Гриценко Анатолій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Гриценко.
Гриценко Анатолій Степанович
Гриценко Анатолій Степанович
Анатолій Гриценко, 2006 рік
Час на посаді:
26 грудня 2007[1] — 12 грудня 2012
Попередник Анатолій Кінах
Наступник Володимир Литвин
Час на посаді:
4 лютого 2005 — 18 грудня 2007
Президент Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр   Юлія Тимошенко
Юрій Єхануров
Віктор Янукович
Попередник Олександр Кузьмук
Наступник Юрій Єхануров
Народився 25 жовтня 1957(1957-10-25) (55 років)
село Багачівка, Черкаська область, УРСР
Політична партія Громадянська позиція.gif Громадянська позиція
Нагороди
Іменна вогнепальна зброя
Україна Народний депутат України
6-го скликання
безпартійний (НУНС) 23 листопада 2007 —

Анато́лій Степа́нович Грице́нко (* 25 жовтня 1957, місто Багачівка, Звенигородський район, Черкаська область) — український політик і військовий діяч, міністр оборони України (2005—2007), голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (від 2007), голова «Громадянської позиції». Полковник запасу. Кандидат технічних наук (з 1984). Автор понад 100 наукових робіт.

Володіє англійською мовою.

Захоплення — шахи, преферанс, туризм, риболовля.

Зміст

Біографія [ред.]

1974 року закінчив Київське суворовське військове училище з золотою медаллю.[2]

1979 — закінчив Київське вище військове авіаційне інженерне училище.

Проходив службу в стройових частинах (начальник групи обслуговування військової частини у місті Охтирка), 8 років працював викладачем у Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі, на штабних посадах в Міноборони України.

1994—1997 — начальник Управління проблем військової безпеки і військового будівництва Науково-дослідного центру Генерального штабу Збройних Сил України.

1993 — закінчив Інститут іноземних мов Міністерства оборони США

1994 — закінчив оперативно-стратегічний факультет Університету Військово-повітряних сил США.

1995 — закінчив курси підвищення кваліфікації при Академії Збройних Сил України.

1997—1999 — очолював аналітичну службу апарату РНБО.

З грудня 1999 р. — президент Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. Одночасно, з лютого 2000 року — позаштатний консультант Комітету питань національної безпеки оборони Верховної Ради України, а з листопада 2000 року — член Громадської ради експертів з внутрішньополітичних питань при Президенті України.

У червні 2004 р. призначений керівником інформаційно-аналітичного забезпечення виборчої кампанії Віктора Ющенка.

4 лютого 2005 року Гриценко призначений міністром оборони України. Обіймав цю посаду в урядах Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича. Про причини свого звільнення з посади 18 грудня 2007 року зазначив, що:

« Напевно, на тому етапі Президентові знадобився не міністр оборони, а міністр надлишкового військового майна, що направляє в потрібне русло фінансові й матеріальні потоки військового відомства. Таку людину й призначили…[3]  »

4 грудня 2007 року створено Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, головою якого став Анатолій Гриценко.

11 грудня 2008 року Анатолій Гриценко очолив Всеукраїнську громадську організацію «Громадянська позиція».

Погляди [ред.]

Має прозахідні погляди, зокрема, виступає за вступ України до НАТО та ЄС.[4] Однак, у той же час, питання вступу України до НАТО вважає наразі неактуальним.[5][3]

Родина [ред.]

Батько — Степан Дем'янович (1927 — 16 лютого 2013). З 1944 брав участь у Другій світовій війні. Був сапером, побував у Фінляндії, Данії і Норвегії. Пізніше служив у танкових військах, всього провів у армії 6,5 року. Після цього працював гірничим рятувальником. Проживав у місті Ватутіному на Черкащині.[6]

Мати — Ганна Тихонівна (1936), пенсіонерка.

Перша дружина — Людмила Михайлівна. Друга дружина — Юлія Мостова, український журналіст, головний редактор газети «Дзеркало тижня», вдова Олександра Разумкова.

У Анатолія Гриценко троє дітей: Олексій (1979, закінчив Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"), Світлана (1982, закінчила Київський національний економічний університет) (обоє від першого шлюбу) та Ганна (2004) (від другого шлюбу).

Анатолій Гриценко виховує також Гліба Разумкова (1998) — сина Юлії Мостової від її першого шлюбу.

Рейтинг [ред.]

Згідно з опитуванням соціологічної служби Центру Разумкова (президентом якого А. Гриценко був у 1999—2005 роках), у липні 2009 року діяльність пана Гриценка повністю підтримували 4,7% опитаних, 16,6% підтримували окремі дії[7]. Згідно з опитуванням соціологічного центру Социс 1 жовтня 2009 року за кандидатуру Анатолія Гриценка на президентських виборах 2010 року готові були проголосувати 0,7% виборців, з числа тих, які виявили бажання прийти на вибори[8]. На виборах президента України 17 січня 2010 року за Анатолія Гриценка проголосували 1,2% громадян України (296 412 осіб).[9] Найбільшу підтримку Гриценко здобув у Києві — 44231 голосів (3,09%).[10]

Нагороди [ред.]

Цікаві факти [ред.]

В 2009 р. представники Спілки офіцерів України оприлюднили інформацію, згідно з якою Гриценко вводить в оману суспільство та Центральну виборчу комісію України щодо своєї освіти. На його персональному сайті та на сайті ЦВК вказано, що в 1995 р. він закінчив Академію Збройних сил України. Проте, перший випуск Академії відбувся лише в 1996 році. А документ, який він демонструє як доказ — це не диплом, а свідоцтво про закінчення підполковником Гриценком факультету перепідготовки і підвищення кваліфікації при Академії.[12].

4 квітня 2013 року Народний депутат Олег Канівець, за якого ручався перед парламентською кампанією Анатолій Гриценко[13], вийшов із фракції «Батьківщина».

Гриценко пояснив вихід з фракції О.Канівця у зв'язку з тим, що під час виборчої кампанії і після неї була "проти нього і проти мене кампанія дискредитації його деякими депутатами з фракції «Батьківщина».[14]

Примітки [ред.]

  1. ↑ Посади депутата протягом скликання на офіційному сайті Верховної Ради.
  2. ↑ Список золотих медалістів суворовського училища 1972 – 76 на офіційному сайті.
  3. ↑ а б Анатолій Гриценко: Кращий непрохідний — Kyiv Weekly, 15 липня 2009
  4. ↑ Дзеркало тижня № 30 (709) 16 — 22 серпня 2008, Анатолій Гриценко: «Більшої загрози, аніж ми самі, для України не існує». Автор: Тетяна Силіна. Перевірено 2009-06-12.
  5. ↑ Анатолій Гриценко: «Головна загроза нацбезпеці - недієздатність владної вертикалі» — Українське національне інформаційне агентство, 2 липня 2009
  6. ↑ Помер батько Гриценка
  7. ↑ Чи підтримуєте Ви діяльність Анатолія Гриценка?, Центр Разумкова
  8. ↑ Якби вибори Президента України відбувалися наступної неділі, то за кого Ви проголосували б? (динаміка, 2008-2009), Центр Разумкова
  9. ↑ http://www.cvk.gov.ua/vp2010/wp0011.html
  10. ↑ http://www.cvk.gov.ua/vp2010/wp0011.html
  11. ↑ Указ Президента України № 1019/2007 від 25 жовтня 2007 року «Про нагородження А. Гриценка відзнакою "Іменна вогнепальна зброя"»
  12. ↑ Гриценко та Кислинський — брати по диплому?
  13. ↑ Вихід Канівця з фракції — це наслідок бездіяльності її вождів
  14. ↑ Анатолій Гриценко:" Канівець вийшов із Батьківщини, але тушкою не буде"

Посилання [ред.]

Coat of Arms of Cherkasy Oblast.png Портал «Черкащина»
Chmielnicki.jpg Портал «Біографії»
q: Гриценко Анатолій Степанович у Вікіцитатах?
Commons-logo.svg Гриценко Анатолій Степанович на Вікісховищі?
Flag of Cherkasy Oblast.png Проект «Черкащина»
Попередник: Міністри оборони України
4 лютого 2005 — 18 грудня 2007		 Наступник:
Кузьмук Олександр Іванович
24 вересня 2004 — 3 лютого 2005		 Єхануров Юрій Іванович
18 грудня 2007 - 5 червня 2009
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Костянтин Морозов (1991-1993) • Іван Біжан (1993) (в.о.) • Віталій Радецький (1993-1994) • Валерій Шмаров (1994-1996) • Олександр Кузьмук (1996-2001) • Володимир Шкідченко (2001-2003) • Євген Марчук (2003-2004) • Олександр Кузьмук (2004-2005) • Анатолій Гриценко (2005-2007) • Юрій Єхануров (2007-2009) • Валерій Іващенко (2009-2010) (в.о.) • Михайло Єжель (2010-2012) • Дмитро Саламатін (2012) • Павло Лебедєв (2012-)
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гриценко_Анатолій_Степанович&oldid=12409906