Рюрик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рюрик
Rurik titularnik.jpg
 Народився  ?
невідомо
 Помер  879
невідомо
Рід Рюриковичі
Проживання Ладога
Конфесія язичник
Князь ладозький
862879[1]

Рю́рик (давньорус. Рю́рикъ; ? — 879[2]) — літописний князь, легендарний засновник династії Рюриковичів і Новгородського князівства[к 1]. Князь ладозький (862879)[2]. Часто називається новгородським князем, проте за його життя Новгорода ще не існувало[2]. За легендою «Повісті врем'яних літ» закликаний ільменськими словенами разом з братами Синеусом і Трувором княжити у Новгород у 862 році. Батько київського князя Ігоря. В історіографії інколи отожнюється з данським конунгом Рориком або представником князівського роду ободритів. Деякі дослідники заперечують історичність існування Рюрика, вважаючи його легендарною особою[2].

Літописні дані[ред.ред. код]

Основні матеріали, за якими нам відома діяльність Рюрика, суть Повість врем'яних літ та Ніконівський літопис. На жаль, відповідні частини Повісті спотворені кількома редагуваннями, а Ніконівського літопису неповні, розбавлені пізнішими вставками з візантійських і московських документів, та мають складну неоднозначну хронологію. Ці два джерела викладають історію Рюрика з протилежних точок зору: Повість врем'яних літ з точки зору варягів, а Ніконівський літопис — з точки зору киян. Ян Длугош у XV ст. в оповіданнях про Русь спираючись на стародавні київські хроніки колись вивезені перед падінням київського князя Святополка (1015–1019 рр.) називає Рюрика як «Рурко», «Рурек»[3].

Пам'ятник Рюрику у Великому Новгороді

Подальші численні події відредагована Повість записує під одним 862 роком. Ніконівський літопис дає розбивку за роками, з 867 по 873.

  • 862 або 868 — від варягів прибув запрошений князь на ім'я Рюрик. Повість временних літ розповідає тут деякі подробиці. Так, за розповіддю Повісті, разом із Рюриком прибули два його брати: Синеус та Трувор. Щодо цих імен, загальноприйнятною є версія Б.Рибакова, ніби літописець не зрозумів шведського тексту, де повідомлялось, що Рюрик прийшов із своїм домом (sine hus, сине-хус) та вірною дружиною (tru varing, тру-вор). Можливо брати — просто данина легенді (у легендах північної Європи доволі росповсюдженим є сюжет про героя, та двох його братів), або калька з легенди про заснування Києва (див. Кий, Щек та Хорив). Втім, цілком ймовірно, що брати справді існували — але їхні імена до часів запису Повісті не збереглися. Також вірогідно, що разом із Рюриком прибули просто два підлеглих йому або навіть рівноправних з ним воєначальника (за літописом, кожний з братів мав власне військо), яких пізніше назвали Рюриковими братами. Достовірних відомостей на користь будь-якого з цих припущень на теперішній час немає. За текстом Повісті, Рюрик розмістився із військом у Ладозі, Синеус — у Білоозері, а Трувор — в Ізборську. Далі Повість веде розповідь про заснування варягами міст Новгорода, Полоцька, Ростова, Мурома та інших. Ця версія не підтверджується ніяким чином: археологія показує існування названих міст задовго до Рюрика, та й назви їх відповідають мові місцевого населення: вони мають слов'янське або фіно-угорське, але ніяк не скандинавське походження. За тим у Повісті розповідається, як двоє бояр Рюрика, на імена Аскольд та Дір відправилися на південь з місією від Рюрика до Царьграду. По дорозі вони втрапили на місто Київ, де й почали князювати самовільно, покинувши виконувати рюриків наказ. Це версія подій протирічить усім іншим наявним відомостям про Аскольда та Діра, тож вона також зараз вважається штучною вставкою пізнішого походження, ніж оригінальний текст Повісті. Щодо Аскольда і Діра існують різні припущення, але більшість доказів свідчить про їхнє полянське походження. Найбільш обґрунтованою на нинішній час є думка, що Аскольд та Дір були нащадками Кия. Втім, остаточно це не доведено.
  • 864 або 870 рік. За Повістю несподівано та одночасно помирають Синеус та Трувор. По їхній смерті Рюрик полишає Ладогу та починає правителювати у Новгороді.
  • 872 рік. Повість про цей рік (за її хронологією це має бути 866) не пише нічого, а за Ніконівським літописом цього року булгари вбивають Аскольдового сина. А мешканці Новгорода усвідомлюють, що стали рабами Рюрика та піднімають повстання. Рюрик придушує повстання новгородців та вбиває їхнього ватажка, Вадима Хороброго.
  • 865 або 874 рік. Аскольд та Дір вирушають у похід на Царград.

Рюрик помер 879 року. Звичайно, всі дати і події, пов'язані з Рюриком дискусійні і потребують подальшого вивчення. Один з літописів, писаних скорописом XVII ст., який має заголовок «Летописец о великих княжениях и о битвах, како же побеждали князь князя и колько который князь княжил на своем княжении», розповідає ніби Рюрик з Олегом воювали Лоп і Корелу і що 879 року Рюрик помер в Корелі.

Історіографія[ред.ред. код]

Навколо родоначальника династії існує багато версій, аж до спроб довести його легендарність.

Польський славіст Генрик Ловмяньський вважав Рюрика реальною історичною особою, зазначаючи, що київська династія Рюрикочів не могла не пам'ятати діда або прадіда Володимира І[4].

Історик Б. О. Рибаков вважає, що один з набігів закінчився успіхом, і керівник скандинавської дружини захопив владу в Новгороді. Літописець записав, що новгородці самі запросили варязьку дружину для того, щоб правити ними.

На думку І. Я. Фроянова, варязького конунга з дружиною запросили з метою надання військової допомоги. Однак, після завершення військових дій Рюрик скинув словенського князя Вадима Хороброго і захопив владу.

Примітки[ред.ред. код]

Коментарі
  1. Утім, питання щодо князювання Рюрика в Новгороді залишається дискусійним: за деякими даними, це місто в IX столітті ще не існувало.
Джерела
  1. ЛІТОПИС РУСЬКИЙ. Роки 852 — 912
  2. а б в г Войтович 2000.
  3. стр. 476, Щавелева Н.И. // Древняя Русь в «Польской истории» Яна Длугоша. (Книги I-VI): текст, перевод, комментарий – г. Москва: Памятники исторической мысли, 2004 г. – 493 с.: ил.; 22. – (Древнейшие источники по истории Восточной Европы / редкол.: акад. РАН В. Л. Янин (отв. ред. и др.). Часть текста парал. на рус. и лат. яз. – Библиогр.: с. 453-461, в тексте и в подстроч. прим. – Указатели: с. 463-494. – 800 экз. – ISBN 5-88451-135-3. (рос.) (лат.)
  4. Łowmiański H. Rurik // Słownik starożytności słowiańskich. —Wrocław-Warszawa-Kraków. — T.4. — Cs.2. — 1967. — S.577

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]