Добровольська-Завадська Надія Олексіївна: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 56: Рядок 56:
Пізніше Добровольська-Завадська виявила нові «короткохвості» мутації у лабораторії та в природі. Частина цих мутацій призводила до видозміни хвосту незалежно від Т-гену, інші проявлялися лише в його присутності. Надія Добровольська-Завадська зрозуміла значення цієї мутації для всієї біології. Вона висунула гіпотезу, що формування органу (наприклад, кінцівки) в [[ембріональний розвиток|ембріогенезі]] регулюється одним геном, а його розміри, форма та особливості&nbsp;— групою допоміжних генів. Крім того, мутації головного гену можуть призводити до появи в ході еволюції видів, що не мають певних органів взагалі&nbsp;— на кшталт безхвостих мишей чи [[примати|приматів]]. На початку XXI століття стало відомо, що гени, відповідальні за розташування і появу органів дуже подібні (консервативні) у різних видів, а гени формотворення можуть сильно відрізнятися.<ref name="KorzhGrunwald2001"/>
Пізніше Добровольська-Завадська виявила нові «короткохвості» мутації у лабораторії та в природі. Частина цих мутацій призводила до видозміни хвосту незалежно від Т-гену, інші проявлялися лише в його присутності. Надія Добровольська-Завадська зрозуміла значення цієї мутації для всієї біології. Вона висунула гіпотезу, що формування органу (наприклад, кінцівки) в [[ембріональний розвиток|ембріогенезі]] регулюється одним геном, а його розміри, форма та особливості&nbsp;— групою допоміжних генів. Крім того, мутації головного гену можуть призводити до появи в ході еволюції видів, що не мають певних органів взагалі&nbsp;— на кшталт безхвостих мишей чи [[примати|приматів]]. На початку XXI століття стало відомо, що гени, відповідальні за розташування і появу органів дуже подібні (консервативні) у різних видів, а гени формотворення можуть сильно відрізнятися.<ref name="KorzhGrunwald2001"/>


Віддавши у 1933 лінію короткохвостих мутантів групі американських генетиків П. Чеслі ({{lang-en|P. Chesley}}) та {{нп|Леслі Данн|Данна||L. C. Dunn}}, Надія Добровольська заглибилась у вивчення механізмів розвитку онкологічних [[пухлина|пухлин]]. Вона показала, що [[Рак (хвороба)|рак]] є наслідком специфічної взаємодії між генетичною схильністю і зовнішніми факторами. Їй вдалося вивести кілька ліній мишей із підвищеною частотою появи пухлин, що дозволило іншим дослідникам зробити низку відкриттів щодо природи раку. Зокрема завдяки її лінії RIII було відкрито [[вірус]] [[карцинома|карциноми]] [[Молочна залоза|молочної залози]].<ref name="KorzhGrunwald2001"/>
Віддавши у 1933 лінію короткохвостих мутантів групі американських генетиків П. Чеслі ({{lang-en|P. Chesley}}) та {{нп|Леслі Данн|Данна||L. C. Dunn}}, Надія Добровольська заглибилась у вивчення механізмів розвитку онкологічних [[пухлина|пухлин]].<ref name="KorzhGrunwald2001"/> Вона показала, що [[Рак (хвороба)|рак]] є наслідком специфічної взаємодії між генетичною схильністю і зовнішніми факторами. Їй вдалося вивести кілька ліній мишей із підвищеною частотою появи пухлин, що дозволило іншим дослідникам зробити низку відкриттів щодо природи раку. Зокрема завдяки її лінії RIII було відкрито [[вірус]] [[карцинома|карциноми]] [[Молочна залоза|молочної залози]].<ref name="Becker2013">{{cite book|author=Frederick Becker|title=Cancer a Comprehensive Treatise 2: Etiology: Viral Carcinogenesis|url=https://books.google.com/books?id=R6raBwAAQBAJ&pg=PA161|date=17 April 2013|publisher=Springer Science & Business Media|isbn=978-1-4684-2733-2|pages=161}}{{ref-en}}</ref>


Добровольська&nbsp;— автор більше як ста наукових робіт. В 1937 році нагороджена премією [[Французька академія наук|Французької академії наук]] за дослідження в області спадковості раку.<ref name="roszarub"/>
Добровольська&nbsp;— автор більше як ста наукових робіт. В 1937 році нагороджена премією [[Французька академія наук|Французької академії наук]] за дослідження в області спадковості раку.<ref name="roszarub"/>

Версія за 18:09, 29 липня 2017

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Добровольська.
Надія Олексіївна Добровольська-Завадська
Надія Добровольська-Завадська (1948)
Надія Добровольська-Завадська (1948)
Надія Добровольська-Завадська (1948)
Народилася 13 вересня 1878(1878-09-13)
Київ
Російська імперія
Померла 31 жовтня 1954(1954-10-31) (76 років)
Мілан
Італія Італія
Місце проживання Російська імперія, Франція
Країна Російська імперія
Франція Франція
Діяльність лікарка, хірург, генетик, онколог, дослідниця
Alma mater Петербурзький жіночий медичний інститутd (1904)
Галузь хірургія, генетика індивідуального розвитку, онкологія, радіобіологія
Заклад Пастерівська лабораторія, Інститут Кюрі
Відома завдяки: вплив радіації на живі організми, мутацію «короткий хвіст» у мишей, генетичні основи раку
Нагороди премія Французької академії наук
CMNS: Добровольська-Завадська Надія Олексіївна у Вікісховищі

Надія Олексіївна Добровольська-Завадська[1][2] (за іншими даними — Олександрівна[3]) (13 (25) вересня 1878(18780925), Київ, Російська імперія — 21 жовтня 1954, Мілан, Італія) — російсько-французький лікар і науковець українського походження, хірург, радіобіолог, генетик, онколог. Отримавши освіту і фах хірурга, працювала за спеціальністю до Громадянської війни в Росії (1917—1921). Опинилася в еміграції у Франції, де виконала свої основні наукові роботи, що стосуються впливу радіації на тканини та органи живих тварин, генетики індивідуального розвитку, генетичних та зовнішних причин раку. Була одним із піонерів у розумінні розвитку організму як зміни експресії генів, що у подальшому призвело до злиття генетики і описової ембріології з появою генетики розвитку як окремої науки. Створила декілька чистих ліній мишей як моделей захворювань людини.

Дружина письменника Веніаміна Завадського.

Біографія

Життя в Російській імперії (1878—1920)

Надія Добровольська народилася у Києві[3] або за іншими даними в Козятині Бердичівського повіту Київської губернії[2]. Походила з дворянської родини. Батько — Олексій Федорович Добровольський, землемер-таксатор, мати — Тетяна Міхеївна. Закінчила Фундуклеївську жіночу гімназію із золотою медаллю.[2]

Вступила до Жіночого медичного інституту, де навчалася у 1899—1904 роках та отримала медичну освіту за фахом хірурга. Під час навчання у 1902—1904 роках працювала ординатором у клініці професора Максима Субботіна[ru]. Після закінчення інституту працювала земським лікарем у Вятській губернії[2]. У 1907 році Добровольську призначили помічником прозектора, а пізніше — приват-доцентом кафедри оперативної хірургії Жіночого медичного інституту. У 1911 вона отримала ступінь доктора медицини. З 1914 року була надштатним лікарем Обухівської лікарні[ru] Петрограду.[2] Чоловіком Добровольської був Веніамін Завадський, поет та прозаїк, що писав під псевдонімом Корсак[1] (іноді помилково чоловіком вказується біолог А. М. Завадський[3]).

Пізніше працювала ординарним професором Юр'ївського університету (Дерпт, зараз Тарту, Естонія)[1]. Після евакуації університету у Воронеж, Надія Добровольська-Завадська в 1920—1921 роках вперше в Росії стала завідувачкою кафедри хірургії[4].

За іншими даними, під час Громадянської війни в Росії вона опинилася у лавах медичної служби «білої гвардії», з якою і відступила 1920-го до Криму[3]. Звідти емігрувала на пароплаві «Румунія» через Туреччину до Єгипту де перебувала у таборі для біженців з Росії поблизу містечка Тель-ель-Кебір. У 1921 році дісталася Парижу[2].

Надія Добровольська читає лекцію слухачкам Жіночого медичного інституту в Петрограді (1914)

Життя у Франції (1921—1954)

Працювати за фахом хірурга Добровольська-Завадська не могла, оскільки тогочасне французьке законодавство забороняло займатися медичною практикою лікарям без французького медичного диплому, а отримати медичному освіту дорослому іноземцю було важко.[5] Тому Добровольська-Завадська вимушена була змінити професію та поступити з 1 жовтня 1921 року до Пастерівської лабораторії новоствореного Радієвого інституту● у Парижі. Там вона і пропрацювала до кінця життя. Спочатку її керівником був професор Клод Рего●, після його смерті в 1940 році вона стала керівником лабораторії.[3][6]

Разом з Добровольською-Завадською в лабораторії працював молодий біохімік Микола Іванович Кобозєв (8.10.1901-1993). Він народився на Кубані, служив у Збройних силах Півдня Росії під час громадянської війни, евакуювався з Криму та емігрував до Франції. Закінчив природничий факультет Сорбоннського університету. Надалі став професором Пастерівського інституту. Одружений з Наталією Олександрівною Помряскінською (9.05.1891-19.12.1965), разом з якою підготував підручник «Спеціальна генетика для ветеринарної медицини».[7] Мали двох дочок, мешкали в Альфорвілі, неподалік Парижу.[8]

Спогади про Надію Добровольську-Завадську та її чоловіка залишив філософ та релігієзнавець Василь Зеньківський.[9]

Добровольська-Завадська була членом правління Товариства російських лікарів імені Мечнікова, Російської академічної групи, Російської секції Міжнародної федерації університетських жінок, Об'єднання російських лікарів за кордоном. Після смерті чоловіка у 1944 році видала серію його творів: «Рим» (1949), «Один: роман з життя еміграції» (1951), «Вдвох: роман з життя еміграції» (1951), «З усіма разом» (1952).[2]

Померла під час поїздки до Мілану. Похована на Великому кладовищі Мілану[en].[2]

Наукова діяльність

Під час роботи в Росії Добровольська спеціалізувалася на судинній хірургії. У 1912 році вона запропонувала з'єднувати судини різного діаметра, перетинаючи їх під кутом.[10] Добровольська була автором близько 20 наукових статей з хірургії, зокрема щодо впливу втрати крові на роботу травної системи[4]. На її честь в Росії був названий незалежно виявлений нею ефект зниження пульсу при стисненні артерії вище артеріовенозної аневризми — симптом Добровольської-Ніколадоні[11]

Професор Рего спрямував Надію Добровольську на вивчення впливу радіації на живі організми — нова на той час тема. Добровольська-Завадська вивчила зміни у м'язовій та сім'яниковій тканині. За кілька років вона взялася за вивчення спадкових змін у мишей під дією іонізуючої радіації. З двох виявлених впродовж 5 років мутацій одну не вдавалося отримати у чистій лінії. Вона була названа Brachyury («короткохвоста») або «ген Т» (від англ. tail — хвіст), через те, що у її носіїв був дуже короткий хвіст. Скоро дослідниці стало зрозуміло, що чисту лінію не вдається вивести, бо носії двох мутантних копій гену вмирають ще в ембріональному періоді. Мутація була явно домінантною, проте Добровольська була впевнена, що її суттю є пошкодження і втрата функції гену. Це було підтверджена молекулярними генетиками 60 років потому.[3]

Пізніше Добровольська-Завадська виявила нові «короткохвості» мутації у лабораторії та в природі. Частина цих мутацій призводила до видозміни хвосту незалежно від Т-гену, інші проявлялися лише в його присутності. Надія Добровольська-Завадська зрозуміла значення цієї мутації для всієї біології. Вона висунула гіпотезу, що формування органу (наприклад, кінцівки) в ембріогенезі регулюється одним геном, а його розміри, форма та особливості — групою допоміжних генів. Крім того, мутації головного гену можуть призводити до появи в ході еволюції видів, що не мають певних органів взагалі — на кшталт безхвостих мишей чи приматів. На початку XXI століття стало відомо, що гени, відповідальні за розташування і появу органів дуже подібні (консервативні) у різних видів, а гени формотворення можуть сильно відрізнятися.[3]

Віддавши у 1933 лінію короткохвостих мутантів групі американських генетиків П. Чеслі (англ. P. Chesley) та Данна●, Надія Добровольська заглибилась у вивчення механізмів розвитку онкологічних пухлин.[3] Вона показала, що рак є наслідком специфічної взаємодії між генетичною схильністю і зовнішніми факторами. Їй вдалося вивести кілька ліній мишей із підвищеною частотою появи пухлин, що дозволило іншим дослідникам зробити низку відкриттів щодо природи раку. Зокрема завдяки її лінії RIII було відкрито вірус карциноми молочної залози.[12]

Добровольська — автор більше як ста наукових робіт. В 1937 році нагороджена премією Французької академії наук за дослідження в області спадковості раку.[1]

Викладацька діяльність та популяризація науки

Добровольська виступала з 1925 із доповідями у Товаристві російських хіміків, Товаристві російських лікарів імені Мечнікова, Російській академічній групі, Російському науковому інституті та інших наукових та громадських організаціях. Читала курс радіології у Паризькому університеті, курси загальнодоступних лекцій в Спілці лікарів при Російському студентському христианському русі (1932) й Об'єднанні сестер милосердя Російського товариства Червоного Хреста (1935).

Основні наукові статті

Хірургія

  • Добровольская Н. А. К учению о ранениях сосудов и травматических аневризмах. Русск. врач. 1916; 49: 1164; Там же. 50: 1187; Там же. 51: 1210; Там же. 52: 1225.
  • Добровольская, Н. А. (1916). Оперативная техника в области подключичных сосудов [Operative technique in region of subclavial vessels]. Русский врач. 15: 537.

Вплив іонізуючої радіації на тканини

  • Dobrovolskaïa-Zavadskaïa N. Modifications des fibres striees sous l'influence d'irradiations prolongees au moyen de foyers radiferes introduits dans les muscles. // J de Radiol et d'Electr. — 1924. — № 2. — P. 49—61.
  • Dobrovolskaïa-Zavadskaïa N. Etudes sur les effets produits par les rayons X dans le testicule de la Souris // Arch d.Anat micr. — 1927. — № 23. — P. 396—438.
  • Dobrovolskaïa-Zavadskaïa N. L'irradiation des testicules et l'heredite chez les souris // Arch de Biologie. — 1928. — № 38. — P. 457—501.

Короткохвості миші і генетика розвитку

  • Dobrovolskaïa-Zavadskaïa N. Sur la mortification spontanee de la chez la souris nouveau-nee et sur l'existence d'un caractere (facteur) hereditaire, non-viable. // Crit Rev Soc Biol. — 1927. — № 97. — P. 114—116.
  • Dobrovolskaïa-Zavadskaïa N. The problem of species in view of the origin of some new forms in mice. // Biol Rev. — 1929. — № 4. — P. 327—351.
  • Dobrovolskaïa-Zavadskaïa N., Kobozieff N, Veretennikoff S. Etude morphologique et genetique de la brachyourie chez les descendants de souris a testicules irradies. // Arch de Zool Exp. — 1934. — № 76. — P. 249—258.
  • Dobrovolskaïa-Zavadskaïa N., Kobozieff N. Sur la reproduction des souris anoures. // C R Soc Biol. — 1927. — № 97. — P. 116—118.
  • Dobrovolskaïa-Zavadskaïa N., Kobozieff N. Les souris anoures et a queue filiforme qui se reproduisent entre elles sans disjonction. II // C R Soc Biol. — 1932. — № 110. — P. 782—784.
  • Dobrovolskaïa-Zavadskaïa N. Contribution a l'etude de la structure genetique d'un organ. // C R Soc de Biol. — 1928. — № 99. — P. 1140—1143.

Експериментальна онкологія

  • Dobrovolskaïa-Zavadskaïa N. Heredity of Cancer. // Am J Cancer. — 1933. — № 18. — P. 357-379.
  • Dobrovolskaïa-Zavadskaïa N. Hereditary and environmental factors in the origin of different cancers. // J Genet. — 1940. — № 40. — P. 157—170.

Примітки

  1. ↑ а б в г Л. Мнухин, М. Авриль, В. Лосская, ред. (2008), Добровольская Завадская Надежда Алексеевна, Российское зарубежье во Франции, 1919-2000: биогр. слов.: в 3 т., Москва: Наука; Дом-музей Марины Цветаевой, ISBN 978-5-02-036267-3, 978-5-93015-104-6 {{citation}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  2. ↑ а б в г д е ж и Добровольская Завадская Надежда Алексеевна (Dobrovolskaia-Zavadskaia; Dobrowolskaja-Zawadskaja). Биографический словарь. Некрополь российского научного зарубежья
  3. ↑ а б в г д е ж и Korzh, Vladimir; Grunwald, David (2001). Nadine Dobrovolskaïa-Zavadskaïa and the dawn of developmental genetics (PDF). BioEssays. 23 (4): 365—371. doi:10.1002/bies.1052. ISSN 0265-9247.
  4. ↑ а б История кафедры общей хирургии. Воронежский государственный медицинский университет им. Н. Н. Бурденко. Официальный сайт
  5. ↑ Б.Н. Александровский (June 2013). Из пережитого в чужих краях. Рипол Классик. с. 261. ISBN 978-5-458-52376-9.(рос.)
  6. ↑ Pigeard-Micault, Natalie; Gachelin, Gabriel (2017). Nadine Dobrovolskaïa-Zavadskaïa, une Russe à la Fondation Curie, une vision singulière de la génétique dans le cancer (1921–1954). Canadian Bulletin of Medical History: 1—31. doi:10.3138/cbmh.193-012017. ISSN 0823-2105.(фр.)
  7. ↑ Участники Белого движения в России — Коа-Кол. Погибшие.рф(рос.)
  8. ↑ Алексей Фёдоров. Моя война, 1941. 2016. 512 с. ISBN 978-5-17-090763-2(рос.)
  9. ↑ [ Василий Зеньковский. Из моей жизни — Воспоминания. М.: Дом русского зарубежья имени Александра Солженицына: Книжница, 2014. — 464 с. ISBN 978-5-98854-049-6](рос.)
  10. ↑ Покровский, А. В.; Глянцев, С. П. (2014). Избранные страницы истории сосудистой хирургии в России (вклад отечественных хирургов в мировую сосудистую хирургию) (PDF). Ангиология и сосудистая хирургия. 20 (2): 537.(рос.)
  11. ↑ Добровольской симптом. Малая медицинская энциклопедия. — М.: Медицинская энциклопедия. 1991—96 гг
  12. ↑ Frederick Becker (17 April 2013). Cancer a Comprehensive Treatise 2: Etiology: Viral Carcinogenesis. Springer Science & Business Media. с. 161. ISBN 978-1-4684-2733-2.(англ.)

Джерела

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Добровольська-Завадська_Надія_Олексіївна&oldid=20796898