Александер Грем Белл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Александер Грехем Белл
Alexander Graham Bell.jpg
Народився 3 березня 1847(1847-03-03)
Единбург
Помер 2 серпня 1922(1922-08-02) (75 років)

Алекса́ндер Грехем Белл (англ. Alexander Graham Bell; *3 березня 1847, Единбург — †2 серпня 1922) — американець шотландського походження, вчений і винахідник телефону, запатентував його в 1876, пізніше експериментував з фонографом.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в 1847 році.[1] За освітою Александер Белл не був ні інженером-електриком, ні фізиком. Він почав працювати помічником вчителя музики і ораторського мистецтва.

Пізніше він став працювати з глухонімими людьми, навчаючи їх вимови. Прагнення допомогти цим людям і любов до дівчини, що оглухнула після важкої хвороби, спонукали його сконструювати прилади, за допомогою яких він міг демонструвати глухим артикуляцію звуків мови.

Після переїзду з Британії на американський континент він викладав у Бостоні, тренуючи викладачів для глухих. У 1872 році Белл відкрив у Бостоні приватну школу "Фізіології звуку та механіки мови", а в 1873 став професором фізіології органів мови Бостонського університету.[1]

Белл вивчив акустику, фізику людської мови. Він почав ставити досліди з апаратом, в якому мембрана передавала коливання звуків на голку. Так він наближався до ідеї телефону, за допомогою якого «стане можливою передача різних звуків, якщо тільки вдасться викликати коливання сили електричного струму, відповідні тим коливанням густини повітря, які породжує даний звук».

За якийсь час Белл міняє напрям діяльності і починає працювати над створенням телеграфу для одночасної передачі кількох текстів — «музичного телеграфу» (число текстів було рівне числу нот, тобто 7).

У 1876 році випадковість при роботі над телеграфом допомогла Белу відкрити явище, яке допомогло йому винайти телефон: коли помічник Бела витягав пластинку з передавача, у приймачі Белл почув деренчання. З'ясувалося, що пластинка замикала і розмикала електричне коло. Белл звернув на це явище пильну увагу.

Через кілька днів перший апарат — невелика мембрана з сигнальним ріжком для посилення звуку — був зроблений.

Так був створений родоначальник всіх телефонних апаратів. Через кілька років телефон перетворився на масовий засіб зв'язку, що дало створеній Беллом фірмі значні прибутки.

У 1880 році Александер Белл вперше спостерігав фотоакустичний ефект — виникнення акустичних коливань в досліджуваному зразку при опромінюванні його модульованим або імпульсним світлом. Він запропонував використовувати фотоакустичний ефект для оптичного бездротового телефону, фотофону. У цьому пристрої звуки людського голосу викликали коливання рухомого люстерка, які модулювали пучок сонячного світла. Як приймач використовувався замкнутий об'єм з поглинаючим світло середовищем, в якому виникав звук (завдяки фотоакустичному ефекту), що сприймається людиною через слухову трубку.

Белл також долучився до розробки металодетектора, а також гідроплана та інших літаків.

Підтримував селекцію, а також сприяв розвитку євгеніки.

Белл став одним із засновників Національного географічного товариства, яке до сьогодні видає журнал "National Geographic".

Александер Белл помер у 1922 році у своєму маєтку в Новій Шотландії (Канада).

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «Alexander Graham Bell Laboratory Notebook, 1875-1876». World Digital Library. 1875-1876. Архів оригіналу за 2013-07-25. Процитовано 2013-07-24. 

Посилання[ред.ред. код]