Песець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Песець
Polarfuchs 1 2004-11-17.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Псові (Canidae)
Рід: Лисиця (Vulpes)
Вид: Песець (Vulpes lagopus)
Ареал песця
Ареал песця
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 622025
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 494514
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Vulpes lagopus
Fossilworks: 43911[2] 43911[2]

Песець, або лисиця полярна (Vulpes lagopus, раніше Alopex lagopus) — невелика лисиця, ссавець родини псових. Поширена в приполярних районах всієї північної півкулі, займаючи всі головні біоми тундри.

Систематика[ред.ред. код]

Раніше песця виносили до окремого роду (Alopex), проте сучасні таксономічні системи поміщають її до роду лисиця (Vulpes), як і решту лисиць[3].

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Песець — порівняно невелика тварина родини хижих, що нагадує звичайну або руду лисицю. Довжина тіла 50—75 см, хвоста — 25—30 см, висота в плечах — 20—30 см; маса — 6—10 кг. На відміну від звичайної лисиці, тіло у песця приземисте, морда укорочена; вуха закруглені, слабо виступають із зимової шерсті (що оберігає їх від обмороження). Наукова видова назва — lagopus — в перекладі з грецької мови означає «заяча лапа», оскільки підошви лап у песців покриті жорстким волоссям.

Це єдиний представник родини псових, який проявляє чітко виражений сезонний диморфізм забарвлення. За забарвленням розрізняють дві морфи: звичайного білого (взимку — чисто білий, влітку — бурий) і блакитного песця. У останнього зимовий наряд темний: від пісочного і світло—кавового до темно—сірого з блакитнуватим відблиском і навіть коричневого зі сріблом. Блакитні песці зустрічаються у всіх популяціях, але на материку вони рідкісні, а на деяких островах, навпаки, переважають. Весняне линяння песців, як правило, починається в березні-квітні і триває до 4 місяців. Осіння — з вересня по грудень. Найдовше зимнє хутро у песців буває в січні—лютому.

Типи забарвлення хутра:

Розповсюдження[ред.ред. код]

Песець поширений за північним полярним колом, на узбережжі і островах Північного Льодовитого океану, в тундровій і частково лісотундровій зонах. Це типовий представник фауни материкових Новрегії, Швеції, Фінляндії, Росії, Аляски, Канади і таких островів як Гренландія, Ісландія і Свальбард. Під час зимової міграції песець заходить до Південної Фінляндії, південної частини Прибайкалля, низовїв Амура. Песець має дуже слабо виражену географічну мінливість, що обумовлено великою рухливістю песця і постійним змішенням популяцій.

Спосіб життя і живлення[ред.ред. код]

Типовими житлами песцеві служать відкриті тундри з горбистим рельєфом. На піщаних пагорбах і берегових терасах він риє нори, що мають вигляд складних підземних лабіринтів з багатьма (до 60—80) входами. Нори ніколи не бувають далі за півкілометра від води. Відповідних місць для будівництва нір в тундрі мало, тому песці використовують їх роками, іноді впродовж 15—20 років поспіль, а з перервами — сотні і навіть тисячі років, так що деякі горби бувають суцільно зриті. Рідше песці селяться серед розсипів каменів або в купах річкових відкладень на узбережжі. Взимку песець нерідко задовольняється простим лігвом в снігу.

Песець всеїдний, до складу його корму входить більше сотні видів тварин і біля 25 видів рослин. Проте, основу його харчування складають дрібні гризуни, особливо лемінги, а також птахи. Також песець харчується як викинутою на берег, так і здобутою рибою, а також рослинною їжею: ягодами (чорницею, морошкою), травами, водоростями (наприклад, морською капустою). Не відмовляється песець і від падалі. На узбережжі песець часто супроводжує білих ведмедів, і йому дістається частина м'яса убитих тюленів. Нарешті, він поїдає зверів, що потрапили в капкани, не роблячи винятків навіть для інших песців. Улітку запасає в лігві надлишки їжі на зиму.

У песця добре розвинені слух і нюх; дещо слабше — зір. Голос — гавкаючий.

Соціальна поведінка і розмноження[ред.ред. код]

Як правило, ці звірі моногамні, хоча іноді (наприклад, на Командорських островах) спостерігаються випадки полігамії. Типова сім'я песців складається з самця, самки, молодих самок з попереднього посліду і дитинчат поточного року. Зазвичай сім'ї живуть окремо, проте можуть селитися і колоніями по 2—3 сім'ї. Площа ділянки проживання сім'ї песців коливається від 2 до 30 км². Значну частину року песець проводить кочуючи у пошуках їжі. До початку шлюбного сезону песці повертаються в ті місцевості, звідки відкочували восені, і або займають готові нори, або викопують нові.

Тічка відбувається в березні—квітні і супроводжується бійками самців. Вагітність триває 49—57 днів; у посліді 7—12 і більше дитинчат (найбільше число серед хижих). Самець разом з самкою піклується про потомство. Білі песці народжуються покритими темним, димчато—бурим хутром, блакитні — майже коричневі. Очі розплющуються на 9—18 день; у віці 6 місяців досягають розміру батьків. Статева зрілість наступає вже наступного року, хоча повного розвитку досягають лише на другий рік.

Екологія та чисельність[ред.ред. код]

Чисельність песців схильна до різких коливань залежно від наявності кількості кормів (особливо лемінгів). Великий вплив на чисельність місцевих популяцій роблять міграції. Щоосені велике число тварин, що населяють тундру, прямує уздовж морського узбережжя і річкових долин на південь. Навесні песці поступово повертаються назад. У голодні роки ці переселення приймають особливо масовий характер. Багато з кочівних тварин гине.

Песця переслідують деякі крупніші хижаки. На нього нападають інші лисиці, росомахи і вовки, молодих песців хапають орлани і полярні сови. Молоді песці часто гинуть від глистових інвазій, дорослі — від дикування (вірусного арктичного енцефаліту тварин), рідше — від сказу. Середня тривалість життя песців в природі — 6—10 років, максимальна — 16,3 років[4].

Підвиди[ред.ред. код]

Серед дослідників не існує згоди щодо поділу виду на підвиди, різні системи класифікації пропонують поділ на від 4 до 10 підвидів. Один із запропонованих варіантів наведений нижче:

  • Песець Берингових островів, Vulpes lagopus beringensis
  • Ісландський песець, Vulpes lagopus fuliginosus
  • Гренландський песець, Vulpes lagopus groenlandicus
  • Песець острова Хол, Vulpes lagopus hallensis
  • Песець Пойнт-Барроу, Vulpes lagopus innuitus
  • Песець островів Прибілова, Vulpes lagopus pribilofensis
  • Песець острова Мідний, Vulpes lagopus semenovi
  • Сибірський песець, Vulpes lagopus sibiricus
  • Свальбардський песець, Vulpes lagopus spitzbergensis
  • Унгавійський песець, Vulpes lagopus ungava

Посилання[ред.ред. код]

  1. Angerbjörn, A., Hersteinsson , P. & Tannerfeldt, M. (2004). «Alopex lagopus». Червоний список МСОП. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2008-04-23. 
  2. а б в Fossilworks
  3. Wozencraft, W. C. (16 November 2005). in Wilson, D. E., and Reeder, D. M. (eds). Mammal Species of the World (вид. 3rd). Johns Hopkins University Press. ISBN 0-801-88221-4. 
  4. «Vulpes lagopus». An Age Database. Архів оригіналу за 2013-06-25. 
  • Nowak, Ronald M. (2005). Walker's Carnivores of the World. Baltimore: Johns Hopkins Press. ISBN 0-8018-8032-7