Тиранія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Форми правління
редагувати

Тиранія (грец. τυραννίς — свавілля) — форма державної влади, встановлена ​​насильницьким шляхом і заснована на одноосібному правлінні. Також тиранія — це форма політичного устрою ряду середньовічних міст-держав Північної і Середньої Італії, тобто Синьйорія. Тиранія- це одноосібна влада, яка спирається на підтримку армії.

Історія. Політична боротьба[ред.ред. код]

Вже у VI столітті до н. е. розгортається боротьба демосу проти аристократії, в руках якої зосереджувалась земля. Родючої землі в Греції було мало, тому вона була мірою багатства особи.

В Афінах архонт Солон запровадив низку реформ, а головне скасував боргове рабство, що заклало основи Афінської демократії. Проте опір аристократії був настільки потужним, що приборкати її могла тільки зброя. Так в грецьких містах сформувалася особлива форма тиранії, яка мала на меті захист селян та ремісників: в Коринфі — тиранія Кіпсела та Періандра; в Афінах — тиранія Пісістрата і подальші реформи Клісфена, на Самосі — тиранія Полікрата, а також тиранії міст Сікіону, Мілету, Ефесу тощо.

Під тиранією греки розуміли одноосібне правління, що спирається не на традиції і спадковість влади (як монархія), а не застосування насильства до демосу (народу). Тиран захоплював владу силоміць і був наближений до статусу сучасних диктаторів. Як і у диктатора — влада тирана була необмеженою.

У влади, зосередженої в руках одної особи, є свої переваги. Тому вона так часто виникає чи відроджується в скрутні часи держави. За умов видатної особи-тирана, здатної швидко знаходити відповідні рішення проблем та ефектно проводити їх в життя, тиранія має позитивне значення. На ранніх етапах становлення та формування грецьких держав так і було. Тиранії ранньої доби (7 — 6 ст. до н.е .) відомі як доба " старшої тиранії ". В материковій Греції тиранії в кінці 6 століття зникають. Але вони залишилися на периферії грецької ойкумени. В грецькій Іонії тиранічну владу підтримували вояки Персії, бо вона нагадувала монархічну владу в самій Персії. Тиранія збереглася в грецьких колоніях на Сицилії та в Магна Греція (південь сучасного Апеннінського півострова) через войовниче оточення сусідніх племен і необхідність рішучого і швидкого їм опору.

Тираноубивці Гармодій і Аристогитон. Римська копія з грецьких бронзових скульптур. Національний археологічний музей (Неаполь).

Тиранія надзвичайно швидко втрачала позитивні риси в мирні часи чи при владі тирана-психопата. Нестримне прагнення греків до політичних свобод обмежувало час існування тираній, що видно з прогнозу, що отримав тиран Кипсел з Коринфу : він утримає владу і передасть сину, але вже онуки володарями не будуть. Так і сталося.

З історії відомо, що жоден з грецьких тиранів не створив влади, яка б перейшла у монархію. Ставлення до тиранії в 5 ст. до н. е. серед грецького суспільства було відверто негативним. Показовим було і увічнення пам'яті тираноубивць Гармодія та Аристогитона, яким встановили бронзові скульптури як героям.

Після скасування влади тирана силоміць, стародавні греки конфісковували їх майно, їх будинки руйнували, а тіла могли викинути з могил.

На хвилі гострої політичної кризи у 4 ст. до н. е. в містах-полісах Греції тиранія відроджується наново. Цю добу називають " молодшою тиранією ". Але після десятиліть демократичного устрою з рівністю усіх вільних громадян перед законом, влада тиранів викликає ненависть і спротив, а самі тирани перебувають в жаху перед трагічним власним майбутнім.

Література[ред.ред. код]

  • Кембриджская история древнего мира. Т. III, ч. 3: Расширение греческого мира (М., 2007). (Гл. 44: Тирания Писистрата). ISBN 978-5-86218-467-9
  • Бауэр В. В. Эпоха древней тирании в Греции (СПб., 1863).
  • Plass Die Tyrannis in ihren beiden Perioden bei denalten Griechen (1852).
  • Zeiler Ueber den Begriff der Tyrannis bei den Griechen («Sitzungsber. d. BerJ. Ak. d. Wiss.», 1887).
  • Holm, «Gesch. Siciliens» (т. 1 и II, 1870 сл.).
  • Жебелев С. А. «Младшая тирания» в Греции и Малой Азии. В кн.: Древняя Греция. Пол ред. В. В. Струве и Д. П. Каллистова. М., 1956.
  • Фролов Э. Д. Ксенофонт и поздняя тирания // Вестник древней истории, 1969.№ 1. С. 108—124.
  • Пиленкова-Новикова Т. Р. К вопросу о позднегреческой тирании в Спарте. В кн.: Вопросы всеобщей истории (Уч. записки Башкирского университета. Вып. 49. № 10. Уфа, 1970.
  • Фролов Э. Д. Греческие тираны (IV в. до н.э.) Л., 1972.- 200 с.
  • Berve H. Die Tyrannis bei den Griechen, Bd.I-II. München, 1967.
  • Mossé Claude, La Tyrannie dans la Grèce antique (1969), PUF, coll. " Quadrige ", Paris, 2004.