Кацусіка Хокусай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Кацусіка.
Кацусіка Хокусай
葛飾 北斎
Hokusai portrait.jpg
Кацусіка Хокусай в 1839 році. Автопортрет
Ім'я при народженні Токітаро Хокусай
Дата народження 31 жовтня 1760(1760-10-31)
Місце народження Едо (зараз Токіо), Японія
Дата смерті 10 травня 1849(1849-05-10) (88 років)
Місце смерті Токіо, Японія
Жанр живопис
Напрямок укійо-е
«Ніжний вітер, чудова погода» — картина червоної гори Фудзі восени (Збірка «Тридцять шість видів Фудзі»)
«Ножиці і горобець»
«Велика хвиля в Канаґава»

Кацусі́ка Хокуса́й (яп. 葛飾 北斎; 31 жовтня 1760 — 10 травня 1849) — майстер укійо-е, художник та ілюстратор. Один із найвідоміших митців домодерного японського мистецтва.

За своє життя Хокусай використовував не менше тридцяти псевдонімів. Незважаючи на те, що використання псевдонімів було звичайною практикою у японських художників того часу, за кількістю псевдонімів він істотно перевершує інших великих авторів. Псевдоніми Хокусая нерідко використовуються для періодизації етапів його творчості[1]. У 1814 році Кацусіка Хокусай створив першу серію робіт, яку він назвав «манга». Відтоді ця назва використовується на позначення японських коміксів[2][3]. На Заході Кацусіка Хокусай відомий передусім картиною Велика хвиля в Канаґава[4].

Зміст

Біографія [ред.]

Дитинство [ред.]

Точна дата народження художника невідома, за японською системою літочислення це був 23-ій день 9-ого місяця 10-ого року періоду Хорекі, тобто у жовтні-листопаді 1760 року. Серед конкретних дат дослідники називають 31 жовтня[5]. Вважається, що Хокусай народився у кварталі Варагесуй району Хондзе в Едо (сучасний Токіо). Його справжнє ім'я було Токітаро, але протягом свого життя він творив під різними псевдонімами.

Вважається, що його батьком був Нікадзіма Ісе, що виготовляв дзеркала для сёгуна[6]. Хокусай не став наслідником свого батька, тому його матір’ю швидше за все була конкубіна[7]. За версією авторитетного дослідника творчості Хокусая Нарадзакі Мунесіге Нікадзіма Ісе був тільки прийомним батьком хлопчика, котрому він був відданий у навчання. Справжнім його батьком Мунесіге вважає селянина Кавамуру, котрий і віддав його Ісе у віці чотирьох-п’яти років. Це дозволяє зробити висновок, що сім’я Хокусая була з найбідніших і у батьків не було можливості самостійно виховати всіх дітей. Також можна припустити, що він не був старшим сином у сім’ї, оскільки на виховання у чужі сім’ї віддавали тільки молодших синів.

Почав малювати у шість років, можливо, навчаючись мистецтву у батька, чия робота над зеркалами включала в себе їх розпис[7].

« З шести років я став зображувати різні форми предметів.  »

В 1770 році хлопець влаштовується в книгарю рознощиком книг в район Йокомотьо. В цей період його звуть Тецудзо. Причини, через які він пішов із майстерні прийомного батька, залишаються невідомими. Вважається, що саме працюючи в книгарні Хокусай вчить грамоту, в тому числі кийській мові. Наступний етап в житті художника - робота в майстерні гравера (приблизно з 1773 року), що, по швидше всього, не було випадковістю. На даний момент приходиться розквіт гравюри в Японії, котра починає користуватися великою популярністю. В цілому, цей час в Японії характеризується значним розвитком культурної сфери: театр, образотворче мистецтво, література освоюють нові методи, розробляються нові стилі. Відбувається сплеск в книгодрукуванні. В цьому яскраво проявляється властивий японській культурі синтетизм, коли окремі види мистецтва і ремесел тісно взаємозв’язані і взаємопливають один на одного: театр в Японії міцно зв’язаний не тільки з літературою, але й з музикою, окремим важливим жанром в гравюрі є створення портретів акторів, гравюра безпосередньо пов’язана з книгодрукуванням, створенням малюнків на тканинах, масово використовується в побуті при створенні вітальних листівок і т. п.

Початок шляху [ред.]

У віці 18 років Хокусай поступив до школи Кацукави Сюнсе (1726–1792), відомого художника укійо-е, що прославився портретами акторів кабукі. У 1779 молодий митець зробив серію цілком впевнено скомпонованих театральних портретів.

У 1791 році Хокусая було запрошено зробити кілька гравюр для видавця Цутая Дзюдзабуро. Після смерті вчителя Сюнсе у 1792 році, школу Кацукава очолив інший учень Сюнсе, Кацукава Сюней (1762–1819), і Хокусай, ймовірно, припинив на деякий час малювати портрети акторів.

Власний шлях. Сурімоно і публічні виступи [ред.]

1793–1794 роки стали переломними в кар'єрі Хокусая. Художник відмовився потурати смакам тодішньої публіки, яка вимагала звичайних робіт у жанрі укійо-е, і став виробляти свій власний стиль, запозичивши деякі прийоми японських шкіл живопису Рімпа й Тоса, а також застосувавши європейську перспективу.

У 1795 році вийшли його ілюстрації до поетичної антології «Кека Едо мурасакі». Між 1796 і 1799 роками Хокусай створив багато одиночних гравюр на альбомних аркушах. Останні називалися «сурімоно» і мали колосальний успіх. У результаті цього, інші художники відразу ж заходилися імітувати їх. Саме в 1796 році митець почав використовувати широко відомий псевдонім Хокусай. З 1798 року, він вже підписував гравюрні аркуші і художні роботи цим іменем. Твори, які виконувалися на замовлення, майстер підписував псевдонімом Тацумаса, ілюстрації для комерційних романів виходили під іменем Токітаро, а інші багатотиражні гравюри й ілюстрації до книг були підписані як Како або Соробеку. У 1800 році, у віці 41 року, художник став називати себе Ґакедзін Хокусай — «Хокусай-малювальник».

Хоча Хокусай жив дистанціюючись від суспільства, приблизно з цього часу, завоювавши певний авторитет, він часто демонстрував своє мистецтво на публіці. У 1804 на території одного храму Едо художник намалював зображення Бодхідхарми розміром 240 м². Між 1804 і 1813 роками Хокусай проілюстрував комічні повісті, так звані «еміхон», відомих авторів Кекутея Бакіна і Рютея Танехіко.

Альбоми і серії. Усамітнення в Міура [ред.]

З 1812 року почался його тісна дружба з художником Бокусеном (1775–1824), у результаті чого між 1814 і 1834 роками у місті Наґоя вийшла серія ілюстрованих альбомів " Манґа Хокусая " («Вільні картинки Хокусая»). Знаменита серія пейзажних гравюр «Фуґаку сандзюроккей» («36 пезажів гори Фудзі») була опублікована у 1831, а на початку 1830-х років Хокусай створив гравюри відомих водоспадів, мостів, птахів і примар, тобто ті роботи, за якими він відомий найбільше в наш час. Наприкінці 1834 року, безпосередньо перед виходом його серії «Фуґаку хяккей» («100 пейзажів гори Фудзі»), шедевра його книжкової гравюри, художник полишив Едо і впродовж року жив у робочому районі поблизу Ураґа на півострові Міура, південніше Едо.

У цей же час, у 1835 році, почала видаватися його остання, серйозна серія гравюр «Хякунін іссю уба ґа етокі» — «Сто віршів у викладі няньки» (Ілюстрації до збірника «100 віршів 100 поетів»). Усього до цієї серії художник виконав 28 гравюр і 62 ескізів тушшю. Вихід серії ксилографій до поетичної антології «Хякунін іссю» був перерваний після публікації 28 робіт. Випуск серії так і залишився незавершеним.

Знову в Едо. Бідність [ред.]

У 1836 році художник повернувся до Едо, коли місто було розгромлено місцевою біднотою, і йому довелося заробляти на їжу продажем власних картин. У 1839 у майстерні Хокусая трапилася пожежа, яка знищила всі ескізи і робочі матеріали. Після цього митець, як видно, малював зовсім небагато, і практично не випускав гравюр та книжкових ілюстрацій. Найвідомішим з його учнів, напевно, став Тотоя Хоккей (1780–1850), який ілюстрував книжки та «сурімоно».

Смерть [ред.]

Помер Хокусай у бідності, в оточенні своїх учнів. Розповідають, що перед смертю він вигукнув: «Якби я мав ще п'ять років життя, я би міг стати справжнім художником». Поховали митця у храмі Сейкьодзі у Едо.

Вплив на мистецтво і культуру [ред.]

Хокусай, як і японське мистецтво в цілому, справив істотний вплив на європейське мистецтво XIX століття: ар-нуво (югендстиль) і французький імпресіонізм. У характерних для югендстилю напружених і звивистих лініях, названих критиками «ударом батога» (нім. Peitschenhieb) помітно вплив мотивів Хокусая. Тематика гравюр Хокусая присутня в роботах Клода Моне і П'єра Огюста Ренуара.

На честь Кацусіки Хокусая названий кратер на Меркурії Хокусай (en), астероїд.

Галерея [ред.]

  • Пасажири перепливають річку Oi

  • Блискавки згори

  • Карп у водоспаді

  • Ходогая на Токаідо

  • Сон дружини рибалки

  • Остір Цукада у провінції Мусаші

  • Вид на озеро Сува

  • Портрет жінки з вієром

  • Ойран і Камуро

Примітки [ред.]

  1. ↑ Weston, Mark (1999). Giants of Japan: The Lives of Japan's Most Influential Men and Women. New York: Kodansha International. P. 116. ISBN 1-56836-286-2.
  2. ↑ Космацька Н. В. Нарис з історії виникнення і становлення жанру коміксу // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка № 9 (220), Ч. ІІ, 2011 — С. 46
  3. ↑ Bouquillard, Jocelyn; Marquet, Christophe (1 June 2007). Hokusai: First Manga Master. New York: Abrams. ISBN 0-8109-9341-4
  4. ↑ Kleiner, Fred S. and Christin J. Mamiya, (2009). Gardner's Art Through the Ages: Non-Western Perspectives, p. 115.
  5. ↑ Weston, Mark (1999). Giants of Japan: The Lives of Japan's Most Influential Men and Women. New York: Kodansha International. ISBN 1-56836-286-2. - С. 116
  6. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок nagata не вказаний текст
  7. ↑ а б Weston, Mark (1999). Giants of Japan: The Lives of Japan’s Most Influential Men and Women. New York: Kodansha International. P. 116. ISBN 1-56836-286-2.

Див. також [ред.]

Література [ред.]

Flag of Japan (bordered).svg Портал «Японія»
Commons-logo.svg Кацусіка Хокусай на Вікісховищі?
  • Коломиец А.С. Сборник рисунков Хокусая // Манга. — М.: 1967.
  • Хокусай К. Альбом репродукций. — Випуск 1. — М.: 1970.
  • Хокусай К. Альбом репродукций. — Випуск 2. — М.: 1972.
  • Воронова Б. Г. Кацусика Хокусай // Графика. — М.: 1975. — 103, 87 л. илл. с.

Посилання [ред.]

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кацусіка_Хокусай&oldid=12618998