Гриценко Анатолій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Гриценко.
Гриценко Анатолій Степанович
Гриценко Анатолій Степанович
Анатолій Гриценко, 2006 р.
Нині на посаді
На посаді з 26 грудня 2007[1]
Час на посаді:
4 лютого 2005 — 18 грудня 2007
Президент Віктор Ющенко
Попередник Олександр Кузьмук
Наступник Юрій Єхануров
Народився 25 жовтня 1957 (54 роки)
Багачівка, УРСР
Нагороди
Іменна вогнепальна зброя
Україна Народний депутат України
6-го скликання
Наша Україна — Народна самооборона 23 листопада 2007 —

Анато́лій Степа́нович Грице́нко (* 25 жовтня 1957, Багачівка, Черкаська область) — український політик, міністр оборони (2005—2007), голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (від 2007), голова ВГО «Громадянська позиція». Полковник запасу. Кандидат технічних наук. Автор понад 100 наукових робіт.

Володіє англійською мовою.

Захоплення — шахи, преферанс, туризм, риболовля.

Зміст

[ред.] Біографія

1974 року закінчив Київське Суворовське військове училище з золотою медаллю.[2]

1979 — закінчив Київське вище військове авіаційне інженерне училище.

Проходив службу в стройових частинах (начальник групи обслуговування військової частини у місті Охтирка), 8 років працював викладачем у Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі, на штабних посадах в Міноборони України.

1992—1994 — начальник Управління проблем військової безпеки і військового будівництва Науково-дослідного центру Генерального штабу Збройних Сил України.

1993 — закінчив Інститут іноземних мов Міністерства оборони США

1994 — закінчив оперативно-стратегічний факультет Університету Військово-повітряних сил США.

1995 — закінчив Академію Збройних Сил України.

1997—1999 — очолював аналітичну службу апарату РНБО.

З грудня 1999 р. — президент Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. Одночасно, з лютого 2000 року — позаштатний консультант Комітету питань національної безпеки оборони Верховної Ради України, а з листопада 2000 року — член Громадського ради експертів з внутрішньополітичних питань при Президенті України.

У червні 2004 р. призначений керівником інформаційно-аналітичного забезпечення виборчої кампанії Віктора Ющенка.

4 лютого 2005 року Гриценко призначений міністром оборони України. Обіймав цю посаду в урядах Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича. Про причини свого звільнення з посади 18 грудня 2007 року зазначив, що:

« Напевно, на тому етапі Президентові знадобився не міністр оборони, а міністр надлишкового військового майна, що направляє в потрібне русло фінансові й матеріальні потоки військового відомства. Таку людину й призначили…[3]  »

4 грудня 2007 року створено Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, головою якого став Анатолій Гриценко.

11 грудня 2008 року Анатолій Гриценко очолив Всеукраїнську громадську організацію «Громадянська позиція».

[ред.] Погляди

Має прозахідні погляди, зокрема, виступає за вступ України до НАТО та ЄС.[4] Однак, у той же час, питання вступу України до НАТО вважає наразі неактуальним.[5][3]

[ред.] Родина

Батько — Степан Дем'янович (1927), пенсіонер. Мати — Ганна Тихонівна (1936), пенсіонерка.

Перша дружина — Людмила Михайлівна. Друга дружина — Юлія Мостова, український журналіст, заступник головного редактора газети «Дзеркало тижня», вдова Олександра Разумкова.

У Анатолія Гриценко троє дітей: Олексій (1979, закінчив Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"), Світлана (1982, закінчила Київський національний економічний університет) (обидва від першого шлюбу) та Ганна (2004) (від другого шлюбу).

Анатолій Гриценко виховує також Гліба Разумкова (1998) — сина Юлії Мостової від її першого шлюбу.

[ред.] Рейтинг

Згідно з опитуванням соціологічної служби Центру Разумкова (директором якого А. Гриценко був у 1999—2005 роках), у липні 2009 року діяльність пана Гриценка повністю підтримували 4,7% опитаних, 16,6% підтримували окремі дії[6]. Згідно з опитуванням соціологічного центру Социс 1 жовтня 2009 року за кандидатуру Анатолія Гриценка на президентських виборах 2010 року готові були проголосувати 0,7% виборців, з числа тих, які виявили бажання прийти на вибори[7]. На виборах президента України 17 січня 2010 року за Анатолія Гриценка проголосували 1,2% громадян України (296 412 осіб).[8] Найбільшу підтримку Гриценко здобув у Києві — 44231 голосів (3,09%).[9]

[ред.] Нагороди

[ред.] Цікаві факти

В 2009 р. представники Спілки офіцерів України оприлюднили інформацію, згідно з якою Гриценко вводить в оману суспільство та Центральну виборчу комісію України щодо своєї освіти. На його персональному сайті та на сайті ЦВК вказано, що в 1995р. він закінчив Академію Збройних сил України. Проте, перший випуск Академії відбувся лише в 1996 році. А документ, який він демонструє як доказ – це не диплом, а свідоцтво про закінчення підполковником Гриценком факультету перепідготовки і підвищення кваліфікації при Академії. [11].

[ред.] Примітки

  1. ↑ Посади депутата протягом скликання на офіційному сайті Верховної Ради.
  2. ↑ Список золотих медалістів суворовського училища 1972 – 76 на офіційному сайті.
  3. ↑ а б Анатолій Гриценко: Кращий непрохідний — Kyiv Weekly, 15 липня 2009
  4. ↑ Дзеркало тижня № 30 (709) 16 — 22 серпня 2008, Анатолій Гриценко: «Більшої загрози, аніж ми самі, для України не існує». Автор: Тетяна Силіна. Перевірено 2009-06-12.
  5. ↑ Анатолій Гриценко: «Головна загроза нацбезпеці - недієздатність владної вертикалі» — Українське національне інформаційне агентство, 2 липня 2009
  6. ↑ Чи підтримуєте Ви діяльність Анатолія Гриценка?, Центр Разумкова
  7. ↑ Якби вибори Президента України відбувалися наступної неділі, то за кого Ви проголосували б? (динаміка, 2008-2009), Центр Разумкова
  8. ↑ http://www.cvk.gov.ua/vp2010/wp0011.html
  9. ↑ http://www.cvk.gov.ua/vp2010/wp0011.html
  10. ↑ Указ Президента України № 1019/2007 від 25 жовтня 2007 року «Про нагородження А. Гриценка відзнакою "Іменна вогнепальна зброя"»
  11. ↑ Гриценко та Кислинський – брати по диплому?

[ред.] Посилання

Coat of Arms of Cherkasy Oblast.png Портал «Черкащина»
Chmielnicki.jpg Портал «Біографії»
Wikiquote-logo.svg Гриценко Анатолій Степанович у Вікіцитатах?
Commons-logo.svg Гриценко Анатолій Степанович на Вікісховищі?
Flag of Cherkasy Oblast.png Проект «Черкащина»
Попередник: Міністри оборони України
4 лютого 2005 — 18 грудня 2007		 Наступник:
Кузьмук Олександр Іванович
24 вересня 2004 — 3 лютого 2005		 Єхануров Юрій Іванович
18 грудня 2007 - 5 червня 2009
п • о • рМіністри оборони України
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Костянтин Морозов (1991-1993) • Іван Біжан (1993) (в.о.) • Віталій Радецький (1993-1994) • Валерій Шмаров (1994-1996) • Олександр Кузьмук (1996-2001) • Володимир Шкідченко (2001-2003) • Євген Марчук (2003-2004) • Олександр Кузьмук (2004-2005) • Анатолій Гриценко (2005-2007) • Юрій Єхануров (2007-2009) • Валерій Іващенко (2009-2010) (в.о.) • Михайло Єжель (2010-2012) • Дмитро Саламатін (2012-)
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%93%D1%80%D0%B8%D1%86%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&oldid=8825971
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами