Джованні ван Бронкгорст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Джованні ван Бронкгорст
Giovanni van Bronckhorst.jpg
Особові дані
Повне ім'я Ріддер Джованні Крістіан ван Бронкгорст
Дата народження 5 лютого 1975(1975-02-05) (39 років)
Місце народження Роттердам, Нідерланди Нідерланди
Зріст 178
Вага 71
Прізвисько Джо (нід. Gio)
Позиція Лівий захисник
Юнацькі клуби
1981—1982
1982—1993
Нідерланди ЛМО Роттердам
Нідерланди «Феєнорд»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1990—1993
1993—1994
1994—1998
1998—2001
2001—2003
2003—2007
2007—2010
Всього
Нідерланди «Феєнорд»
  Нідерланди «Валвейк»
Нідерланди «Феєнорд»
Шотландія «Рейнджерс»
Англія «Арсенал» (Лондон)
Іспанія «Барселона»
Нідерланди «Феєнорд»
1993—2010
0 (0)
12 (2)
103 (22)
73 (13)
41 (2)
105 (5)
88 (8)
423 (52)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1996—2010 Нідерланди Нідерланди 106 (6)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Ріддер Джованні Крістіан ван Бронкгорст (нід. Ridder Giovanni Christiaan van Bronckhorst, IPA: [dʒijoˈvɑni vɑmˈbrɔŋkɦɔrst]; * 5 лютого 1975, Роттердам) — колишній нідерландський футболіст індонезійського походження, захисник, капітан збірної Нідерландів у 2008—2010 роках.

Зіграв понад 100 матчів за збірну, взявши участь в трьох чемпіонатах світу (1998, 2006 і 2010) і трьох чемпіонатах Європи (2000, 2004 і 2008).

Біографія[ред.ред. код]

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Дитинство і початок кар'єри[ред.ред. код]

Ван Бронкхорст народився в Роттердамі в індонезійсько-голландській сім'ї Віктора ван Бронкгорста та Франсьєн Сапулете, родом з Молуккських островів[1]. Він почав грати за місцевий аматорський молодіжний клуб ЛМО Роттердам у віці 6 років, а на наступний рік вступив в молодіжну академію у «Феєнорда» .[1] У 1990 році, у віці 15 років, клуб запропонував йому професійний контракт, який він прийняв.[1]

Феєнорд[ред.ред. код]

Разом з молодіжною командою «Феєнорда», відразу після підписання першого контракту, у 1991 році став чемпіоном молодіжної ліги Нідерландів.[2] Проте прорватися до першої команди йому не вдалося і Джованні був відданий в оренду до «Валвейка», у якому і дебютував в Ередивізі в 1993 році. Джованні повернувся до «Феєнорда» на початку сезону 1994/95, але не міг отримати стабільного місця в основному складі, провівши лише 10 ігор.[2] Починаючи з сезону 1995/96 ван Бронкгорст зміг стати невід'ємним грацем команди, граючи в більшості офіційних матчах «Феєнорда».[2]

Всередині дев'яностих «Феєнорд» стає нездатним конкурувати з ПСВ та Аяксом за лідерство в Ередивізі. Крім того, ключові гравці команди, зокрема Генрік Ларссон, залишають команду. Тому ван Бронкхорст також починає шукати собі новий клуб. [3]. Він вирішив приєднатися до шотландського «Рейнджерса», який на той момент тренував Дік Адвокат, під керівництвом якого Джованні грав у збірних U-16 та U-18. Перехід відбувся влітку 1998 року і обійшовся новому клубу в 5,5 млн фунтів стерлінгів.[3]

Рейнджерс[ред.ред. код]

На момент переїзду до Шотландії ван Бронкхорст був уже гравцем національної збірної, з якою тільки-но виступив на французькому мундіалі і зайняв високе 4 місце. У першій же грі за «Рейнджерс» в драматичному матчі Кубка УЄФА проти ірландського «Шелбурна» при рахунку 3-0 на користь ірландців ван Бронкхорст забив гол, після чого його клуб довів матч до перемоги 5-3. Всього за «Рейнджерс» Джо забив 22 голи (13 у чемпіонаті, 3 у кубку Шотландії, 1 в кубку Ліги, 3 в Лізі Чемпіонів і 2 в Кубку УЄФА), граючи в основному роль розігруючого півзахисника. Влітку 2001 року ван Бронкхорст перейшов за 8,5 млн фунтів стерлінгів в лондонський «Арсенал»[4].

Арсенал[ред.ред. код]

Арсен Венгер, тодішній тренер «Арсенала», підписав ван Бронкхорста, замість півзахисника Еммануеля Петі, який покинув клуб. Тому у новому клубі Джованні почав грати у центрі півзахисту разом з Патріком Вієйра.[5] Проте, після кількох місяців у клубі, Джованні отримав травму хрестоподібної зв'язки коліна. Після повернення, його роль у клубі стала мінімальною — він поступився місцем в сновному складі Патріку Вієйра, Еду та Жілберту Сілві.

Проте, ван Бронкгорст не залишив «Арсенал» без титулів, вигравши два Кубки та Суперкубок Англії (хоч і не брав участі в жодному з трьох фіналів) і ставши в 2002 році чемпіоном Англії.

Його останній вихід у складі «Арсеналу» стався 10 серпня 2003 року в матчі Суперкубка Англії, де Джованні, вийшовши на заміну, не забив післяматчовий пенальті, через що в підсумку каноніри програли «Манчестер Юнайтед».[6] Через кілька днів після цього матчу він перейшов до «Барселони». Всьго, за час перебування в Англії, Джованні забив лише два голи в Прем'єр-лізі: один забив «Лестер Сіті» 23 січня 2002 року[7], а другий — «Челсі» 1 січня 2003 року. [8]

Барселона[ред.ред. код]

Джованні ван Бронкгорст в «Барселоні»

На початку сезону 2003/04 ван Бронкхорст перебрався в «Барселону» на правах однорічної оренди з можливістю подальшого повного викупу всіх прав на футболіста.[9] Головним тренером клубу на той момент був Франк Райкард, під керівництвом якого футболіст вже грав за збірну у 19982000 роках.

В Іспанії Джованні повернувся на свою звичну позицію лівого захисника, допомігши клубу після трьох «непризових» сезонів виграти срібні медалі чемпіонату Іспанії. Також, він став грати в футболці, на якій було написано лише його коротке прізвисько «Джо» (нід. Gio), а не прізвище «Бронкгорст» (нід. Bronckhorst), яке він носив у попередніх клубах.

У травні 2004 року ван Бронкхорст був повністю викуплений в «Арсенала» за 2 млн. євро та підписав повноцінний трирічний контракт з «Барселоною».[10] З клубом він виграв Ла Лігу в 2005 році, забивши в чемпіонаті 4 голи. У 2006 році, він допоміг своєму клубу повторити цей успіх, а також виграти Лігу чемпіонів, ставши єдиним гравцем, який взяв участь в усіх матчах Ліги Чемпіонів того сезону. У 2007 році до команди прийшов Ерік Абідаль, який витіснив Джованні з основного складу. 21 серпня 2007 року контракт ван Бронкгорста з «Барселоною» закінчився, і він вдруге у своїй кар'єрі приєднався на правах вільного агента до «Феєнорда».

Феєнорд[ред.ред. код]

Джованні ван Бронкгорст в «Феєнорді»

З моменту повернення до свого рідного клубу, ван Бронкхорст став ключовим гравцем команди. На початку свого першого сезону в Роттердамі, тодішній тренер «Феєнорда» Берт ван Марвейк зробив ван Бронкгорста капітаном команди. У 2008 році він виграв перший і єдиний трофей з клубом — кубок Нідерландів. 12 травня 2010 року Джованні оголосив про завершення кар'єри футболіста після завершення чемпіонату світу 2010 року. Останнім матчем футболіста стала товариська гра між «Феєнордом» та «Мальоркою» 25 липня 2010 року.[11]

Кар'єра у збірній[ред.ред. код]

Початок кар'єри[ред.ред. код]

Спочатку Джованні дебютував у національній олімпійській збірній, у складі якої не зміг пройти кваліфікацію на Олімпійські ігри 1996 року в Атланті.[2] Свій перший виклик до національної збірної отримав у серпні 1996 року від тогочасного головного тренера збірної Гуса Хіддінка на товариський матч проти збірної Бразилії на Амстердам-Арені.[3] У 1998 році зміг потрапити до списку футболістів, які поїхали на чемпіонат світу, проте жодного разу так і не вийшов на поле, а його партнери змогли зайняти високе 4 місце.

Євро-2000[ред.ред. код]

У збірній Джованні в основному грав на позиції лівого атакуючого півзахисника, на відміну від клубної позиції лівого захисника. У збірній Нідерландів на домашньому Євро-2000 Джо поступився своєю позицію на лівому фланзі атаки швидконогому Марку Овермарсу і молодшому Будевейну Зендену. Тому ван Бронкгорст зайняв місце лівого захисника, проте і тут він поступався ветерану Артуру Нуману, який завершив кар'єру відразу після закінчення європейського форуму. Після цього всі тренери національної команди постійно викликали ван Бронкгорста на матчі збірної, де для нього майже завжди було місце на полі.

ЧС-2002[ред.ред. код]

Джованні ван Бронкгорст у збірній з капітанською пов'язкою на ЧС-2010

Невдача спіткала команду Нідерландів у кваліфікації до Чемпіонату світу 2002 року — «помаранчеві» взагалі не потрапили до Кореї та Японії, пропустивши в кваліфікації вперед збірні Португалії та Ірландію. Після цієї провальної кампанії головний тренер Луї ван Галь був відправлений у відставку. Сам Джованні ван Бронкгорст зіграв у чотирьох матчах відбору і забив один гол.

Євро-2004[ред.ред. код]

Новий тренер збірної, Дік Адвокат, знову повернув футболіста на позицію лівого захисника. На Євро-2004 Нідерланди дійшли до півфіналу, поступившись господарям чемпіонату, Португалії. Ван Бронкхорст грав персонально проти Луїша Фігу, часто програючи боротьбу лідеру португальців.

ЧС-2006[ред.ред. код]

На Чемпіонаті світу 2006 багатообіцяюча збірна Нідерландів знову поступилася Португалії, на цей раз в 1/8 фіналу. Джованні був основним гравцем збірної в кваліфікації та фінальному турнірі. А в останньому матчі збірної на мундіалі за рахунку 0-1 на користь португальської команди він був вилучений. Крім нього, з поля були вилучені ще три футболісти, а окрім того команда отримали 16 жовтих карток.

Ван Бронкхорст натякнув, що після Чемпіонату світу він може завершити свої виступи за національну збірну, але все ж продовжив виступи і у кваліфікації до Євро-2008.

Євро-2008[ред.ред. код]

У відбірковому матчі Євро-2008, 28 березня 2007 року, який Нідерланди виграли матч з рахунком 1-0, Ван Бронкгорст забив переможний гол у ворота Словенії.[12] Завдяки цьому «помаранчеві» змогли в кінцевому етапі зайняти друге місце в групі і пройти у фінальну частину.

На самому турнірі, 9 червня 2008 року, під час матчу проти збірної Італії, який завершився перемогою 3-0, Джованні віддав гольовий пас і сам забив третій гол збірної.

Ще до Євро-2008, тодішній капітан збірної Едвін ван дер Сар заявив про свій намір піти з національної збірної після завершення турніру. Він зіграв свою останню гру в якості капітана проти збірної Росії, яка завершилася поразкою 3-1 в додатковий час і вильотом Нідерландів з турніру. Відразу після цього ван Бронкгорста обрали наступним капітаном.[13]

ЧС-2010[ред.ред. код]

Джованні був основним гравцем у кваліфікації до мундіалю, в зв'язку з чим був прогнозовано включений в попередній склад команди на турнір.[14] 27 травня 2010 року, тодішній менеджер збірної Берт ван Марвейк включив ван Бронкгорста до складу 23 футболістів збірної, до того ж якості капітана команди.[15]

Джованні ван Бронкхорст провів свій сотий матч за збірну в першому матчі Нідерландів на турнірі, де вони зустрілися із збірною Данії. У півфіналі проти збірної Уругваю, який Нідерланди виграли з рахунком 3-2, він забив свій єдиний гол у фінальних частинах чемпіонатів світу. Потужним ударом з-за меж штрафного майданчика Джованні пробив точно в дев'ятку без шансів для голкіпера Фернандо Муслери. [16] Цей гол вважається одним з найкрасивіших голів турніру.[17]

У фінальному матчі проти збірної Іспанії ван Бронкхорст був замінений на 105-й хвилині на Едсона Брафгейда за рахунку 0-0, а фатальний для Нідерландів гол Андрес Іньєста провів вже після виходу з гри Джованні — на 116-й хвилині. [18] Незважаючи на друге місце, ван Бронкхорст заявив, що він всеодно був гордий досягненням команди.[19]

Відразу після цього матчу футболіст завершив свою професійну футбольну кар'єру.

Голи за збірну[ред.ред. код]

N Дата Місце Суперник Рахунок Результат Турнір
1. 4 червня 1997 Йоганесбург, ПАР ПАР ПАР 0–1 0–2 Товариський матч
2. 2 вересня 2000 Амстердам, Нідерланди Ірландія Ірландія 2–2 2–2 Кваліфікація ЧС-2002
3. 12 лютого 2003 Амстердам, Нідерланди Аргентина Аргентина 1–0 1–0 Товариський матч
4. 28 березня 2007 Целє, Словенія Словенія Словенія 0–1 0–1 Кваліфікація Євро-2008
5. 9 червня 2008 Берн, Швейцарія Італія Італія 3–0 3–0 Євро-2008
6. 6 липня 2010 Кейптаун, ПАР Уругвай Уругвай 1–0 3–2 ЧС-2010

Особисте життя[ред.ред. код]

Ван Бронкгорст одружений з Маріке, має двох синів — Джейка і Джошуа. Крім того в нього є молодша сестра.

Особиста інформація [20][ред.ред. код]

Статистика[ред.ред. код]

Клубна[ред.ред. код]

Згідно з сайтом national-football-teams.com[21]

Сезон Клуб Чемпіонат Ігор Голів
1993/94 Нідерланди «Феєнорд» Ередивізі 0 0
1993/94 Нідерланди «Валвейк» Ередивізі 12 2
1994/95 Нідерланди «Феєнорд» Ередивізі 10 1
1995/96 Нідерланди «Феєнорд» Ередивізі 27 9
1996/97 Нідерланди «Феєнорд» Ередивізі 34 4
1997/98 Нідерланди «Феєнорд» Ередивізі 32 8
1998/99 Шотландія «Рейнджерс» Шотландська Прем'єр-ліга 35 7
1999/00 Шотландія «Рейнджерс» Шотландська Прем'єр-ліга 27 4
2000/01 Шотландія «Рейнджерс» Шотландська Прем'єр-ліга 11 2
2001/02 Англія «Арсенал» (Лондон) Англійська Прем'єр-ліга 21 1
2002/03 Англія «Арсенал» (Лондон) Англійська Прем'єр-ліга 20 1
2003/04 Іспанія «Барселона» Прімера Дивізіон 34 1
2004/05 Іспанія «Барселона» Прімера Дивізіон 29 4
2005/06 Іспанія «Барселона» Прімера Дивізіон 19 0
2006/07 Іспанія «Барселона» Прімера Дивізіон 23 0
2007/08 Нідерланди «Феєнорд» Ередивізі 32 7
2008/09 Нідерланди «Феєнорд» Ередивізі 27 1
2009/10 Нідерланди «Феєнорд» Ередивізі 29 0

Збірна[ред.ред. код]

Ван Бронкгорст з партнерами на тренуванні у стані національної збірної

Згідно з сайтом rsssf.com[22]

Рік Ігор Голів
1996 3 0
1997 4 1
1998 1 0
1999 6 0
2000 7 1
2001 4 0
2002 1 0
2003 6 1
2004 13 0
2005 9 0
2006 9 0
2007 10 1
2008 14 1
2009 9 0
2010 10 1
Всього 105 6

Досягнення[ред.ред. код]

Джованні ван Бронкгорст з Джоном Гейтінгою, Халідом Буларузом та Філліпом Коку в 2010 році

Клубні[ред.ред. код]

Нідерланди «Феєнорд»[ред.ред. код]

Шотландія «Рейнджерс»[ред.ред. код]

Англія «Арсенал» (Лондон)[ред.ред. код]

Іспанія «Барселона»[ред.ред. код]

Нідерланди Нідерланди[ред.ред. код]

Індивідуальні[ред.ред. код]

  • Орден Ораніен-Нассау (2010)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Autobiography entry: The Early Years 1975-1990 — Офіційний сайт Джованні ван Бронкгорста
  2. а б в г Autobiography entry: Making it at Feyenoord 1990-1996 — Офіційний сайт Джованні ван Бронкгорста
  3. а б в Autobiography entry:Playing for Holland 1996-1998 — Офіційний сайт Джованні ван Бронкгорста
  4. Giovanni van Bronckhorst — сайт transfermarkt.de
  5. «Gio could be key to Arsenal glory». BBC Sport (British Broadcasting Corporation). 13 серпня 2001. Процитовано 30 грудня 2010. 
  6. «Man Utd win Community Shield». BBC. 10 серпня 2003. Процитовано 30 грудня 2010. 
  7. «Arsenal maintain title push». BBC. 23 січня 2002. Процитовано 30 грудня 2010. 
  8. «Arsenal edge past Chelsea». BBC. 1 січня 2003. Процитовано 30 грудня 2010. 
  9. «Barcelona complete van Bronckhorst loan deal». The Independent. 27 серпня 2003. Процитовано 30 грудня 2010. 
  10. «Bronckhorst completes Barca switch». CNN. 25 травня 2004. Процитовано 30 грудня 2010. 
  11. «Ван Бронкхорст попрощался с футболом». football.ua. 25 липня 2010. Процитовано 30 грудня 2010. 
  12. «Gespeelde wedstrijden». KNVB. Процитовано 2007-05-16. 
  13. «Van Bronckhorst named Dutch captain». FIFA. 2010-08-20. Процитовано 2010-12-30. 
  14. «van Marwijk trims Dutch squad to 27». AFP. 2010-05-15. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2010-12-30. 
  15. «Holland coach Bert van Marwijk finalises World Cup squad». The Guardian. Press Association. 2010-05-27. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2010-12-30. 
  16. «Відео голу ван Бронкгорста в ворота збірної Уругваю». youtube.com. 2010-07-6. Процитовано 30 грудня 2010. 
  17. «Top ten WC goals». Sky Sports. 2010-07-12. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2010-12-30. 
  18. «Испания - чемпион мира!». football.ua. 12 липня 2010. Процитовано 30 грудня 2010. 
  19. «Gio proud in defeat». Sky Sports. 2010-07-12. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2010-12-30. 
  20. Getting personal — Офіційний сайт Джованні ван Бронкгорста
  21. van Bronckhorst, Giovanni — national-football-teams.com
  22. Giovanni van Bronckhorst - Century of International Appearances — rsssf.com