Інфекційний мононуклеоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Rod of Asclepius2.svg Це незавершена стаття про інфекційні захворювання.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Інфекційний мононуклеоз
Infectious Mononucleosis 3.jpg
МКХ-10 B27.0
DiseasesDB 4387
MedlinePlus 000591
eMedicine emerg/319 med/1499


ped/705

MeSH D007244

Інфекці́йний мононуклео́з — захворювання, що спричиняється вірусом Епштейна-Барр, характеризується лихоманкою, генералізованою лімфаденопатією, тонзилітом, збільшенням печінки і селезінки, характерними змінами гемограми.

Епідеміологія[ред.ред. код]

Джерелом інфекції є хворі, переважно перші 10-12 днів захворювання; інфекція поширюється повітряно-крапельним шляхом. Окрім поодиноких (спорадичних) випадків, можливі спалахи, що охоплюють іноді великі колективи. Спостерігається чітка сезонність захворювань, які зростають у осінньо-зимовий період та навесні.

Патогенез[ред.ред. код]

Збудник вкорінюється через слизову оболонку ротової порожнини та мигдалики, проникає до регіонарних лімфатичних вузлів, а потім потрапляє у кров. Кровоутворюючі органи відповідають на інфекцію порушенням функціонування.

Діагностичні критерії[ред.ред. код]

Клінічні[ред.ред. код]


- початок гострий;
- гарячка неправильного типу, температура з першого дня хвороби звичайно фебрильна, може тривати від 3 днів до 3 тижнів;
- тонзиліт, фарингіт, біль у горлі;
- генералізована лімфаденопатія;
- гепатоспленомегалія;
- екзантема (може бути короподібна чи скарлатиноподібна, уртикарна, геморагічна);
- закладення носу, утруднення носового дихання;
- головний біль, слабкість, кволість, міалгії, артралгії.

Параклінічні дослідження[ред.ред. код]

  • Загальний аналіз крові (лейкоцитоз, лімфомоноцитоз, віроцити).
  • Виявлення гетерофільних антитіл у сироватці крові.
  • Серологічні реакції крові — виявлення VCA IgM, EA IgM;
  • Виявлення нуклеїнової кислоти EBV методом PCR в крові, слині, лімфатичній тканині.

Диференційний діагноз проводять із черевним тифом (особливо у перші 4-5 днів захворювання), дифтерією зіва, лімфолейкозом, ангінозно-бубонною формою туляремії, при жовтяничній формі інфекційного мононуклеоза — із вірусним гепатитом.

Лікування[ред.ред. код]

При всіх формах[ред.ред. код]


- режим — обмеження фізичного навантаження;
- дієта — виключення гострих, смажених екстрактивних страв;
- симптоматична терапія (жарознижуючі — парацетамол, ібупрофен);
- антигістамінні препарати.

При тяжких формах[ред.ред. код]


- кортикостероїди (1-2 мг/кг/добу за преднізолоном) — 3-5 днів.

При приєднанні вторинної бактеріальної флори — антибактеріальні препарати[ред.ред. код]


- макроліди — еритроміцин, кларитроміцин, азітроміцин;
- цефалоспорини — цефалексин, цефуроксим, цефазолін.

Протипоказаний ампіцилін та його аналоги.

Ускладнення[ред.ред. код]


- Гематологічні ускладнення (аутоімунна гемолітична анемія, тромбоцитопенічна пурпура);
- Ускладнення з боку нервової системи (енцефаліт, серозний менінгіт, синдром Гїєнна-Барре, неврити черепних нервів);
- Гепатит;
- Пневмонія.

Література[ред.ред. код]

  1. МОЗ України Наказ «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей».
  2. Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Шевченко Л.Ю., Покровська Т.В., Бельдій В.І., Алексанян Т.І. Особливості перебігу інфекційного мононуклеозу у дорослих // Інфекційні хвороби. — 2005. — № 3. — С. 25–28.
  2. Інфекційний мононуклеоз.- Популярно про інфекційні хвороби
  3. Т. П. Кравец Инфекционный мононуклеоз: болезнь возвращается или распространяется?
  4. Ефективність застосування препарату Гропринозин у комплексному лікуванні хворих на інфекційний мононуклеоз.