Амоксицилін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Амоксицилін
Amoxicillin-2D-skeletal.png
Amoxicillin-3D-balls.png
Систематична назва (IUPAC)
7-[2-amino-2-(4-hydroxyphenyl) -acetyl]amino-3,3-dimethyl-6-oxo -2-thia-5-azabicyclo[3.2.0]heptane -4-carboxylic acid
Ідентифікатори
Номер CAS 26787-78-0
Код ATC J01CA04
PubChem 33613
DrugBank APRD00248
Хімічні дані
Формула C16H19N3O5S 
Мол. маса 365,4 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність 95% орально
Метаболізм Менш ніж 30% біотрансформується в печінці
Період напіврозпаду 61,3 хвилин
Виділення Ниркове
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

A(AU) B(США)

Лег. статус

POM(UK)

Використання Орально, інтравенно

Амоксицилін (INN: Amoxicillin) — β-лактамовий антибіотик широкого спектру дії, що використовується для лікування інфекцій ряду сприятливих до нього бактерій. Зазвичай цей препарат рекомендується серед всіх представників класу через кращу абсорбцію після перорального прийняття, ніж решта бета-лактамових антибіотиків. Амоксицилін руйнується бактеріями, що виробляють β-лактамазу; для запобігання цього ефекту амоксицилін часто приймається разом з клавулановою кислотою. Препарат був розроблений компанією Beecham в 1972 році і зараз продається компанією GlaxoSmithKline (спадкоємницею Beecham) під назвою Амоксил (Amoxil), проте, патент на препарат вже закінчився, і інші виробники продають його під низкою інших назв.

Фармакологічні властивості[ред.ред. код]

Амоксицилін — антибіотик широкого спектру дії. Препарат діє бактерицидно, пригнічуючи синтез бактеріальної стінки. До препарату чутливі такі мікроорганізми: стафілококи (за виключенням тих, що виробляють β-лактамази), стрептококи, сальмонелли, шиґели, пневмококи, нейсерії, Escerichia coli, Bacillus antracis, Corynebacterium diphtheriae, Clostridium, Enterococcus faecalis, Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, пептококи, пептострептококи, Borrelia burgdorferi.В комбінації з метронідазолом активний до Helicobacter pylori. До амоксициліну стійкі мікобактерії, мікоплазми, рикетсії, грибки, віруси, найпростіші, Pseudomonas aeruginosa, більшість видів Proteus.

Фармакодинаміка[ред.ред. код]

Амоксацилін добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, біодоступність-95%. При внутрішньовенному введенні біодоступність −100%.Максимальна концентація в крові досягається за 2 години при пероральному прийомі, при парентеральному введенні — зразу ж після ін'єкції. Препарат добре розподіляється в більшості тканин і рідин організму. Високі концентрації препарату виявляються в жовчному міхурі, шкірі, жовчі, перитонеальній та синовіальній рідинах. Препарат проходить через плацентарний бар'єр, виділяється в грудне молоко. Препарат метаболізується в печінці в незначній кількості. Період напіввиведення препарату при внутрішньовенному введенні складає менше 1 години, при пероральному прийомі — 1,5 години. Виводиться амоксицилін з організму переважно нирками в незміненому вигляді.

Побічні ефекти[ред.ред. код]

При застосуванні амоксициліну можливі наступні побічні ефекти :

  • Алергічні реакції — висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, лихоманка, сироваткова хвороба, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лаєлла, анафілактичний шок.
  • З боку травної системи — нудота, блювота, діарея, біль в животі, здуття живота, почорніння язика, псевдомембранозний коліт, кандидоз ротової порожнини, токсичний гепатит, жовтяниця.
  • З боку нервової системи — безсоння, неспокій, запаморочення, втрата свідомості, головний біль, судоми.
  • З боку сечовидільної системи — інтерстиціальний нефрит.
  • Зміни в лабораторних аналізах — еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, збільшення протромбінового часу, збільшення рівня білірубіну, підвищення рівня активності трансаміназ.

Показання до застосування[ред.ред. код]

Амоксицилін застосовується при інфекціях, викликаних чутливими до препарату збудниками: інфекціях органів дихання (бронхіти, пневмонії, синусити), інфекції травної системи, інфекції сечостатевої системи (цистити, уретрити, пієлонефрити, гонорея), інфекції шкіри і м'яких тканин, хворобі Лайма, в комбінації з метронідазолом і кларитроміцином — при лікуванні виразкової хвороби, в комбінації з клавулановою кислотою — остеомієліт, сепсис, профілактика інфекційних ускладнень при хірургічних операціях.

Протипоказання[ред.ред. код]

Протипоказами до застосування амоксициліну є підвищена чутливість до β-лактамних антибіотиків, інфекційний мононуклеоз, лімфолейкоз. Під час лікування амоксициліном рекомендовано припинити годування грудьми.

Форми випуску[ред.ред. код]

Амоксицилін випускається у виляді таблеток по 0,25, 0,5, 0,75, 1,0 г. В комбінації з клавулановою кислотою (амоксиклав) випускається у вигляді таблеток по 500 мг амоксициліну і 125 мг клавуланової кислоти, і по 875 мг амоксициліну і 125 мг клавуланової кислоти; а також у формі порошку в флаконах для ін'єкцій по 1 г амоксициліну і 0,2 г клавуланової кислоти.

Джерела[ред.ред. код]