Бджолоїдка звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бджолоїдка звичайна
Merops-apiaster.JPG
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сиворакшеподібні (Coraciiformes)
Родина: Бджолоїдкові (Meropidae)
Рід: Бджолоїдка (Merops)
Вид: Бджолоїдка звичайна
Біноміальна назва
Merops apiaster
Linnaeus, 1758
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Merops apiaster
ITIS logo.jpg ITIS: 554661
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 265611
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Merops apiaster

Бджолоїдка звичайна, або щурка європейська (Merops apiaster Linnaeus, 1758) — птах родини бджолоїдкових. В Україні гніздовий, перелітний вид.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Мають дуже яскраве і характерне забарвлення. У дорослого самця верх каштаново-рудий, плечі і поперек вохристо-жовті; лоб жовтувато-білий; через око проходить чорна смуга; горло і щоки яскраво-жовті, окреслені знизу вузькою чорною смужкою; низ тулуба зеленкувато-блакитний; спід крил рудуватий; першорядні махові пера зверху та їх покривні блакитно-зелені; другорядні — каштаново-руді; вздовж заднього краю крил проходить вузька темно-бура смуга; хвіст синювато-зелений, з видовженими і загостреними центральними стерновими перами; дзьоб чорний; ноги бурі. Доросла самка подібна до дорослого самця, але на спині зелений відтінок; видовжені пера хвоста коротші. У молодого птаха каштаново-рудий і жовтий кольори на спині, плечах, крилах і попереку замінені зеленкуватою барвою; чорної смуги на горлі і видовжених стернових пер немає. Маса тіла близько 60 г, довжина тіла 27—29 см, розмах крил 44—49 см.

Через зеленкуватість забарвлення молодих особин цей вид бджолоїдок без навичок можна сплутати з бджолоїдкою зеленою.

Поширення[ред.ред. код]

Ареал гніздовий і зимовий

Має розірваний ареал, що включає Євразію, Північну та Південну Африку. Північно-Західна Африка від Марокко на схід до Тунісу, на південь до північної межі Сахари. У Південній Африці Капська провінція та Південна Родезія. Євразія від атлантичного узбережжя Піренейського півострова на схід до верхньої течії р. Обі, західної та південно-західної межі Алтаю, Зайсана, Тарбагатаю, західної межі Сіньцзяну, Кашміру, західного Пакистану. На північ до північної Франції, Данії, північних частин Чернігівської та Тульської областей, до Рязанської та Тамбовської областей, району Ульяновська, долини Сури, гирла Ками, району Бузулука, долини Сакмари, долини Іргізу, північного узбережжя Аральського моря, північно-західної окраїни хребта Каратау, Балхаша, північно-західної окраїни Алтаю, долини верхньої Обі в районі Барнаула. На південь до Середземного моря, Палестини, Сирії, Іраку, північно-східного узбережжя Перської затоки, узбережжя Аравійського моря, південно-західного Пакистану. Поширення в межах ареалу, особливо біля північних меж, дуже нерівномірне.

У гори піднімається на висоту до 2500 м.

В Україні гніздиться на всій території, за винятком гір. Мігрує скрізь.

Чисельність[ред.ред. код]

Чисельність в Європі оцінюється в 480—1000 тис. пар, в Україні — 25—45 тис. пар[1].

Гніздова біологія[ред.ред. код]

Колонія бджолоїдок

Гніздиться, як правило, колоніями, які налічують від декількох до декількох десятків або навіть сотень пар. Гнізда влаштовує в норах, у високих (3—5 м) урвищах. Для риття нір віддає перевагу суглинкам, хоча великої ролі ґрунт не відіграє. Нора має вигляд довгого, майже горизонтального ходу, інколи з вигином довжиною до 1,5 м. Хід закінчується розширеною гніздовою камерою. Вистилка відсутня та кладка розташовується прямо на землі. З часом у норі накопичуються хітинові залишки комах. Повна кладка складається з 4—7, рідше 8—9, як виняток із 10 блискучих, білих, майже кулеподібних яєць. Батьки по черзі насиджують яйця протягом 30 діб. Будувати гніздо і вигодовувати пташенят парі допомагають пташенята з попереднього виводка — так звані помічники. Встають на крило молоді птахи через 4 тижні. Разом з батьками та їхніми помічниками вони проводять декілька днів поблизу гнізда, причому для відпочинку і сну влаштовуються на деревах. Птахи годують своїх пташенят ще приблизно 3 тижні.

Живлення[ред.ред. код]

Бджолоїдка ловить комаху

Бджолоїдки звичайні живляться різноманітними комахами, яких ловлять на льоту. Їхньою основною здобиччю є різноманітні перетинчастокрилі — бджоли, оси, джмелі, а також літаючі жуки, бабки, цикади тощо. Комах ловить кінчиком дзьоба, щоб уникнути жала. Після цього роздавлює комаху об гілку або вбиває декількома ударами. Неперетравлені рештки у вигляді хітину згодом бджолоїдка відригує у вигляді невеликих комочків — погадок. Оселяючись поблизу від бджолиної пасіки, можуть завдавати певну шкоду бджолиним колоніям.

Примітки[ред.ред. код]

  1. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

Посилання[ред.ред. код]

Зовнішні ресурси[ред.ред. код]