Блаватська Олена Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олена Петрівна Блаватська
Елена Петровна Блаватская
Hpb.jpg
Фотопортрет Олени Блаватської 1877 року
Народилася 31 липня (12 серпня) 1831(1831-08-12)
Катеринослав, Російська імперія
Померла 26 квітня (8 травня) 1891(1891-05-08) (59 років)
Лондон, Англія
Ім'я при народженні Олена Петрівна Ган
Діяльність письменниця, засновниця Теософського товариства
Батько Петро Олексійович Ган
Матір Олена Андріївна Ган

Блава́тська Оле́на Петрі́вна (рос. Елена Петровна Блаватская, уроджена Геле́на фон Ган нім. Helena von Hahn [1]; *31 липня (12 серпня) 1831, Катеринослав (зараз Дніпропетровськ) — † 26 квітня (8 травня) 1891, Лондон) — російська письменниця, мандрівниця, теософ. Одна з засновників Теософічного товариства.

За деякими західними джерелами, Олена Блаватська — прибічниця окультизму та спіритуалізму; за російськими джерелами (деякі філософські словники, енциклопедії, підручники), вона філософ[2], науковець та релігієзнавець[3].

У 18481875 роках вона здійснила фактично триразову навколосвітню подорож[4].

1875 року у Нью-Йорці разом з полковником Г. С. Олкоттом заснувала Теософське товариство, головною метою якого було «створити ядро Всесвітнього Братерства, де не буде мати значення різниця раси, колір шкіри, стать, каста й віросповідання».

Біографія[ред.ред. код]

Родовід[ред.ред. код]

Родовід Олени Петрівни Блаватської з материнського боку сходить через Михайла Чернігівського до засновника державності на Русі — Рюрика [5][6][7][8].

Прямим предком О. П. Блаватської, з материнської лінії, був Сергій Григорович Долгорукий (відомий дипломат свого часу) — брат Олексія Григоровича Долгорукова, члена Верховної таємної ради при Петрі II. Сергій Григорович був прадід Олени Павлівни Фадєєвої-Долгорукої (бабуся Блаватської) і прапрадід Олени Петрівни Блаватської [9].

Андрій Михайлович Фадєєв,
дідусь О. П. Блаватської

Прадід Олени Блаватської, князь Павло Васильович Долгоруков (1755–1837), генерал-майор часів Катерини II, мав найвищу військову нагороду — Орден Святого Георгія [10] і був другом та товаришем по службі Кутузова [11]. Деякі автори вважають, що П. В. Долгоруков був відомим масоном і розенкрейцером, і навіть, ходили чутки, що він зустрічався з Каліостро та графом Сен-Жерменом [12].

Проте найбільш відомі й авторитетні біографії графа Сен-Жермена про таку зустріч нічого не говорять, до того ж під час перебування графа Сен-Жермена в Росії (1762) Павлові Васильовичу було тільки 7 років [13][14].

Олена Павлівна Долгорука,
бабуся О. П. Блаватської

Його дружиною була Генрієтта де Бандре дю Плессі, донька Адольфа Францовича, який командував армійським корпусом у Кримській кампанії й, зі слів А. М. Фадєєва, був улюбленцем Суворова [15]. Донька Павла Васильовича й Генрієтти Адольфівни, князівна Олена Павлівна, бабуся О. П. Блаватської, здобула гідну домашню освіту, знала 5 іноземних мов, розумілася на археології, нумізматиці, ботаніці. Гербарії Фадєєвої та її малюнки різних рослин, що на цей час зберігаються в архіві Академії наук, були відомі багатьом ученим і викликали захоплення. Олена Павлівна листувалася з німецьким ученим Александром Гумбольдтом, англійським геологом, засновником Географічного товариства Родріком Мерчісоном, шведським ботаніком Христіяном Стевеном, який вивчав флору й фауну Криму та Кавказу [9][16][17]. Як повідомляє О. Ф. Писарєва, ботанік Гомер-де-Гель назвав знайдену ним раковину на честь Олени Павлівни — Venus-Fadeeff [18][19].

1813 року князівна взяла шлюб із Андрієм Михайловичем Фадєєвим, державним чиновником, який згодом став таємним радником, губернатором Саратова й Тифліса, чий родовід сходить до російських стовпових дворян та ліфляндських німців фон Краузе [20]. Прадід Андрія Михайловича — Петро Михайлович Фадєєв, був капітаном армії Петра Великого [21]. В Олени Павлівни й Андрія Михайловича було четверо дітей: старша донька — Олена Ган — відома письменниця (її називали російською Жорж Санд [22]), мати Олени Петрівни Блаватської, Віри Петрівни Желіховської та Леоніда Гана; син — Ростислав Фадєєв — генерал, військовий письменник і реформатор; донька Катерина Андріївна — мати видатного російського державного діяча Сергія Юлійовича Вітте; донька — Надія Андріївна, активний член Теософського товариства.

Ростислав Андрійович Фадєєв,
дядько О. П. Блаватської

С. Ю. Вітте повідомляв, що його прадід П. В. Долгоруков під час весілля доньки благословив її й зятя древнім хрестом, який, за сімейними переказами, належав Великому князеві Київському, святому Михайлові Чернігівському. Пізніше цей хрест перейшов до Олени Павлівні, а потім й до самого С. Ю. Вітте [23].

По лінії свого батька — Петра Олексійовича Гана, Олена Петрівна належала до прибалтійського німецького роду Ган [24]. Борис Цирков, редактор і активний пропаґандист теософського вчення, у передмові до зібрання творів Блаватської вказує на належність Ганів (предків ОПБ з батьківської лінії) до графського роду von Hahn [25] з Базедова (Мекленбург), який, за іншими джерелами, сходить до жіночої лінії династії Каролингів і німецьких лицарів-хрестоносців [26]. Але дотепер не знайдено жодних документів, які підтверджували б родинні зв'язки родини Олени Блаватської з мекленбурзькими графами: у службовому списку «Олексій Федоров, син Ган» (1751–1815) — дід ОПБ, комендант фортеці Каменець-Подільск  — зазначений як виходець з «Естляндських жителів, батько його іноземний підданий, був в Естляндії крайскомісаром»; в архівах зберігаються документи, що підтверджують існування «крайскомісара» Йоганна Фрідріха (Федора) Гана (Johann Friedrich Hahn), який народився 1719 року в Нарві й помер там 31 травня 1803 року, але в яких нічого не написано про походження й родинні зв'язки родини [27]. Цікаво, що сам Цирков — з жіночої лінії — був причетним до роду Ган, але не Йоганна Фрідріха, а Йоганна Августа фон Гана (документально не пов'язаного з родиною ОПБ).

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Роки мандрівок[ред.ред. код]

Основний творчий період[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У своїй автобіографічній книзі «Моє життя» Магатма Ганді зазначав, що на його світогляд вплинули особисте спілкування з членами Теософського товариства і читання праць О. П. Блаватської.
  • Згідно з книгою культуролога і політолога Ксенії Мяло, Магатма Ганді казав, що для нього було б радістю «торкнутися краю одягу пані Блаватської».
  • У 1991 році кіностудією «Центрнаучфільм» був знятий фільм «Хто ви, мадам Блаватська?». Головну роль у фільмі зіграла народна артистка Росії Ірина Муравйова.
  • Всі роботи О. П. Блаватської, як і раніше перевидаються, часом у кількох редакціях. Її твори перекладені на всі європейські мови, а також на іврит, арабську, тамільську, гінді, китайську, японську, в'єтнамську та багато інших.
  • У 1975 році урядом Індії була випущена пам'ятна марка, присвячена 100-річчю створення Теософського товариства. На марці зображено друк Товариства і його девіз: «Немає релігії вище істини».

Бібліографія[ред.ред. код]

Видання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Архив Эриха Амбургера, Виртуальная Библиотека Восточная Европа)
  2. Блаватская Елена Петровна / Новейший философский словарь / Грицанов А. А.. — Научное издание. — Минск: В. М. Скакун, 1999 г — 896 с.;
     — Блаватская Елена Петровна / Философский энциклопедический словарь / Ред.-сост. Е. Ф. Губский и др. — М.: Инфра-М, 2003. — 576 с — (Б-ка словарей «ИНФРА‑М»);
     — Блаватская Елена Петровна / Краткий философский словарь / А. П. Алексеев, Г. Г. Васильев и др.; Под ред. А. П. Алексеева. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. — 496 с (Словарь подготовлен коллективом кафедры философии гуманитарных факультетов Московского государственного университета имени М. В. Ломоносова);
     — Блаватская Елена Петровна / Краткая философская энциклопедия. — М., Издательская группа «Прогресс» — «Энциклопедия», 1994. — 576 с.;
     — Краткий словарь по философии. Более 1000 статей / Авт. сост. Н. Н. Рогалевич. — Минск: Харвест, 2007. — 830 с. ISBN 978-985-16-1868-8
     — История русской философской мысли // История философии: Учеб. пособие для вузов / А. Н. Волкова, B.C. Горнев, Р. Н. Данильченко и др.; Под ред. В. М. Мапельман и Е. М. Пенькова. — М.: «Издательство ПРИОР», 1997. — 464 с (Учебник рекомендован Научно-методическим Советом по философии Министерства образования Российской Федерации к изданию в качестве учебного пособия) ISBN 5-7990-0028-5;
     — Теософия // Основы религиоведения. Учебник / Ю. Ф. Борунков, И. Н. Яблоков, М. П. Новиков и др.; Под ред. И. Н. Яблокова (Заведующий кафедрой религиоведения МГУ). — М.: Высшая школа, 1994. — 368 с. ISBN 5-06-002849-6 Учебник издан в рамках Федеральной целевой программы книгоиздания России и рекомендован Государственным комитетом Российской Федерации по высшему образованию;
  3. Блаватская Елена Петровна / Новейший философский словарь / Грицанов А. А.. — Научное издание. — Минск: В. М. Скакун, 1999 г — 896 с.;
     — Блаватская Елена Петровна / Краткий философский словарь / А. П. Алексеев, Г. Г. Васильев и др.; Под ред. А. П. Алексеева. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. — 496 с (Словарь подготовлен коллективом кафедры философии гуманитарных факультетов Московского государственного университета имени М. В. Ломоносова);
  4. Блаватская Елена Петровна / Новейший философский словарь / Грицанов А. А.. — Научное издание. — Минск: В. М. Скакун, 1999 г — 896 с.
  5. Сайт «Знаменитые потомки Рюрика»
     — Родословная роспись князей Долгоруковых (первая ветвь)
  6. Крэнстон, Сильвия при участии Уильям, Кэри. Часть I. Жизнь в России. Глава 1. Истоки // Е. П. Блаватская: Жизнь и творчество основательницы современного теософского движения / Пер. на русский. — 2-е издание, доп. — Рига-Москва: ЛИГАТМА, 1999. — С. 19.
  7. Первая дама естественной истории (О Елене Павловне Фадеевой и её семье) / Ольга Александровна Валькова, кандидат исторических наук, Институт истории естествознания и техники им. С. И. Вавилова РАН
  8. Olcott H. S. Old Diary Leaves. Part 1. p.257-258
  9. а б Светлана Кайдаш «Елена Блаватская в России» // «Утренняя звезда» — научно-художественный иллюстрированный альманах Международного Центра Рерихов, № 2—3, 1994–1997
  10. Долгорукий (Долгоруков) Павел Васильевич // «Пензенская энциклопедия» / Гл. ред. К. Д. Вишневский. — Пенза: Министерство культуры Пензенской области, М.: Большая Российская энциклопедия (размещено на сайте телеканала «Россия. Пенза»)
  11. Фадеев. Ч.II. С.219
  12. Helena Petrovna Blavatsky / Ed. by Nicholas Goodrick-Clarke. — North Atlantic Books, 2004. — P. 2—3. — ISBN 1-55643-457-X
  13. См.: Поль Шакорнак. «Граф Сен-Жермен —- хранитель всех тайн» — М.: «Вече», 2007 (за эту работу Поль Шакорнак был удостоен премии им. Марии Стар французского общества писателей)
  14. См.: Изабель Купер-Оукли. «Граф Сен-Жермен. Тайны королей» — М.: Беловодье, 1995.
  15. Фадеев. Ч.I. С.20—21
  16. Первая дама естественной истории (О Елене Павловне Фадеевой и её семье) / Ольга Александровна Валькова, кандидат исторических наук, Институт истории естествознания и техники им. С. И. Вавилова РАН
  17. Учёный-природовед, коллекционер, педагог Елена Павловна Фадеева / Сайт Днепропетровского исторического музея
  18. Писарева Е. Ф. О скрытом смысле жизни (сборник работ). — Киев: Изумрудная Скрижаль, 1997. — С. 263
  19. Е. Ф. Писарева. Елена Петровна Блаватская. (Биографический очерк)
  20. Фадеев A. M. Воспоминания. 1790–1867. Одесса, 1897. С. 8.
  21. Zirkoff. H.P.Blavatsky. C.XXVI
  22. Ган Елена Андреевна // Российский гуманитарный энциклопедический словарь
  23. Предание про крест Михаила Черниговского / Сайт «Хронос»
  24. Елена Петровна вспоминала: «В письмах, написанных по-французски, мы добавляли de к своей фамилии — как благородные. Если же фамилия писалась по-немецки, то добавляли von. Мы были и мадемуазель de Han и von Han. Мне это не нравилось, и я никогда не ставила de к фамилии Блаватского, хотя он и был знатного происхождения; его предок, гетман Блаватко оставил две ветви — Блаватских в России и графов Блаватских в Польше». См.: Letters of Н. Р. Blavatsky to А. Р. Sinnett. Ed. By A.T. Barker. N.Y.-L., 1923. P. 150 (цит. по книге: Нэф К. Мэри. Личные мемуары Е. П. Блаватской. М., 1993. С. 9
  25. [1] Фамилия Ган на страницах немецкой Википедии
  26. Е. В. Аливанцева, директор Музейного центра Е. П. Блаватской и ее семьи. «Елена Ган и Елена Блаватская. Неизвестный парный портрет» // «Культура и время» Общественно-научный и художественный журнал № 2 (20) — 2006 г. Международный Центр-Музей имени Н. К. Рериха
  27. Erik-Amburger-Datenbank