Ковчег Заповіту
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ковчег Заповіту, або Ковчег Свідоцтва (гебр. אֲרוֹן הַבְּרִית, арон а-бріт, теж гебр. אֲרוֹן הַעֵדֻת, арон а-едут) — в Старому Заповіті священна скриня ізраїльтян, що містила таблиці закону (див. Десять Заповідей) і була символом присутності Бога і заповіту зробленого між Богом та Ізраїлем. Зроблений з акацієвого дерева, мозаїчний і покритий золотом, він був згодом розміщений в Єрусалимському Храмі. Перед зруйнуванням Першого Храму Ковчег був схований царем Йошиягу в спеціально визначене ще царем Соломоном місце і не знайдений досі [1]. Відповідно до Традиції, він буде повернений єврейському народові в часи Мошиаха.
Християни склали історії про те, що Ковчег Заповіту був перенесений з Єрусалиму до Аксуму в Ефіопії, який на той був столицею християнської Аксумської імперії (1-6 ст.). Так, Ефіопська Православна Церква твердить, що біблійний Ковчег Заповіту, у якій лежать таблиці закону на яких викарбовано 10 заповідей, міститься в Церкві Сіонської Богоматері в Аксумі.
Святиня в синагозі де тримають вкладені в скриню сувої Тори, теж називається «святим ковчегом» (гебр. арон кодеш).
[ред.] Див. теж
[ред.] Примітки
