м | ||||
| Водойма | Печенізьке водосховище
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Вовчанськ | ||||
| До станції: | 28 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - залізницею: | 131 км | ||||
| - автошляхами: | 44 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 62560, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Старий Салтів, вул. Перемоги, 15 | ||||
| Голова селищної ради | Коновалов Едуард Павлович | ||||
| Карта | |||||
  Старий Салтів | |||||
 Старий Салтів  Старий Салтів | |||||
| |||||
|
| |||||
Стари́й Са́лтів — селище в Україні, центр Старосалтівської селищної громади Чугуївського району Харківської області.
Селище міського типу Старий Салтів знаходиться на правому березі Печенізького водосховища (річка Сіверський Донець), через яке є дамба і міст.
Селище складається з двох частин, рознесених на 1 км і розділених великим лісовим масивом (дуб). Через селище проходить автомобільна дорога Т 2104 на Вовчанськ, за 2 км нижче за течією розташоване село Молодова.
Назва села епонімно виходить від фольклорного слова тюркського походження «салтанъ»: султан, володар, цар. Саме тут, неподалік, на правому березі у ранньому середньовіччі знаходилося протомісто із місцем проживання та керування місцевістю ставлеником Хазарського каганату. Розкопки, розпочаті у 1900 році на правому березі Сіверського Дінця, виявили спочатку могильник, а пізніше селище та городище VIII-Х століть. Матеріали розкопок дали назву особливій салтівській культурі, залишеній племенами аланів та протоболгар, що входили до складу поліетнічного племінного об’єднання — Хозарського каганату.
Із Салтівською культурою пов'язують предків сучасних жителів Північного Кавказу та Дагестану. Серед давньосалтівського населення VIII-Х століть були навіть металурги-ремісники, які займалися видобутком і обробкою металів. Про це свідчать знахідки, знайдені неподалік від селища, розташованого біля села Старий Салтів, де були виявлені залишки сиродутного горна для отримання заліза. Він був виліплений з глини з великою домішкою піску і встановлений в неглибокій прямокутної ямі.[2]
Знаходять тут і сліди трипільської культури, а також скіфів і хозар. Оскільки ці місця у VI столітті н. е. були основним північним форпостом Хазарського царства, сюди везли данину хазарам з Києва і князівств Київської Русі[3].
Містечко Салтів вперше згадується як старе городище в Книзі Великому Кресленню у 1627 році, а в 1639 р. його заселили козаки гетьмана Якова Остряниці. З їх відходом у 1641 р. Салтів знову згадується як городище на високому правому березі річки Сіверський Донець, і тільки у 1650 р. тут починають нести службу чугуївські станичники. У 1652 р. царський указом тут поселені 19 дітей боярських.
У 1660 році на старому городищі і старих кам'яних підставах ще древньої хозарської фортеці, тут зводиться новий дерев'яний острог.
Одним з перших жителів слободи Салтів був Опанас Абакумович Булавін, що також походив з дітей боярських і з 1659 року був записаний в рейтари. На 1660-й рік він вже значився у Салтові «з пищаллю»[4]. У сім'ї в Опанаса Булавіна було троє синів, старший Федір народився близько 1653 року і, швидше за все, не в Салтові. А ось брати його Іван (1660 р.н.) і Кіндрат Булавін (1667 р.н.) однозначно народилися у Салтові.
Відсутність земельного наділу змусило Панаса Булавіна 1675 року просити у царя Олексія Михайловича виділити йому землю[5]. В якому точно році поки невідомо, але земля при селі Салтів йому була нарізана. Проте, на 1686 рік Опанас Булавін вже втік з сім'єю на Дон, де був обраний отаманом у станиці Трьохізбянській[6] — звідти і починається «зарахування» Булавіних до донського козацтва[7].
Кіндрат Булавін у 1703 році буде обраний отаманом у місті Бахмуті[8], а у жовтні 1707 року очолить повстання проти московського уряду.[9]
За даними на 1864 рік у казенній слободі, центрі Старосалтівської волості Вовчанського повіту, мешкало 2544 особи (1254 чоловічої статі та 1290 — жіночої), налічувалось 448 дворових господарств, існували православна церква, винокурний та цегельний заводи, відбувалось 4 щорічних ярмарки[10].
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 6538 осіб[11].
Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 219 людей[12].
У 2000 році селищу присвоєно статус смт. У 2016 році було створено ОТГ із центром у смт.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», селище увійшло до складу Старосалтівської селищної громади.[13]
19 липня 2020 року в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Вовчанського району увійшло до Чугуївського району[14].
2 травня 2022 року Старий Салтів з боєм було звільнено з-під російської окупації. Однак російське командування наказало провести контратаку в спробі повернути контроль над утраченим населеним пунктом[15].
Населений пункт обороняли бійці окремої бригади територіальної оборони міста Харкова[15].
Російська група мала не менше трьох танків, сім бойових машин піхоти та декілька бронетранспортерів МТ-ЛБ (50°05′50.2″ пн. ш. 36°46′33.9″ сх. д. / 50.09728° пн. ш. 36.77608° сх. д.)[15][16].
Бронетехніка та танк були знищені з гранатометів. Танк Т-90М «Прорыв» був знищений бійцями ЗСУ Харківського 227 батальйону 127-ї бригади ТРО гранатометом «Carl Gustaf». Від ураження російського танка відбулася детонація боєкомплекту, яка зірвала башту[15].
23 вересня 2024 року російськими військами було завдано удару з РСЗВ "Торнадо-С", внаслідок чого було пошкоджено службовий автомобіль та поранено трьох поліцейських, один з яких отримав важкі поранення[17].
- У Старому Салтові є молочно-товарна ферма, машинно-тракторні майстерні, сільгосптехніка.
- Лісництво.
- Салтівський пташиний заповідник.
- Печенізьке водосховище.
- Салтівська дамба.
- Салтівський яхт-клуб.
- Братська могила радянських воїнів.
- Могила полковника Семенова Сергія Івановича, пам'ятка історії місцевого значення[18].
Салтівська культура є своєрідним брендом Харківської області, що притягає до себе все нових і нових шанувальників старовини. У ранньому середньовіччі неподалік від селища на березі Сіверського Дінця був протогород, де жили і управляли навколишньою територією ставленики Хазарського каганату. Величезне, за мірками того часу, салтівське городище площею бл. 120 гектарів, розташоване неподалік, в південній частині Верхнього Салтова, археологи вважають стародавнім містом Сарада.[19] Городище, що було населене аланами, болгарами і хозарами, складається з фортеці і прилеглого до нього великого селища. З трьох сторін їх оточували земляні вали та рови, східний схил через велику крутизни був практично недоступний. могильники.
Разом з могильниками VIII-Х століть, що розташовані по берегах ярів, городище належить до археологічних цінностей світового значення. За останні 120 років після перших розкопок археологи дослідили більше трьох сотень катакомбних та ямних поховань і кінських могил. Велика частина знахідок - кераміки, кінської збруї, зброї, прикрас - зберігається зараз у Музеї археології та етнографії Слобідської України при Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна та в Харківському історичному музеї.
Водосховище, назване на честь стародавніх племен, які жили в цих краях, було створено в 1964 р. та заповнювалося водою кілька років. Його облаштували на місці невеликого водоймища — Кочетоцького водосховища. Зараз водна гладь цього штучного моря — улюблене місце відпочинку багатьох харків'ян. Оскільки Печенізьке водосховище розташоване поблизу селища Старий Салтів, то друга його назва — Салтівське море.
Згідно Повісті временних літ, в 968 році печеніги вперше вторглися на Русь і взяли в облогу Київ. Князь Святослав у цей час воював проти Болгарського царства, але повернувся, дізнавшись про лихо в столиці, і прогнав завойовників.
Протяжність «Печенізького моря» від гирла річки Стариці, що впадає в Сіверський Донець, до греблі біля села Печеніги — 70 кілометрів. Ширина штучного моря в окремих місцях три кілометри, глибина місцями досягає 20 метрів. Площа водної поверхні — понад 86 квадратних кілометрів, а ємність — понад 500 мільйонів кубометрів. Водосховище зайняло заплавну і частково піщану тераси. У величезній чаші води утворилася своєрідна берегова лінія. Західний берег крутий, порослий листяним лісом, східний — низький, з переважанням соснових лісів. Взимку водосховище промерзає на глибину до 40 сантиметрів.[19]
На мальовничих берегах Салтівського моря розташовано безліч великих санаторіїв і будинків відпочинку. Колишні бази відпочинку заводів ім. Малишева, «Комунар», «Серп і молот», підприємства «Міськелектротранс» і Харківського державного авіаційного підприємства[20] зараз перейшли у приватну власність. Працює п'ять яхт-клубів (перший і основний — «Фрегат» ЗТМ ім. Малишева, відкритий наприкінці 1960-х років), є кілька пляжів по обох берегах водосховища.
Топонімічна назва «Старий Салтів» історично невірна. Старим якраз є просто село Салтів, званий зараз Верхній Салтів. Він як мінімум на 550 (з урахуванням аланского поселення — більш ніж на 900 років) древніший як населений пункт, ніж заснований тільки у XVIII столітті новий Салтів, наразі званий Старим[джерело?].
-
Селище Старий Салтів. -
Амбулаторія загальної практики сімейної медицини смт Старий Салтів №1. -
Храм Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, смт Старий Салтів, 2021 р.. -
Міська забудова по вулиці Жовтневій. -
Будинок побуту у Старому Салтові (вид збоку) -
Старосалтівська селищна рада. -
Старосалтівська загальноосвітня школа I-III ступенів імені Героя Радянського Союзу О.М. Щербака. Новий корпус. -
Старосалтівська загальноосвітня школа I-III ступенів імені Героя Радянського Союзу О.М. Щербака. Старий корпус. -
Старосталтівський будинок культури. -
Пам'ятник Леніну В.І. (демонтовано 17.09.2014 р.)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
- Бондаренко Людмила Михайлівна (1927—1999) — українська актриса.
- Булавін Опанас Абакумович (бл.1635 — до 1709) — салтівський рейтар з дітей боярських (1659—1686), станічний отаман у Трьохізбенці.
- Булавін Кіндрат Опанасович (1667–1708) — бахмутський отаман (1703—1707), керівник козацького повстання на Дону проти царського уряду (1707–1708).
- Євсеєв Іван Федорович (1912–1973) — дослідник історії східноєвропейських країн, доктор історичних наук. (1966).
- Лобанов Олександр Васильович (1969–1987) — радянський військовик, учасник афганської війни.
- Носик Олексій Олександрович (1995 — 2016) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[21].
- Булавін Кіндрат Опанасович
- Булавінське повстання
- Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Харківська область
- Історія міст та сіл УРСР(рос.)[недоступне посилання з травень 2020]
- Погода в смт. Старий Салтів
- Облікова картка смт. Старий Салтів[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ https://www.currenttime.tv/amp/32215492.html
- ↑ Харьков - Салтовское городище | История. tvoj.kharkov.ua. Процитовано 7 травня 2020.
- ↑ Салтовчанам возили дань из Киева. www.segodnya.ua (рос.). Процитовано 7 травня 2020.
- ↑ РГАДА. Ф. 210, оп. 6-д, ед. хр. 44. Л. 242 об.
- ↑ Там же. оп. 12, ед. хр. 907. – Л. 263.
- ↑ Там же. оп. 12, ед. хр. 132. – Л. 608 об.
- ↑ БЕЛГОРОДСКИЙ ИСТОРИЧЕСКИЙ КАНАЛ (8 лютого 2019), Конференция «Южное Порубежье XVI-XVIII вв. Анти-фейк». Часть 2, процитовано 5 квітня 2019
- ↑ Там же. оп. 12, ед. хр. 132. – Л. 608 об.
- ↑ Салтов или Трехизбянка: где родился Кондратий Булавин | Городской Дозор. Андрей Парамонов. Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 641—646 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 10 листопада 2015.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ а б в г З’явилися деталі знищення на Харківщині першого Т-90М “Прорыв”. Мілітарний. 9 травня 2022.
- ↑ Пекельне відео, як ТРО знищили найновіший Т-90М "Прорив" - розбираємо по кадрах. Defense Express. 10 травня 2022.
- ↑ Ганна Ткаченко (23 вересня 2024). Росіяни обстріляли поліцейських на Харківщині касетними боєприпасами. Kharkiv Today. Процитовано 23 вересня 2024.
- ↑ Перелік пам’яток історії та монументального мистецтва Харківської області. Харківська обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 6 квітня 2023.
- ↑ а б Воздушные обзорные экскурсии по Харьковской области на самолете // Харьковский аэроклуб им. В.С. Гризодубовой ОСОУ. Харьковский аэроклуб им. В.С. Гризодубовой ОСОУ (рос.). Процитовано 7 травня 2020.
- ↑ с. Старый Салтов | путеводитель по Харькову. guide.kharkov.ua. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 7 травня 2020.
- ↑ Носик Олексій Олександрович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 17 травня 2024.
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Повітовий центр |  | |
|---|---|---|
| Волості | Білоколодязька • Великобурлуцька • Вільхуватська • Вовчанська • Волохівська • Графськосільська • Козинська • Миколаївська друга • Миколаївська перша • Печенізька (Новобєлгородська) • Новобурлуцька • Старосалтівська • Хотомлянська • Шиповацька | |
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1864 рік) | Артемівське • Білий Колодязь • Велика Бабка • Великий Бурлук • Верхній Салтів • Вільхуватка • Волохівка • Землянки • Козинка • Миколаївка Друга • Миколаївка Перша • Новий Бурлук • Печеніги (Новобєлгород) • Старий Салтів • Тернова • Хатнє • Хотомля • Шипувате ... | |
|
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |