Густав Клімт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Густав Клімт
Gustav Klimt
фото, 1908
Дата народження	14 липня 1862
Місце народження	Відень, Австрія
Дата смерті	6 лютого 1918
Місце смерті	Відень, Австрія
Жанр	живопис
Навчання	школа прикладних мистецтв при австрійському музеї індустріального мистецтва Відень
Напрямок	модернізм

Густав Клімт (нім. Gustav Klimt) (* 14 липня 1862 – †6 лютого 1918), австрійський художник і графік, символіст. За провідним фахом - художник-декоратор, дизайнер малюнку тканин. Один з найвидатніших представників сецесії, провідник віденського модернізму.

Зміст 1 Біографія 2 Галерея 3 Примітки 4 Посилання

[ред.] Біографія

Густав Клімт був старшим сином вихідця з Богемії гравера по золоту Ернста Клімта Старшого та Анни Розалії Фінстер. Народився у тодішньому віденському передмісті в домі на Baumgarten Nr. 4^[1]. Його брати Ернст Клімт Молодший та Ґеорґ Клімт також були художниками.

Між 1876 та 1882 роками Густав Клімт навчався у віденській художній школі (Kunstgewerbeschule) у Фердинанда Лауфбергера (Ferdinand Laufberger). У 1879 році він працював у Ганса Макарта (Hans Makart). З 1883 по 1892 роки він разом зі своїм братом Ернстом та Францем Мачем (Franz Matsch) працює в заснованій ними «компанії живописців», яка виконала серед інших замовленнь завісу та живопис на стелі для театрів у Райхенберзі та Карлсбаді, портрет родини кайзера, живопис на стелі у віденській віллі «Гермес» (Hermesvilla), фрески в Історичному Музеї та внутрішню декорацію Міського театру (Burgtheater). Після того, як тогочасна публіка з обуренням відхилила ескізи фресок для стелі віденського університету, дійшло до розриву з Францем Мачем.

У 1890 році Клімт отримав від кайзера нагороду за картину з зображенням інтер'єру пізніше знесеного старого міського театру («Бургтеатру») у Відні. У 1891 році він став членом віденського Дому Художників. 24 травня 1897 року Климт вийшов з його складу та став одним з засновників Віденської Сецесії (Wiener Secession), першим президентом якої він був з 1897 по 1899 роки. В цей час він зробив ескізи металевих дверей для будинку Сецесії, та намалював багато ілюстрацій для їхнього часопису Ver sacrum. У 1900 році його картина «Філософія» отримала золоту медаль на паризькій Всесвітній Виставці, не зважаючи на це колегія відхилила її в якості факультетської картини для великого святкового залу віденського університету.

У 1902 році він створив Бетховенський фриз для лівого бічного залу віденського будинку Сецесії (зі скульптурою Бетховен роботи Клінґера). У 1905 році він вийшов разом їз групою інших художників, серед яких був також Карл Молль (Carl Moll), з Сецесії, тому що деякі з його колег (серед них Josef Engelhart) дотримувалися занадто «натуралістичного» стилю. Картини Клімта було прибрано з будинку Сецесії. У 1907 році Клімт вперше зустрівся з Еґоном Шілє (Egon Schiele). У 1908 році відбулася перша виставка групи Клімта, яка покинула Сецессію. З 1909 по 1911 роки виник начерк Stoclet — фризу для спроектованого Йозефом Гофманном (Josef Hoffmann) Stoclet-Palais в Брюсселі.

Про значення Клімта для тодішнього мистецького життя свідчать численні виставки за кордоном. У 1908 році він виставлявся у Празі та Дрездені, в 1909 році — в Мюнхені, в 1910 — у Венеції на IX бієнналє, в 1911 — в Римі, в 1912 — знову в Дрездені, в 1913 — в Будапешті, Мюнхені та Маннгаймі, в 1916 — на виставці Bundes Österreichischer Künstler у Берліні разом з Шілє та Кокошкою. У 1917 році Клімта було обрано почесним членом віденської Академії Образотворчих Мистецтв (Akademie der bildenden Künste Wien) та мюнхенської Академії.

Тісна дружба пов'язувала Клімта з засновниками Віденських Майстерень (Wiener Werkstätte) Йозефом Гофманом (Josef Hoffmann) та Коломаном Мозером (Koloman Moser).

З 1900 по 1916 роки Густав Клімт переважно проводив літо на озері Attersee. Тут виникла більша частина його ландшафтного живопису. Тема дороги, яка відкриває променад в Seewalchen біля озера Аттерзее, нагадує про його перебування влітку в Litzlberg (1900-1907), Kammer (1908-1912) та Weißenbach (1914-1916).

Клімт ніколи не був одруженим, мав інтимні стосунки з багатьма жінками, серед них були Alma Mahler-Werfel та Emilie Louise Flöge, для салону мод котрих Клімт робив ескізи суконь. Його позашлюбний син мав одне з найзначніших зібрань картин Клімта.

6 лютого 1918 року Густав Клімт помер від крововиливу в мозок у віденській Загальній лікарні. Його могила знаходиться на кладовищі в Hietzing. У 1924 році на його честь названо провулок у Відні: Klimtgasse.

[ред.] Галерея

Портрет Соні Книпс (1898)	Яблуня (1912)	Портрет Фредеріки Марії Беєр (1918)	Портрет невідомої (1894)
Портрет Емілії Фльоге (1902)	Поцілунок (1907-1908)	Церква в містечку Унтерах (1916)	«Золоті рибки» (1901-1902)
Три віка жінки (1905)	Потртет Маргарет Стронбороу-Віттгенштайн (1905)	Буковий гай (1902)	Життя та Смерть (1908-1911)
Поле

[ред.] Примітки

[ред.] Посилання

• AZH: галерея - Густав Клімт (укр.)
• Архів Густава Клімта (нім.)
• Товариство імені Густава Клімта (нім.)
• Найбільше в світі зібрання творів Густава Клімта в палаці Бельведер, Відень (нім.)
• Біографія та праці (нім.)