Стронцій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стронцій (Sr)
Атомний номер 38
Зовнішній вигляд простої речовини сріблястий,
ковкий метал
Strontium destilled crystals.jpg
Властивості атома
Атомна маса (молярна маса) 87,62 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 215 пм
Енергія іонізації (перший електрон) 549,0(5,69) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Kr] 5s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус 191 пм
Радіус іона (+2e)112 пм
Електронегативність (за Полінгом) 0,95
Електродний потенціал 0
Ступені окиснення 2
Термодинамічні властивості
Густина 2,54 г/см³
Молярна теплоємність 0,301 Дж/(К·моль)
Теплопровідність (35,4) Вт/(м·К)
Температура плавлення 1042 К
Теплота плавлення 9,20 кДж/моль
Температура кипіння 1657 К
Теплота випаровування 144 кДж/моль
Молярний об'єм 33,7 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки кубічна
гранецентрована
Період ґратки 6,080 Å
Відношення с/а n/a
Температура Дебая n/a К
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Nh Fl Mc Lv Ts Og
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr
Стронцій у Вікісховищі?

Стро́нцій (Sr) — хімічний елемент з атомним номером 38, а також відповідна проста речовина, лужноземельний метал.

Історія[ред. | ред. код]

Новий елемент виявили в мінералі стронціаніті (SrCO3), знайденому у 1764 у свинцевому руднику поблизу шотландського села Стронтіан, що дало згодом назву новому елементу. Присутність у цьому мінералі оксиду нового металу було встановлено майже через 30 років Адером Кроуфордом і Вільямом Крюйкшенком. Стронцій виділено в чистому вигляді сером Гемфрі Деві у 1808 за допомогою електролізу.

Походження назви[ред. | ред. код]

Від села Стронті́ан (Шотландія) (Strontian), де був знайдений мінерал строціаніт (SrCO3).

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Хімічний елемент; символ Sr, ат.н. 38; ат. м. 87,62. Присутність в мінералі стронціаніті оксиду нового металу було встановлено у 1790 р. хіміками — шотл. А.Кроуфордом та англ. В.Крюйкшенком. У чистому вигляді виділений сером Гемфрі Деві у 1808 р. електролізом. У природі існує 4 стабільних ізотопи стронцію з мас. числами 84,86-88. Середній ізотопний склад звичайного С. такий: 84Sr — 0,56 %; 86Sr — 9,86 %; 87Sr — 7,02 %; 88Sr — 82,56 %.

Проста речовина — стронцій. Сріблясто-білий метал, ковкий і пластичний. Належить до лужноземельних металів. Конфігурація кристалічної ґратки залежить від температури: нижче 248 оС — кубічна гранецентрована (α-Sr), при 248—557 оС — гексагональна гранецентрована (β-Sr), вище 557 оС — кубічна об'ємноцентрована (γ-Sr). Густина α-Sr 2630 кг/м3 tплав 768 оС, tкип 1390 оС. Парамагнітний. Хімічно активний, швидко окиснюється на повітрі, при кімнатній т-рі взаємодіє з водою, при підвищеній — з воднем, азотом, фосфором, сіркою і галогенами.

Поширення[ред. | ред. код]

Середній вміст стронцію в земній корі 3,4•10−2 % (мас). Відомо бл. 40 мінералів С., найважливішими з яких є целестин SrSO4 і стронціаніт SrCO3, які переважно зустрічаються в осадових та гідротермальних утвореннях. Крім цього практично завжди присутній в мінералах кальцію, калію і барію, входячи у вигляді ізоморфної домішки в їх кристалічні ґратки.

Отримання[ред. | ред. код]

Елементарний Стронцій

Існують 3 способи отримання металевого стронцію:

Основним промисловим способом отримання металевого стронцію є термічне відновлення його оксиду алюмінієм. Далі отриманий стронцій очищається за допомогою процесу сублімації.

Застосування[ред. | ред. код]

Стронцій застосовується в промисловості як легуюча добавка до сплавів на основі магнію, алюмінію, свинцю, нікелю та міді. Стронцій входить до складу гетерів. Сполуки стронцію застосовуються в піротехніці, входять до складу люмінесцентних матеріалів, як емісійне покриття радіоламп, при виготовленні скла тощо. Титанат стронцію SrTiO3 використовують при виготовленні діелектричних антен, п'єзоелементів, малогабаритних нелінійних конденсаторів, як датчики інфрачервоного випромінювання. Препарати з вмістом ізотопу 90Sr застосовуються при променевій терапії шкірних та при деяких очних хворобах.

Застосовують для виготовлення люмінофорів, окремі ізотопи — у променевій терапії тощо. Радіоактивний ізотоп 90Sr утворюється в атомних реакторах. Ізотоп 87Sr накопичується в природі за рахунок розпаду радіоактивного Rb. Накопичення 87Sr у рубідійвмісних гірських породах використовується для визначення їх віку за стронцієвим методом.

Біологічна роль[ред. | ред. код]

Сполуки стронцію токсичні. При потраплянні в організм людини можливе ураження кісткової тканини і клітин печінки. ГДК стронцію у воді — 7 мг/л, в повітрі для гідроксиду, нітрату і оксиду стронцію — 1 мг/м³, для сульфату і фосфату — 6 мг/м³. При ядерних вибухах, або через викид радіоактивних відходів — до навколишнього середовища надходить радіоактивний ізотоп 90Sr з коротким терміном існування. Він утворює добре розчинний у воді гідрокарбонат Sr(HCO3)2, активно мігрує до ґрунту, накопичується в рослинах і організмах тварин.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
  • Деркач Ф. А. Хімія : посібник для вступ. до вузів / Ф. А. Деркач. — Л. : Видавництво Львівського університету, 1968. — 312 с.
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.

Посилання[ред. | ред. код]