Шварцбард Самуїл Ісаакович

Самуїл Шварцбард
Псевдо	«Бал-Халоймес» (Мрійник) і «Шолом»
Народився	18 серпня 1886(1886-08-18) Ізмаїл, Бессарабська губернія, Російська імперія
Помер	3 березня 1938(1938-03-03) (51 рік) Кейптаун, ПАР ·інфаркт міокарда
Поховання	Avihayild
Країна	Російська імперія  Франція  Українська РСР  Російська СФРР
Національність	єврей
Діяльність	поет, письменник, анархіст, грабіжник, страховий агент, годинникар
Знання мов	їдиш, українська, французька, російська і іврит
Учасник	Перша світова війна, Громадянська війна в Росії, Битва на Соммі і Друга битва при Артуа
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Самуї́л-Шльо́ма Шва́рцбард (або Шварцбу́рд; 16 [28] червня 1886(18860628), Смоленськ або Балта — 3 березня 1938, Кейптаун) — єврейський поет, публіцист, анархіст, убивця Симона Петлюри.

Біографія

Народився в повітовому містечку Балта Подільської губернії, де рано захопився анархістськими ідеями, кілька разів піддавався арештам і брав участь у першій російській революції. У 1905 році нелегально емігрував до Румунського королівства. У 1908 році заарештований у Відні за спробу пограбувати банк. Здійснив втечу після 4-місячного ув'язнення і переїхав до Будапешта, де був заарештований за спробу пограбувати ресторан. Після цього був висланий із Австро-Угорської імперії. Свої злочини виправдовував анархістськими переконаннями. У 1910—1914 роках жив у Парижі. На початку Першої світової війни 1914—1918 років вступив у французький Іноземний легіон. Був нагороджений Воєнним хрестом 1914-1918 років — французькою військовою нагородою. 1917 року після тяжкого поранення в ході битви на Соммі і лікування був демобілізований. У серпні 1917 року, після Лютневої революції, разом із дружиною прибув до Російської республіки. Спочатку працював годинникарем у Балті. Є версія, начебто в січні 1919 року в Одесі Шварцбард вступив до Червоної армії і до середини 1920 року в лавах бригади Котовського брав участь у бойових діях Громадянської війни в Україні — був інтендантом при обозі, організатором єврейського загону та його каральних акцій супроти повстань українських селян. Подібне не підтверджують окремі дослідники. Після придушення політичної опозиції розчарувався в Радянській владі й знову поїхав до Парижа, де відкрив годинникову майстерню. Існує думка, що всі члени його сім'ї (всього 15 осіб) були вбиті в результаті хвилі єврейських погромів, що відбулися в Україні в 1918—1920 роках. На процесі в Парижі 1927 року адвокат стверджував, що вони загинули в погромах, які проводилися «регулярними українськими частинами». Проте, єврейські погроми 1919 року в Балті відбулися в той час, коли там перебувала Червона Армія, а війська Директорії УНР Симона Петлюри перебували за 200 км від міста.

Вбивство Петлюри та паризький процес

Самуїл Шварцбард, виступає в суді, під ним на світлині Анрі Торрес, його захисник. Жов 1927

У 1920 році Шварцбард повернувся в Париж, де відкрив магазин для продажу годинників та ювелірних виробів. Продовжував брати участь в анархо-комуністичній організації, приятелював із Нестором Махном, Петром Аршиновим та ін. 25 травня 1926 застрелив у Парижі Симона Петлюру, і був заарештований на місці злочину.

Українська діаспора звинуватила Шварцбарда, що той радянський агент. Згідно з даними українського історика Михайла Палія до Парижу прибув агент ДПУ Михаїл Володін, і після зустрічі з ним Шварцбард почав стежити за Петлюрою.

Суд над Шварцбардом почався через півтора року, 18 жовтня 1927 року й отримав широкий розголос. За підсудного, крім комуністичної і єврейської преси, заступилися відомі люди різних переконань, в тому числі філософ Анрі Бергсон, письменники Ромен Роллан, Анрі Барбюс, Максим Горький, фізики Альберт Ейнштейн і Поль Ланжевен, політик Олександр Керенський та інші; підготовкою експертних матеріалів для захисту займався колишній прем'єр-міністр Угорщини Міхай Карої. Вів захист відомий французький адвокат Анрі Торрес (фр. Henri Torres). Через 8 днів, 26 жовтня Шварцбард був виправданий більшістю присяжних і негайно звільнений з в'язниці La Santé, в стінах якої він провів півтора року попереднього слідства. Вже в тому ж 1927 році на батьківщині Шварцбарда — в Бессарабії — на їдиші двома виданнями вийшла в світ книга репортажів про хід процесу (Розенталь З. Дер Шварцбард-Процес — Процес Шварцбарда. — Кишинів: Ундзер Цайт, 1927) — перша в серії книг на цю тему, які будуть опубліковані в різних країнах і на різних мовах.

Літературна діяльність

Після звільнення Шварцбард залишився в Парижі, де працював у страхових компаніях і продовжив літературну діяльність. У ці роки була написана збірка розповідей про французький фронт часів Першої Світової війни — «Мілхоме Білдер» (Образи війни), про перебування автора в Україні у 1917—1919 роках — «Фун Тіфн Опґрунт» (З глибокої прірви), вірші, п'єса, мемуари — «Ін Лойф Фун Йорн» (У бігу днів). Шварцбард на регулярній основі співробітничав з американськими і британськими періодичними виданнями на їдиші, включаючи серію спогадів «Фун Майне Мілхоме Тогбух» (З мого військового щоденника) в газеті «Арбетер Фрайнд» (Робочий товариш), статті в «Дер Момент» (Момент), «Фрайе Арбетер Штіме» (Вільний робочий голос) і «Ідіше Цайтунг» (Єврейська газета).

У 1937 році, за життя протагоніста на їдиші вийшла триактна п'єса «Шварцбард» відомого письменника і фотографа Алтера Кацизне, яка аж до початку Другої Світової війни з успіхом йшла на єврейських театральних підмостках Європи. У тому ж році Шварцбард поїхав спочатку в США, а звідти у вересні до Південно-Африканського Союзу на збір матеріалів для планованого нового видання Encyclopedia Judaica. Публікувався в «Афріканер Ідіше Цайтунг» (Африканській єврейській газеті). 3 березня 1938 року в Кейптауні він раптово помер від серцевого нападу. Похований там само.

Після смерті

Через 30 років, у 1967 році, прах Шварцбарда перезаховали в Ізраїлі, у мошаві Кфар Авіхайіль північніше Нетанії — поселення колишніх легіонерів; декілька вулиць у Ізраїлі носять ім'я месник (הנוקם) — на честь Шварцбарда. Архів письменника зберігається в ІВО (Єврейському Науковому Інституті) в Нью-Йорку, у бібліотеці Кейптаунського університету.

• 
  Могила Самуїла Шварцбарда в мошаві Авіхаїл
• 
  Пам'ятна дошка біля могили Шварцбарда в мошаві Авіхаїл
• 
  Покажчик на вулиці «Ханокем (Шалом Шварцбард)» («Месник») у Беер-Шеві

Джерела

• Вбивство Симона Петлюри? (запис телепрограми)
• Гусев-Оренбургский С. И. Багровая книга. Погромы 1919-20 гг. на Украине. — Харбин: Издание Дальневосточного Еврейского Общественного Комитета помощи сиротам-жертвам погромов («ДЕКОПО»), 1922. — 252, III с. (рос.)
• Гусев-Оренбургский С. И. Книга о еврейских погромах на Украине в 1919 г.: [составлена по официальным документам, докладам с мест и опросам пострадавших] / С. [И.] Гусев-Оренбургский ; ред. и послесовие А. М. Горького. — Петроград : Изд-во З. И. Гржебина, [1923]. — 164 с. (рос.) [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• Процесс Шварцбарда в парижском суде / сост. И. Будовниц. — Ленинград : Из-во «Красная газета», 1928. — 80 с. (рос.) [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Савченко Віктор. Маловідомі факти з біографії С. Шварцбарда (до історії співробітництва з органами державної безпеки СРСР) // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. — 2009. — № 1 (32). — С. 120—137. [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Czerny Boris. Paroles et silences. L'affaire Schwartzbard et la presse juive parisienne (1926—1927). / Archives Juives. — 2001/2 (Vol. 34). — P. 57–71. (фр.) [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]

Посилання

• Шварцбард Самуїл // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2075-2076. — 1000 екз.
• Symon Petliura, Yevhen Konivalets, Stepan Bandera -Three Leaders of Ukrainian Liberation Movement murdered by the Order of Moscow (audiobook) (англ.)