Єнотоподібний собака

Єнот уссурійський (лат. Nyctereutes procyonoides; яп. 狸, タヌキ, МФА: [tanukʲi̥])  — вид ссавців родини псових (Canidae), що походить зі Східної Азії.

Систематика

Представник родини псових (Canidae), вважається одним з найдавніших родів цієї родини у сучасній фауні. Хоча інколи вид називають "собакою", це не пес, а представник одного з найбільш відокремлених і найдавніших родів своєї родини — роду Єнот (Nyctereutes). Раніше вид відносили до роду псів (собак) і називали "собака єнотовий" (могло бути й навпаки — "єнот собачий"). В останні 100 років ці два роди — єнот (Nectereutes) і пес (Canis) — розглядають як дуже різні, належні до різних триб.

Єнот уссурійський — єдиний сучасний вид роду єнот. Інші види (таких до 8) є вимерлими: Nyctereutes abdeslami, Nyctereutes donnezani, Nyctereutes sinensis, Nyctereutes sinensis, Nyctereutes lockwoodi, Nyctereutes megamastoides, Nyctereutes tingi, Nyctereutes vinetorum.

Назви

• Єнот
• Єнот уссурійський
• Танукі (з японської перекладається як "єнот")
• варіанти на основі родової назви собака: єнотоподібний собака, єнотовидний собака, єнотовидна собака, єнотовий пес
• Єнотовидка (скорочена форма попередніх назв).

Назва "єнот" використовується для цього виду в кількох мовах: у польській (Jenot), румунській (Enot), у удмуртській (Енот), німецькій (Enok). З японської, фінської та естонської мов електронні перекладачі перекладають назву виду як "єнот" також. У Франції вид називають китайською віверою - chien viverrin. У багатьох мовах для позначення виду використано назву, що є похідною від англійської "racoon-dog" - ракуновий пес, яка згодом трансформувалася в "єнотовий пес", або "єнотовидну собаку", або "єнотоподібного собаку". Це сталося у багатьох мовах, зокрема, мало місце і в статтях українських науковців (напр., [1] [2] [3] [4]).

Див. також: Єноти.

• 

  Єнот - найкудлатіший хижак

• 

  Пара єнотів у зоопарку

• 

  Єнот з бакенбардами

Поширення і підвиди

Поширення єнота: синім - аборигенні популяції, червоним - штучно створені шляхом інтродукції

Єнот поширений на сході Азії (див. мапу). Протягом 1950-х років цей вид було вселено в Україну та в низку районів Росії, Польщі та інших країн, завдяки чому сформувалися нові потужні популяції за межами природного ареалу єнотів.

Всі відомі на сьогодні підвиди описані з районів природного поширення єнотів - Японії, Кореї, Китаю, Далекого Сходу РФ:

• N. p. albus — єнот хоккайдоський (Beard, 1904). Поширений на острові Хоккайдо, Японія.
• N. p. koreensis — єнот корейський (Mori, 1922). Поширений у Кореї.
• N. p. orestes — єнот китайський (Thomas, 1923). Поширений у Юньнані, КНР.
• N. p. procyonoides — єнот звичайний (Temminck, 1838). Поширений у інших трайонах Східної Азії.
• N. p. ussuriensis — єнот уссурійський (Matschie, 1907). Поширений у Сибіру, Росія.
• N. p. viverrinus — єнот японський (Temminck, 1838). Поширений на островах Садо, Кюсю, Шікоку, Хонсю, Японія.

Екологічні особливості

Для єнота уссурійського характерна зимова сплячка. В зимовий час єноти припиняють будь-яку наземну активність, не виходять зі скотів і сплять. Пробудження відбувається у березні або квітні. Літня активність продовжується до жовтня або листопада.

Єноти усеїдні. Вони шукають як рослини, так і тварин.

Єнот в Україні

Полювання

Єнот є мисливським видом ссавців. Чисельність виду в Україні становить близько 10 тис. особин і має тенденцію до зростання [5]. Щороку мисливці здобувають близько 1,2-2,4 тис. особин. У 2007 році в мисливських угіддях України нараховано 10492 єнотів, здобуто 2375 особин.

Період полювання на єнота, як і інших хутрових звірів, щороку визначається Наказом Держкомлісу. Типова назва наказу - "Про проведення полювання на диких парнокопитих та хутрових тварин у мисливський сезон 20__/20__ року"[6]. Звичайно сезон триває з початку листопада до кінця січні. Терміни полювання щороку уточнюються і можуть змінюватися (звужуватися) на обласному рівні. Дні полювання - субота та неділя.

Статус виду

Постійний комітет Бернської конвенції, до якої приєдналася й Україна, своїм спеціальним документом рекомендує викорінювати адвентивні види, оскільки в усіх докладно проаналізованих випадках вони наносять шкоду аборигенам. в прийнятій 1999 року Рекомендації № 77:

"Рекомендація № 77 (1999) про викорінення немісцевих наземних хребетних є дуже предметною і рекомендує викорінення: Mustela vison ("американська норка"), Ondatra zibethicus (ондатра), Myocastor coypus (нутрія), Sciurus carolinensis (вивірка сіра), Oxyura jamaicensis (савка рудувата), Cervus nippon (олень японський), Procyon lotor (ракун, або єнот-полоскун), Nyctereutes procyonoides (єнот уссурійський), Castor canadensis (бобер канадський), Trachemys scripta (червоновуха черепаха), Rana catesbeiana (жаба-віл)."

Сказ у єнотів

Єноти часто виявляються хворими на сказ [7]. За одним з оглядів сказу у диких тварин в Україні [8], у єнотів - найвища серед усіх хижих і всіх диких тварин частка хворих (до 40%). Часті випадки сказу у єнотів тепер часто реєструють у різних регіонах України: на Житомирщині[9], Луганщині [10], Полтавщині[11], Херсонщині[12] тощо. Вважається, що єнот як новий для регіону вид без відповідних імунних особливостей перебрав на себе роль лисиць у функціонуванні природних вогнищ сказу по всій Європі [13].

Єноти в культурі

Цей вид єнотів має свої образи в культурі, зокрема на сході свого ареалу, в Японії. В японському фольклорі часто виступає як тварина-перевертень, що вводить в оману людей. Єнот-перевертень — це чарівний єнот, що має здатність перетворюватися у різні речі й часто дурить людей.

• 

  Єнот, що обернувся чайником (Кацусіка Хокусай, 1840)

• 

  Пам'ятник танукі в Японії

• 

  Єнот у сандалях (жарт таксидерміста)

• 

  Єнотові шкури з Китаю на торгах у Мілані

В кінці XIX і протягом ХХ ст., особливо в період освоєння Сибіру і Далекого сходу, набули пулярності хутрові вироби з єнота, зокрема теплий зимовий одяг. В статті Адигейці повідомляється, що полювання хутрових звірів набуло поширення лише в останній чверті XIX ст., коли в краї з'явилися численні скупники звірячих шкурок і хутра. Здобували єнотів, колонків, видр і особливо соболів переважно за допомогою різноманітних пасток. Зараз єнотові шкури ("racoon fur") регулярно виставляються на торгах у європейських столицях (див. фото).

В Китаї для потреб хутряної торгівля вирощують близько 1,5 млн. єноті. В Японії єноти становлять 11% від усіх тварин, яких впольовують. В Росії 20% виробництва хутра забезпечується за рахунок розведення і полюванням єнотів (докладні посилання в англ. вікіпедії).

"Фінський єнот" (Finnraccoon) - це штучно вирощувана порода єнота уссурійського, з якою провели велику селекційну роботу з поліпшення показників хутра. Фінський єнот приблизно такого ж розміру, як лисиця, і виглядає як помісь лисиці та єнота. Тільки хутро єнота з фінських звіроферм може називати Finnraccoon. Хутро всіх інших тварин цього виду називається або хутром "єнотового пса", або "Танукі". Основним, і мабуть єдиним, постачальником хутра фінського єнота на світовому ринку є всесвітньо відома фірма SAGA FURS. Селекційна робота з вирощування фінського єнота проводиться за жорстким стандартом якості SAGA FURS, при її проведенні використовується унікальна сортувальна система, яка дозволяє отримати хутряні шкурки найвищої якості. Шкури сортуються і продаються виключно на Фінській хутровому аукціоні в Гельсінкі. Хутра марки SAGA є невід'ємною частиною системи якості в індустрії моди, яка гарантує використання найвисокоякісніших сортів хутра [14].

Посилання

• Зоологічне товариство Японії (яп.)
• Список ссавців України та суміжних країн
• Пошуковик «Червона книга Японії»(яп.)
• Моніторинг чисельності, розселення та добування мисливських видів тварин [15]
• Адвентивні види: що з ними робити? [16]
• Фінський єнот (Finnraccoon) // Хутряний портал: все про хутро і хутряну моду (рос.) [17]