Вашингтон Ірвінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вашингтон Ірвінг
Washington Irving
Irving-Washington-LOC.jpg
Дата народження 3 квітня 1783(1783-04-03)
Місце народження Нью-Йорк
Дата смерті 28 листопада 1859(1859-11-28) (76 років)
Місце смерті Саннісайд, Нью-Йорк
Громадянство США США
Мова творів англійська
Рід діяльності Письменник, прозаїк, біограф, редактор журналу, дипломат
Напрямок романтизм
Автограф Автограф — Вашингтон Ірвінг

Вашингтон Ірвінг (англ. Washington Irving; 3 квітня 1783(17830403)28 листопада 1859) — американський письменник, есеїст, біограф та історик початку 19-го століття. Найбільш відомий своїми оповіданнями "Легенда про Сонну Лощину" та "Ріп ван Вінкль", обидва з яких містяться в його книзі The Sketch Book of Geoffrey Crayon, Gent. Його історичні праці включають біографії Джорджа Вашингтона, Олівера Голдсміта та Мухаммеда, а також декілька праць про Іспанію 15-го століття, присвячених таким біографіям Христофора Колумба, Аль-Андалуса і Альгамбри. Ірвінг служив послом США в Іспанії з 1842 по 1846.

Біографія[ред.ред. код]

В. Ірвінг народився в сім'ї багатого нью-йоркського комерсанта. Батько був шотландським переселенцем і дуже заможною людиною. У дитинстві малий Вашингтон відзначався мрійливою вдачею, дуже любив читати і слухати оповідання про давні часи. Дитячі та юнацькі враження стали пізніше основою найкращих новаторських творів письменника.

Ірвінг вивчав юриспруденцію, займався журналістикою. У 1804 р. здійснив подорож до Європи, де познайомився з багатовіковою європейською культурою, про яку багато читав ще в дитинстві. Так сформувалася головна особливість усієї творчості Ірвінга — поєднання елементів давньої європейської і молодої національної культура.

Повернувшись на батьківщину, Ірвінг у 1807 — 1808 pp. разом із братом Уїльямом і близьким товаришем письменником К. Полдінгом видав альманах «Сальмаганді» (дослівно — салат із рубленого м'яса з додаванням різних інгредієнтів). У ньому були зібрані різні смішні або дивні історії, анекдоти, міські новини та плітки. А об'єднане все було постатями трьох диваків, які збираються разом у заміському маєтку, весело проводили час і говорили про всілякі речі, розповідаючи один одному різні історії, побрехеньки, пережиті самими або почуті від інших. Основний тон альманаху — дух веселої насмішки над політичним життям та мораллю Америки. Випуски цього альманаху (всього було 20) користувалися успіхом та популярністю у читачів.

У 1809 р. Ірвінг вигадав літературну містифікацію, яка спонукала до публікації книги «Історія Нью-Йорка». У вечірній нью-йоркській газеті з'явилося повідомлення, про розшуки чоловіка похилого віку на ім'я Дітріх Нікербокер, якого вважали за божевільного мандрівника. Незабаром з'явилося повідомлення, що ніби його бачили насправді. Вигаданий персонаж ставав все більш реальним. Нарешті, з'явилося оголошення про те, що з метою погашення несплаченого готельного рахунку буде надрукований рукопис, який ніби належав цьому мандрівникові. Так з'явилася «Історія Нью-Йорка».

За жанром — це комічна епопея. Це розповідь про патріархальне минуле, яке постало милим, добрим, затишним. Симпатія до минулого поєднана у творі з м'якою іронією. Комічний ефект досягнутий за рахунок гіперболізації і пародійного приниження героїчного матеріалу.

Автор намагався подати історію Нью-Йорка, коли він ще був мирним поселенням голландських фермерів. Розповідь у творі від особи вигаданого Дітріха Нікербокера. Слово «нікербокер» означало «корінний житель Нью-Йорка». Судження героя і авторські відступи, романтично-довільна форма чергування епізодів і сцен, звернення до літературної містифікації стали новим явищем в американській літературі.

Сатира у творі спрямована проти сучасної автору дійсності. Так, говорячи про політичне життя Нового Амстердама (Нью-Йорка), Ірвінг постійно підкреслював риси минулого і сучасності. Автор висміяв тупість влади, хитрість і підступність священнослужителів.

У 1815 р. В. Ірвінг знову відвідав Європу у справах сімейного бізнесу. Незабаром фірма збанкрутувала і письменнику довелося на довгі 17 років залишитися у Європі. У ці роки він багато подорожував, довгий час жив у Лондоні, Парижі, Дрездені; видав 2 збірки новел «Книга ескізів» (1819) і «Брейсбрідж-холл» (1822), які принесли йому світову славу; познайомився із сучасною літературою і фольклором, живописом і музикою. Своєрідним наслідком стала книга «Розповіді мандрівника» (1824). У цій збірці Ірвінг використав «мандрівні» сюжети європейської літератури, які були відомі ще з античних часів і середньовіччя. У цих оповіданнях фігурували гноми, привиди, диявол, але всьому матеріалу був наданий національний колорит. Лише після 1818 став професійно займатися літературою. Працював у різних жанрах, написав історичні книги про Колумба, Магомета. Популярність до нього прийшла після публікації пародійно-сатиричною "Історії Нью-Йорка від створення світу до кінця голландської династії", написаної нібито від імені вченого історика Дидриха Никербокера, дивакуватого, симпатичного джентльмена, несподівано зниклого, але залишив після себе скриньку з рукописами. Образ Никербокера - художнє відкриття Ірвінга, а сама його книга - яскравий зразок літературної містифікації. Можливо, "Історія Нью-Йорка" була використана А. С. Пушкіним при роботі над "Історією села Горюхіна". На думку Ганни Ахматової, саме сюжет "Легенди про арабською звіздар" В. Ірвінга послужив джерелом для створення А. С. Пушкіним "Казки про Золотого півника".

Першими літературними спробами Ірвінга були нариси, які він підписував псевдонімом «Джонатан Олдстайл», підкреслюючи вже самим звучанням обраного імені свою орієнтацію на взірці англійської прози XVIII ст. У 1807—1808 pp. спільно зі своїм братом Вільямом і письменником Дж. Полдінгом Ірвінг видавав гумористичний альманах «Салмагунді» («Salmagundi»), який здобув йому успіх. У цьому альманасі (вийшло 20 випусків), сама жартівлива назва якого викликала посмішку (салмагунді — один із видів салату), публікувалися нариси про життя, звичаї та мораль міщан, розмаїті гумористичні замальовки, замітки, смішні пародії на кшталт «світської хроніки», «нотаток мандрівника», «листів моряка», «родинних спогадів». Досвід нарисовця й описувача побуту Нью-Йорка, міста, яке наприкінці XVIII ст. було порівняно невеликим голландським поселенням, дуже допоміг Ірвінгу в наступній літературній діяльності — і при створенні новел, і при написанні «Історії Нью-Йорка» («Knickerbocker's History of New York», 1809). Сімнадцять років Ірвінг провів у Європі (1815—1832): він представляв фірму своїх братів у Англії, був аташе американського посольства в Іспанії. У ці роки й були написані такі його твори, як «Книга ескізів»(«Sketch Book», 1819), «Брейсбріджхол» («Bracebridge Hall», 1822), «Оповідки мандрівника» («Tales of a Traveller», 1824), «Завоювання Гренади» («Conquest of Granada», 1829), «Легенди Альгамбры» («Legends of Alhambra», 1832). Ці книги принесли Ірвінгу славу та визнання за межами Америки, зробили його ім'я відомим у Європі. Повернувшись на батьківщину, Ірвінг видав «Мандрівку у прерію» («A Tour on the Prairies», 1835), «Асторію» («Astoria», 1836), «Пригоди капітана Бонвіля у Скелястих горах і на Далекому Заході» («Adventures of Captain Bonneville», 1837). У 40—50-x pp. Ірвінг писав книги біографічного характеру. Три наступні десятиліття свого життя він провів у маєтку «Підсоння», цілковито присвятивши себе літературній праці. Багаторічні дружні зв'язки пов'язували Ірвінга з В.Скоттом та Ч.Діккенсом.

Ірвінг був дуже добре обізнаний з літературою європейських країн. Своєрідно відобразилися в деяких його творах мотиви творчості німецьких романтиків (опов. «Наречений-привид»), чимало дало йому знайомство з історичними романами В.Скотта. Проте його творчість не позбавлена національної самобутності. Одним із перших в американській літературі Ірвінг звернувся до фольклору. Теми й образи усної народної творчості індіанських племен і колоністів з Англії, Франції, Голландії, що осіли на американській землі, поєдналися в його творах з відображенням дійсності сучасної письменникові Америки. Місце дії оповідань Ірвінга — береги Гудзону, схили Аппалачів, американські прерії, Нью-Йорк, який розбудовується швидкими темпами; проте події цілої низки творів американського письменника відбуваються за межами США — в Іспанії, Англії.

Характерні риси новелістики Ірвінга — цікавість і гострота сюжету, поєднання серйозного та смішного, романтичної іронії з раціоналістичним первнем. Надприродне й казкове логічно пояснюється. Ірвінг висміює те, що було «містичним», іронізує над «недосяжним», «незбагненним», реалії побуту поєднує з вигадкою, політ фантазії з умінням відтворити особливості місцевого колориту та національного характеру. Поєднавши ілюзію з реальністю, Ірвінґ значною мірою визначив шляхи розвитку американського романтизму, виступивши попередником Н. Готорна, Е. По, Г. Мелвілла. Одним із перших в американській літературі він звернувся до теми конфлікту мрії та дійсності, вирішуючи її у властивих йому тонах м'якої іронії. Демократизм поглядів письменника ніколи не переходив у політичний радикалізм.

У 1826 р. В. Ірвінг отримав дипломатичне призначення в Іспанію. Іспанський період виявився для письменника найбільш щасливим і плідним. Йому доручили переклад документів, пов'язаних із подорожжю Христофора Колумба. На їх основі він вида тритомник «Життя Христофора Колумба» (1828).

Інтерес до Іспанії спонукав прозаїка написати від імені домініканського монаха Антоніо Агапіди історію арабо-іспанських воєн — «Хроніка завоювання Гранади» (1829). Арабо-мусульманські мотиви збереглися і в пізній творчості митця. На схилі років він написав біографію засновника ісламу «Магомет і його прихильники».

У 1829 р. В. Ірвінг знову повернувся в Лондон, а у 1832 р. поїхав на батьківщину. Разом зі своїм другом Полдінгом він подорожував західними районами Америки. В 30-ті роки Захід для письменника — перш за все «область романтики». На власному життєвому матеріалі він написав і видав твори «Поїздка у прерію» (1833), «Асторія» (1836), «Пригоди капітана Боннвіля» (1837).

Останні роки життя Ірвінг провів у своєму маєтку Саннісайд недалеко від Нью-Йорка. Він, як і раніше, користувався неабияким авторитетом у літературному світі. Письменник повністю перейшов у біографічний жанр; написав біографії англійського письменника — просвітника О. Голдсміта і президента Дж. Вашингтона. Помер В. Ірвінг у 1859 р.

В історію світової літератури В. Ірвінг увійшов як родоначальник американської новелістики з притаманними їй характерними рисами: гострота сюжету, заінтригованість, поєднання серйозного і комічного, романтичної іронії і чітко вираженого раціоналістичного початку. Окремі твори Ірвінга переклали в Україні Г. Чикаленко та Р. Доценко. Романтична природа творчості Ірвінга найяскравіше проявилася в найвідоміших оповіданнях, написаних протягом 20 — 30-х років XIX ст.

Пам'ятник Вашингтону Ірвінгу

Ріп Ван Вінкль[ред.ред. код]

Один із ключових творів Ірвінґа — оповідання «Ріп ван Вінкль». В історії героя цього оповідання фантастична вигадка уживається із зображенням реальності. Простий і добродушний Ріп, котрий живе у селі, заснованому першими голландськими поселенцями на березі Гудзону біля підніжжя Кастильських гір, заснув глибоким сном на схилі пагорба і прокинувся аж через 20 років. «Прокинувшись, Ріп побачив себе на тому ж зеленому горбі», але все навколо змінилося: «Село розрослося й стало багатолюднішим, замість колишньої незворушності та сонного спокою у всьому проступали діловитість, наполегливість, метушливість». Ріп дізнається про події, що змінили вигляд рідних йому місць: «Довідався він і про війну за незалежність, і про звільнення від ярма Старої Англії, і, зрештою, що сам він перетворився з підданого короля Георга III у вільного громадянина Сполучених Штатів». Але така людина, як Ріп, не змогла вписатися в «чужу» реальність; інші люди сприймали його «як живий літопис давніх довоєнних часів». Головний герой Ріп — людина проста і добродушна. Найбільше він не любив працювати; а жив займаючись рибальством або прогулюючись лісом. За лінощі його постійно сварила дружина, а сільські кумоньки симпатизували йому. Одного разу у лісі герой зустрівся з гномами, які грали у кеглі (національний колорит). Ті пригостили його напоєм — голландською горілкою (національний колорит). Ріп заснув і очуняв аж через 20 років. Навколо все стало зовсім іншим: померла дружина, відбулося багато змін у суспільному житті та характері людей. Однак не лише Ріп став об'єктом авторської іронії. Його повернення дало змогу письменнику порівняти «старі» й «нові» часи. І автор довів, що всі зміни — навряд чи до найкращого.

Список праць[ред.ред. код]

Назва
Дата публікації
Написане як
Жанр
Letters of Jonathan Oldstyle 1802 Джонатан Олдстайл Спостережні Листи
Salmagundi 1807–1808 Лонселот Лангстафф, Вілл Візард Сатира
A History of New York 1809 Дідріх Кнікербокер Сатира
The Sketch Book of Geoffrey Crayon, Gent. 1819–1820 Джеффрі Крайон Оповідання/Нариси
Bracebridge Hall 1822 Джеффрі Крайон Оповідання/Нариси
Tales of a Traveller 1824 Джеффрі Крайон Оповідання/Нариси
The Life and Voyages of Christopher Columbus 1828 Ірвінг Вашингтон Біографія/Історія
The Chronicles of the Conquest of Granada 1829 Фрей Антоніо Агапіда[1] Романтична історія
Voyages and Discoveries
of the Companions of Columbus
1831 Ірвінг Вашингтон Біографія/Історія
Tales of the Alhambra 1832 "The Author of the Sketch Book" Оповідання
The Crayon Miscellany[2] 1835 Джеффрі Крайон Оповідання
Astoria 1836 Ірвінг Вашингтон Біографія/Історія
The Adventures of Captain Bonneville 1837 Ірвінг Вашингтон Біографія/Романтична історія
The Life of Oliver Goldsmith 1840 Ірвінг Вашингтон Біографія
Biography and Poetical Remains
of the Late Margaret Miller Davidson
1841 Ірвінг Вашингтон Біографія
Mahomet and His Successors 1850 Ірвінг Вашингтон Біографія
Wolfert's Roost 1855 Джеффрі Крайон
Дідріх Кнікербокер
Ірвінг Вашингтон
Біографія
The Life of George Washington (5 томів) 1855–1859 Ірвінг Вашингтон Біографія

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Irving's publisher, John Murray, overrode Irving's decision to use this pseudonym and published the book under Irving's name—much to the annoyance of its author. See Jones 258-59.
  2. Composed of the three short stories "A Tour on the Prairies", "Abbotsford and Newstead Abbey", and "Legends of the Conquest of Spain".

Література[ред.ред. код]

  • Американская литература XIX в. – М.: «Высшая школа» 1964
  • Литературная история США, т.1 – М.: Прогресс 1977
  • Brooks Y.M. The world of Irving – N.Y.: 1950.

Посилання[ред.ред. код]