Коломацьке
| село Коломацьке | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Полтавський район |
| Рада | Коломацька сільська рада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Населення | 814 |
| Поштовий індекс | 38742 |
| Телефонний код | +380 532 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°36′39″ пн. ш. 34°46′07″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
91 м |
| Відстань до обласного центру |
20 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 38742, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Коломацьке, вул. Центральна, 54 |
| Карта | |
  Коломацьке | |
 Коломацьке | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Коломацьке (до 1941 року[1] — Парасковіївка, у 1941—2016 — Куликове) — село в Україні, у Полтавському районі Полтавської області. Центр Коломацької сільської ради, до якої входять також села Дудникове і Степанівка. Населення становить 814 осіб[2].
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване за 20 кілометрів на схід від Полтави (автошляхами до центра міста близько 23 км[3]). За кілометр від села протікає ліва притока Ворскли — річка Коломак. За 4 км на захід — залізниця Полтава-Люботин. На півдні — автошлях Київ—Полтава—Харків (автотраса E40М03). Висота над рівнем моря — 91 м[4].
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу села — залишки 19 курганів. Під час археологічних розкопок одного з них знайдено уламки посуду скіфського періоду (V-III століття до н. е.). Неподалік сусіднього села Дудникове — ще 27 курганів. Курганна група в районі Куликівка-Дудникове надзвичайно ретельно була обстежена у 1871–1873 роках археологом та істориком Дмитром Яковичем Самоквасовим.
Засноване село, тоді ще слобода Парасковіївка в середині XVIII століття. У той час землі, розташовані поблизу річки Коломак належали поміщикам Розумовським та Старицьким. Село мало назву Парасковіївка, імовірно від імені Парасковії Кирилівни Розумовської — дочки графа Російської імперії, генерал-фельдмаршала Кирила Розумовського.
За іншими даними село назване на честь іншої Парасковії — дочки дійсного статського радника, героя Наполеонівських війн Івана Андрійовича Базилевського[5], який володів Парасковіївкою, низкою сіл над Коломаком, аж до Селещини і Тагамлика нинішнього Машівського району. Начебто, при одруженні дочки, Базилевський віддав хутір з селянами як посаг, від чого він і отримав назву Парасковіївка.
Відомо також, що у 1870-х роках Базилевський продав маєток купцеві, вихідцеві із полтавських німців-колоністів Вільгельму Трепке.
За переписом 1859 року в селі було 95 дворів, 497 жителів — головним чином кріпосних селян, діяв винокурний завод. В. Трепке створив в селі економію. Це було зразкове господарство на п'ятистах десятинах землі, де застосовували восьмипільну сівозміну.
Навесні 1902 року в Парасковіївці відбулись селянські заворушення, коли разом з жителями сусідніх сіл вони рушили на економію панів Трепке. під час революційних подій 1905—1907 років жителі села розібрали майно економії, за що деякі люди були заарештовані.
У 1918 році розпочався період першої більшовицької окупації. Під час Визвольних змагань влада у селі змінювалась декілька разів.
У 1922 році в Парасковіївці було організоване перше товариство із спільного обробітку землі, а у 1924 році перші селянські товариства були перетворені в артіль «Зоря». Після анархістсько-більшовицького вересневого повстання 1923 року, яке зазнало поразки в Болгарії, на Полтавщину переїхали політичні емігранти, і в Парасковїївці в маєтку Трепке у 1924 році організували комуну імені Благоєва, членами якої були переважно болгари-емігранти. Комуна імені Благоєва проіснувала до 1932 року.
У 1938 році село відвідав один із папанінців[6]. З того часу місцевий колгосп «Зоря Перемоги» був перейменований на колгосп імені Папанінців.
У 1941 році село Парасковіївка було перейменовано в село Куликове на честь маршала, Героя Радянського Союзу Григорія Івановича Кулика — вихідця з сусіднього хутора Дудникове. У 2016 році село перейменоване на Коломацьке.
На фронтах Другої вітової війни 478 куликівців. У застінках гестапо загинули В. П. Гулій, колишній голова колгоспу ім. Папанінців, П. М. Гуржій та М. К. Чередниченко, яких було залишено для організації партизанської боротьби в тилу ворога. 23 вересня 1943 року воїни 5-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту визволили Куликове від німецьких загарбників. Село лежало в руїнах. 180 чоловік з Куликового вивезли на каторжні роботи до Німеччини, дванадцять з них загинули в концтаборах. Матеріальний збиток, завданий нацистами в роки війни, склав 17 мільйонів 960 тисяч карбованців у цінах того часу.
У післявоєнні роки завдяки наполегливій праці колгоспників економіка села зростала. У 1959 році в селі була відкрита колгоспна галерея мистецтв, яка налічувала понад 130 творів живопису і графіки, а у 1963-му — колгоспний музей, експозиція якого налічувала більше 100 експонатів. Сьогодні ці заклади культури не працюють.
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 94,6% |
| російська | 5,4% |
Економіка[ред. | ред. код]
- ТОВ АФ «Куликове».
Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]
- Школа.
- Лікарня.
Історичні і ландшафтні пам'ятки[ред. | ред. код]
.jpg)
У центрі села створено дендропарк: на площі 16,9 гектарів, висаджено 10 тисяч різних порід дерев. Куликівський парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва 1966 року створена за ініціативи та сприяння голови колгоспу імені Благоєва заслуженого агронома УРСР Феодосія Євгеновича Цибулька. Сучасний видовий склад нараховує 82 видів рослин та 7 декоративних форм[8].
До прийняття закону про декомунізацію, у центрі села стояли пам'ятники Григорію Кулику, Димитру Благоєву, Цвятку Райнову, а також пам'ятник на честь болгарських комунарів, які померли наприкінці 1920-х — початку 1930-х років, встановлений у 1974 році.
На даний момент лишився лише пам'ятник на братській могилі радянських воїнів, загиблих 1943 року під час визволення Куликового від німецько-нацистських окупантів, споруджений в 1955 році, пам'ятник полеглим воїнам-землякам, пам'ятник на могилі заслуженого агронома УРСР Феодосія Євгеновича Цибулька.
В той же час, відомості щодо зняття в селі пам'ятників комуністичним діячам, а також ліквідації радянських символів в селі відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (із змінами)[9] дещо не відповідали дійсності. А саме, тільки 13 травня 2022 року було демонтовано пам'ятник співробітнику НКВС СРСР, соратнику Леніна і Сталіна, члену Центрального Комітету Болгарської Комуністичної партії Цвятко Колеву Родойнову[10].
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народились[ред. | ред. код]
- Головко Борис Олександрович — український художник-оформлювач, заслужений майстер народної творчості УРСР.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ s:Указ ПВР УРСР від 20.5.1941 «Про перейменування села Парасковіївки і Парасковіївської сільради, Полтавського району, Полтавської області»
- ↑ Коломацьке на сайті Верховної Ради[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Маршрут від Полтави до Куликового. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2012.
- ↑ Відомості про населений пункт. Погода в селі Куликове [Архівовано 25 червня 2008 у Wayback Machine.]
- ↑ Іван Андрійович Базилевський. Біографія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2012.
- ↑ Краєзнавці називають різні прізвища Є. К. Федорова (В. Н. Жук) чи Е. Т. Кренкеля (В.Шкляр)
- ↑ https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
- ↑ Куликівський дендропарк на сайті Полтавської районної ради. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 10 вересня 2012.
- ↑ Закон України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (із змінами). Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 13 травня 2022.
- ↑ У селі Коломацьке Полтавського району демонтували пам’ятник болгарському комуністу-соратнику Сталіна. 13.05.2022, 08:20
Література[ред. | ред. код]
- Полтавщина:Енциклопедичний довідник. Довідник. (За ред. А. В. Кудрицького. — К.: УЕ, 1992).
- Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Полтава:, «Полтавський літератор», 2009.
Джерела[ред. | ред. код]
- Оглядова екскурсія по Полтавському району. adm-pl.gov.ua
- Населенные пункты Полтавского района. our-travels.sumy.ua (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Куликове на сайті Верховної Ради[недоступне посилання з квітня 2019]
- Прогноз погоди в селі [Архівовано 25 червня 2008 у Wayback Machine.]
