Гриценко Анатолій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анатолій Степанович Гриценко
Анатолій Степанович Гриценко
Анатолій Гриценко, 2006 рік

Час на посаді:
26 грудня 2007[1] — 12 грудня 2012
Попередник Анатолій Кінах
Наступник Володимир Литвин

Час на посаді:
4 лютого 2005 — 18 грудня 2007
Президент Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр   Юлія Тимошенко
Юрій Єхануров
Віктор Янукович
Попередник Олександр Кузьмук
Наступник Юрій Єхануров

Народився 25 жовтня 1957(1957-10-25) (56 років)
село Багачівка, Черкаська область, УРСР
Політична партія Громадянська позиція.gif Громадянська позиція
Нагороди
Іменна вогнепальна зброя
Україна Народний депутат України
6-го скликання
безпартійний (НУНС) 23 листопада 2007

Анато́лій Степа́нович Грице́нко (25 жовтня 1957, село Багачівка, Звенигородський район, Черкаська область) — український політик і військовий діяч, міністр оборони України (20052007), голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (від 2007), голова «Громадянської позиції». Полковник запасу. Кандидат технічних наук1984). Автор понад 100 наукових робіт.

Біографія[ред.ред. код]

1974 року закінчив Київське суворовське військове училище з золотою медаллю.[2]

1979 — закінчив Київське вище військове авіаційне інженерне училище.

Проходив службу в стройових частинах (начальник групи обслуговування військової частини у місті Охтирка), 8 років працював викладачем у Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі, на штабних посадах в Міноборони України.

19941997 — начальник Управління проблем військової безпеки і військового будівництва Науково-дослідного центру Генерального штабу Збройних Сил України.

1993 — закінчив Інститут іноземних мов Міністерства оборони США

1994 — закінчив оперативно-стратегічний факультет Університету Військово-повітряних сил США.

1995 — закінчив курси підвищення кваліфікації при Академії Збройних Сил України.

19971999 — очолював аналітичну службу апарату РНБО.

З грудня 1999 р. — президент Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. Одночасно, з лютого 2000 року — позаштатний консультант Комітету питань національної безпеки оборони Верховної Ради України, а з листопада 2000 року — член Громадської ради експертів з внутрішньополітичних питань при Президенті України.

У червні 2004 р. призначений керівником інформаційно-аналітичного забезпечення виборчої кампанії Віктора Ющенка.

4 лютого 2005 року Гриценко призначений міністром оборони України. Обіймав цю посаду в урядах Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича. Про причини свого звільнення з посади 18 грудня 2007 року зазначив, що:

« Напевно, на тому етапі Президентові знадобився не міністр оборони, а міністр надлишкового військового майна, що направляє в потрібне русло фінансові й матеріальні потоки військового відомства. Таку людину й призначили…[3]  »

4 грудня 2007 року створено Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, головою якого став Анатолій Гриценко.

11 грудня 2008 року Анатолій Гриценко очолив Всеукраїнську громадську організацію «Громадянська позиція».

14 січня 2014 року Анатолій Гриценко написав заяву про вихід із фракції «Батьківщина», «у зв'язку з неможливістю впливати на рішення, що приймаються».[4]

Погляди[ред.ред. код]

Виступає за вступ України до НАТО та ЄС.[5][6][3]

Родина[ред.ред. код]

Батько — Степан Дем'янович (1927 — 16 лютого 2013). З 1944 брав участь у Другій світовій війні. Був сапером, побував у Фінляндії, Данії і Норвегії. Пізніше служив у танкових військах, всього провів у армії 6,5 років. Після цього працював гірничим рятувальником. Проживав у місті Ватутіному на Черкащині.[7]

Мати — Ганна Тихонівна (1936), пенсіонерка.

Перша дружина — Людмила Михайлівна. Друга дружина — Юлія Мостова, український журналіст, головний редактор газети «Дзеркало тижня», вдова Олександра Разумкова.

У Анатолія Гриценка є троє дітей: Олексій (1979, закінчив Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"), Світлана (1982, закінчила Київський національний економічний університет) (обоє від першого шлюбу) та Ганна (2004) (від другого шлюбу).

Анатолій Гриценко виховує також Гліба Разумкова (1998) — сина Юлії Мостової від її першого шлюбу.

Рейтинг[ред.ред. код]

Згідно з опитуванням соціологічної служби Центру Разумкова (президентом якого А. Гриценко був у 1999—2005 роках), у липні 2009 року діяльність пана Гриценка повністю підтримували 4,7% опитаних, 16,6% підтримували окремі дії[8]. Згідно з опитуванням соціологічного центру Социс 1 жовтня 2009 року за кандидатуру Анатолія Гриценка на президентських виборах 2010 року готові були проголосувати 0,7% виборців, з числа тих, які виявили бажання прийти на вибори[9]. На виборах президента України 17 січня 2010 року за Анатолія Гриценка проголосували 1,2% громадян України (296 412 осіб).[10] Найбільшу підтримку Гриценко здобув у Києві — 44231 голосів (3,09%).[11]

Нагороди[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

В 2009 р. представники Спілки офіцерів України оприлюднили інформацію, згідно з якою Гриценко вводить в оману суспільство та Центральну виборчу комісію України щодо своєї освіти. На його персональному сайті та на сайті ЦВК вказано, що в 1995 р. він закінчив Академію Збройних сил України. Проте, перший випуск Академії відбувся лише в 1996 році. А документ, який він демонструє як доказ — це не диплом, а свідоцтво про закінчення підполковником Гриценком факультету перепідготовки і підвищення кваліфікації при Академії.[13].

4 квітня 2013 року Народний депутат Олег Канівець, за якого ручався перед парламентською кампанією Анатолій Гриценко[14], вийшов із фракції «Батьківщина». Гриценко пояснив вихід з фракції О. Канівця тим, що під час виборчої кампанії і після неї була "проти нього і проти мене кампанія дискредитації його деякими депутатами з фракції «Батьківщина».[15]

Володіє англійською мовою.

Захоплення — шахи, преферанс, туризм, риболовля[Джерело?].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Посади депутата протягом скликання на офіційному сайті Верховної Ради.
  2. Список золотих медалістів суворовського училища 1972 — 76 на офіційному сайті.
  3. а б Анатолій Гриценко: Кращий непрохідний — Kyiv Weekly, 15 липня 2009
  4. Гриценко написав заяву про вихід із фракції «Батьківщина»
  5. Дзеркало тижня № 30 (709) 16 — 22 серпня 2008, Анатолій Гриценко: «Більшої загрози, аніж ми самі, для України не існує». Автор: Тетяна Силіна. Перевірено 2009-06-12.
  6. Анатолій Гриценко: «Головна загроза нацбезпеці - недієздатність владної вертикалі» — Українське національне інформаційне агентство, 2 липня 2009
  7. Помер батько Гриценка
  8. Чи підтримуєте Ви діяльність Анатолія Гриценка?, Центр Разумкова
  9. Якби вибори Президента України відбувалися наступної неділі, то за кого Ви проголосували б? (динаміка, 2008-2009), Центр Разумкова
  10. http://www.cvk.gov.ua/vp2010/wp0011.html
  11. http://www.cvk.gov.ua/vp2010/wp0011.html
  12. Указ Президента України № 1019/2007 від 25 жовтня 2007 року «Про нагородження А. Гриценка відзнакою "Іменна вогнепальна зброя"»
  13. Гриценко та Кислинський — брати по диплому?
  14. Вихід Канівця з фракції — це наслідок бездіяльності її вождів
  15. Анатолій Гриценко: « Канівець вийшов із Батьківщини, але тушкою не буде»

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: Міністри оборони України
4 лютого 200518 грудня 2007
Наступник:
Кузьмук Олександр Іванович
24 вересня 20043 лютого 2005
Єхануров Юрій Іванович
18 грудня 20075 червня 2009
Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.