Високе Середньовіччя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Jeanne de Montagu St Jean de Luze.JPG
У темах

Війни
Середньовічна культура
Середньовічна література
Середньовічна медицина
Середньовічна музика
Середньовічна освіта
Середньовічна філософія

Періодізація

Раннє Середньовіччя
Високе Середньовіччя
Пізнє Середньовіччя

Високе Середньовіччя — період європейської історії, що тривав приблизно з 1050 по 1300 рік. Епоха Високого Середньовіччя змінила Раннє Середньовіччя і передувала пізньому Середньовіччю. Основною характерною тенденцією цього періоду стало швидке збільшення кількості населення Європи, що призвело в свою чергу до різких змін у соціальній, політичній та інших сферах життя.

Історичні події[ред.ред. код]

Виткана на знаменитому гобелені з Байо битва при Гастінгсі — доленосний для історії Англії бій, в якому нормани здобули перемогу над англо-саксами

Британія[ред.ред. код]

У 1066 році відбулося завоювання Англії армією нормандського герцога Вільгельма Завойовника, що прибула з континенту. У 1169 році нормани вторглися в Ірландію і незабаром підпорядкували собі частину її територій. Приблизно в цей же час були завойовані Шотландія, яка пізніше відновила свою незалежність, і Уельс. У XII столітті був заснований інститут казначейства; 1215 року король Іоанн Безземельний підписав Велику хартію вольностей — документ, що обмежує королівську владу і став згодом одним з основних конституційних актів Англії, а в 1265 році був скликаний перший парламент.

Скандинавія[ред.ред. код]

У період між серединою X і серединою XI століть завершилася епоха набігів вікінгів. Скандинавські королівства тепер були об'єднані, а їхнє населення прийняло християнську віру. На початку XI століття Данією, Норвегією і Англією правив король Кнуд Великий. Незабаром після його смерті в 1035 році в Норвегії та Англії відновилися колишні династії, а після поразки данців при Борнхеведе в 1227 році їх вплив у регіоні сильно зменшився. До того часу Норвегія зміцнила свої позиції на Атлантиці, підпорядкувавши собі територію від Гренландії до острова Мен, а Швеція під управлінням короля Біргера Ярла міцно влаштувалася на Балтиці.

Франція і Німеччина[ред.ред. код]

До початку епохи Високого Середньовіччя Каролінзька імперія розпалася на дві окремі держави, на територіях яких пізніше сформувалися сучасні Німеччина і Франція. Німеччина в ті часи займала панівне становище в складі Священної Римської імперії.

Південна Європа[ред.ред. код]

У 711 році більша частина Піренейського півострова (за винятком північних регіонів) була окупована маврами. У XI, а потім в XIII столітті об'єднні християнські держави під проводом Кастилії повністю витіснили мусульман з центральних областей півострова і частково з південних.

У Італії в цей час процвітали торгові міста, що збагатилися на торгівлі зі Сходом. Чотири міста — Генуя, Венеція, Піза і Амальфі — утворили так звані Морські республіки.

Східна Європа[ред.ред. код]

Докладніше: Київська Русь

Епоха Високого Середньовіччя ознаменована розквітом Київської Русі і появою на історичній сцені Польщі і Великого Князівства Литовського. Нашестя монголів в XIII столітті завдало істотної шкоди багатьом країнам Східної Європи і втрутилося в природний хід їхнього розвитку.

Протягом першої половини епохи (10501185) на Балканах на південь від Дунаю домінувала Візантійська імперія, що досягла найбільшого розквіту під час царювання династії Комнінів. Після 1180 року в імперії настала криза: у 1184 році відпала Болгарія, в 1190 році — Сербія. Ще в XI столітті відбувся розкол церкви на Західну і Східну, а в 1204 році армія хрестоносців захопила Константинополь, і Візантія розпалася на ряд дрібніших держав .

Релігія[ред.ред. код]

Церква[ред.ред. код]

Схизма 1054 року призвела до утворення двох основних галузей християнської церкви — Римо-католицької церкви в Західній Європі і Православної церкви у Східній. Розкол стався в результаті конфлікту між римським легатом кардиналом Гумбертом і патріархом Константинопольським Михайлом Кіруларієм, під час якого церковники оголосили один одному анафему.

Готфрід Бульйонський, французький лицар, голова першого хрестового походу
Хрестові походи
1-й хрестовий похід
Селянський хрестовий похід
Німецький хрестовий похід
Норвезький хрестовий похід
Хрестовий похід 1101
2-й хрестовий похід
3-й хрестовий похід
4-й хрестовий похід
Альбігойський хрестовий похід
Дитячі хрестові походи
5-й хрестовий похід
6-й хрестовий похід
7-й хрестовий похід
Хрестові походи пастушків
8-й хрестовий похід
9-й хрестовий похід
Александрійський хрестовий похід (1365)
Північні хрестові походи
Хрестові походи проти гуситів
Хрестовий похід на Варну

Хрестові походи[ред.ред. код]

Докладніше: Хрестові походи

Однією з визначальних рис епохи Високого Середньовіччя були хрестові походи, організовані християнами з метою відвоювання у сельджуків Палестини. Хрестові походи надавали найпотужніший вплив на всі верстви середньовічного суспільства — від королів і імператорів до простих селян, чиї господарі проводили довгі роки в боях на Сході. Розквіт ідеї хрестових походів припав на XII століття, коли після Першого хрестового походу на відвойованих територіях утворилося християнська держава — Єрусалимське королівство. У XIII столітті і пізніше християни робили декілька хрестових походів проти своїх же братів-християн, а також проти язичників, які сповідували інші, немусульманські релігії.

Схоластика[ред.ред. код]

Докладніше: Схоластика

Розквіт чернецтва[ред.ред. код]

Період з кінця XI століття по середину XII століття був епохою розквіту християнського чернецтва.

Чернечі ордени[ред.ред. код]

На XIII століття припав розквіт жебракуючих орденів, найвідомішими серед яких були:

Єретичні рухи[ред.ред. код]

Катари[ред.ред. код]

Докладніше: Катари

Торгівля і комерція[ред.ред. код]

У XII столітті в Північній Європі був заснований Ганзейский союз на чолі з містом Любек. До складу союзу ввійшли багато північних міст Священної Римської імперії — Амстердам, Кельн, Бремен, Ганновер і Берлін — і інших регіонів — наприклад Брюгге і Гданськ. Союз здійснював посередницьку торгівлю між Західною, Північною та Східною Європою, полягав у торговельних відносинах з багатьма іншими містами, в числі яких були Берген і Новгород.

У кінці XIII століття венеціанський мандрівник Марко Поло одним з перших в Європі відправився по Великому шовковому шляху в Китай, а після повернення ретельно описав побачене під час подорожі, відкривши західній людині світ Азії та Сходу. Ще до нього на Сході побували численні місіонери — Джованні Плано Карпіні, Гільйом де Рубрук, Андре де Лонжюмо, а пізніше — Одоріко Порденоне, Джованні де Марігноллі, Джованні Монтекорвіно — і мандрівники, такі як Нікколо Конті.

Розвиток технологій[ред.ред. код]

Протягом XII–XIII століть у Європі стався різкий підйом розвитку технологій і збільшилося число нововведень у засобах виробництва, що сприяло економічному зростанню регіону. Менш ніж за століття було зроблено більше винаходів, ніж за попередню тисячу років.

Культура[ред.ред. код]

Мистецтво[ред.ред. код]

Архітектура[ред.ред. код]

Докладніше: Готичний стиль

Література[ред.ред. код]

Музика[ред.ред. код]