Бельведер (Відень)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 48°11′29″ пн. ш. 16°22′51″ сх. д. / 48.19139° пн. ш. 16.38083° сх. д. / 48.19139; 16.38083

Віденський Бельведер або Верхній Бельведер, садовий фасад.

Бельведе́р (від італ. Belvedere) — розкішний бароковий палацовий комплекс-бельведер, нині один з найбільших і найбагатших своїм зібранням мистецьких музеїв Європи, у столиці Австрії місті Відні.

Загальні дані[ред.ред. код]

Комплекс Віденський Бельведер, зведений Лукасом фон Гілдебрандтом як літня ( тоді заміська ) резиденція для одного з уславлених полководців свого часу принца Євгенія Савойського на початку XVIII століття, від перших десятиліть ХХ століття є музеєм мистецтва.

Палац-музей розміщений за адресою:

  • Prinz Eugen-Str. 27, 1030 Wien (Верхній Бельведер);
  • Rennweg 6, 1030 Wien (Нижній Бельведер, Оранжерея, Палацові стайні).

Години для відвідування:

  • Верхній Бельведер( галерея картин від 15 століття до сьогодення): щодня 10:00-18:00
  • Нижній Бельведер ( музей бароко ), Оранжерея: щодня 10:00-18:00, щосереди 10:00-21:00
  • виставка сучасного мистецтва в саду Augarten: четвер-неділя 11:00-19:00
  • Палацові стайні: щодня 10:00 до ночі.

Опис[ред.ред. код]

Вид на Верхній Бельведер

Палацовий комплекс має у своєму складі:

  • Верхній палац (Верхній Бельведер);
  • Нижній палац (Нижній Бельведер);
  • Палацовий сад (парк);
  • Оранжерея;
  • Палацові стайні.

Віденський Бельведер зберігся до наших днів у майже незміненому вигляді, за винятком неіснуючого нині звіринця у верхній частині парку й сильно переробленої оранжереї біля Нижнього палацу.

Палацовому комплексу Бельведер як архітектурному шедевру австрійського майстра Гільдебрандта, властиве поєднання парадної величі і невимушеної простоти, широкого розмаху і водночас доступності.

Між двома палацами розкинувся парк з акуратно підстриженими кущами і низькими алеями, адже дерева не повинні розростатися і затуляти собою фонтани, сходи, басейни, вази і статуї. Споруди, гармонійно вписуються у пейзаж і сприймаються як його частина, а сам краєвид — теж творіння людських рук.

У палацово-парковому комлексі Віденського Бельведеру завжди можна подихати свіжим повітрям і на деякий час забути про метушню великого міста, тому Бельведер є улюбленим місцем прогулянок як для віденьців, так і для численних туристів.

З історії палацу[ред.ред. код]

Резиденція монархів[ред.ред. код]

Палац Бельведер був зведений за велінням принца Євгенія Савойського (16631736). Ідею втілив відомий віденський архітектор Йоган Лукас фон Гілдебрандт. У 1700 році на схилі пагорбу, що спускався до міста, почалися роботи з влаштування парка на французький манер. А 1713 року взялися за будівництво споруди Нижнього палацу, що тривало три роки.

Головну будівлю комплексу — Верхній палац, звідки за планом повинен був розгортатися дивовижний вигляд на Відень, споруджений у 172123 роках.

Після смерті принца Євгенія Савойського Карл VI придбав його бібліотеку, яка склала істотну частину імператорської бібліотеки в Гофбурзі (нині Національної Бібліотеки).

Віденський Бельведер, гравюра, 1753

У 1752 році імператриця Марія Терезія придбала обидва палаци разом з парком. Правда, Бельведер досить довго був у запустінні, оскільки правителька й далі використовувала Шенбрунн як свою літню резиденцію. У Бельведері ж періодично влаштовувалися барвисті вистави і фестивалі. Найпишніше святкування було влаштоване тут на честь заручин Марії Антуанети з майбутнім королем Франції Людовиком XVI.

Наприкінці 1770-х рр. син Марії Терезії Йозеф І вирішив перевезти велику частину імператорської колекції з Гофбурґа у Верхній Бельведер і велів видати каталог художніх творів, що містились у палаці. Таким чином, Бельведер став одним з перших музеїв в Європі, відкритих для громадськості.

1897 року палац став резиденцією спадкоємця австрійського престолу принца Франца Фердинанда. Він потурбувався про те, щоб у палаці були проведені електрика і центральне опалювання. Отже, замок доби бароко був адаптований під житлові і службові приміщення.

Із початком Першої світової війни, Верхній Бельведер запустів, тоді Нижній палац вже від 1903 року був перетворений на картинну галерею. Попри передвоєнний неспокій, а згодом військовий час, спеціальна комісія піклувалася про регулярне поповнення художньої колекції. Так, наприклад, найвідоміша картина Ґустава Клімта «Поцілунок» була придбана музеєм практично відразу ж після її написання у 1908 році.

Мистецький музей[ред.ред. код]

«Юдіт» Клімта у зібранні Астрійської галереї Бельведеру

Після Першої світової війни, у 192021 роках, музей Бельведер ґрунтовно змінився. У Нижньому палаці розмістився музей бароко; у Верхньому — Галерея мистецтва XIX століття; оранжерею ж перетворили на Галерею сучасного мистецтва.

Практично всі твори австрійського бароко були перевезені з художньо-історичного музею (Kunsthistorisches Museum) до палацу Нижній Бельведер. У економічно кризові 1930-ті роки музею, однак, вдавалося поповнювати своє зібрання шедеврами класичного і сучасного мистецтва з Франції та Німеччини.

Під час ІІ Світової війни в жовтні 1944 року західна частина Верхнього палацу була зруйнована бомбою, а в лютому 1945 року подібна доля спіткала і західне крило Нижнього палацу.

По війні після тривалих і наполегливих реставраційних робіт нарешті 1953 року в Нижньому палаці був знову відкритий музей бароко, а в липні 1954 року частина зібрання предметів мистецтва XIX та XX століть була виставлена у Верхньому Бельведері і в Оранжереї.

У повоєнний час Бельведер зосередив увагу австрійської та світової громадськості. Адже в травні 1955 року са́ме в Мармуровій залі Верхнього палацу відбулося підписання Державного Договору про відновлення незалежної і демократичної Австрії представниками Австрії та 4 держав-переможниць ІІ Світової війни — СРСР, США, Великобританії та Франції. Так, Австрійська Республіка, приєднана під час війни до німецького Третього Рейху, а з 1945 року зайнята союзними військами, знову здобула повну державну незалежність.

Наприкінці ХХ століття закінчилася ґрунтовна реконструкція Верхнього палацу — знову відкриті для огляду зали палацу з виставленими із запасників художніми творами, надають можливість побачити палацову капелу, розписану провідними італійськими живописцями XVIII століття, роботи австрійського майстра Макарта, а також багате зібрання полотен європейського імпресіонізму — від Дега до Ренуара і Ґоґена, і найбільшу колекцію творів австрійських еспресіоністів та модерністів — картини Еґона Шілле та гордості вітчизняного мистецтва Ґустава Клімта.

Галерея[ред.ред. код]

Музей бароко[ред.ред. код]

Музей бароко, Нижній Бельведер.
Скульптор Г.Доннер. Святий Мартин віддає жебраку половину свого плаща.


Мистецтво бароко Австрії посіло почасне місце в історії Європи. На початковому етапі воно розвинулось під сильним впливом бароко Італії, визначного центру барокового мистецтва взагалі. Війни, що йшли між Австрією і Оттоманською Портою ( Туреччиною) затримали розвиток мистецтв в країні. Але ситуація вкрай змінилася після перемог над Туреччиною і в Австрії розпочався будівельний бум. За 30-40 років будівництва Відень та його передмістя отримали нові архітектурні домінанти у стилі бароко з новими палацами і садами.

Музей бароко в палаці Нижній Бельведер добре висвітлює цю добу і сам є експонатом музею, адже побудований в цей же період. Славу музею складає колекція скульптур,бо поряд з власною архітектурною школою склалася і потужна національна скульптурна школа. Її представники -

Серед творів музейної збірки Пермозеру належить скульптурна група «Апофеоз принца Євгена Савойського», а віртуозу Францу Мессершмідту скульптура імператриці Марії Терезії у повний зріст. У розкішному Мармуровому залі Нижнього Бельведеру розмістили і частини фонтану, скульптури для якого створив Георг Доннер ( Алегорії річок Еннс і Марч тощо).

Джерела і посилання[ред.ред. код]