Ворскла

Ворскла
Ворскла у Полтаві
Витік	західні схили Середньоруської височини, поблизу с. Покровка Бєлгородської області Російської Федерації
Гирло	Дніпро (тепер впадає у Дніпродзержинське водосховище на Дніпрі)
Країни басейну	Україна,  Росія
Довжина	464 км, на Полтавщині 226 км
Середньорічний стік	36,4 м³/с (середньорічний біля гирла)
Площа басейну	14 700 км², на Полтавщині 5 970 км².
Притоки	Праві Готня Ворсклиця Боромля Олешня Буланова Полузір'я Великий Кобелячок Восьмачка Ліві Гостьонка Грайворонка Братениця Івани Рябина Гусинка Охтирка Хухра Березова Котельва Мерла, Мерло Ковжижа Коломак Тагамлик Кустолово

Во́рскла — річка, що протікає Бєлгородською областю Російської Федерації, Сумською та Полтавською областями України. Ліва притока Дніпра.

Походження назви

«Військова рада в селі Крутий Берег»
Картина художника Любимова

Вважається, що назва річки складається з тюркського кореня «ворск» (аорс — одна з назв аланів), з болгарським топонімічним суфіксом «-ла». За іншою версією назва «Ворскла» може походити від тюркського «Борсиқли», тобто «борсу́ча» (там де є борсуки).

Існує легенда, що Ворсклі дав назву російський цар Петро I напередодні Полтавської битви: начебто, коли імператор спостерігав за переправою військ, з його підзорної труби випала і закотилася у річку лінза. «Ця річка — вор скла» (тобто рос. крадій стекла) обурився Петро.

Географія

Ворскла — одна з найбільших лівих приток Дніпра. Витік Ворскли розташований поблизу села Покровки Івнянського району Бєлгородської області. У межах Сумської області тече територією Великописарівського та Охтирського районів. У межах Полтавської області тече територією Котелевського, Зіньківського, Диканського, Полтавського, Новосанжарського і Кобеляцького районів. На Ворсклі у межах Сумщини — смт Велика Писарівка, Кириківка та місто Охтирка; у межах Полтавщини — міста Полтава і Кобеляки, селища Опішня, Нові Санжари та Білики, села Кротенки, Кунцеве, Лучки, Старі Санжари, Кишеньки, Сокілки (Правобережна і Лівобережна). Грайворон у Бєлгородській області Росії. До XVIII ст. Ворскла була судоплавною.

Гідрологія

Біля села Хухри
(Охтирський район Сумської області)

Середня течія.
Селище Крутий Берег під Полтавою

Витік річки розташований на західних схилах Середньоруської височини, тече переважно в межах Придніпровської низовини. Впадає в Дніпродзержинське водосховище, що на Дніпрі.

Долина річки трапецієподібна, завширшки 10—12 км. Практично на всій протяжності правий берег високий і крутий, лівий низький і подекуди болотистий. Ширина плеса річки в середній і нижній течії бл. 40 метрів, іноді перевищує 100 метрів. Середня глибина 1,5 м, максимальна — 10—12 м. Похил річки 0,3 м/км.

Живлення мішане. Замерзає на початку грудня, скресає в березні. Найвищі річні води — у березні — квітні, найнижчі — у липні — жовтні. Ворскла — річка рівнинного типу з повільною течією і звивистим руслом. Заплава річки зайнята лугами, листяними лісами, частково заболочена. Річка має широку живописну долину. На берегах переважно заплавний ліс, місцями посадки сосни. На деяких ділянках справжній сосновий ліс. На всій протяжності, аж до Полтави, вода досить чиста, така, що містить велику кількість риби. Після Полтави, починаючи із села Буланове, дно знову є видимим на 1,5 — 2 метри. В межах міста Полтави місцеві жителі купаються в річці, але все-таки місто накладає свій відбиток на чистоту річкової води.

На річці споруджені невеликі ГЕС; є шлюзи-регулятори. Воду використовують для промислового і побутового водопостачання, зрошування.

Цікаві факти

• У долині Ворскли розташовані пам'ятки природи: Ковпаківський лісопарк, Парасоцьке урочище, Лучківський заказник й інші, а також Гетьманський національний природний парк.

• У місті впадіння Ворскли в Дніпро, в куті при злитті річок, була розташована одна з головних козацьких переправ — Переволочна. Так само називалася й побудована там фортеця.

Див. також

• Поворскля

Джерела

• Ворскла // За ред. А. В. Кудрицького Полтавщина : Енцикл. довід.. — К.: УЕ, 1992. — С. 1024. ISBN 5-88500-033-6 — с. 146
• Географічна енциклопедія України: в 3-х томах / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К.: «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989., том 1