Вінницький район (1923—2020)
| Вінницький район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| ліквідована адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  СРСР (.svg){kind=small} УСРР),  Україна
| ||||
| Область: |  Вінницька область
| ||||
| Код КОАТУУ: | 0520600000 | ||||
| Утворений: | 1923 | ||||
| Ліквідований: | 17 липня 2020[1] | ||||
| Населення: | ▼ 657 600 (01.01.2018) | ||||
| Площа: | 6889 км² | ||||
| Густота: | 95,46 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-432 | ||||
| Поштові індекси: | 23201—23261 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | м. Вінниця | ||||
| Селищні ради: | 3 | ||||
| Сільські ради: | 30 | ||||
| Смт: | 3 | ||||
| Села: | 49 | ||||
| Селища: | 2 | ||||
| Районна влада | |||||
| Голова ради: | Сітарський Сергій Миколайович | ||||
| Голова РДА: | Луценко Євгеній Васильович[2] | ||||
| Вебсторінка: | Вінницька РДА Вінницька районна рада | ||||
| Адреса: | 21000, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 17 | ||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
|
| |||||
Ві́нницький райо́н — колишній район Вінницької області в Україні утворений у 1923 році. Територія району 921 км². Район об'єднує 54 населених пункти, у тому числі 3 селища міського типу та 51 село.
Районні органи влади розташовані у Вінниці.
13 травня 2015 — Верховна Рада України прийняла постанову, згідно якої затвердила територію Вінницького району загальною площею 91035,54 гектара.[3]
Географія[ред. | ред. код]
| Літинський район | Калинівський район | |
| Липовецький район | ||
| Жмеринський район | Тиврівський район | Немирівський район |
Історія[ред. | ред. код]
Перші згадки про жителів сучасної території Вінницького району відносяться до VIII ст. до н. е., коли, з Прикаспію, через Дон вторглися войовничі племена скіфів. Тому свідчать знайдені під час археологічних розкопок скіфські кургани біля сіл: Переорки, Стрижавка, Тютьки, Лука-Мелешківська.
Реформа 1861 р. принесла селянам відміну кріпосного права. І в той же час на території району почала розвиватися переробна промисловість: спиртовий завод коло с. Переорки, цукровий завод в с. Степанівка, порцеляновий завод у с. Майдан.
В центрі Вороновиці знаходиться пам'ятник архітектури XVIII ст. палац Грохольських-Можайських. Будинок почали будувати в 1760 р. польські магнати Грохольські. Сьогодні під дахом цієї споруди працюють два музеї: музей авіації України і музей кобзаря Володимира Перепелюка 1941—1944 рр. для України і зокрема для району були важкими воєнними роками. Наприкінці 1941 р. у Коло-Михайлівському сосновому лісі почалося будівництво надсекретного об'єкта, який згодом отримав назву ставка Гітлера «Вервольф».
Адміністративний устрій[ред. | ред. код]
Адміністративно-територіально район поділяється[4] на 6 міських громад:
7 селищних:
та 3 сільських:
Економіка[ред. | ред. код]
З корисних копалин видобуваються граніт, глина, пісок, торф.
У Вінницькому районі працює 13 промислових підприємств, які об'єднані у дві галузі: в обробній працює — 11 підприємств, в добувній — 2. Найбільші з них: Українсько-австрійське підприємство «Поділля ОБСТ»; ВАТ «Комбінат хлібопродуктів № 2»; Приватне підприємство виробнича фірма «Панда»; ЗАТ «Вінниця млин»; ЗАТ «Подільський цукор»; спільне Українсько-угорське підприємство «Анфол».
Район — аграрний, 95 % валового внутрішнього продукту становить виробництву і переробка сільськогосподарської продукції. Сільськогосподарські підприємства спеціалізуються у рослинництві на виробництві зерна і цукрового буряка, а у тваринництві м'яса і молока. У галузевій структурі сільського господарства рослинництво становить 75 %, тваринництво 25 %. Працює 85 фермерських господарств, площа сільгоспугідь, яку вони використовують, становить 4,3 тис. га.
У районі зареєстровано 703 суб'єкти підприємництва. З початку інвестування економіку району залучено іноземних інвестицій на суму 18,2 млн дол. США. З іноземними інвестиціями працює 13 підприємств.
Транспорт[ред. | ред. код]
На території відкрито понад 30 приміських автобусних маршрутів загального користування, на яких працює понад 100 одиниць автотранспортних засобів.
На територію району заїжджають вінницькі міські автобуси #27 Залізничний вокзал «Вінниця» — Лука Мелешківська та #19 Вишенька — Намирівське шосе — Село Віницькі Хутори. Докладніше — у статті Вінницький автобус.
Із міста Вінниці розходяться залізниці у трьох напрямках: на Козятин (зупинки Стадниця, Десенка, Сосонка), на Жмеринку (Парпурівський, Тюшки, Веселка), на Гайсин (Гуменне, Вороновиця). У цих напрямках курсують приміські поїзди.
Районом проходить низка важливих транспортних коридорів, серед них автошляхи E50 та E583, а також об'їзна навколо Вінниці, яка є адміністративною межею між Вінницею і районом. Також проходить низка регіональних та територіальних автошляхів: Р17, Т 0204, Т 0212, Т 0216, Т 0230 та Т 0231.
Населення[ред. | ред. код]
- Розподіл населення за віком та статтю (2001)[5]
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 34 067 | 6464 | 5954 | 10 069 | 8276 | 3177 | 127 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 39 359 | 6053 | 5681 | 10 149 | 9844 | 7016 | 616 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національний склад населення за даними перепису 2001 року[6]:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українці | 71284 | 97,08 % |
| росіяни | 1508 | 2,05 % |
| поляки | 104 | 0,14 % |
| білоруси | 103 | 0,14 % |
| молдовани | 66 | 0,09 % |
| інші | 365 | 0,50 % |
Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 71648 | 97,57 % |
| російська | 1498 | 2,04 % |
| білоруська | 38 | 0,05 % |
| молдовська | 29 | 0,04 % |
| вірменська | 20 | 0,03 % |
| інші | 197 | 0,27 % |
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
У районі функціонують 40 середніх загальноосвітніх шкіл, 15 дошкільних установ. Працює Прибузька спеціальна загальноосвітня школа, дитяча юнацько-спортивна школа та 3 школи естетичного виховання дітей, які відвідують близько 300 учнів.
На території району розташований Вінницький національний аграрний університет. У ВУЗі навчається близько 8,2 тис. студентів, які отримують спеціальності на факультетах: агрономічному, зооінженерному, механізації сільського господарства, економічному, обліково-фінансовому.
Базову освіту надає молоді Вороновицьке професійно-технічне училище № 14, яке готує швачок, кухарів-кондитерів, електро- та газозварювальників, слюсарів, трактористів та трактористів-водіїв
Мережа закладів культури нараховує 81 заклад системи Міністерства культури України:
- 39 закладів культури клубного типу:
- районний будинок культури (с. Вінницькі Хутори)
- 2 селищні будинки культури
- 24 сільські будинки культури
- 12 сільських клубів
- централізована бібліотечна система у складі центральної районної бібліотеки, районної бібліотеки для дітей (смт Вороновиця) та 33 бібліотеки-філії;
- 2 дитячі музичні школи та 2 дитячі школи мистецтв;
- 3 музеї: Вороновицький музей історії авіації та космонавтики України, народний музей історії села Оленівка та народний музей історії села Жабелівка.
Працює 278 клубних формувань, у тому числі 16 оркестрових та інструментальних колективів, 106 вокально-хорових, 19 хореографічних, 24 театральних колективи.
Охорона здоров'я[ред. | ред. код]
Медичне обслуговування населення району здійснюють Вінницька центральна районна клінічна лікарня, Вороновицька районна лікарня, Стрижавська міська лікарня; Луко-Мелешківська, Мізяківсько-Хутірська, Писарівська, Гавришівська та Михайлівська дільничі лікарні, 9 лікарських амбулаторій та 36 фельдшерсько-акушерських пунктів.
На сьогоднішній день розрахунковий час доїзду «швидкої» до найдальшої точки Вінницького району — тридцять хвилин. Але на практиці цей час може бути куди довше — в день дві машини обслуговують в середньому близько 18 викликів, і час, який витрачається на виклик, може бути самим різним — залежно від патології, стану хворого, часу, за який довелося добиратися на один виклик. І коли вони обслужать наступний — нікому не відомо.[7]
Радіус обслуговування «швидкої» — близько тридцяти кілометрів. На даний момент є ще дві підстанції — машина в Стрижавці (сестринська бригада) та Вороновиці (лікарська бригада). У Вінниці — дві машини, і ось недавно отримали ще й реанімобіль. В принципі, на кожній дільниці є санітарний транспорт, але вони працюють з 9 до 16 години. Потім вони закриваються, і все обслуговування лягає на дві бригади.
Зараз районна швидка допомога в результаті реформування повинна перейти до структури «Медицина катастроф». Згідно з наказом, на чергуванні повинні бути три машини — дві лікарські бригади та одна фельдшерська.
Після реформи структура районної «швидкої» буде виглядати так: Центральна станція швидкої допомоги у Вінниці, і ще п'ять бригад в навколишніх селах — у Стрижавці, Михайлівці, Вороновиці, Некрасові і Вінницьких Хуторах.
Політика[ред. | ред. код]
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Вінницького району було створено 68 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 74,71 % (проголосували 48 321 із 64 676 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 73,34 % (35 440 виборців); Юлія Тимошенко — 13,50 % (6 523 виборців), Олег Ляшко — 3,85 % (1 862 виборців), Анатолій Гриценко — 3,46 % (1 670 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,84 %.[8]
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Пам'ятки архітектури Вінницького району
- Пам'ятки монументального мистецтва Вінницького району
- Пам'ятки історії Вінницького району
- Пам'ятки археології Вінницького району
Персоналії[ред. | ред. код]
- Прокоп Романенко (1906—1965) — новатор колгоспного виробництва, голова колгоспу «Ленінський шлях» Калинівського району Вінницької області УРСР, двічі Герой Соціалістичної Праці (1952, 1958).
- Василь Баранюк (1915—1990) — радянський військовик, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1945).
- Іван Стаднюк (1920—1994) — радянський прозаїк, сценарист, драматург і військовий журналіст.
- Микола Баленко (1921—1994) — радянський військовий льотчик-штурмовик, учасник Другої світової війни, гвардії старший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1945).
- Василь Онопенко (1949) — український політик та правник, 3-й Міністр юстиції України (1992—1995), Голова Верховного Суду України (2006—2011).
- Наталія Добринська (1982) — українська легкоатлетка (багатоборство), олімпійська чемпіонка (Пекін, 2008).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розпорядження Президента України від 19 серпня 2020 року № 441/2020-рп «Про призначення Є.Луценка головою Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області»
- ↑ Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 9 грудня 2015.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Вінницька область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 23 листопада 2020.
- ↑ а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Вінницька область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 24 серпня 2017.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 листопада 2012. Процитовано 7 червня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 25 березня 2016.
Джерела та посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вінницький район (1923—2020) |
- Вінницька ОДА[недоступне посилання з червня 2019]
- Мислене древо [Архівовано 19 лютого 2006 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Вінницький район // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.169-192
|
Це незавершена стаття про Вінницьку область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
|
