Артемівський район (Донецька область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Артемівський район
Artemivskiy rayon gerb.png Artemivskiy rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Донецька
Код КОАТУУ: 1420900000
Утворений: 7 березня 1923
Населення: 43 927 (на 1.12.2014)
Площа: 1873 км²
Густота: 23,45 осіб/км²
Тел. код: +380-6274
Поштові індекси: 84500-84592
Населені пункти та ради
Районний центр: Артемівськ
Міські ради: 1
Селищні ради: 1
Міста: 1
Села: 76
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 84500, Донецька обл., м. Артемівськ, вул. Сибірцева, 33
Веб-сторінка: Артемівська РДА
Голова РДА: Матейченко Костянтин Володимирович
Голова ради: Кравченко Сергій Петрович

Арте́мівський райо́н — район на північному сході Донецької області з центром у місті Артемівськ. Населення становить 44440 осіб (станом на 1 серпня 2013 року). Площа 1873 км². Утворено 7 березня 1923 року.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Район розташований в північно-східній частині Донецької області і межує на сході з Луганською областю, на південному заході з Краснолиманським районом, на заході із Слов'янським та Костянтинівським районами, на північному сході з містом Горлівка та з півдня з Шахтарським районом.

Адміністративний центр району розташований в Артемівську, сполучення якого з обласним центром Донецьком, здійснюється залізничним та автомобільним транспортом. Майже всі населені пункти району мають автобусне сполучення з районним центром. Загальна територія району становить 1770 км².

Географія[ред.ред. код]

Територія Артемівського району розташована в межах Донецького кряжу. Поверхня підвищена. Місцями висота досягає 250 метрів над рівнем моря. В геоморфологічному відношенні район становить собою плато, розрізане балками, ярами та долинами малих річок.

На території району протікає значна кількість річок, багато ставків та водоймищ. Територією району протікає річка Бахмутка довжиною 86 км, площа басейну становить 1680 км². За своїм режимом річка відноситься до типу рівнинних, переважно снігового поповнення. У кліматичному відношенні Артемівський район відноситься до теплого недостатньо-зволоженого району Донецької області.

Клімат помірно-континентальний. Найбільш холодні місяці року — січень і лютий (середня температура мінус 6-8 °C). Максимальна глибина промерзання ґрунту 80 см, мінімальна 27 см. Найтепліший місяць — липень (+20, +25 °C). Середньорічна кількість атмосферних опадів рівна 500 мм. З них більша частина випадає в теплий період.

Артемівський район багатий на корисні копалини, такі як сіль, доломіти для металургії, вогнетривкі глини, глини тугоплавкі, пісок формувальний, гіпс, піщаник, крейда та цегельно-черепична сировина.

Артемівський район є одним із найбільших соледобувних районів в Україні.

В межах району експлуатується 2 великих родовища солі: Артемівськ та Ново-Карфагенне. Загальновідомими є Часів-Ярське родовище вогнетривких глин та Сіверське родовище металургійних доломітів.

Історія[ред.ред. код]

Згідно з постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року «Про адміністративно-територіальний поділ Донецької губернії» було утворено 7 округів: Бахмутський (з 1924 року — Артемівський), Луганський, Маріупольський, Старобельський, Таганрозький, Юзівський (з 1924 року — Сталінський) і Шахтинський.

Окружним центром Бахмутського округу було місто Бахмут. Тоді ж був утворений Бахмутський район, який з 1924 року перейменований на Артемівський.

Бахмутський район 1923 року було поділено на 3 волості: Бахмутську, Покровську і Званівську, до складу яких входили 23 сільські ради: Забахмутська, Малоіллінівська, Василівська, Михайлівська, Радивонівська, Покровська, Серебрянська, Івано-Хрещенська, Зайцівська, Боголюбівська, Званівська, Клинівська, Кодемська, Богданівська, Прівольська, Ново-Олексіївська, Переїзднянська, Кузьминівська, Карпівська, Карлівська, Григорівська, Миколаївська, Парасковіївська.

З часом Бахмутський (Артемівський) район збільшувався — у 19261932 роках до його складу вже входили 27 сільських рад.

Але 1932 року постановою Президії ВУЦВК і Ради Народних Комісарів УРСР від 4 квітня 1932 року територія Артемівського району була приєднана до Артемівської міськради «в порядку приєднання сільських місцевостей до міст» і у зв'язку з «великим промисловим значенням і перспективами розвитку». У 1932-1933 район страждав від голодомору, про що існують спогади місцевих жителів[1].

Перед Другою світовою війною Артемівський район знову був відновлений. З жовтня 1941 року по вересень 1943 року територія Донецької області і району була тимчасово окупована німецько-фашистськими військами. Район знову називався Бахмутським.

1962 року у зв'язку з укрупненням сільських районів до розмірів виробничих колгоспно-радгоспних управлінь замість тих, що існують Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року в Донецькій області з 28 районів було утворено всього 9. Серед них і Артемівський. Територія Артемівського району суттєво збільшилася: вона включала додатково смт Корсунь, Новолуганське, сільради Дзержинського і Константинівського районів, Кодемську сільську раду — Горлівського міськвиконкому, Калинівську і Новогригорівську сільські ради — Дебальцевського міськвиконкому, Малоорловську сільську раду — Єнакіївської міськради.

1965 року відбувається нова реорганізація, внаслідок якої Артемівський район набуває практично сучасних обрисів. 4 січня 1965 року Указом Президії Верховної Ради УРСР «У зв'язку з об'єднанням обласних промислових і обласних сільських рад депутатів трудящих Українською РСР і враховуючи пропозиції про розукрупнення районів Артемівський район утворено у складі: центр — місто Артемівськ, місто Яма Краснолиманської міськради, Луганської селищної ради і Василівської, Володимирівської, Григорівської, Зайцівської, Калинівської, Клинівської, Кодемської, Красненської, Новогригоровської, Оріхово-Василівської, Парасковіївської, Покровської і Семигірської сільських рад Артемівського району, Васюківської, Верхньокам'янської, Званівської, Різниківської, Роздолівської і Серебрянської (Сріблянської) сільських рад Слов'янського району».

20 травня 2015 року Верховна рада України прийняла постанову № 2792, згідно з якою до складу Артемівського району були включені територія Миронівської селищної ради (разом із смт Миронівський) площею 11,11 км² та територія Світлодарської міської ради (разом із містом Світлодарськом) площею 2,12 км²[2].

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 3 міські ради, 4 селищні ради та 24 сільські рад, які об'єднують 109 населених пунктів та підпорядковані Артемівській районній раді. Адміністративний центр — місто Артемівськ[3].

Населення[ред.ред. код]

Національний склад населення району за переписом 2001 року[4]

чисельність частка
українці 42 548 78,7
росіяни 9 930 18,4
білоруси 376 0,7
турки 304 0,6
вірмени 110 0,2

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

На промисловий комплекс району припадає 32,2 відсотки загальної валової продукції. У промисловості працює 13,8% загальної кількості працюючих. Співвідношення в галузевій структурі виробництва становить: ВАТ «Сіверський доломіт»(43,8%), ВАТ «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод» (6,1%), ДП «Ізосєв — 1» (19,4%), ДП «Рутекс-керам» (6,9%). У 2007 році підприємствами вироблено доломіту обпаленого 35 тисяч тонн, вогнетривких виробів 2,7 тисяч тонн, комбікорму — 45 тисяч тонн.

В Артемівському районі працюють 4 будівельні організації, які відіграють важливу роль в промисловому, соціальному і житловому будівництві.

Сільське господарство[ред.ред. код]

У районі працює 189 сільськогосподарських підприємств різних форм власності, з них 45 підприємств виробляють 80% сільськогосподарської продукції. Агропромисловий комплекс є основним сектором економіки району, в цій галузі зосереджено 32% працюючого населення. В агропромисловому комплексі у 2007 році вироблено 161,9 млн гривень валової продукції. В агропромисловому комплексі в усіх категоріях господарств у 2007 році валовий збір зернових культур склав 46,3 тисяч тонн, урожайність — 17,1 ц/га. Валовий збір зерна пшениці склав 33,7 тисяч тонн, урожайність — 23,9 ц/га.

Виробництвом продукції тваринництва займаються 18 сільськогосподарських підприємств і 4 селянських (фермерських) господарства.

Транспорт[ред.ред. код]

Районом проходять низка важливих автошляхів, серед них E40М03 та E50М04.

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]