Аарон
| Аарон (івр. אַהֲרֹן) | |
|---|---|
 |
|
| Аарон присвячений на священство. Числа 28 |
|
| Значення імені: | Непевний, горець, просвітлений, багатий, промовистий |
| Повязані поняття: | Ковчег Заповіту |
| Повязані персонажі: | брат Мойсея |
Ааро́н (івр. אַהֲרֹן етимологія невизначена) — старший (на три роки) брат Мойсея, ar'-un, іноді вимовляється як ar'on ('aharon—септуагінта Аарон, значить непевний: Буття пропонує «горець»; Фюрст, «просвітлений»; інші подають "багатий, " «промовистий.» Чейн відмітив талановитий винахід Редлоба ha-'aron — «ковчег» — з його міфичною, священницькою значущістю, Енциклопедія Бібліка під словом. Також є такі значення, як: високий, гора, гора світла, учитель, освічений і ім'я, спільне з ім'ям Геруна, більш вживаному на Сході[1]) (жив у 1574–1451 роках до н. е.)— біблійний старозаповітський персонаж, що був першим первосвященником єврейського народу і старшим братом пророка і законодавця Моісея (Вих. 28:1).
| Аарон | |
| Єврейською: | אהרן |
|---|---|
| Англійською: | Aaron |
| Куліш: | Аарон |
| Огієнко: | Аарон |
| Хоменко: | ? |
| Турконяк: | Аарон |
Зміст |
Сім'я [ред.]
Народився 1574 року до н. е. у Стародавньому Египті. Імовірно був найстаршим сином Амрама та Іохаведи (Вих 6:20) з роду Левіїного, і відповідно до сталих генеалогічних списків (Вих 6:16-20; 1Пар 6:1-3), четвертий після Левія. Хоча це є непевно виведеним, тому що часто зустрічаються упущення в Ґебрейських родоводах імен, які бувають незначними в лінії походження. За відповідний період від Левія до Аарона родовід коліна Юди налічує шість імен (Рут 4:18-20; 1 Хр. 2:1).
Левій і його рід були завзятими, навіть до насилля (Бут 34:25; Вих 32:26), за народну честь і релігію, і Аарон, без сумніву, успадкував сповна цього духу. Ім'я його матері Йохібед, яка теж походила з роду Левія (Вих 6:20). Міріам, його сестра, була на декілька років старшою, так як вона була посаджена доглядати за колискою її брата-малюка Моїсея, який був народився коли Аарону було 3 рочки (2 М. 7:7).
Став помічником Моїсея [ред.]
Коли Моїсей втік з Єгипту, Аарон залишився розділяти злидні його народу, і можливо подавати для них деяку службу; як для нас написано, що Моїсей прохав у Бога співучасті його брата у місії до фараона і до Ізраїля, і що Аарон вийшов зустріти свого брата, що повернувся, коли час звільнення приблизився (Вих. 4:27). Як Моїсей, чиї великі дари поєднувалися з його іншими здібностями, був повільним у словах (2 М. 4:10), то Аарон був, навпаки, готовим промовцем, і став представником свого брата у промовах перед єврейським народом та єгипетським фараоном, через що і був названий Богом «устами» Моісея (Вих. 4:16) і «пророком» Моісея (2 М. 7:1). Після їх зустрічи в пустелі два брата повернулися разом до Єгипту на ризиковану місію на яку їх покликав Яхве (2 М. 4:27-31). Поперше вони звернулись до власного народу, повторюючи давні обітниці і проголошуючи неминуче звільнення, де Аарон був промовцем. Проте серця людей, безнадійних по причині важкого кріпацтва і турботи про матеріальні речі, не схилилося до них. Аарон продожує говорити за Моїсея, коли два брата потім переламують проблему звертаючися напряму до фараона (Вих. 6:10-13). Він також здійснив за Моїсеєвою вказівкою чуда, що уразили фараона і його чародіїв. Разом з Хуром він тримав Моїсеєві долоні, щоб `желз Бога міг бути піднятим, під час битви з Амаликом (2 М. 17:10,12). Також він допомагав своєму брату Моісею під час подорожі з Єгипту в землю Ханаанську.
Старійшина [ред.]
Аарон входить в видатне положення, коли на горі Сінай він, старійшини і представники його племені навблизилися ближче до гори ніж людям взагалі було дозволено підходити, щоб побачити виявлену славу Божу (2 М. 24:1,9,10). Декілька днів згодом, коли Моїсей відвідував його служителя Єгошую (Ісус Навін) і взійшовши на гору Сінай для отримання від Бога закону, Аарон навчався деякого лідерства над народом в його відсутності. Зневірившися побачити знову свого лідера, що зник в тайну стосунків з невидимим Богом, вони звернулися до Аарона щоб виготовити їм осяжних богів, і вивести їх назад до Єгипту (Вихід 32). Аарон ніколи не виявляв такий міцний, героічний характер, який мав його брат; і тут на Сінаї він показав свою найслабкішу природу, поступаючися вимогам людей і дозволяючи вироблення золотого волу. Аарон наказав принести золоті сережки від жінок та дітей і, коли вони були принесені, вилив з них золотого тільця, вірогідно, по образу єгипетського ідола Апіса. Задоволений народ вигукував: «ось бог твій, Ізраїль, котрий вивів тебе з землі Єгипетської» (Вих. 32:4). Побачивши це, Аарон поставив жертовник і виголосив, кажучи: «завтра свято Господу». На другий день народ приніс перед ним цілопалення («всесожжения») і став їсти та пити, а пізніше гуляти (2 М. 32:1-6). Проте видно, що Аарон в цьому повинен був поступитися неохоче, що є очевидним від готової завзятості його співплемінниками, чиїм лідером він був, щоб стояти і помститися за зраду хапаючися за зброю і кидаючися могутньо на ідолопоклонників за закликом Моїсея (2 М. 32:26-28). За прояв слабкості Аарон отримав справедливий укір від Моїсея, але так як ця малодушність скоро було загладжена каяттям, то і після цього Аарон не втратив Божого благовоління.
Первосвященник [ред.]
В 1491 році до н. е. у зв'язку з плануванням і зведенням Скинії (Намет), Аарон й його сини були обрані для офіційного священства; старанно зроблені і символічні шати були виготовлені для них (Вихід 28); після зведення і освячення скинії, він і його сини були зовнішньо введені в священий намет (Левит 8). Це проявилося тим, що Аарон один був намащений святою олією (3 М. 8:12) і з тим він був возведений в сан первосвященника з правом передавати первосвященство старшому в його роді, а його сини були охопленні разом з ним в забов'язанні дбати про жертовні обряди і речі та поставлені в сан священників або жреців (3 М. 8:1). Вони слугували в отриманні і подаванні різних приношень, і можливо входили і служили в перший палаті скинії; але тільки Аарон, як первосвященник, Посередник Старого Завіту, міг ввійти в Святе Святих, і тільки один раз на рік, на великий День Викуплення (Левит 16:12-14). Втім, незабаром після посвячення двоє із синів Аарона, Налав і Авіуд, взяли свої кадильниці і принесли перед Господом «вогонь чужий» (тобто взятий не з вівтаря, як наказано було Господом), за що й були вбиті вогнем, посланим від Господа (3 М. 10:1-7). Книга Числа (3:4) відмічає, що це сталося, коли народ був ще в Синайській пустелі. Слідом після їх смерті Моісей пішов до Аарона і передав йому волю Господню відносно священників у слідуючих словах: «У тих, хто наближується до мене, буду освячений і перед усім народом прославлюсь» (3 М. 10:3).
Повстання проти Моїсея [ред.]
Після відходу Ізраїля від Сіная, Аарон приєднався до його сестри Міріам в протесті проти влади Моїсея (4 М. 12:1), котрий, як вони твердили, був самовпевнений. Також Аарон оскаржував у Моісея право пророкувати, вказуючи на шлюб Моісея з ефіопкою. За цей бунт Міріам була уражена семиденною проказою, але була зроблена повноцінною знову, коли за благанням Аарона, Моїсей заступився з Богом за неї. Священна служба Аарона вимагаюча фізичну, моральну і обрядову чистоту точного порядку, здається зробила його неуразливим цією формою покарання. Аарон же, по сповіді свого гріха перед Богом, був прощений. Дещо пізніше (4 М. 16:1) він особисто, разом з Мойсеєм, який нерідко піддавався закидам і образам зі сторони євреїв, що легко могли обуритись на нього, став об'єктом повстання його власного племені, що оскаржували у нього право священства. Повстання піднялось під керівниутвом левіта Корея, Дафана, Авірона і Авнана з 250 найвидатніших ізраїльтян з інших колін. «Все суспільство, всі святі і серед них Господь! Чому ж ви ставите себе вище народа Господня?» (4 М. 16:3) — говорили вони Моісею і Аарону. Результатом обурення стало те, що зачинщики бунту були поглинені землею, а їх 250 спільників були спалені небесним вогнем. Але грізне покарання не дало уроку незадоволеним. На другий день народ знову проявив невдоволення до Моісея і Аарона (4 М. 16:41): «ви умертвили народ Господній» — скаржився народ, і тоді вийшов гнів від Бога і почалась смерть серед народу: загинуло 14700 чоловік. Це повстання було підкорено і повноваження Моїсея і Аарона, підтвердилися через чудотворним скиненням бунтівників. Оскільки їх знищувала чума, Аарон, за Моїсеєвим наказом, взяв кадильницю, поклав у неї куріння та вогню з жертовника і кинувся посеред живих і мертвих людей з освітленим кадилом, і винищення було зупинене (4 М. 16:42-49). Всевишня воля у вибранні Аарона і його сімейства на священство була потім повністю підтвержена через чудодійне розбрунькування його жезла. Перед цим Моісей від усіх 12 колін положив на ніч в Скінію 12 жезлів з надписом на кожному імені родоначальника коліна; зранку жезл коліна Левіїного, з іменем Аарона, розквів, пустив бруньки, дав квітку і приніс мигдалі (4 М. 17:8). Цей розквітлий жезл зберігався довгий час при Ковчезі Заповіту, як явний доказ того, що священство навіки затверджено Богом за Аароном і його синами. Дивиться також Жезл Аарона.
Подальша історія [ред.]
Після цієї події Аарон проходить значно до часу його смерті, ближче до Пустельного періода. Через нетерпіння або невіру[1], виявлену Богом в пустелі Сін, з Мойсея та Аарона в Меріві (Числа 20:12) двом братам був заборонений вхід до землі Ханаан (4 М. 20:12); і невдовзі після того, як останній табір в Кадеш був покинутий, оскільки люди відправилися у путь у напрямку на схід до рівнин Моаву, Аарон помер на горі Хор. У трьох уривках записана ця подія:
- детальніший звіт в Числах 20,
- другий неістотний запис в списку стоянок блукання в пустелі (4 М. 33:38,39),
- і третій — випадкове посилання (5 М. 10:6) в адресу Моїсея.
- Вони не є суперечливі, або негармонійні хоч найменше. Драматичне місце дії повністю представлене в Числах 20: в сороковому році після виходу з Египту Мойсей, Аарон і його син Елезар, на очах людей піднімаються на гору Хор (Ор); з Аарона зняті службові шати, які формально одягнуті на його старшого живого сина; Аарон помирає перед Господом на Горі у віці 123 років, в перший день п'ятого місяця, і похований його двома родичами, які потім повертається до табору без першого і великого первосвященика; коли люди розуміють, що його більше нема, вони показують горе і любов тридцятьма днями жалоби (Чис. 20:29). Уривок у Числах 33 записує подію його смерті якраз після списку зупинок в звичайній близькості від Гори Хор; у той час як Моїсей у Повторенні Закону 10 повідомляє з якої з цих зупинок, а саме з Мосера (Moserah), оця видатна похоронна процесія звершила свій шлях до Гори Хор. У записах ми знаходимо відсутність протиріччя або ускладнення, але простота і єдність. Це не в межах цієї статті викласти сучасну перестановку і впорядкування історії Аарона; вона стосується наявних записів, що написані старозавітніми дописувачами про початок в Аароні їх священницького порядку. Гора Хор (Ор) до сих пір називається у арабів горою пророка Аарона (Джебель Гарун).
Священницька спадкоємність [ред.]
Аарон одружився з Елішевою (Elisheba) (Єлизавета[1]), донькою Амінадававою (Amminadab), і сестрою Нахшона (Nahshon), принцем племені Юди, що народила йому чотирьох синів: Надав, Авігу, Елеазар і Ітамар (Вихід 6:23). Блюзнірська дія (принесенню Господу «вогню чужого») і послідуюча судова смерть Надава і Авігу записана в книзі Левіт 10. Елеазар і Ітамар булі більш побожні і шанобливі; і від них походить довгий родовід священників, що їм було доручені обрядові закони Ізраїлю; спадкоємність змінювалася від одного роду до іншого при певних переломах народу. В смерті Аарона він був вспадкований його старшим живущим сином Елеазаром (4 М. 20:28; 5 М. 10:6).
Аарон після смерті [ред.]
В книзі Псалмів Аарон називається «святим Господнім» (Пс. 105:16). Священники в пізніший час часто називались «Дімом Аароновим» та «синами Аароновими», в честь їх великого родоначальника.
Пам'ять Аарону воздаеться в таких релігіях як: Юдаїзм (в іудейському календарі в день пам'яті його кончини існує піст), Християнство (Православ'я: Аарон почитається як святий праведний первосвященник у календарі 2 серпня (за старим стилем 20 липня), Католицизм, Греко-Католицизм), Іслам.
