Альбрехт Валленштейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альбрехт Валленштейн
Валленштейн, герцог Фрідладський, гравюра 1625 року
Валленштейн, герцог Фрідладський, гравюра 1625 року
Народився 24 вересня 1583(1583-09-24)
Германіце
Помер 25 лютого 1634(1634-02-25) (50 років)
Хеб
Приналежність Священна Римська Імперія
Роки служби 16171634

А́льбрехт Венцель Ойзебіус фон Ва́льдштейн, відоміший як Валленштейн (нім. Albrecht Wenzel Eusebius von Waldstein, чеськ. Albrecht z Valdštejna; *24 вересня 1583 — †25 лютого 1634) — герцог Фридландський та Мекленбурзький, князь Саганський, генералісимус, один з головнокомандувачів військ Священної Римської Імперії під час Тридцятилітньої війни (16181648).

Походження[ред.ред. код]

Народився в родині дрібного шляхтича в Германічах у Чехії. Закінчив єзуїтський колегіум в Оломоуці. В 1599 розпочав навчання в лютеранському університеті в Альдорфі, затим в університетах Болоньї і Павії. Після завершення навчання вступив до армії Рудольфа II в Угорщині, служив під керівництвом Джорджіо Басти. У 1606 році повернувся до Чехії і одружився з Лукрецією Нікоші фон Ландек, підстаркуватою, проте дуже багатою вдовою. Після її смерті 1614 року успадкував маєтки в Моравії. Спадщина дозволила йому створити і екіпірувати кавалерійський загін у 200 шабель, з яким він у 1617 році найнявся на службу до герцога Штірії, майбутнього короля Чехії і імператора Фердинанда II Габсбурга, який саме воював з Венецією. Того ж року він знову одружується, його дружиною стає Ізабелла Катерина — дочка графа Гарраха.

Початок кар'єри[ред.ред. код]

Від самого початку тридцятирічної війни Валленштейн виступив на боці імператора. Після захоплення його маєтків повстанцями, втікає до Відня, забравши з собою значну суму грошей.

Генералісимус Альбрехт фон Валленштейн

Самостійно організував загін важко озброєної кавалерії і під командування Бюкуа вирізнився в битвах проти загонів графа Мансфельда і армії Бетлена Габора в Моравії. Після битви на Білій Горі повернув собі маєтки і зайняв частину земель протестантських дворян. Його нові володіння охопили значну територію в північній Чехії. Вони були названі Фрідландом. Після серії воєнних перемог в 1622—1625 роках Валленштейн отримав титул герцога Фрідландського.

Створення армії[ред.ред. код]

В 1626 Валленштейн запропонував імператору Фердинанду утворення армії, яка буде боротись з протестантами в Священній Римській Імперії і стала б противагою до армії Католицької Ліги, на чолі з графом Тіллі.

Альбрехт фон Валленштейн

При цьому армія не потребувала фінансування від імператора — Валленштейн запропонував фінансувати її за рахунок контрибуцій з захоплених територій. Цивільне населення під загрозою використання військової сили примушували сплачувати величезні суми, за які власне і утримувались загони Валленштейна. Його військові загони перебували на самофінансуванні, чи як тоді говорили: «війна годувала війну». Репутація вдалого полководця дозволила йому швидко зібрати 30 000 солдат, а за короткий період часу наростити армію до 50 000.

Вже наступного року армія Валленштейна і армія Тіллі вели війну проти протестантських загонів Мансфельда. Після розгрому Мансфельда в битві при Дессау Валленштейн в 1627 очистив Сілезію. Викупив в імператора князівство Саган. Далі прилучився до Тіллі, який саме воював з Крістіаном IV Данським, за що отримав князівство Мекленбург. Його попередні власники були вигнані за допомогу данському королю.

В 1628 Валленштейна спіткала невдача — йому не вдалося оволодіти Штральзундом, який отримав допомогу від шведів і данців. Імперські війська не змогли закріпитись на побережжі Балтики. Валленштейну ще вдалося нанести датчанам поразку в битві під Волгастом 12 серпня 1628 року, але ситуація почала змінюватись на гірше для прихильників імператора. Після оголошення Фердинандом II едикту про реституцію до війни вступила Швеція.

Опала[ред.ред. код]

Гороскоп Валленштейна, складений Йоганом Кеплером

Перемоги Валенштейна і реквізиції його армії створили йому безліч ворогів. Імператор запідозрив його в планах захоплення влади над Священною Римською Імперією, а його радники радили чим швидше прибрати Валленштейна з армії. У вересні 1630 року імператор підписав відповідний наказ, Валленштейн передав армію під командування Тіллі, і виїхав в свої маєтки у Фрідланд.

Вже невдовзі імператор змушений був просити допомоги у Валленштейна. Перемоги Густава II Адольфа над Тіллі під Брейтенфельдом у 1631 році, і в битві на Рейні в 1632 році, захоплення Мюнхена і практично всієї Чехії, загибель Тіллі, все це вимагало рішучих дій. Імператор звернувся по допомогу до Валленштейна.

Повернення[ред.ред. код]

Битва під Лютценом, 16 листопада 1632

На весні 1632 року Валленштейн організував нову армію, вибив загони саксонців з Чехії і рушив проти шведів. Йому вдалось на якийсь час заблокувати армію Густава Адольфа в Нюрнберзі, але вже в листопаді імперська армія Валленштейна програла битву під Лютценом. Валленштейн відійшов зимувати в Чехію.

Під час кампанії 1633 року Валленштейн намагався не вести активних бойових дій. Вже в той час вів переговори про перехід на бік протестантів, вважаючи Едикт про реституцію помилкою Фердинанда.

Валленштейн ставив за мету добитись миру в імперії в інтересах єдності усіх німців. До своїх планів намагався втягнути Саксонію, Бранденбург, Швецію і Францію, проте розуміння з їх боку не знайшов. В тій ситуації побоюючись втратити вплив при імператорському дворі, активізував бойові дії і в листопаді 1633 року завдав шведам і саксонцям поразки в битві під Стенау. І знову вступив в переговори з протестантами. В грудні знову перейшов на зимівлю в Чехію. Тимчасом у Відні росли побоювання, що Валленштейн зрадить, і імператор шукав способів як його позбутися. Сам Валленштейн, усвідомлюючи небезпеку почувався доволі впевнено, переконаний у відданості армії.

Загибель[ред.ред. код]

Убивство Валленштейна в Егері, гравюра XVII століття

24 січня 1634 імператор підписав таємний указ яким усував Валленштейна від командування, а 18 лютого звинуватив його у зраді. Укази було опубліковано в Празі. Втративши командування над армією, Валленштейн 23 лютого з відданими офіцерами тікає в Егер (нині місто Хеб, Чехія), сподіваючись зустріти там шведів. Проте вони не пішли з ним на переговори. Після прибуття в Егер Валленштейна зарубали підкуплені офіцери особистої охорони.

Тіло Валленштейна спочатку поховали в Штрібрі, в 1636 році перепоховали в костелі в Вальдицях, а в 1785 року ще раз перепоховане в Мніхових Градищах (чеськ. Mnichovo Hradiště).

Під час Другої світової в складі німецької армії воювала дивізія Waffen-SS Wallenstein.

Нині одна з дивізій чеської армії носить ім'я Valdštejn.

Література[ред.ред. код]

  • Алексеев В. М. Тридцатилетняя война. Л., 1961.
  • История Европы. От средневековья к новому времени. М., 1993. Т.3.
  • Шиллер И. К. История Тридцатилетней войны. Собр. соч. в 8 тт. М., 1957, т.5.
  • Benecke, G. Germany in the Thirty Years War. 1978.
  • Janachek J. Valdstein a jeho doba. Pr., 1978.
  • Kalista Z. Valdštejn : historie odcizení a snu. Praha : Vyšehrad, 2002.
  • Kavka F. Bila hora a ceske dejiny. Pr., 1962.
  • Kollmann J. Valdštejn a evropská politika 1625—1630 : historie 1. generalátu. Praha : Academia, 1999.
  • Morávek J. Valdštejnův Jičín : Příspěvek k dějinám barokního stavitelství v Čechách. Praha : Jan Štenc, 1946.
  • Hojda, Zdeněk: Albrecht Václav Eusebius z Valdštejna, mezníky života, in: HORYNA, MOJMÍR a kol.: Valdštejnský palác. Praha 2002
  • Hellmut Diwald. Wallenstein. Eine Biographie. Ullstein TB-Verlag, Berlin 1987, ISBN 3-548-27550-8.
  • Hans-Christian Huf. Mit Gottes Segen in die Hölle. List, Berlin 2004, ISBN 3-548-60500-1.
  • Golo Mann. Wallenstein. Sein Leben. S. Fischer, Frankfurt am Main 1971 ISBN 3-10-047903-3.
  • Josef Polišenský und Josef Kollmann: Wallenstein — Feldherr des Dreißigjährigen Krieges. Böhlau, Köln 1997, ISBN 3-412-03497-5.
  • Peter Milger. Der Dreißigjährige Krieg. Gegen Land und Leute. Niedernhausen 2001, ISBN 3-572-01270-8.
  • Pekař J. Valdštejn : 1630—1634 : (Dějiny valdštejnského spiknutí). 2 díly. Praha : Melantrich, 1933 a 1934.
  • Polišenský J. Valdštejn : ani císař, ani král. Praha : Academia, 2001.
  • Polisensky J. Tricetiletna valka a europska krize 17. stoleti. Pr., 1970.
  • Sindelar B. Vestfalsky mir a ceska otazka. Pr., 1968.
  • Cicely Veronica Wedgwood: Der 30-jährige Krieg. 8. Auflage, München 1995, ISBN 3-471-79210-4.

Посилання[ред.ред. код]