Целестин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Целестин
Загальні відомості
Статус IMAзатверджений (А)[d][1]
IMA-номерIMA1967 s.p.
АбревіатураClt[2]
Хімічна формулаSrSO₄
Клас мінералусульфати
Nickel-Strunz 107.AD.35[3]
Dana 828.3.1.2
Ідентифікація
Колірблакитний, коричневий, безбарвний, зелений, сірий
Форма кристаліворторомбічна
Сингоніяромбічна сингонія[4]
Просторова групакристалографічна група 62d
Спайністьдосконала
Зламнеправильний
Твердість3-3,5
Блисквід скляного до перламутрового
Прозорістьпрозорий до просвічуючого
Колір рисибілий
Густина3,9-4,0.
Розчинністьмайже не розчинюється у воді; повільно розчинюється у гарячих концентрованих кислотах та у розчині гідрокарбонату кальцію
Оптичні властивості кристалів
Показник заломленняnα = 1,619-1,622 ; nβ = 1,622-1,624 ; nγ = 1,630-1,632
Подвійне променезаломленняδ = 0,011
Плеохроїзмбезбарвний
Інші характеристики
Фазові переходипри 1152°C утворюється гексагональна модифікація
Плавкість~1605°C
Подібні мінералибарит, англезит
РадіоактивністьGRapi = 0 (нерадіоактивний)
Названо на честьнебо (латина)[5]
Типова місцевістьБеллвуд[3]
CMNS: Целестин у Вікісховищі

Целестин — мінерал групи бариту, сульфат стронцію. Іноді зустрічається назва «целестит». Синоніми: апотом, шютцит, целестит.

Етимологія та історія

[ред. | ред. код]

Мінерал був відомий ще в 18 столітті, але ще в 1781 році вважався баритом. Лише аналіз, проведений Мартіном Генріхом Клапротом у 1797 році, показав, що це був матеріал, що містить стронцій, який він назвав стронцієва земля[6]. Через рік Авраам Ґотлоб Вернер (1749—1817) ввів для мінералу назву целестин, яка діє й сьогодні, після латинського слова coelestis, що означає небесно-блакитний, оскільки він дуже часто зустрічається в цьому характерному кольорі. У пізніших роботах Вернера також зустрічається написання celestine, а в інших мінералогічних записах, серед іншого, написання celestine. Проте в професійних колах переважало написання celestite.[7]

Типове місце розташування — Беллс-Міл поблизу Беллвуда в окрузі Блер, штат Пенсільванія.

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Хімічна формула: Sr[SO4]. Містить (%): SrO — 56,42 %, SO3 — 43,58 %. Часто присутні домішки СаО, ВаО. При заміні Sr на Са — кальціоцелестин. Ізоструктурний з баритом, утворює з ним ізоморфний ряд (проміжні члени — баритоцелестин, целестобарит). Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Спайність по (001) і (210) досконала, по (110) ясна. Утворює таблитчасті або призматичні кристали, зернисті, жердиноподібні (подовжені по (011)) і шкаралупчасті масивні зернисті аґреґати, волокнисті прожилки.

Твердість 3-3,5. Густина 3,9-4,0. Блиск перламутровий до скляного. Прозорий до просвічуючого. Буває безбарвним або білим, але нерідкі різновиди, пофарбовані у світлий сірувато-блакитний колір. Риса біла. Злам нерівний. Крихкий. Забарвлює полум'я в червоний колір. Утворюється в тріщинах і друзових порожнинах. Кристали (ромбічної сингонії) багаті гранями. Бувають стовпчастими, таблитчатими, зустрічаються і зернисті агрегати.

Представлений подовжено-призматичними або (набагато рідше) таблитчатими кристалами із забарвленням від безбарвного та молочно-білого до блакитного і буро-жовтого. Зазвичай целестин утворює агрегати з променисто- або паралельно розташованими кристалами або масивні скупчення щільної або конкреційної будови. Часто утворює псевдоморфози по кальциту. Не дуже твердий і важкий, целестин володіє досконалою спайністю, паралельної основі кристалів. Частіше він прозорий, має скляний і перламутровий блиском.

Стронцієвий аналог бариту.

Діагностичні ознаки

[ред. | ред. код]

Целестин іноді можна сплутати з іншими сульфатами, наприклад з баритом, чия питома вага, однак, значно більше. Для перевірки можна провести нескладне хімічне випробування — взяти порошок мінералу на кінчик платинової голки і помістити в полум'я газового пальника. Він забарвиться в карміново-червоний колір завдяки присутності стронцію.

Походження

[ред. | ред. код]

Целестин може мати гідротермальне походження. Але для нього типовіший осадовий евапорітовий генезис. Спільно з ним відкладалися сірка, арагоніт і комплекс типових евапоритових мінералів.

Відомий переважно в хемогенобіогенних осадових породах (вапняках, доломітах, ґіпсах, кам'яній і калійній солях, глинистих сланцях, мергелях, пісковиках); зустрічається також в гідротермальних жилах і в порожнинах основних вивержених порід. Рідше — в постмагматичних парагенезисах. Супутні мінерали: кальцит, арагоніт, ґіпс, сірка, галіт, флюорит, стронціаніт. Головна руда стронцію.

Різновиди

[ред. | ред. код]

Розрізняють:

  • целестин баріїстий (різновид целестину з родов. Лердвіл, США, який містить 7,28 % ВаО),
  • целестин волокнистий (різновид целестину у вигляді волокнистих аґреґатів),
  • целестин кальціїстий (різновид целестину, який містить до 2 % СаО).

Розповсюдження

[ред. | ред. код]

Блакитні кристали знайдені в базальтах Монтекіо-Маджоре (провінція Віченца) і в пегматитах Мадагаскару. В областях Сицилія і Романья (Італія) в породах, що містять гіпс і сірку, целестин зазвичай білий. Близько м. Єна (Німеччина) він зустрічається у вигляді жилок волокнистої будови блакитного кольору. Родовища, придатні для промислової розробки, є в Англії, Росії та Тунісі. Дуже крупні кристали, сірувато-білі і майже непрозорі, довжиною до 75 см і вагою до 2 кг знайдені в Сполучених Штатах. Прекрасні екземпляри, хоча і невеликих розмірів, зустрічаються в італійських родовищах. В Енні і Агріженто (область Сицилія) і в Пертікаре (область Марке) виявлені чудові групи кристалів по більшій частині білого кольору в асоціації із сіркою та гіпсом.

Знахідки: Північний Рейн-Вестфалія, Гессен (ФРН), Шпанія Доліна (Словаччина), графство Глостершир (Англія), провінція Ґранада (Іспанія), Венеція і острів Сицилія (Італія), штат Тенессі (США), Мокаттам (Єгипет), Росен (Болгарія), Сьєрра-Мохада (Мексика), Джетим-Тау (Таджикистан), річка Сулу-Терек (Киргизстан), масив Покрово-Киреївський (Приазов'я), річка Арпа (Вірменія).

Застосування

[ред. | ред. код]

Целестин — основна руда на стронцій, який використовується в піротехніці і виробництві трасуючих куль (оскільки стронцій забарвлює полум'я в карміново-червоний колір). Стронцій застосовується також у ядерній енергетиці, у виробництві лаків та ін. У домашніх колекціях зберігати не рекомендується.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]